Технології актуалізації опорних знань в умовах реалізації системного концентричного принципу навчання

Технології актуалізації

опорних знань в умовах реалізації системного         концентричного принципу навчання

ШОЛУДЬКО ЛЕСЯ СТАНІСЛАВІВНА

Учитель-методист вищої категорії школи І-ІІІ ступенів №282 Деснянського району міста Києва

    Навчання – не механічна передача інформації від учителя до учнів. Це розвиток їх мислення під керівництвом учителя на основі тих знань, якими потрібно оволодіти.

    З усіх завдань, що стоять перед навчальними закладами, основним є активізація навчально-пізнавальної діяльності тих,  хто навчається. Тому дуже важливо викликати в учнів інтерес до предмета, перетворити пасивних спостерігачів на активних учасників заняття.

   „ Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно « ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Комп’ютер потребує правильного програмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, введені в його пам’ять. Наш мозок повинен пов’язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо ...”  Ці слова стають особливо актуальними, коли згадати, що в основі програм з багатьох основних предметів закладено концентричний принцип навчання.

   У більшості з них (мова, математика, історія) навчальний матеріал вивчають двічі: у початковій школі та у середній — за системним принципом, завдяки чому досягається послідовність навчання: від простого — до складного. З урахуванням вимог послідовності навчання складають програми, які передбачають розміщення матеріалу за принципом лінійності (вивчення нового матеріалу з повторенням попереднього) та концентричності (без повторення, на більш високому рівні мислення учнів з кожним наступним уроком.

Завдання вчителя тут – докласти максимум зусиль, щоб сприяти встановленню зв'язків між попереднім і новим; взаємодії попередніх і нових знань з метою побудови системних і глибоких знань.

Активізації пізнавальної діяльності учнів сприяють позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу. Вона залежить і від зв'язку навчання з життям, єдності між інтелектуальною і мовною діяльністю учнів, використання на практиці засвоєних знань, умінь і навичок. Позитивно впливають на неї систематичне повторення засвоєних знань, варіативність і диференціація вправ, робота над засвоєнням складного матеріалу доступними методами. Застосуванню знань при вирішенні конкретних завдань сприяє використання сучасних технічних засобів навчання. Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і навичок неможливе без використання різноманітних розумових операцій, без з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі.

        Концентричний та системний принципи навчання вимагають дотримання наступності. Реалізація принципу наступності потребує удосконалення освітніх процесів, оптимізує їх, а також сприяє введенню інновацій.

Для продуктивної роботи в цьому напрямку вчитель

•             передбачає взаємозв'язок та узгодженість у змісті навчального процесу на різних етапах  навчання;
•             установлює зв'язки між новими та раніше здобутими знаннями як елементами цілісної системи;
•             забезпечує їх подальший розвиток та осмислення на новому, вищому рівні;
•             сприяє підготовці учнів до оволодіння новими, більш складними знаннями та вміннями в майбутньому;
•             налагоджує зв'язки між знаннями, які повідомляються на одному уроці й у різних темах курсу, між навчальним матеріалом різних предметів;
•             конструктивніше відновлює старе у процесі наступної роботи над новим матеріалом.

       Сприймання нового матеріалу є найважливішим етапом навчання. Його ефективність залежить від досвіду, запасу знань учня, встановлення зв'язків нових знань з набутими в процесі навчання, врахування інтересів, уваги, нахилів і має великий вплив на процес сприймання. Тому, готуючи учнів до вивчення нового матеріалу, вчитель зобов'язаний приділяти увагу постійним зв'язкам між набутим і новим, актуалізувати відповідні опорні знання, вміння, навички.

       Проаналізувавши сучасну педагогічну та методичну літературу, можна виділити такі форми актуалізації опорних знань :

1.         Бесіда за питаннями
2.         Фронтальне опитування
3.         Завершення визначень
4.         Мовна розминка
5.         Міні-конкурс
6.         Бліц-опитування
7.         Мозковий штурм
8.         Прес-конференція
9.         Лінгвістичні повідомлення учнів
10.    Робота в парах (ти – мені, я – тобі)
11.    Ланцюжкова гра (заповнення таблиці)
12.    Індивідуальні завдання на картках
13.    Перевірка домашніх завдань
14.    Робота з підручником (опрацювання таблиць)
15.    Вибірково-пояснювальні диктанти
16.    Вправи на закріплення вивченого

(О.П. Глазова вживає термін «активізація опорних знань»).

       Попри значне різноманіття цих назв, переважна більшість використаних видів роботи зрештою зводиться до відповідей на питання, що нагадуватимуть різновиди традиційної бесіди.

        Якщо проаналізувати зміст наших традиційних уроків, побачимо, що більшу їх частину займає діяльність викладача, пояснення нового матеріалу та опитування, що полягає в переказі вивченого чи відповідях на питання. Така одноманітність різко знижує пізнавальну діяльність учнів, унаслідок цього втрачається інтерес до предмета.

Тому необхідні досконаліші технології, які були б ефективними в умовах середньої школи і забезпечували б успіх діяльності викладача.

Технологія системи роботи ( форми, методи, прийоми, приклади)

    Сучасні інформаційні технології, що використовують величезні обсяги комп'ютерної пам'яті, швидкодіючі процеси переробки інформації представляють принципово нові можливості для реалізації раніше відомих, але важких для практики методів навчання. Крім того, і це дуже важливо помітити, сучасні методи навчання комплексно реалізують поєднання різних способів передачі і засвоєння знань, умінь і навичок. В якості прикладів можна навести різні варіанти методів використання онлайн-ресурсів з метою постійного звернення до раніше засвоєних знань для нового їх трактування.

   Одним з етапів у ході багатьох типів уроку є актуалізація опорних знань, під час якої учні мають відтворити теоретичні відомості, отримані на попередніх заняттях. Не менш важливим є також етап повідомлення теми та мети уроку, що, на жаль, часто зводиться до їх інформативного називання чи запису на дошці або в зошитах.

    Щоб підготувати учнів до сприймання нового матеріалу, ефективно провести повторення вивчених термінів, до яких повертатимемося знову , а також з метою урізноманітнення видів і форм роботи я використовую кросворди.

    На початку заняття я пропоную пригадати слова-поняття, визначення до яких подаються, і після відгадування відкриваю правильні відповіді на дошці  Після заповнення всіх рядків учні в одній з вертикальних колонок читають ключове слово і таким чином дізнаються про тему, що буде вивчатися.

    У деяких класах або після тривалого дистанційного навчання, можливо, учні не зможуть відразу згадати одне або кілька понять. Тому пропоную варіанти питань-підказок або раджу повернутися до відгадування термінів, що недостатньо запам’ятали, після відгадування назви теми.  

 Таким чином учні ще раз повторюють вивчені правила на опрацьовану тему, але відбувається це в ігровій формі або у вигляді змагання.

  Маючи досвід використання кросвордів з метою актуалізації опорних знань та повідомлення теми і мети в різних класах на уроках української мови і літератури, можу стверджувати, що вони гарно сприймаються учнями як молодших, так і середніх та старших класів, допомагають зацікавити школярів, тренувати їх пам’ять, розвивати мислення і дійсно актуалізувати увагу.

  Розробки серії кросвордів з синтаксису             

1. Кросворд до уроку на тему : „ Складне речення” в 9 класі

1.Службова частина мови, яка поєднує однорідні члени речення, частини складного речення й окремі речення в тексті.

2.Речення, в якому є однорідні або відокремлені члени.

3.Особлива, підсилена інтонація, що виражає емоційні реакції мовця.

4. Другорядні члени речення, які називають ознаку предмета й відповідають на питання який ? чий? котрий ?

5.Другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія, і відповідає на питання непрямих відмінків.

6.Речення, що означають предмети і явища без вказівки на дію, яка може стосуватися їх (головний член виражений іменником).

7.Речення, в якому члени речення пропущені, але їх можна встановити з контексту чи ситуації.

                                     *******

2.Кросворд до уроку на тему : „ Речення з однорідними членами”

у 8 класі

Доцільним також буде відтворення різноманітного теоретичного матеріалу у вигляді схем, динамічних таблиць, перегляду навчального відео за умови, що опрацьовані теми висвітлюватимуться по кроках. Застосовуючи продуктивне мислення та ефект передбачення, учні активно сприймають матеріал блоку, спираючись на раніше вивчені правила.

  Так, наприклад, члени речення вивчаються, крім початкової школи, у 5, 8 та 10 класі, а також повторюються у 6-7 та 11,  тому пропонована схема буде використовуватися по-різному залежно від рівня підготовки та мети.

Актуалізувати раніше набуті знання допоможе і гра « Вірю – не вірю» або «ТАК - НІ», під час якої клас або команди сортуватимуть правильні та помилкові твердження, обов’язково їх при цьому коментуючи.

Орієнтовні питання для повторення вивченого з синтаксису (5-8 кл.)

Доведено, що використання наочності збільшує запам’ятовування матеріалу від 14 до 38 %. Крім того, така презентація забирає на 40 % менше часу, підсилюючи усну  подачу  матеріалу. Особливо актуально це для школярів, які перебувають на дистанційному чи змішаному навчанні. Якщо до роботи залучається слухова й зорова пам’ять, є більше шансів активізувати різних учнів, чий спосіб сприйняття може суттєво відрізнятися. Так, наприклад, побачивши, як випадає одна з трьох приголосних, п’ятикласники краще зрозуміють сутність явища спрощення, яке є лише в українській мові.

За допомогою мнемонічних висловів («Мавпа буф» -  апостроф, «Де те сонце золоте» - Ь, «Кафе «Птах» - префікс С-,), цікавих чи смішних віршиків, які обов’язково супроводжуються відповідними малюнками, учням легше запам’ятати і при необхідності згадати винятки з певних правил, які їм доводиться заучувати (наприклад, винятки з правила про спрощення або подвоєння в словах іншомовного походження).

   Образність сприйняття в таких формах роботи сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає виявити зв'язок між науковими знаннями і житейською практикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них (розвиває мотиваційну сферу учнів), допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків. Особливо актуально це для учнів 5 класів, у яких ще недостатньо розвинене абстрактне мислення, тому завдання для них мають спиратися на візуальне сприйняття матеріалу.

   Тому на початку вивчення розділу «Фонетика» з метою актуалізації опорних знань застосовується гра «Цеглинки», в ході якої учні переставляють пропоновані кубики зі звуками таким чином, щоб отримати максимальну кількість слів.

Щоб пригадати класифікацію звуків, можна використати загадки-метаграми; після відгадування слів, що різняться одним звуком, демонструватимуться відповідні ілюстрації. Метаграми (грецьк. meta — між, gramma — буква) — різновид шарад, загадок, у яких зашифровані різні слова з однаковою кількістю букв. Розгадавши одне зі слів метаграми, треба замінити в ньому одну чи кілька букв так, щоб вийшло нове слово за змістом загадки. Малюнок також стане підказкою у випадку, якщо діти не знайдуть самі правильної відповіді.

На початку вивчення розділу  «Лексика» (тема «Однозначні та багатозначні слова») ефективним є проведення гри, в ході якої команди намагаються пояснити якнайбільше лексичних значень демонстрованого слова, а потім навпаки, відгадати багатозначне слово після демонстрації мінімальної кількості значень.

Зірка

Кінь

Ілюстративний матеріал зможе стати основою для наведення учнями прикладів певних речень з відомої теми. Наприклад, пропоновані слайди можна застосувати для пригадувань поняття «Узагальнювальні слова при однорідних членах речення» (6,7,8 кл.) та пунктограми «Тире між підметом і присудком» (8,9 кл.)
 

   За оцінками психологів, старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10 % інформації, слухаючи -26 %, розглядаючи -30 %, слухаючи і розглядаючи – 50 %, обговорюючи -70 %, особистий досвід – 80 %, спільна діяльність з обговоренням – 90 %2.

     Тому систематичне повторення значення основних термінів будь-якого з навчальних предметів не варто зводити до механічного опитування чи переказування, потрібно «оживити» попередні знання, якнайактивніше залучаючи до цього учнів. Для того, щоб школярі не лише мали міцні знання теорії, а й усвідомлювали логічні взаємозв’язки між різними темами, необхідні постійні узагальнення та систематизація. Прикладом такої роботи над теоретичними питаннями є завдання «З якого розділу ці поняття?»

Усі ці завдання сприяють актуалізації опорних знань, умінь і навичок, необхідних для розуміння і засвоєння навчального матеріалу. Їх також можна вважати стимулюючими, оскільки вони викликають інтерес до нових знань або нових способів їх засвоєння.

 Загалом використання інноваційних технологій має такі переваги:

+ закріплюються, розширюються та поглиблюються знання учнів, здобуті раніше на уроках ;

+ розширюються межі змісту навчального матеріалу та використаних джерел;

+ активізуються пізнавальні процеси учнів;

+ розвиваються творчі здібності учнів, їхнє мислення, мовні навички;

+ формується вміння аналізувати та систематизувати матеріал.

    У педагогічній літературі термін інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська).

Систему роботи з учнями всіх форм навчання в умовах реалізації концентричного принципу навчання об'єднують  такі вимоги:

1.         Повторення навчального матеріалу за розділами та структурними смисловими частинами;
2.         Запам'ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим;
3.         Використання  під час повторення матеріалу прийомів активізації навчально-пізнавальної діяльності;
4.         Постійна систематизація навчального матеріалу;
5.         Виокремлення його основних ідей, смислових логічних структур;
6.         Постійний пошук та втілення нових, ефективніших форм роботи.

Список використаної літератури

Волкова Н.П. Педагогіка : Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 293 с.

    Інтерактивні технології при вивченні української мови  / Укладання            Р. Орищин, Л.Залюбовської. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 80 с.

    Педагогічна академія пані Софії // Харків: ВГ «Основа», травень 2006. – 48 с.

     Пометун О.І., Пироженко Л.В.  Сучасний урок.  Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.