Дія 1
(у замку)
|
|
Учень 1
|
У рік новий трапляються дива, І оживають казочки минулі. А ось вам, друзі, казочка нова, Хоч може здатися, що ви її вже чули.
|
|
Учень 2
|
Нехай ця казка радість принесе!, Отож для вас усіх сьогодні п'єса. Знайомтеся: учитель Знаювсе, А учениця тут - сама принцеса.
|
|
Учитель Знаювсе
|
Принцесо, прошу Вас порахувать І відповідь у зошит записати: Тож скільки буде п'ять додати п'ять?
|
|
Принцеса
|
Мені уже набридло рахувати. Одне і те ж, і так вже цілий рік. Учитель мій вже знахабнів, я бачу: Лиш в клас переступаю я поріг, І зразу сотні прикладів, задачок.
|
|
Учитель Знаювсе
|
Але ж принцесо...
|
|
|
Принцеса
|
Принцеса я чи ні, скажи-но?! А краще - далі від біди. Бажаю, пролісків корзину Щоб завтра ж хтось приніс сюди.
|
|
Учитель Знаювсе
|
Але ж зима, принцесо...
|
|
Принцеса
|
Годі! Нехай об'являть зараз всім, Що квіти я чекати згодна Вже зранку, десь в годинок сім.
|
|
|
|
Глашатай.
|
Увага! Увага, народе! Щось маю сказати для вас! Нехай і зимова погода, Та слухай принцеси наказ. До ранку хтось з вас неодмінно У лісі повинен знайти Квіток весняних аж корзину І все це в палац принести. А ще вам скажу не для преси, Хто зробить це перший за всіх Той зразу ж, у мить від принцеси Отримає золота міх.
|
|
Дія 2 (Падчерка, мачуха, дві її доньки)
|
|
Учень 1
|
У цій хатині, знаєм точно, Не чули слова "доброта". Жорстока мачуха, а дочки Такі ледачі, що біда.
|
|
Учень2
|
Лиш падчерка сама, без неньки, Не знаючи покою й сну, Працює тут добу ціленьку, В душі чекаючи весну.
|
|
Заходить чоловік мачухи
|
|
Чоловік
|
Оце-то, скажу, холоднеча! Давно такі зими були! А ще, як навмисно, під вечір Мороз озвірів взагалі.
|
|
Мачуха
|
Чого ти, невдахо, приперся? Душі в тебе просто нема Йди геть і не рви мого серця,
|
|
Чоловік
|
Куди? Подивись-но - зима.
|
|
Мачуха
|
Все, набрид!
Геть швидко з хати,
В злиднях прожиті всі дні.
Як не можеш щось дістати,
Нащо ти такий мені.
|
|
Чоловік
|
Почекай, хотів сказати, Є наказ для нас для всіх: Хто квіток добуде за ніч, Золота одержить міх.
|
Мачуха
|
Ви чули, ви чули, дівчата? Ото, я скажу, новина. Тож золота можна багато Вже завтра отримати нам. А що, як отак ризикнути, Хоч це і, скажу я вам, Та ж добре багатими бути Уже із наступного дня.
|
1-ша дочка
|
Ну, мамо, оце і придумали:
Зима на дворі завива.
Ви взимку про проліски чули?
Таке взагалі не бува.
|
2-га дочка
|
Бува... Не бува... А охоче В багатстві прожити життя. Чи золота може не хочеш? Чи золото, може, сміття?
|
Мачуха
|
Ой, годі сваритися, діти! Та треба забрати своє. Чого не буває на світі! І проліски взимку теж є.
|
1-ша дочка
|
Болить в мене спина, матусю.
|
2-га дочка
|
Й тепленька в хатині в нас піч.
|
Мачуха
|
Так є ж іще падчерка, друзі! Нехай пошукає за ніч.
|
|
Заходить падчерка
|
Мачуха
|
Ану, ледацюго, до мене! За день хоч зробила би крок! Бери краще нашу корзину І в лісі знайди квіточок
|
|
Падчерка.
|
Я з ранку весь день працювала, І ще не сідала на мить. Зробила роботи немало, Хотіла якраз відпочить. Скажу вам відверто, чи можна, Щоб квіти зимою росли?
|
|
Мачуха
|
Ще буде базікати кожен,
Ти нам не говори.
Все сказано.
Йди і не майся,
Подалі біжи від біди!
Без пролісків не повертайся.
|
|
Випихає падчерку на вулицю.
|
Дія 3
(у лісі)
|
Учень 1
|
Що ж діяти: хочеш-не хочеш, Та доля така в неї зла.
|
|
Учень 2
|
Зібралася падчерка мовчки І з плачем до лісу пішла.
|
|
Падчерка йде по лісу.
|
Падчерка
|
О Боже мій! Невже з-за квітів тих Тут, в лісі, гинути я мушу. Не чую вже ні рук, ні ніг, А скоро не почую й душу, (замерзає)
|
|
З 'являються сніжинки, танцюють. Танок сніжинок. Місяці запрошують сніжинок на вальс. Бачать Падчерку і звуть Зиму.
|
Одна із сніжинок
|
Зима! Зима! Скоріш сюди! Дитина в лісі замерзає. Уже недовго до біди. А що робити, я не знаю.
|
|
З'являються Зима і торкається чарівною паличкою Падчерки.
Падчерка приходить до тями.
|
Зима
|
У час такий у лісі і сама?
|
|
Падчерка
|
Зігрітися я тільки лише мрію. Ви хто?
|
|
Зима
|
Не впізнаєш? Зима. Іди до мене, я тебе зігрію. Он, бачиш, вогнище. У місяців сім'ї Допомогти і обігріти зможуть. Йдемо туди. Там друзі всі мої. Вони тобі найкраще допоможуть.
|
|
Підходять до дванадцяти місяців
|
Грудень
|
Ану мерщій, мерщій сюди до нас!
Скажи-но нам відверто все, дитино, Що привело тебе в зимовий час, В таку тяжку холодную годину. Мороз, ну аж мурашки по спині. Чого пішла із теплої ти хати?
|
|
Падчерка
|
Та наказала мачуха мені Десь проліски у лісі відшукати.
|
|
Січень
|
Оце-то так! Квітки серед зими? Такого я не чув іще, повірте. І знаєш ти, і знаємо всі ми, Що не ростуть зимою в лісі квіти.
|
|
Падчерка
|
Та знаю
|
|
Лютий
|
Ну і що ж то за діла - Знущатись над дитиною простою? Невже ж то мачуха така у тебе зла, Що відпустила дівчинку зимою?
|
|
Березень
|
Скажу тобі я, Березень, таке: У місяці моєму так буває - На небі сонце ясно-золоте І все навколо зразу розцвітає.
|
Квітень
|
На те й весна, голубонько моя, Щоб розцвітали на поляні квіти. І знаю все оце напевно я, Бо ж сотні літ ось так і звуся - Квітень
|
Травень
|
І в травні зеленіє навкруги. Повір, у цьому я добряче знаюсь, Кущі, дерева, і поля, й луки. Бо ж недаремно Травнем називаюсь.
|
Червень
|
А з червнем літо прийде.В добрий час! І стане тепло і приємно всюди. І сонечко усіх зігріє нас, І будуть вдячні нам за літо люди.
|
Липень
|
А в липні смачно липи зацвітуть, І бджілочкам багато є роботи: Вони над квіточками загудуть, І свіжим медом враз наповнять соти
|
Серпень
|
У серпні про серпа не забувай І не лінуйся працювать ніколи. Хутчіш новий збирати урожай! Бо вже чекає, колоситься поле.
|
Вересень
|
У вересні до школи всі - гайда! І всі ми з цим, скажу відверто, згодні. Хто вчитися не любить - то біда! Куди ж без знань, погодьтеся, сьогодні!
|
Жовтень
|
Пожовкне листя в жовтні, що робить. У осені своя краса буває. Вже день все менше й менше кожну мить,
А ночі прибуває й прибуває.
|
Листопад
|
А я - Листопад. Далі вже зима. Як ось тепер, ну хто ж цього не знає. Так що, дитино, зрозумій сама, Немає взимку пролісків. Немає!
|
Падчерка
|
Немає пролісків. Та все це знаю я. Це ж мачуха мені все наказала. Тож, бачите, то воля не моя - Я теж їй говорила і благала.
|
Зима
|
Послухай, брате Березню, в руці У тебе сила, знаю, ой, велика. Допоможи ти дівчинці оцій, А то ж, напевно, буде з нею лихо.
|
Березень
|
А що! Візьму і все переверну! Без чар не так цікаво в цьому світі. На п'ять хвилин покличемо весну!
|
З 'являються Весна.
|
Зима
|
Збирай, збирай-но швидше всюди квіти.
|
|
Падчерка збирає проліски.
|
Весна
|
Букет чарівний щастя принесе, Злим людям подобріти допоможе.
|
|
Падчерка
|
Спасибі, друзі! Дякую за все! Повірити очам своїм не можу!
|
|
Весна
|
Лиш квітку візьме хтось до рук своїх, І зразу подобрішають ті люди: Поселиться любов в серцях у них, А чари злі ураз розтануть всюди.
|
|
Дія 4 Падчерка повертається додому з корзиною квітів, вкритою хустиною.
У хаті, мачуха, її дочки, чоловік.
|
Мачуха (здивовано)
|
Ти бачиш, повернулась! Хоч зима Лютує так, що відбирає мову. Де проліски? Якщо їх тут нема, То не благай - підеш до лісу знову.
|
|
Падчерка (усміхається)
|
Нарешті і додому я прийшла, Побачила пригод-таки немало. Ось проліски, матусю, принесла, Корзину повну, так, як ви казали.
|
|
Мачуха (грубо) (бере квітку, нюхає) (зразу добрішає)
|
Не може бути! Так, давай сюди! Не вірю навіть, сон оце чи правда.
Дочуронько, скоріш до мене йди, Дай обніму тебе, моя відрада! Як я могла узимку у світи Свою дитину випхати із хати Прости мене, ріднесенька, прости, Яка ж була зла! Яка пихата!
|
|
1-ша дочка (нюхаючи пролісок)
|
Пробач! Пробач! Жорстокі ми були.
|
|
2-га дочка
|
Не розумію, як же ми могли Тобі в житті робити стільки шкоди.
|
|
Чоловік
|
А в мене пропозиція якраз: Якщо в квітках така чарівна сила, Ми віднесемо проліски в палац, Щоб їхні чари лиш добро творили.
|
|
|
Всі
|
В палац! Скоріше в палац!
|
|
Дія 5 Принцеса, учитель Знаювсе, гості.
|
Учень
|
Чека принцеса квітів весняних, Чекає довго і чекає вперто,
|
|
Учень
|
А поки не приніс ніхто ще їх, Нудьгу нестерпну розганя концертом.
|
|
Концерт
|
Принцеса
|
Вже сьома ранку - пролісків нема. Це так народ виконує накази!
|
|
Учитель Знаювсе
|
Але ж, принцесо, на дворі зима, Це неможливо, я ж казав Вам зразу.
|
|
Заходять мачуха, її чоловік, дочки, падчерка.
|
Мачуха
|
А ось і квіти!
|
|
Принцеса
|
Так? Давай, давай! Ось бачте, вчителю! Тепер мені ви винні!
|
Учитель Знаювсе
|
Але ж такого справді не бува, Це дійсно щось таке неімовірне,
|
Принцеса (нюхаючи квітку)
|
Який чудовий запах, наче дзвін! А скільки в квітці і краси, і сонця. І мій народ, який чудовий він, Приємно подивитись у віконце. Які у мене помисли легкі! Спішу, спішу робити я віднині, Щоб щастя поселилось навіки У кожнім серці, в кожної родини.
|
|
Принцеса
|
В золоті й прикрасах В діамантах теж
|
|
Падчерка
|
Скільки не старайся, Щастя не знайдеш
|
Учитель Знаювсе
|
Щастя не здобудуть Мідь і срібло.
|
Чоловік
|
Усміхайся людям І твори добро.
|
Всі
|
Якщо ти хочеш, Щоб в душі квітки цвіли. Якщо ти хочеш, Щоб вони добро несли
|
1-ша дочка
|
Хай лютує вітер, Хай мете зима,
|
2-га дочка
|
Треба завжди жити В дружбі з усіма.
|
Зима
|
Вчитися прощати, Вірить в майбуття,
|
Весна
|
Щоб добром і щастям Повнилось життя.
|
Всі
|
Якщо ти хочеш, Щоб в душі квітки цвіли. Якщо ти хочеш, Щоб вони добро несли
|
|
|
|