Тарас Григорович Шевченко.

Творчість періоду заслання.

” Мені однаково...”

ǺȓȠȎȡȞȜȘȡ

ȜȕțȎȗȜȚȖȠȖȟȭȳȕȝȜȓȠȖȥțȖȚȠȐȜȞȜȚȀDZȆȓȐȥȓțȘȎ©Ǻȓțȳ ȜȒțȎȘȜȐȜȥȖȏȡȒȡ«ªțȎȝȖȟȎțȖȚȡȘȎȕȓȚȎȠȳ

ȕ·ȭȟȡȐȎȠȖȚȜȠȖȐȗȜȑȜțȎȝȖȟȎțțȭȜȏȟȠȎȐȖțȖȟȠȐȜȞȓțțȭ

ȤȖȘșȡ©ǰȘȎȕȓȚȎȠȳª

ȞȜȕȘȞȖȠȖȟȖșȡȜȟȜȏȖȟȠȜȟȠȳȝȜȓȠȎȏȜȞȤȭȳȘȞȎȟȡȝȜȓȠȖȥțȜȑȜ ȟșȜȐȎȝȞȜȗțȭȠȜȑȜȢȳșȜȟȜȢȟȪȘȖȚȟȝȜȘȜȱȚȳșȬȏȜȐ ȬȒȜ șȬȒȓȗȒȜȞȳȒțȜȑȜȘȞȎȬȒȡȣȜȐțȜȴȟȠȳȗȘȜȟȠȳȗțȓȕșȎȚțȜȟȠȳ ȐȳȒȒȎțȜȟȠȳ

ȡȟȐȳȒȜȚȖȠȖȳȒȓȗțȜȣȡȒȜȔțȳȗȕȚȳȟȠȝȜȓȕȳȴ

ȞȜȕȐȖȐȎȠȖțȎȐȖȥȘȖȐȒȡȚșȖȐȜȑȜ¬ȐȖȞȎȕțȜȑȜȥȖȠȎțțȭ ȝȜȓȠȖȥțȖȣȠȐȜȞȳȐȡȚȳțțȭȎțȎșȳȕȡȐȎȠȖȠȐȳȞȐȖȟșȜȐșȬȐȎȠȖ ȟȐȜȴȟȡȒȔȓțțȭȝȞȜȝȞȜȥȖȠȎțȓ

ȐȥȖȠȖȟȭȡȀȎȞȎȟȎDZȞȖȑȜȞȜȐȖȥȎȐȳȞțȜȟȠȳȠȎșȬȒȟȪȘȜȴȑȳȒțȜȟȠȳ

ȐȳȒȥȡȠȖȝȞȜȞȜȥȡȒȎșȓȘȜȑșȭȒțȳȟȠȪȠȎȚȡȒȞȳȟȠȪȗȜȑȜȝȜȓȕȳȴ ȢȜȞȚȡȐȎȠȖȝȜȥȡȠȠȭȑȞȜȚȎȒȭțȟȪȘȜȴȚȡȔțȜȟȠȳȐȳȒȒȎțȜȟȠȳ ǯȎȠȪȘȳȐȧȖțȳȗțȎȞȜȒȜȐȳ

ȐȖȣȜȐȡȐȎȠȖȐȟȜȏȳȡȟȐȳȒȜȚșȓțțȭȐȓșȖȘȜȑȜȕțȎȥȓțțȭ¬ ȝȜȥȡȠȠȭ¬ȐȳȞțȜȟȠȳȒșȭȢȜȞȚȡȐȎțțȭȜȟȜȏȖȟȠȜȟȠȳ

ȝȜȐȎȑȡȒȜȞȳȒțȖȣȕȐȖȥȎȴȐȳȠȞȎȒȖȤȳȗȴȣȞȜșȪȐȔȖȠȠȳșȬȒȖțȖ șȬȏȜȐȒȜȞȳȒțȜȑȜȘȞȎȬ

ǼȠȔȓȟȪȜȑȜȒțȳțȎȡȞȜȤȳȚȖȕȐȎȚȖ ȝȞȜȒȜȐȔȡȱȚȜȐȖȐȥȎȠȖȠȐȜȞȖȀȎȞȎȟȎ

DZȞȖȑȜȞȜȐȖȥȎȆȓȐȥȓțȘȎțȎȝȖȟȎțȳțȖȚ

ȠȜȒȳȘȜșȖȐȳțȝȓȞȓȏȡȐȎȐȐȕȎȟȠȳțȘȎȣ

ȘȎȕȓȚȎȠȡȀȐȜȞȖȠȎȘȖȣȑȓțȳȎșȪțȖȣ ȝȜȓȠȳȐțȳȘȜșȖțȓȏȡȐȎȬȠȪȝȞȜȥȖȠȎțȳȒȜ ȘȳțȤȭǯȜȱȐȳȟȠȜȞȳȴȟȐȳȠȜȐȜȴȘȡșȪȠȡȞȖ

ȜȟȜȏȖȟȠȜȟȠȳȥȖȭȐȓșȖȥȐȖȕțȎȥȎȱȠȪȟȭțȓ

ȠȳșȪȘȖȴȣșȳȠȓȞȎȠȡȞțȜȬȟȝȎȒȧȖțȜȬȎȗ

ȐȟȳȱȬȟȡȘȡȝțȳȟȠȬȴȣțȪȜȴșȬȒȟȪȘȜȴ

ȠȐȜȞȥȜȟȠȳȠȎȑȞȜȚȎȒȟȪȘȜȴȒȳȭșȪțȜȟȠȳ ȟȎȚȜȬȟȖȚȐȜșȳȥțȳȟȠȬȴȣțȪȜȑȜȏȡȠȠȭȭȘȓ ȝȞȜȞȖȐȎȱȑȞȎțȳȓȝȜȣȳȕȎȐȜȗȜȐȡȱ ȏȓȕȟȚȓȞȠȭ

ǥȜȠȧȜȏȳșȪȦȓȝȳȕțȎȱȦȟȝȞȎȐȔțȪȜȑȜ

ȆȓȐȥȓțȘȎȠȜȏȳșȪȦȓȐȗȜȑȜȠȐȜȞȎȣ ȕțȎȣȜȒȖȦțȓȕȐȳȒȎțȜȑȜǷȜȑȜȢȓțȜȚȓț

ȕȎșȖȦȎȱȠȪȟȭȧȓȒȜȘȳțȤȭțȓȝȳȕțȎțȖȚ

ȀȎȘȜȬȟȎȚȜȬȚȳȞȜȬ ȭȘȳȕȎȑȎȒȘȎȗȜȑȜȑȓțȳȭȣȐȖșȬȱțȎȟȗȜȑȜ

ȔȖȠȠȱȐȖȗȦșȭȣȳȠȐȜȞȥȳȟȠȪ

Тараса Шевченка знають у світі в основному як митця слова. Однак, на наше переконання, варто все більше розповідати про його художню творчість, адже його поезія і живопис — тісно пов’язані між собою. Через поезію краще пізнаються полотна Кобзаря, а картини, водночас, органічно доповнюють віршовий спадок. Син кріпаків поєднав у собі найвеличніші таланти і майстерно їх реалізовував.

Він проявив себе як художник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелі, сепії та гравюри, пробував себе в скульптурі та різьбі. Тарас Шевченко є одним з перших українських мистецтвознавців, погляди якого зберігають свою силу і в наш час.

Офорт -  (фр., азотна кислота): аквафорта; 1. Вид гравірування, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою на смоляному покритті металевої гравюрної дошки і протравлюють кислотою. 2. Відбиток з дошки, гравірованої таким способом.

3. Ґравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами. 4. Ручний спосіб виготовлення форм глибокого друку з застосуванням хімічного травлення. 5.

Відбиток з друкарської форми, виготовленої таким способом.

СЕ́ПІЯ, ї, жін.                         

1.  Морський головоногий молюск, у тілі якого виробляється коричневий барвник; каракатиця.

2.  Натуральна або синтетична коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря. Лідія Андріївна подарувала йому кілька рисувальних олівців, плиточку сепії та альбом ватмана (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 173); В десятому томі публікуються мистецькі твори Шевченка останнього періоду творчості. В основному ці твори виконані олівцем, сепією, тушшю (Радянське літературознавство, 2, 1964, 155).

3.  Малюнок, виконаний такою фарбою. На засланні Шевченко намалював ряд прекрасних сепій і акварелей на теми з життя та побуту казахського народу (Наука і життя, 3, 1961, 20).

4.  Фотографія коричневого тону.

ǽȓȞȓȏȡȐȎȬȥȖȝȳȒȟșȳȒȟȠȐȜȚȡǽȓȠȞȜȝȎȐșȳȐȟȪȘȳȗȐ·ȭȕțȖȤȳȡ ȝȓȞȳȜȒȕȘȐȳȠțȭȝȜȠȞȎȐțȭȀȎȞȎȟȆȓȐȥȓțȘȜȝȖȦȓ

ȤȖȘșȝȜȓȕȳȗȜȏ·ȱȒțȎțȖȣȝȳȒțȎȕȐȜȬ©ǰȘȎȕȓȚȎȠȳª ǵȎȟȐȳȒȥȓțțȭȚǰȎȟȖșȭǹȎȕȎȞȓȐȟȪȘȜȑȜ©ȟȖȒȭȥȖȡȢȜȞȠȓȤȳ ȝȓȞȓȒȐȳȒȝȞȎȐȘȜȬȡȕȎȟșȎțțȭȆȓȐȥȓțȘȜțȎȝȜșȭȣȭȘȜȴȟȪ

ȘțȖȑȖȒȎțȜȴȗȜȚȡȒșȭȥȖȠȎțțȭțȎȝȖȟȎȐȏȎȑȎȠȜȐȳȞȦȳȐ ǰȳȒȞȳȕȎȐȤȳȟȠȪȜȔȘȖȳȐȖțȳȟȡȥȜȏȜȠȭȣªȄȖȘșȚȎȱ

ȝȞȖȟȐȭȠȡ©ǺȜȴȚȟȜȡȕțȖȘȎȚȝȜȟȐȓȧȎȬªȀȎȘȖȣȝȜȓȕȳȗ

ȠȞȖțȎȒȤȭȠȪȳȐȜțȖȝȓȞȓȒȎȬȠȪțȎȟȠȞȜȴȠȎȒȡȚȘȖ ȀȎȞȎȟȎDZȞȖȑȜȞȜȐȖȥȎȠȜȑȜȝȓȞȳȜȒȡ

ȅȜȚȡ©ǰȘȎȕȓȚȎȠȳª

ȟȎȚȓȤȖȘșȎțȓȕȏȳȞȘȎ

ȝȜȓȕȳȗ"

Збі́рка ві́ршів, рідше збі́рник ві́ршів, віршо́вана збі́рка — видання, яке концентрує в однотипно оформлених одиницях (томах) всі або основні твори одного автора, як його наукову, літературно-художню або публіцистичну спадщину.

ȄȖȘșȝȜȓȕȳȗȀDZȆȓȐȥȓțȘȎ©ǰȘȎȕȓȚȎȠȳª

ȞȜȕȝȜȐȳȒȎȱȝȞȜȠȭȔȘȡȒȜșȬȞȓȘȞȡȠȳȐȳȠȡȠȕȎ ȽȞȎȠȎȚȖȝȜȓȠȐȖȘȞȖȐȎȱțȎȟȖșȪȟȠȐȜȳȑțȳȠ

©ǾȎțȜȐȞȎțȤȳțȜȐȜȏȞȎțȤȳ«ªǼȒțȎȘțȓȚȜȠȖȐȖ ȟȎȚȜȠțȜȟȠȳȐȖȕțȎȥȎȬȠȪȕȎȑȎșȪțȖȗțȎȟȠȞȳȗȤȖȘșȡ

ȆȓȐȥȓțȘȜȟȝȳȐȥȡȐȎȱșȬȒȟȪȘȜȚȡȑȜȞȬ

©ǼȗȜȒțȎȭȜȒțȎªȜȟȝȳȐȡȱȚȖșȡȗȜȑȜȟȓȞȤȬ ȝȞȖȞȜȒȡȁȘȞȎȴțȖ©ǿȎȒȜȘȐȖȦțȓȐȖȗȘȜșȜȣȎȠȖª

ǺȳȔȞȭȒȘȎȚȖȐȳȞȦȳȐȤȖȘșȡ©ǰȘȎȕȓȚȎȠȳªȝȞȜȥȖȠȡȱȠȪȟȭȧȓ ȜȒȖțȚȜȠȖȐ³ȝȞȎȑțȓțțȭȒȜȐȜșȳ

ȄȓȑȜșȜȐțȎȠȓȚȎȝȜȓȕȳȗȆȓȐȥȓțȘȎȝȓȞȳȜȒȡȡȐ·ȭȕțȓțțȭȠȎ ȕȎȟșȎțțȭǺȖȇȓȞȎȕȝȓȞȓȘȜțȡȱȚȜȟȭȧȜțȓȕȎșȓȔțȜȐȳȒ ȡȚȜȐȡȭȘȖȣȝȓȞȓȏȡȐȎȐȝȜȓȠȝȜȒȡȚȘȖȐȳțȏȡȐțȎȞȳȒțȳȗ ȁȘȞȎȴțȖȝȞȎȑțȡȐȴȗȐȜșȳȟȝȳȐȥȡȐȎȐȕțȓȒȜșȓțȖȚȄȖȘș

ȐȳȞȦȳȐȀȆȓȐȥȓțȘȎ©ǰȘȎȕȓȚȎȠȳªȕȎȝȜȥȎȠȘȡȐȎȐțȖȕȘȡ ȠȐȜȞȳȐțȎȝȖȟȎțȖȣȡȕȎȟșȎțțȳ

©ǺȓțȳȜȒțȎȘȜȐȜȥȖȏȡȒȡª

ǽȜȓȕȳȭ²țȎȜȒțȡȣȐȖșȖțȡ

ȁțȳȗ²ȒȜșȭȳȚȖȠȤȭȳȁȘȞȎȴțȖ

ȀȎȘȚȜȔȓșȖȦȓȆȓȐȥȓțȘȜ

ȅȖȚȜȔțȎȆȓȐȥȓțȘȎțȎȕȐȎȠȖȠȎȘȜȬșȬȒȖțȜȬȭȘȎȚȜȑșȎ ȝȓȞȓȒȏȎȥȎȠȖȝȜȒȎșȪȦȡȒȜșȬȘȜȔțȜȑȜȡȘȞȎȴțȤȭ

ȒȜșȬȞȳȒțȜȑȜȘȞȎȬ" ȀȎȘȤȓȝȜȓȠȭȘȖȗȝȞȎȑțȡȐ ȟȠȎȐȖȠȖȟȐȜȱȔȖȠȠȭȡ

ȕȎșȓȔțȳȟȠȪȐȳȒțȎȞȜȒțȜȑȜ

ǽȓȞȓȒȎȗȠȓȟȐȜȴȐȞȎȔȓțțȭȐȳȒ ȝȜȓȕȳȴȞȜȕȝȜȥțȳȠȪȟșȜȐȎȚȖ²

©ǻȎȚȳȗȝȜȑșȭȒȐȳȞȦ«ª

-         ȅȖȚȟȣȐȖșȬȐȎșȎȐȎȟȝȜȓȕȳȭ"

-         ȇȜȝȓȞȓȔȖȐȎȐȝȜȓȠȝȳȒȥȎȟ țȎȝȖȟȎțțȭ"

ȍȘȖȚȡȭȐșȭȱȠȪȟȭȐȎȚȝȜȓȠȝȳȒ ȥȎȟțȎȝȖȟȎțțȭȤȪȜȑȜȠȐȜȞȡ"

DzȳȎșȜȑȳȕȠȓȘȟȠȜȚ

-       ȍȘȖȚțȎȟȠȞȜȱȚȝȞȜȗțȭȠȎȝȜȓȕȳȭȝȜȓȕȳȴ

-       ǽȞȖȑȎȒȎȗȠȓ¬Ȑ¬ȭȘȖȣȔȖȠȠȱȐȖȣȜȏȟȠȎȐȖțȎȣ ȏȡȐ¬țȎȝȖȟȎțȖȗȐȳȞȦ©ǺȓțȳȜȒțȎȘȜȐȜª

-       ǻȎȒȥȖȚȀȎȞȎȟȆȓȐȥȓțȘȜȞȜȕȚȳȞȘȜȐȡȐȎȐȡ ȠȐȜȞȳ"

-       ȅȖȚȕȡȚȜȐșȓțȖȗțȎȐȎȦȡȒȡȚȘȡȟȎȚȓȠȎȘȖȗ ȝȜȥȎȠȜȘ

ǺȓțȳȜȒțȎȘȜȐȜȥȖȏȡȒȡ

ȍȔȖȠȪȐȁȘȞȎȴțȳȥȖțȳ

ǻȎȟȘȳșȪȘȖȥȎȟȠȖțȚȜȔțȎȝȜȒȳșȖȠȖȝȜȓȕȳȬ" ǽȞȜȑșȭțȪȠȓȕȎȠȓȘȟȠȜȚ

ȍȘȎȕțȖȣȐȎȔșȖȐȳȦȎ"ȅȜȚȡ" ǵȎȥȖȠȎȗȠȓȑȜșȜȐțȡȥȎȟȠȖțȡ

Аналіз поезії “ Мені однаково...”

• Тема : відтворення почуття громадянської

мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.

● Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до

страждань

українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу