Таємниця Шевченкової нареченої

ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД

З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА

на тему: «Таємниця Шевченкової нареченої,

з метою розкрити значення величі Кобзаря, його значимості у житті сучасного молодого покоління; визначити роль великого сина українського народу, зазирнути в його особисте життя через знайомство з жінками поета та його ставлення до почуття кохання; виховувати  любов та шану до Шевченкового слова.

 

I.Організаційний момент. Привітання

II.Вчитель

Які ж бо села в Україні весною, коли розквітають !Село наче тоне в білому світі садків. Саме у такому  українському селі зустрічав свої весни Тарас Шевченко

З прожитих 47 років лише 14 разів обіймав очима рідну землю, рідну Україну.

III.Віршем «Садок вишневий коло хати» Тараса Шевченка ми починаємо цю зустріч.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата.

А матері вечерять ждуть.

 

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

 

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

 

Прослуховування вірша «Садок вишневий коло хати» голосом Тараса Шевченка

Це диво створено за допомогою штучного інтелекту – відтворено голос самого Тараса Шевченка. Технології дивують світ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV. Вчитель

Для участі у заході учні ліцею підібрали вірші Великого Кобзаря, і наразі Ви почуєте, з якою повагою та любов’ю вони читають рядки Тараса Шевченка.

 1 виступ учня – читання вірша «Тече з під-явора»

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

 

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

     2 виступ учня – вірш «Мені тринадцятий минало»

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже покликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

     3 виступ учня – вірш «На панщині пшеницю жала»

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку під снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася — нема нічого...

На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

 4 виступ учня – уривок з поеми «Катерина»

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине —
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ божий,
Мусить погибати.
Серце в'яне співаючи,
Коли знає за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть — ледащо!

V. Вчитель

Поему «Катерина» Т. Шевченко присвятив своєму першому юнацькому коханню – Оксані Коваленко. Тарас писав:

Ми в купочці колись росли,

маленькими колись любились…

Та не довелося Тарасові бути щасливим. На довгі роки відірвали його від рідного села, коханої дівчини, і коли він повернувся додому у свої 29 років, то дізнався, що Оксану віддав пан за нелюба. Гірко плакав Тарас. І з цього дня написав багато віршів, присвячених нещасливому коханню. 

 

 

 

 

 

Оксана Коваленко

 

VI.Одним словом – доля.

Послухайте пісню на слова Тараса Шевченка «Така її доля». У сучасному виконанні Юлії Донченко. Цю пісню співають різні співаки, але пропоную  прослухати її «під гітару». Хочу цим нагадати, що Тарас умів не тільки писати вірші, малювати, а й чудово співав та грав на гітарі.

 «Звучить пісня «Така її доля»

 

 

 

 

 

 

 

VII. Шевченковими віршами, піснями зачаровувалися всі, з ким він спілкувався. У свій час його покохала донька князя – княжна Варвара Репніна, але він її сприймав як сестру, як подругу. І коли він повернувся із заслання, саме вона чекала його зі своїм коханням, мріяла зробити Тарасу золоте перо й подарувати йому. Але Тарас не захотів одружитися без любові. 

 

 

 

 

 

 

                                  Портрет княжни Варвари Репніної

 

VIII.Доля звела Тараса з ще однією жінкою, донькою священнослужителя.

 

 

 

 

 

Та під час заручин  батько попросив Тараса покаятися  за те, що він у своїх віршах та поемах осміював панів. Тарас зпересердя вдарив гітарою об стіл і більше до цієї родини не повертався.

Душа Тараса – кріпака коштувала 2500 карбованців. Це 45 кілограм срібла. В художній академії, де навчався Тарас Шевченко, його талант шанували: Брюллов намалював портрет поета Жуковського, її розіграли в лотерею, і Тарас став вільною людиною.

IX. У свої 46 років, після заслання та страждань, Тарас Шевченко завітав до свого друга Куліша. Там він побачив дівчину. Її ім’я – Ликера Полусмак – вона була служницею у Куліша. 

 

 

 

 

 

4

                                                    Ликера Полусмак

Дівчина була одягнена в українському одязі, говорила українською мовою.

Тарас закохався. Закохався до безтями. Запропонував дівчині одружитися, приніс їй подарунки. Серед них – срібний хрест. Дівчина, дивлячись на хрест, раптом запитала: «А якої проби це срібло?». Шевченка вразили ці слова, але кохання взяло верх.

Та щастя не склалося. Ликерія відмовила Тарасові. Це була остання краплина нещастя. Тарас починає тяжко хворіти. Але прийшла радісна звістка: Шевченко отримав дозвіл повернутися додому, в Україну. Та не судилося.

 

Ликера Полусмак – Яковлєва відмовила Тарасові, вона була молода, злякалась його розповіді про ті жахливі роки у засланні і одружується з перукарем Яковлевим через 2 роки після смерті поета. Народила п’ятеро дітей. Життя було нещасливим, чоловік почав пиячити, бити а невдовзі помер. Діти виросли, а будинок у Царському Селі згорів. Ликера поїхала жити в Україну до Канева. Поселилася жити на квартирі в одному із сіл і кожного дня ходила на могилу Тараса, носила квіти, плакала, просила пробачення.

І носила з собою в торбинці таємницю. Що ж то була за таємниця? Люди запитували, дивувалися, але вона мовчала про те, що зберігала. Це були листи з усього світу на її ім’я, де її жаліли, лаяли, судили і навіть карали словами за долю Шевченка.

Ликера прожила довге життя, але нещасливе.

 

X. Виступи учнів на тему «Шевченківська весна 1861 р.»

1 виступ учня

Весна 1861 р., вона є, але Тарас її не бачить. Йому страшенно боляче, він просить лікаря полегшити біль, і 9 березня 1861 року збирає на свій 47 рік народження  друзів – попрощатися перед від’їздом в Україну. Тарас говорив: «Отам найду свою долю», не буду самотнім». Радість переповнювала поета. Багато картин подарував друзям та залишив в академії, а найкращі мріяв подарувати рідній Україні.  Не вдалося…

 

 

 

2 виступ учня

Весна 1861 р.

Вона була, але не у заквітчаному саду в Україні, а в  холодному Петербурзі. «Дощ, сніг, знову дощ, тепер знову сніг. Не ростуть тут вишеньки, не квітнуть яблуньки. Не така весна в моїй Україні. Як я хочу додому, в Україну! Додому, додому. Завтра додому їду. Побачу тебе, мій рідний краю, зустріну долю свою і більше не буду самотнім». Та на ранок  зранене серце поета від радості побачити рідну землю зупинилося у 47 років.

XI.Вчитель

Сьогодні українське слово поселилося у розумі і на устах тих, хто хоче зберегти Україну.

Учні ліцею «Промінь» беруть участь у багатьох мовно-літературних конкурсах. Їхні твори – поетичні та прозові – знайшли своє місце у збірках  ліцею «Розмова з Кобзарем», «Переспів»,   «В океані рідного   народу обирай духовні острови».

 Кириченко Вероніка, активна учасниця мовно-літературних конкурсів, презентує авторський  вірш «Мій Кобзарю».

Читання вірша «Мій Кобзарю»

Кобзарю любий, батьку наш,

Кричали й плакали твої рядки…

Шкода, не чули ми їх гнів.

Для нас вони були як переспів.

 

Тепер відчули їх, Кобзарю наш,

Навчав ти нас життя любити.

Історію своїх країв навіки шанувати,

Вкраїнське слово щиро цінувати.

 

Тарасе  милий,- це мій вірш.

У мене їх багато.

Як добре, що любить тебе навчили мене мама й тато.

 

Тарасе, поете рідний наш,

Я часто плакала за долю Катерини

І наймичку сльозами омивала…

Рядки ж козаччини душа дівоча

Чомусь несправедливо оминала.

 

Тепер, в годину горя й лиха,

Повернуте моє чуття до них.

Тепер я голосно, не стиха,

 

Читаю й перечитую про тих,

Чиє життя лежить в землі за Україну.

 

XII. Заключне слово вчителя

Сьогодення вимагає від нас шанувати Великого Кобзаря, його долю, пам’ятати, що він – основоположник української   літературної  мови.

Існування мови – запорука існування держави. Рідну мову, рідну землю

треба берегти і пам’ятати тих, хто сьогодні захищає нашу неньку-Україну.

 

Звучить пісня «Я ненавиджу війну» у виконанні Віталія Білоножка (молодшого)