Театральна вистава " Як Україна Темряву поборола"

Театральна вистава "Як Україна перемогла темряву"

Формат. Театральна вистава
Тривалість: 20 - 25 хвилин
Мета. Показати глядачам, що сила України – у єдності, вірі, надії та любові, а їхня підтримка важлива для майбутнього країни.

Дійові особи та образи:

1. Україна – дівчина у вишиванці, з вінком на голові. Її образ ніжний, але сповнений внутрішньої сили.
2. Темрява – персонаж у чорному плащі, із суворим голосом. Її рухи різкі, вона намагається лякати.
3. Віра – світлий персонаж із жовтим шарфом, символізує духовну силу.
4. Надія – дівчинка в блакитному вбранні, символізує майбутнє.
5. Любов – дівчина у червоній сукні, її роль – об’єднувати.
6. Діти – головні помічники, які допомагають перемогти Темряву.

Сцена 1. "Україна в біді"

(На сцені Україна. Вона тримає в руках гілку калини. Звучить тиха, лірична музика.)       

Україна:

Я — Україна. Я — Україна. Подивіться, яка я красива, квітуча та сильна. Але останнім часом мені важко… Щось темне і страшне насувається на мене.. Що це? Чому моє серце стискається від болю?

(Звучить мелодія про Україну)

Я – Україна, квітуча і зболена, багата і знедолена. Але я - країна незламних і вільних людей.

(Звучить тривожна музика. На сцену вбігає Темрява.)

Темрява:

Я — Темрява! Я принесла тобі сум, страх і розбрат. Я закриваю твоє сонце і розвію твої мрії. Ти не зможеш мене перемогти!

 Україна:

Ти не зможеш забрати моє світло, адже зі мною завжди мої друзі!

Темрява (сміється):

- Люди? Діти? Вони слабкі! Ти залишишся сама. Я сильніша за тебе!

(Темрява махає руками,  і  Україна падає на коліна.)

Сцена 2. "Підтримка друзів"

(Звучить ніжна, світла музика. На сцену виходить Віра.)

Віра (до України):

Судилась тобі, Україно моя,
Бути межею між світлом і тьмою,
На перехресті буття й небуття,
Пітьма точить зуби і зброю!

Піднімайся, сестро! Я — Віра. Я допоможу тобі. Дивись, навіть у найтемніші часи є промінь світла.

(Віра піднімає Україну за руку і дарує їй сонечко).

Україна:

-Дякую тобі, Віро! Але я все ще слабка…

(З’являється Надія.)

Надія:

А я — Надія! Я тут, щоб нагадати тобі: навіть після найтемнішої ночі настає світанок. Ти сильна, ти вистоїш!

(Надія дарує букет із колосків з польовими квітами, кладе руки на плечі України).

Будуть у нас іще весни,
І пісня дзвінка солов'я.
Ти від зла вся воскреснеш,
Україно, радість моя!

Україна:

- Віро, Надіє, дякую вам! Але Темрява занадто сильна.

(З’являється Любов.  Її рухи легкі й плавні, вона тримає в руках велике синьо – жовте серце.)

Любов:

Я — Любов. Я об’єдную людей, даю їм силу. Зараз ти відчуєш, як багато сердець б’ються разом із тобою.

(Звучить мелодія биття сердець в унісон)

(Любов обіймає Україну, але Темрява знову сміється.)

Темрява:

- Ха – ха –ха! Це все марно! Я все ще сильна! Де твої люди? Де їхня допомога?

Любов: (підходить до Темряви)

- Це наша Земля!
Чи чуєш, сволото?
Це наша Весна —
З квітів, крові і плоті...

(Темрява відступає крок назад)

-  Моя пітьма сильніша за вас усіх. Я приховую ще  багато таємниць зла, мороку. ХА- ха –ха!

Сцена 3. " Допомога  Україні"

(Віра, Надія і Любов, переглядаються між собою, вказують на Темряву)

- Що ж робити?

- Як нам її здолати?

 

 (Вбігають діти: Ангелик, Сонях, Українець)

- Ми вам допоможемо! Ми віримо в Україну!

(Темрява відступає ще на крок)

Сонях:

Кожний клаптик землі святої

Згодом соняхом проросте.

Подолаєм тебе в двобої-

Перемога до нас вже йде!

(На стіл кладе сонях. Темрява в цей час починає хитатися)

 

Ангелик:

І згодом небо враз заголубіє,

І сонечко розсипле промінці.

Й запроменіє у серцях надія,

Бо ми пітьму добили у кінці.

 (Кладе на стіл свічку з підсвіткою. Підходить до Темряви,  штовхає її.  Темрява падає, важко зітхаючи).

Українець:  (підходить до Темряви)

Ще поживем. Відборем. Відвоюєм.

За нами – правда і предвічний Бог!

Ще на ворожих стінах намалюєм

Тризуб і прапор наших перемог!

(Кладе на стіл булаву)

(В цей час Віра підбігає до «сейфа», знімає рвучко чорну полотнину, бере прапор України і передає діткам. Вони з ним стають перед Україною). 

(Темрява в цей час підводиться і тікає геть. Всі учасники вистави стають біля України)

Україна:

Мені є Кого захищати, 
бо Я — Україна-Мати, 
Я маю Синів і Дочок, 
Я маю квітучий Садочок, 
Я маю високеє Небо, 
і Сонце... чого іще треба? 
Я маю  Ліси зелені, 
і Ріки, і синєє Море, 
Поля і високі Гори... 
Я маю Міста і Села, 
де лунає Пісня весела, 
хай їх обходить війна і горе... 
Я маю Що захищати, 
бо Я — Україна-Мати, 
Я маю козацький Дух волі 
і хочу Нащадкам щасливої Долі!                            (Валентина Мірошник)

 

(Звучить пісня про незламну Україну)

 

Сцена 3. "Перемога"

(На сцені Україна, Віра, Надія,  Любов  і діти стоять разом).

Україна:

- Друзі, я перемогла Темряву, бо ви були зі мною! Завдяки вашій вірі, надії та любові я стаю сильнішою щодня.

І моя земля з руїн устане,
Бо це Божа, праведна земля!
Осяйна свобода і незламність,
Героїчна сила в нас жива!

(Неквапливо входить Темрява)

- Я хочу теж подолати в собі зло, навчитися любити, творити, надихати добром.

(Підходить до усіх учасників перевтілена в світлий образ)

Віра:

Одна ти, Україно, в нас, одна! 
Тобі так личить це безмежне поле, 
Цей сад і матіола запашна, 
Це дивне літо й тепле Чорне море! 

Надія:

Одна така, найкраща на весь світ, 
Де рід козацький жив і буде жити. 
Ти йшла до волі сотні довгих літ... 
Дай, Боже, тобі шансу не впустити! 

Любов:

Ти вистоїш, рідна, з тобою Надія, 
Любов і Господь, Віра й правда свята. 

Темрява:

Борімося – поборемо!

Нам Бог помагає!

За нас правда, за нас слава

І воля святая!

Всі разом:     Слава Україні!   Героям слава!