Театральна постановка казки "Дванадцять місяців".

Дія 1

(у замку)

Учень 1

У рік новий трапляються дива,
І оживають казочки минулі.
А ось вам, друзі, казочка нова,
Хоч може здатися, що ви її вже чули.

Учень 2

Нехай ця казка радість принесе!,
Отож для вас усіх сьогодні п'єса.
Знайомтеся: учитель Знаювсе,
А учениця тут - сама принцеса.

Учитель Знаювсе

Принцесо, прошу Вас порахувать
І відповідь у зошит записати:
Тож скільки буде п'ять додати п'ять?

Принцеса

Мені уже набридло рахувати.
Одне і те ж, і так вже цілий рік.
Учитель мій вже знахабнів, я бачу:
Лиш в клас переступаю я поріг,
І зразу сотні прикладів, задачок.

Учитель Знаювсе

Але ж принцесо...

Принцеса

Принцеса я чи ні, скажи-но?!
А краще - далі від біди.
Бажаю, пролісків корзину
Щоб завтра ж хтось приніс сюди. 

Учитель Знаювсе

Але ж зима, принцесо...

Принцеса

Годі!
Нехай об'являть зараз всім,
Що квіти я чекати згодна
Вже зранку, десь в годинок сім.

Глашатай.

Увага! Увага, народе! Щось маю сказати для вас! Нехай і зимова погода, Та слухай принцеси наказ. До ранку хтось з вас неодмінно У лісі повинен знайти Квіток весняних аж корзину І все це в палац принести. А ще вам скажу не для преси, Хто зробить це перший за всіх Той зразу ж, у мить від принцеси Отримає золота міх.

Дія 2
(Падчерка, мачуха, дві її доньки) 
 

Учень 1

У цій хатині, знаєм точно,
Не чули слова "доброта".
Жорстока мачуха, а дочки
Такі ледачі, що біда.

 Учень2

Лиш падчерка сама, без неньки,
Не знаючи покою й сну,
Працює тут добу ціленьку,
В душі чекаючи весну.

Заходить чоловік мачухи

Чоловік

Оце-то, скажу, холоднеча!
Давно такі зими були!
А ще, як навмисно, під вечір
Мороз озвірів взагалі.

Мачуха

Чого ти, невдахо, приперся?
Душі в тебе просто нема
Йди геть і не рви мого серця,

Чоловік

Куди? Подивись-но - зима.

Мачуха

Все, набрид!

Геть швидко з хати,

В злиднях прожиті всі дні.

Як не можеш щось дістати,

Нащо ти такий мені.

 Чоловік

Почекай, хотів сказати,
Є наказ для нас для всіх:
Хто квіток добуде за ніч,
Золота одержить міх.

 Мачуха

Ви чули, ви чули, дівчата?
Ото, я скажу, новина.
Тож золота можна багато
Вже завтра отримати нам.
А що, як отак ризикнути,
Хоч це і, скажу я вам,
Та ж добре багатими бути
Уже із наступного дня.

1-ша дочка

 Ну, мамо, оце і придумали:

Зима на дворі завива.

Ви взимку про проліски чули?

Таке взагалі не бува.

2-га дочка

Бува... Не бува... А охоче
В багатстві прожити життя.
Чи золота може не хочеш?
Чи золото, може, сміття?

Мачуха

Ой, годі сваритися, діти!
Та треба забрати своє.
Чого не буває на світі!
І проліски взимку теж є.

1-ша дочка

 Болить в мене спина, матусю.

2-га дочка

 Й тепленька в хатині в нас піч.

Мачуха

Так є ж іще падчерка, друзі!
Нехай пошукає за ніч.

Заходить падчерка

Мачуха

Ану, ледацюго, до мене!
За день хоч зробила би крок!
Бери краще нашу корзину
І в лісі знайди квіточок

Падчерка.

Я з ранку весь день працювала,
І ще не сідала на мить.
Зробила роботи немало,
Хотіла якраз відпочить.
Скажу вам відверто, чи можна,
Щоб квіти зимою росли?

Мачуха

Ще буде базікати кожен,

Ти нам не говори.

Все сказано.

Йди і не майся,

Подалі біжи від біди!

Без пролісків не повертайся.

Випихає падчерку на вулицю.

Дія 3

(у лісі)

Учень 1

Що ж діяти: хочеш-не хочеш,
Та доля така в неї зла.

Учень 2

Зібралася падчерка мовчки
І з плачем до лісу пішла.

Падчерка йде по лісу.

Падчерка

О Боже мій! Невже з-за квітів тих
Тут, в лісі, гинути я мушу.
Не чую вже ні рук, ні ніг,
А скоро не почую й душу, (замерзає)

З 'являються сніжинки, танцюють.
Танок сніжинок. Місяці запрошують сніжинок на вальс.
Бачать Падчерку і звуть Зиму.
 

Одна із сніжинок

Зима! Зима! Скоріш сюди!
Дитина в лісі замерзає.
Уже недовго до біди.
А що робити, я не знаю.
 

З'являються Зима і торкається чарівною паличкою Падчерки.

Падчерка приходить до тями.

Зима

У час такий у лісі і сама?

 Падчерка

 Зігрітися я тільки лише мрію. Ви хто?

 Зима

 Не впізнаєш? Зима. Іди до мене, я тебе зігрію. Он, бачиш, вогнище. У місяців сім'ї Допомогти і обігріти зможуть. Йдемо туди. Там друзі всі мої. Вони тобі найкраще допоможуть.

Підходять до дванадцяти місяців

Грудень

Ану мерщій, мерщій сюди до нас!

Скажи-но нам відверто все, дитино,
Що привело тебе в зимовий час,
В таку тяжку холодную годину.
Мороз, ну аж мурашки по спині.
Чого пішла із теплої ти хати?

Падчерка

Та наказала мачуха мені
Десь проліски у лісі відшукати.

Січень

Оце-то так! Квітки серед зими?
Такого я не чув іще, повірте.
І знаєш ти, і знаємо всі ми,
Що не ростуть зимою в лісі квіти.

Падчерка

Та знаю

Лютий

Ну і що ж то за діла -
Знущатись над дитиною простою?
Невже ж то мачуха така у тебе зла,
Що відпустила дівчинку зимою?

Березень

Скажу тобі я, Березень, таке:
У місяці моєму так буває -
На небі сонце ясно-золоте
І все навколо зразу розцвітає.

Квітень

На те й весна, голубонько моя,
Щоб розцвітали на поляні квіти.
І знаю все оце напевно я,
Бо ж сотні літ ось так і звуся - Квітень

Травень

І в травні зеленіє навкруги.
Повір, у цьому я добряче знаюсь,
Кущі, дерева, і поля, й луки.
Бо ж недаремно Травнем називаюсь.

Червень

А з червнем літо прийде.В добрий час!
І стане тепло і приємно всюди.
І сонечко усіх зігріє нас,
І будуть вдячні нам за літо люди.

Липень

А в липні смачно липи зацвітуть,
І бджілочкам багато є роботи:
Вони над квіточками загудуть,
І свіжим медом враз наповнять соти

Серпень

У серпні про серпа не забувай
І не лінуйся працювать ніколи.
Хутчіш новий збирати урожай!
Бо вже чекає, колоситься поле.

Вересень

У вересні до школи всі - гайда!
І всі ми з цим, скажу відверто, згодні.
Хто вчитися не любить - то біда!
Куди ж без знань, погодьтеся, сьогодні!

Жовтень

Пожовкне листя в жовтні, що робить.
У осені своя краса буває.
Вже день все менше й менше кожну мить,

А ночі прибуває й прибуває.

Листопад

А я - Листопад. Далі вже зима.
Як ось тепер, ну хто ж цього не знає.
Так що, дитино, зрозумій сама,
Немає взимку пролісків. Немає!

Падчерка

Немає пролісків. Та все це знаю я.
Це ж мачуха мені все наказала.
Тож, бачите, то воля не моя -
Я теж їй говорила і благала.

Зима

Послухай, брате Березню, в руці
У тебе сила, знаю, ой, велика.
Допоможи ти дівчинці оцій,
А то ж, напевно, буде з нею лихо.

Березень

А що! Візьму і все переверну!
Без чар не так цікаво в цьому світі.
На п'ять хвилин покличемо весну!

   З 'являються Весна.

Зима

 Збирай, збирай-но швидше всюди квіти.

   Падчерка збирає проліски.

Весна

Букет чарівний щастя принесе,
Злим людям подобріти допоможе.

Падчерка

Спасибі, друзі! Дякую за все!
Повірити очам своїм не можу!

Весна

Лиш квітку візьме хтось до рук своїх,
І зразу подобрішають ті люди:
Поселиться любов в серцях у них,
А чари злі ураз розтануть всюди.

Дія 4
Падчерка повертається додому з корзиною квітів, вкритою хустиною.

У хаті, мачуха, її дочки, чоловік.

 Мачуха
(здивовано)

Ти бачиш, повернулась! Хоч зима
Лютує так, що відбирає мову.
Де проліски? Якщо їх тут нема,
То не благай - підеш до лісу знову.

 Падчерка (усміхається)

Нарешті і додому я прийшла,
Побачила пригод-таки немало.
Ось проліски, матусю, принесла,
Корзину повну, так, як ви казали.

 Мачуха
(грубо) (бере квітку, нюхає) (зразу добрішає)

Не може бути!
Так, давай сюди!
Не вірю навіть, сон оце чи правда.

Дочуронько, скоріш до мене йди,
Дай обніму тебе, моя відрада!
Як я могла узимку у світи
Свою дитину випхати із хати
Прости мене, ріднесенька, прости,
Яка ж була зла! Яка пихата!

1-ша дочка (нюхаючи пролісок)

 Пробач! Пробач! Жорстокі ми були.

2-га дочка

Не розумію, як же ми могли
Тобі в житті робити стільки шкоди.

Чоловік

А в мене пропозиція якраз:
Якщо в квітках така чарівна сила,
Ми віднесемо проліски в палац,
Щоб їхні чари лиш добро творили.

 Всі

 В палац! Скоріше в палац!

Дія 5
Принцеса, учитель Знаювсе, гості.

Учень

Чека принцеса квітів весняних,
Чекає довго і чекає вперто,

Учень

А поки не приніс ніхто ще їх,
Нудьгу нестерпну розганя концертом.

Концерт

Принцеса

Вже сьома ранку - пролісків нема.
Це так народ виконує накази!

Учитель Знаювсе

Але ж, принцесо, на дворі зима,
Це неможливо, я ж казав Вам зразу.

Заходять мачуха, її чоловік, дочки, падчерка.

Мачуха

А ось і квіти!

Принцеса

Так? Давай, давай!
Ось бачте, вчителю! Тепер мені ви винні!

Учитель Знаювсе

Але ж такого справді не бува,
Це дійсно щось таке неімовірне,

Принцеса (нюхаючи квітку)

Який чудовий запах, наче дзвін!
А скільки в квітці і краси, і сонця.
І мій народ, який чудовий він,
Приємно подивитись у віконце.
Які у мене помисли легкі!
Спішу, спішу робити я віднині,
Щоб щастя поселилось навіки
У кожнім серці, в кожної родини.

Принцеса

 В золоті й прикрасах
В діамантах теж

Падчерка

 Скільки не старайся,
Щастя не знайдеш

 Учитель Знаювсе

Щастя не здобудуть
Мідь і срібло.

Чоловік

Усміхайся людям
І твори добро.

Всі

Якщо ти хочеш,
Щоб в душі квітки цвіли.
Якщо ти хочеш,
Щоб вони добро несли

1-ша дочка

Хай лютує вітер,
Хай мете зима,

2-га дочка

Треба завжди жити
В дружбі з усіма.

Зима

Вчитися прощати,
Вірить в майбуття,

Весна
 

Щоб добром і щастям
Повнилось життя.

Всі

Якщо ти хочеш,
Щоб в душі квітки цвіли.
Якщо ти хочеш,
Щоб вони добро несли