Т.Шевченко. Життєпис поета (участь у Кирило- Мефодіївському братстві, арешт, перебування в казематі,  заслання). «Думи мої, думи мої…» (1847)

8 клас

Українська література

 Т.Шевченко. Життєпис поета (участь у Кирило-

Мефодіївському братстві, арешт, перебування в казематі, заслання). «Думи мої, думи мої…» (1847)

Тарас Григорович Шевченко — велика та невмируща слава нашого народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, влас­них сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар, тому й оживало в слові його все те, що таїлося в самій глибині серця. Із тим скарбом — словом свого найкращого сина — український народ і виходить до всіх людей землі.

Давайте пригадаємо ,що вам відомо про Т. Шевченка

      1.  Моринці.  Село, де народився майбутній поет.

2.      Григорій .   Ім'я батька поета.

3.      Енгельгардт.   Прізвище пана, у якого Тарас служив козачком.

4.      Дяк .  Перший учитель Тараса.

5.      Петербург.   Місто, де навчався письменник.

6.      Брюллов. Прізвище видатного художника,який намалював портрет Жуковського, який  було розіграно в лотерею для викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

7.      Академія. Заклад, у якому Тарас Григорович здобув вищу освіту.

8.      Кобзар. Збірка поета.

9.      24. Вік, коли було викуплено Т. Шевченка з кріпацтва.

10. Тарасова. Гора, на якій поховано поета.

11. Малювання. Заняття, яке Тарас полюбив з дитинства.

12. Кирило і Мефодій. За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Шевченка було відправлено у заслання.

Щоб глибше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграла ця людина в житті нашого народу, перегорнемо ще раз сторінку його життя, пере­конаємося у тому, що Шевченко — велетень, філософ, сіяч розумного, доброго, вічного.

Сьогодні ми уявно перенесемося в далеке 19 століття, коли в житті Т. Шевченка настала подія, що внесла в його душу цілу гаму незнаних доти радощів, а разом із ними й нових смутків – це викуп з неволі, арешт, каземат, заслання, а також розкриємо розуміння власної місії поета у вірші «Думи мої, думи мої…»

Коротко занотуйте у зошити

2. Життя і творчість Т. Г. Шевченка

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

 (09 березня 1814р.— 10 березня 1861р.)

2.1. Родина поета, його дитинство.

·                       Тарас Григорович народився в с. Моринці Звенигородського повіту Ки­ївської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Ка­терини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить про­рочим виявився батьків заповіт: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледаще; для нього спадщина по мені... нічого не зна­читиме...».

Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька, мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського.

2.2. Навчання і служба Тараса.

·                    У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом пе­реїхав з ним до Петербурга. У 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності до малярства виявилися у Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тара­сові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури.

2.3. Викуп поета з неволі.

·                    Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними ді­ячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, 0.Венеціановим, В.Жуковським, Є. Гребінкою).

·                    22 квітня 1838 спільними зусиллями згаданих митців за 2 500 руб був викуплений з кріпацтва. Саме за стільки продали портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Так Енгельгардт отримав гроші і написав відпускну.

Коли пошили новий одяг, Шевченко пішов із Сошенком до якоїсь установи і там зареєстрували акт визволення. Наступного дня о 10 годині він прийшов до Брюллова. Відтоді почав відвідувати Академію мистецтв на кошти Товариства заохочування художників. А згодом став одним із найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Шевченко поглинав книги з мистецтва, всесвітньої істо­рії, слухав лекції з анатомії, філології, зоології, часто бував у театрах і му­зеях.

·                      Ось, власне, так і викупили Шевченка з кріпацтва. Нарешті мав розквітнути талант, справжній, унікальний, який явив усьому світові Кобзаря – основоположника нової української літератури й української літературної мови.

·                      А в 1840 р. сталася подія, що не лише близьким друзям, а й усьому світові засвідчила: народився Поет. Перша книжечка «Кобзар» була невелика за обсягом. Але внутрішня сила, що нуртувала в кожному рядку, не давала спокою, бентежила, хвилювала. Його голос змусив бодай на мить завмерти пихатий і розбещений Петербург. І ця мить вартувала ой як багато.

2.4. Причини покарання царем Т. Шевченка, арешт письменника.

·                    У 1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам'ятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому — видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаро­вим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної організа­ції — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов'янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов'янських народів. Основний програмовий документ організації — «Книга буття українського народу» — написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших слов'янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину II, названо їх катами за те, що вони позба­вили Україну волі.

2.5. Перебування Т. Шевченка в казематі.

·                    5 квітня 1847р. Шевченка було заарештовано на переправі через Дніпро, коли він повертався з Чернігова до Києва, і відправлено до Петер­бурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень.

Проте Шевченка звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема «Сон».

 2.6. Заслання письменника-бунтаря.

·                    Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Забо­рона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування!» Окрім того, солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо, ненависний був дух солдафонства, що чавунною печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового па­перу оцупком олівця, хтозна-як добутого. У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. У 1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення — на пів­острові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет пови­нен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — цингою та золотухою.

2.7. Звільнення Тараса Григоровича, його останні роки життя.

·                    На початку 1857р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звіль­нення. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за ре­волюційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга. 4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників. 10 березня 1861р. Тарас Григорович Шевченко помер. Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смолен­ське кладовище. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав П. Куліш, звертаючись до померлого поета.

·                    У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Укра­їну й поховано на Чернечій горі біля Канева. Тут на одній з найвищих гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік на­шого славного Дніпра. Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса... Було це 22 травня. А 24 над домо­виною почали насипати високу могилу — гору, яку пізніше названо Тара­совою.

5.2. Історія написання твору.

Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1838 році в Петербурзі.

У Т.Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої» , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув'язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено ви­рок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.

З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «заха­лявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.

До теми дум Тарас Григорович звертався не одноразово, а поезія «Думи мої, думи мої...» була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.

Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змі­нити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.

Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає по­ета протягом усього часу перебування на солдатчині.

Жанр: громадянська лірика.

  Художні особливості твору.

                 Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі».

             Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».

                 Порівняння: «привітаю, як діток », «квіти, мої діти»  

Домашнє завдання : ознайомитись із матеріалом ,коротко занотувати ,