Таблиця "Літературні стилі"

Літературні стилі

Термін

Ознаки

Приклад

Бароко

18 ст.

Пишність, урочистість, парадність; метафоричність,  алегоричність, контрастність; поєднання релігійних і світських мотивів.

Мета: справити сильне враження.

І.Вишенський – «Послання до єпископів»;

Г. Сковорода - засновник жанру байки в укр.літ.;

«Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень»

Класицизм

17ст. – поч.19ст.

Наслідування зразків античності; єдність дії, часу і місця;  ігнорування особистих почуттів – першість розуму;  дотримання  канонічних правил написання творів;  оспівування «сильних світу цього».

І. Котляревський – зачинатель нової укр.літ-ри; «Енеїда»

Сентименталізм

2пол.18ст.- поч.19ст.

Ідеальний герой; культ почуття.

Мета: писати «і звичайне, і ніжненьке, і розумне», «викликати сльози». 

Г.Квітка-Основ’янеко – зачинатель нової укр.прози; «Маруся», «Наталка Полтавка»

Романтизм

17ст. - 1пол.19ст.

Зображення виняткових героїв у незвичайних обставинах, відтворення національно-визвольних рухів, неприйняття буденності, захоплення фольклором, інтерес до екзотичних картин природи.

Т. Шевченко – (рання творчість) основоположник нової укр.літ-ри; «Катерина»;

П. Куліш – «Чорна рада»

Реалізм

19 ст.

Правдиве, об’єктивне і всебічне відобра-ження дійсності; типовий герой в типових обставинах; протест проти всіх форм соціального й духовного поневолення; доля – прямий наслідок вчинків і вибору людини.

Т. Шевченко – засновник критичного реалізму в укр.літ-рі;  «Сон», «Заповіт»;

І.Франко – «Гімн», Мойсей», «Чого являєшся мені у сні?»;

І. Нечуя-Левицький –

«Кайдашева сім’я»;

 П. Мирний –  «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;

М.Вовчок – «Інститутка»;

І. Карпенко-Карий –

«Мартин Боруля»

Імпресіонізм

(фр.враження)

Зосередження уваги на психологічних мотивах вчинків персонажа, на його внутрішньому стані; прагнення відтворити найтонші відтінки настрою та миттєві враження; лаконізм;  увага до слухових і зорових образів деталей; відмова від великих соціальних проблем.

М. Коцюбинський –

 «Intermezzo»;

 В.Винниченко – «Момент»

Експресіонізм

(фр.виразність)

«Хвороблива напруженість», «нервова» емоційність, позбавлення прикрас, схильність до контрастів, гіперболізація; герой твору відчуває біль, переживає страх за майбутнє, перебуває в межовій ситуації (життя чи смерть).

В. Стефаник –

«Камінний хрест»

М. Хвильовий –

«Я (Романтика)»

символізм

Заміна думок, понять відповідними знаками – символами, що мають прихований смисл; культ екзотичних і заборонених тем.

П.Тичина  – «Ви знаєте, як липа шелестить», «Арфами, арфами», «О панно Інно»;

М. Вороний  –  «Блакитна панна»; О.Олесь –  «Чари ночі»

неокласицизм

Відстороненість від прози життя, буденних проблем; орієнтування на цінності та ідеали античності; гармонія і рівновага; культ художньої форми (сонет та ін.).

М. Рильський –

«У теплі дні збирання винограду»;

М.Зеров, Ю.Клен, М.Драй-Хмара, М.Филипович;

В.Підмогильний – «Місто»

неоромантизм

Поєднання реалізму й романтизму; гострий сюжет;  прагнення поєднати ідеал з дійсністю; гострий конфлікт між добром і злом; культ героїзму,боротьби, сильної вольової  особистості.

О.Кобилянська – започаткувала неоромантизм в укр. літ-рі, «Земля», «Людина»;

Л. Українка – «Лісова пісня»;

В.Сосюра – «Любіть Україну»; Є. Плужник;

Ю. Яновський – «Вершники»,

«Майстер корабля»,

О. Гончар –

«Модри Камень»

Футуризм

(фр.майбутнє)

Заперечення загальноприйнятих мовних норм; чудернацькі словосполучення, позбавлені будь-якого змісту. Проголошували  перемогу техніки, науки, швидкості, війни, боротьби з природою.

М.Семенко

Постмодернізм

кінець 20ст.– поч.21ст.

Недовіра до авторитетів; іронічність (де плачуть модерністи, там сміються постмодерністи); чорний гумор; гра зі словом; змішування стилів; приховане або явне використання чужих текстів;  закодованість тексту.

Бу-Ба- Бу – Ю. Андрухович,

В.Неборак, О. Ірванець;

С. Жадан, О. Забужко,  

І. Римарук, Г. Пагутяк;

Нова дегенерація – І.Андрусяк