Театралізація казки: «Котик і півник»

Театралізація казки: «Котик і півник»

Програмовий зміст:: розширити уявлення про народні казки, закріпити знання змісту  казок, розвивати логічне мислення, зв’язне мовлення, артистизм, творчі здібності. Виховувати бажання розігрувати казки, бути справедливим, дружним, вміння любити природу.

Хід заняття

Вступне слово, про яку казку будемо сьогодні говорити тощо.

Був собі котик та півник і були вони у великій приязні. Котик, було, у скрипочку грає, а півник тільки співає. Котик, було, йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить, То котик, було, йдучи, наказує:
— Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.
— Добре, добре,— каже півник; засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться.
Навідала півника лисиця та й надумала його підманити. Підійде під віконце, як котика нема вдома, та й промовляє:
— Ходи, ходи, півнику, до мене: що у мене золота пшениця, медяна водиця.
А півник їй:
— То-ток, то-ток, не велів коток!
Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. Бачить: нікого нема, тільки пшеничка попід вікном розсипана. Понадився півник:
— Піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ніхто мене не побачить, то й котикові не скаже.
Тільки півник за поріг, а лиска за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:
— Котику-братику, несе мене лиска по каменю-мосту на своєму хвосту. Порятуй мене!
Котик поки почув, поки завернув (далеко був), то вже й опізнився лиску догнати.
Біг-біг, не здогнав, вернувся додому та й плаче, а далі надумався, узяв скрипку, писану торбу та й пішов до лисиччиної хатки.
А в лисиці було чотири дочки та один син. То стара лисиця на влови пішла, а дітям наказала півника глядіти та окріп гріти.
— Глядіть же,— наказала,— нікого не пускайте.
Та й пішла.
А котик підійшов під вікно та й заграв, ще й приспівує:
— Ой у лиски, в лиски новий двір
та чотири дочки на вибір,
п’ятий синко, ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
чи хороше граю!
От найстарша лисичівна не стерпіла та й каже до менших:
— Ви тут посидьте, а я піду подивлюся, що воно там так хороше грає?
Тільки що вийшла, а котик її цок у лобок та в торбу. А сам знов грає:
— Ой у лиски, в лиски новий двір
та чотири дочки на вибір,
п’ятий синко, ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
чи хороше граю.
Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту — цок у лобок та в торбу та й знов приспівує:
— Ой у лиски, в лиски новий двір
та чотири дочки на вибір,
п’ятий синко, ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
чи хороше граю.
Так усіх чотирьох виманив. А синко Пилипко жде-пожде сестричок — не вертаються.
— Піду,— каже,— позаганяю, а то мати прийде, битиме.
Та й пішов з хати. От котик і його цок у лобок та в торбу. А потім почепив торбу на сухій вербі, сам у хату, знайшов півника, розв’язав: взяли вони удвох усю лисиччину страву, поїли, горщика з окропом вивернули, горш-ки-миски побили, а самі втекли додому.
Та вже потім півник довіку слухав котика.