Свято " Я згадую пісню чудову - матусину колискову"

Свято « Я  згадую пісню чудову – матусину колискову »

 

МЕТА. Ознайомити з народними і авторськими колисковими, розкрити велич,                            глибоку духовність колискової пісні,розвивати бажання більше дізнатися                           про колисанки, виховувати доброту, любов та милосердя, повагу і турботливе ставлення до мам і бабусь, любов до рідної мови, традицій рідного краю.

Обладнання. Зорі, місяць, дитяча колиска, вислови про колискову, виставка                                            дитячих малюнків.

 

Звучить мелодія колисанки.

 

1. Над колискою схилилася мати, лагідно усміхається до дитини і тихо наспівує колискову пісню про котика, перепілочку, Сон та Дрімоту. Шепоче ніжні ласкаві слова, називаючи малятко сонечком, серденьком, зірочкою. Просить котика, щоб приглянув за дитинкою, заколисав її чи побавився з нею.

 

2. А дитятко сміється беззубим ротиком і засинає під ніжний монотонний спів.

 

3. Колискова пісня, колискова,-

    То найперша материна мова.

    Пахне вона м’ятою і цвітом,

    Чебрецевим і суничним літом.

    Пахне молоком і споришами…

    Скільки в ній ласкавості  і шани.

    Скільки в ній тривожності людської,

    І надій, і сивини гіркої…

    Колискова пісня, колискова –

    То солодка материна мова.

 

4. Колискова пісня. Скільки їх створено матерями протягом століть! Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого.

 

5. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи і мудреці, просто люди.

 

6. Протягом багатьох століть пісні українських матерів над колискою були і залишаються невичерпним джерелом для поетів і композиторів.

 

7. На калині

 

На калині мене мати колихала,

Щастя – долі в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не хилися,

Від землі ти сили – соку наберися.

 

 

Ті літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млина розквітає,

Мого рідного синочка забавляє.

 

Виростай же, мій синочку, мій соколе!

Тобі щастям колоситься рідне поле.

Пролягла тобі на зорі путь орлина,

І в дорогу проводжає цвіт – калина.

 А. М’ястківський

 

8. У маленькій хатинці, у тихім куточку

   

У маленькій хатинці, у тихім куточку

Мати спить і дитина маленька.

У віконце одчинене линути з садочку

Урочисті пісні соловейка.

 

Мати спить, над колискою сина схилившись,

Певне, пісню малому співала,

А тепер, як приспала його, утомившись.

Край його і сама задрімала.

 

Спить маленький; матусину руку щільненько

Обняли рученята дрібнії;

Перед ним красні мрії снуються легенько,

Невиразні, але чарівніії.

 

І крізь сон йому чується спів соловйовий,

Тонкі пахощі квітів в садочку,

У віконце вривається вітер майовий,

Промінь місячний гра на видочку…

         Леся Українка

 

• Сьогодні у нас в гостях поетеса Людмила Миколаївна Новохатько. Вона прочитає нам свої вірші, колискові пісні, написані для внука Максимка, для донечки, для нас із вами.

 

  Акровірш

 

Розмовляє до дитяти

І пісні співає мати

Дорогій своїй дитині

На рідненькій Україні.

А дорослі діти знову,

Мов той скарб, святу розмову

Оксамитову, чудову,

Як перлину ту казкову,

Малюкам дарують радо –

Отакий багатий спадок!

Веселкова, різнобарвна,

Ах, яка ж вона в нас гарна!

 

 

 Колискова доні

 

Візьму ручки донечки,

Ці пухкі долонечки.

Притулюся я до личка,

Поцілую ніжно в щічку.

 

Ти моя периночко,

Чарівна дитиночко,

Моя зіронько ясненька,

Диво – дівчинка маленька.

Ти – моя кровиночко,

Ти – моя сльозиночко,

Моя крихітко рідненька,

Найдорожча, солоденька.

 

Я тобі співатиму,

Тихо колихатиму.

Нічку всю не буду спати,

Буду сон оберігати.

 

А як зникнуть зорі всі,

Будуть трави у росі,

До віконечка прилину,

Ранок я новий зустріну.

 

Усміхнуся сонечку,

Обійму я донечку,

Пригорну її до себе.

Щастя більшого не треба!

 

 Моєму онучку

 

У моє віконечко

Зазирнув світанок.

Народилось сонечко

У зимовий ранок.

 

В небі зірка котиться –

То з’явивсь онучок.

Доторкнутись хочеться

До маленьких ручок.

 

Ніжне пташенятко,

Лагідний горобчик.

Миле кошенятко,

Мій рідненький хлопчик.

 

Тепле моє сонечко,

Любий мій, хороший,

Подарунок донечки,

Самий найдорожчий!

 

 

 Осіння колискова

 

Туман на світанні
Прийшов у садочок.

Жовтіє останній

Зелений листочок.

 

З братами своїми

Почав він спускатись,

Щоб разом із ними
До сну готуватись.

 

Найменший, руденький

Летіти вагався.

У гілочки – неньки

Один він зостався.

 

Іще погойдатись

Він хоче на вітах,

Наснаги набратись

У теплого літа.

 

Із вітром погратись

Та сонцю радіти,

А треба збиратись,

Додолу летіти.

 

Там дітки – листочки

Тихенько влягались.

В жовтенькі сорочки

Вони одягались.

 

Вони вже втомились,

Уже вгамувались,

Тепліше укрились

І спати зібрались.

 

 Дерево життя

 

У матусі – гілки

Крихітки листочки –

Це маленькі дітки –

Донечки й синочки.

 

Вже усі листочки

Полягали спати,

Та один не хоче

Маму покидати.

 

Ще б йому погратись,

Усміхатись сонцю,

З вітром погойдатись,

Зазирнуть в віконце.

 

Там в колисці тихо
Спить мале дитятко –

Мамина утіха,

Гордість свого татка.

 

Позіхнув листочок,
Прослизнув він нишком

В теплий свій куточок,

У м’якеньке ліжко.

 

Там давно вже спало

Листячко й насіння,

До землі припало,

До свого коріння.

 

У землі коріння –

То дідусь старенький.

Виростив він сина.

Стовбур – син рідненький.

 

Стовбур має віти –

Доні його діти.

Листячко – внучатка.

Знов життя спочатку.

 

 Колискова мами

 

Тиха, тепла, ніжна

З маминого слова

Народилась пісня,

Пісня колискова.

 

Я в дитинстві чула,

Як співа матуся.

Й досі не забула,

Хоч уже бабуся.

 

Дітки, підростайте,

Тільки пам’ятайте:

Буде завжди з вами

Колискова мами.

 

 Зимняя колыбельная

 

Утро. Солнце. Белый снег.

В мире я счастливей всех!

Стала бабушкой я вдруг –

У меня родился внук!

 

В добрый день и в добрый час

Посетила радость нас.

И февральский Дед Мороз

Нам подарочек принес.

 

С синей ленточкой конверт,

Ничего дороже нет!

Там внутри дитя сопит

И на новый мир глядит.

 

Тихо в спальне ходит сон,

Пусть хорошим будет он.

Ночничок всю ночь горит,

Сказка в воздухе парит.

 

На стекле волшебный лес

Это чудо из чудес!

Мой внучонок сладко спит.

Пусть Господь его хранит!

 

 Весенняя колыбельная

 

Спи, внучок мой маленький,

Я прикрою ставеньки,

Чтобы месяц не светил

И тебя не разбудил.

 

Я задерну шторочку,

Спрячу в небе звездочку,

Чтобы не мигала там,

Спать бы не мешала нам.

 

Баю, баю, баиньки,

Спи, цветочек аленький.

Детки все растут во сне.

Как, малыш, ты дорог мне.

 

 Летняя колыбельная

 

В колыбельке новенькой
Карапузик голенький.

Жарко раскрывается,

Мило улыбвется.

 

Подойду к внучонку,

Трону за ручонку,

Теплым летним вечером

Буду сон беречь его.

 

Чтоб не плакал маленький,

Не тревожил маменьку,

Прикоснусь я ласково,

Успокою сказкою.

 

А луна в окошечке,

Как мордашка кошечки,

Словно мышка, звездочка

Прячется за облачко.

 

9. На землю спадає тихий благодатний вечір. Непомітно вгамовує людські клопоти. Мати схиляється над колискою, над своєю дитинкою. Вона співає пісню, що має начаклувати дитині різних земних і небесних благ.

 

10. Цвіте калина біла коло хати,

Схиляються додолу ясени.

Співає тихо колискову мати,

І засинають втомлені сини.

 

У колисковій – всі її надії

Та щирі побажання для дітей.

Її сини – то волошкові мрії,

Чарівний погляд у прийдешній день.

Усю любов вкладає в колискову,

Звучать, мов музика прості слова.

І небайдуже материнське слово

Любов’ю до Вкраїни ожива.

 

11. Ой, співаю колисанку тихеньку, тихеньку

Про кленову колисоньку, дитину маленьку.

Колисонька кленовая  рипуча, рипуча,

Дитинонька малесенька плакуча, плакуча.

А я буду колисоньку гойдати, гойдати,

А я свою дитиноньку буду колисати.

Бережи нам, дитинонько, нашу рідну мову,

Нашу чисту українську пісню колискову.

 

12. Ой спи, дитя, без сповиття,

Поки мати з поля прийде

Та принесе три квіточки.

Одна буде дрімливая,

Друга буде сонливая,

Третя буде щасливая.

 

13.Ой, щоб спало, щастя мало

Та щоб росло, не боліло,

На серденько не скорбіло,

Ой рісточки у кісточки,

Здоров’ячко на серденько,

Добрий розум в головоньку,

Сонки – дрімки у віченьки,

А в роточок говорушки,

А в ніженьки ходусіньки,

А в рученьки ладусіньки.

 

 14.Ой, спи, спи, мій синочку.

Люляй, треба спати.

Буде тобі твоя мама

Пісеньку співати.

Ой, спи, спи ж мій синочку,

Гойда, гойданочки.

Рости, рости, мій синочку,

Підем по грибочки.

Ой, спи, синку, хоч годинку,

Другу, ще й маленьку.

Приспи, приспи, мій синочку,

Долю солоденьку.

 

 

15. Колискові пісні чарують нас своєю простотою , ніжністю, лагідністю. Головне їх призначення  - приспати дитя. Для цього матері закликали  котиків, голубів, химерні образи Сну і Дрімоти.

 

16. Ходить сон біля вікон,

А дрімота – біля плота.

Питається сон дрімоти:

« Та де будем ночувати?»

« Де хатина теплесенька.

Де дитина малесенька.

Отам будем ночувати

І дитинку колихати».

 

17. Ой, котику, котику,

Мальований хвостику.

Не ходи кругом хати –

Дитя буде спати.

Дитя буде спати,

Мамка колихати,

Мамка колихати,

Пісеньку співати.

 

18. Котику сіренький,

Котику біленький,

Котку волохатий,

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти,

Дитя буде спати,

Котик воркотати.

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота.

 

 

19. Ой, ну, котку рябку,

Та скопай нам грядку

Малу, невеличку,

Як із рукавичку.

Ми посієм маку,

Та ще й пастернаку,

Та насадим квіточок –

Забавляти діточок,

Бо в нас діти маленькі

Гуляти раденькі.

 

20. А ти, коте сірий,

Вимети нам сіни,

А ти, білуватий,

Прибери нам в хаті,

А ти, коте рудьку,

Та витопи грубку.

А ти, коте чорний,

Сідай в срібний човен,

Лови рибки повен.

 

21. Колискові пісні – це не пісні, складені за день чи два, за тиждень чи місяць, і навіть не за століття – за віки.  У невибагливі рядочки слів і простеньку мелодію матері вкладали свою найщирішу любов.

 

22. Мати – це втілення  народної мудрості, працьовитості, любові до рідного краю, його мови і звичаїв. Це лагідність і доброзичливість, любов і відданість,  це хранителька домашнього вогнища.

 

23. Коли народжувалася дитина, на сволоці робили спеціальні зазубрини.

Колиски ж виготовляли з клена, калини або ясена, щоб діти були дужими і співочими.

 

24. Монотонний тихенький наспів, зумовлений ритмом гойдання колиски, пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину.

 

25. Я повішу колисочку

На дуба,на дуба,

А хто ж тебе виколише,

Дитиночко люба.

Я повішу колисочку

У сад на сливочку,

Буде Господь колисати

Мою дитиночку.

Буде Господь колисати,

Колиску хитати,

Будуть пташки прилітати,

Пісеньки співати.

 

26. Ой повішу колисочку

Та й на яблуночку.

Буде Господь колисати

Мою дитиночку.

Буде Господь колисати,

Ангели співати.

Буде моя дитиночка

Гарнесенько спати.

 

27.Ой повішу колисочку

На вербу, на вербу,

Колишися, колисочко,

А я зараз верну,

Колишися, колисочко,

Новенька, новенька,

Щоби спала, не плакала

Дитина маленька.

 

28.Тане вечір, ніч близенько,

Щось шепоче тихо ненька.

Чи то спів неголосний.

Чи то сни.

 

29. Кошенятко свій клубочок

Закотило у куточок,

І у кошику воно

Спить давно.

 

30. На траву лісовичок

Постелив носовичок,

Так маленький лісовик

Спати звик.

 

31  Спить хмаринка над сосною,

Спить хатинка за рікою,

І до пристані пристав

Пароплав.

 

32. Ось тюльпан – зелена ніжка.

Він – будиночок і ліжко.

В ньому фея чарівна

Засина.

 

33. Зірочки на небосхилі,

Місяць – човник, мов на хвилі,

Ніжно дивляться на нас,

Спати час.

 

34. Йди, Ангелку до хати, нам дитину колисати.

Нам дитину колисати, її сни оберігати.

 

35. Прийшла ніченька темненька, тихо землю вкрила.

Всіх звірят і пташенят сном приворожила.

 

36. Сплять у лузі квіточки, вітер стих в калині,

Шепчуть в росах колоски, жайвір спить в долині.

 

37. Сплять лелеки у гнізді на дідовій хаті,

Та від них втікає сон – діток йде шукати.

 

38. А як стріне – підійде. Ляже біля вушка.

Тоді тихо покладе діткам сни в подушку.

 

39. Колискову пісню лагідну співала мама,

Щоб її дитина в щасті виростала.

 

40. Наші любі бабусі і мами,

За те, що ви завжди поруч із нами,

За те, що ви нас колисали

І колискові нам ніжно співали,

І не спали до зорі, як були ми ще малі,

За повсякденну турботу про нас

Наш низький уклін для вас.

 

41. Пам’ятай ночами,

Як ти був маленьким,

Мати називала

Сином дорогеньким.

Виростеш ти, сину,

Вивчиш рідну мову,

Не забудь ніколи

Пісню колискову.

 

42. У народу й пісні є свої спільноти –

Є земля єдина, доля вища є.

А народ свій втратиш – хто ти є і що ти?

Мов пора смеркальна день тоді стає.

 

43. У яких би фарбах небо не світилось,

Збережи кровинку рідного тепла.

Тільки б вічно зорі в криниці дивились,

Тільки б наша пісня нас пережила.

 

44. Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

 

45. І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

 

46. Не цурайся пісні, яку чув од мами.

Не згуби – то мова прадідів твоїх.

Бо зректися пісні, що цвіла роками.

Мов забудь народ свій, даль його доріг.

 

47. Нехай від роду до роду, від батька до сина, від матері доні передається те надзвичайне добро, дивовижний стан душі – колискова пісня.  І назавжди ми залишимося великою сім’єю, духовно багатою українською родиною.

 

48.  Пам’ятаймо, що не можна ніколи зрадити слову, яке виспівала мама у колисковій, як не можна зрадити Батьківщині, хлібові, матері. Слово мами, пісня мами завжди повинні бути з нами.