ІСТОРІЯ
“Іван Підкова” Поему «Іван Підкова» Тарас Шевченко
написав у 1839 році в Санкт-Петербурзі, а
впершенадрукував у 1840 році в першому виданні своєї збірки «Кобзар».
Твір з’явився в час, коли поет особливо цікавився історичним минулим України, її
героїчними постатями та боротьбою за волю. Історичною основою поеми стали народні думи й перекази про запорозького отамана
АУДІОКНИГА ватажка XVI століття, який прославивсяІвана Підкову – відважного козацького
своєю силою, хоробрістю й боротьбою проти турецько-татарських загарбників.
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
Епітети: _____________________________
___________________________________
Метафори: ___________________________
___________________________________
___________________________________
___________________________________
Рефрен:_____________________________
___________________________________
Гіпербола: ___________________________
___________________________________
Риторичні оклики:_______________________ ___________________________________
Порівняння:___________________________ ___________________________________
Звертання: _________________________
___________________________________
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
кошовий отаман, молдавський господар
брат молдовського господаря Івана III Воде Лютого.
Автор: Тарас Григорович Шевченко
Жанр: історична поема
Тема: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками.
Ідея: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом.
Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати.
Склади сенкан до Сенкан
Пам'ятка
1. Тема (1 іменник) слова “козак” 2. Опис (2 прикметника)
3. Дія (3 дієслова) 1. 4. Фраза/речення, що виражає ставлення до теми.
5. Іменник-синонім або
2. узагальнення
3. 4. 5.
Основні образи у поемі
Іван Підкова К
«А нуте, хлоп'ята, Вірні, мужні, О
Сміливий, рішучий, На байдаки! Море грає – сильні духом З
А К
И
«Висипали запорожці –
відважний. Ходім погуляти!»
«Нехай ворог гине! бурі, ні ворогів
Лідер, Не в Синопу, отамани,
впевненений у Панове-молодці, Веселі в бою собі А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
Добре «А нуте, хлоп'ята,На байдаки!»; Внутрішньо вільні Лиман човни вкрили.
відноситься до « «Спасибі вам!» - «Грай же, море!» - заспівали, козаків. Надів шапку.» Загартовані Кругом хвилі, як ті гори:Запінились хвилі.
Ні землі, ні неба.
Мудрий та «Поглядає сюди-туди –Де-де буть роботі?» Іван Підкова не Пливуть собі та співають.»Серце мліє, а козакамТого тілько й треба.
розсудливий. сумнівається –він сміливо
веде козаків у небезпечний
морський похід. У цьому Іронія та сміливість тут у тому,
Козаки його «Підняв шапку – човнистали…», заклику відчувається силадуху, рішучість і називає «поїхати в гості» - нібищо похід на султана він поважають. «Добре, батьку отамане!» –Кругом заревіло.» впевненість у перемозі. це не страшна військова кампанія, а дружній візит. Це
Поема «Іван Підкова» розповідає про показує його хоробрість,
початок морського походу запорожців презирство до ворога до Туреччини, метою якого було
визволення полонених. КОМПОЗИЦІЯ
І частина - сумна ІІ частина - життєствердна
У ній зображено сучасне Вона переносить читача в героїчне ліричного героя: серед високих Іван Підкова очолює запорожців, щоминуле, де оживає козацька відвага: могил-курганів, де спочивають пливуть до Царгорода (нині м.
славні козаки, панує туга за Стамбул). Відважний отаман виявляє минулою славою. мудрість і безстрашність: він вирішує
пливти не до турецького порту Синоп, а прямувати просто до султана, що в
СЛОВНИЧОК Царгороді.
Китайка - червона матерія, якою козаки покривали
тіло вбитого товариша. ОБРАЗИ-СИМВОЛИ Поставець - келих.
Лиман - місце, де Дніпро впадає у Чорне море.
Байдаки - човни, на яких запорожці плавали Дніпром Чорна хмара і Чорним морем у Туреччину.
Рибалка - тут: птах, який живиться рибою. Могили
Синоп - місто в Туреччині на березі Чорного моря.
Царград – давня слов’янська назва Стамбула, Люлька та Шапка колишньої столиці Туреччини.