Технологічний прийом "Згадай"

Олександра Голуб

Технологічний прийом  «Згадай!»

на уроках зарубіжної літератури у старшій школі

•             Своє третє ім’я – Амадей – він дав собі на честь обожнюваного ним Моцарта. У Варшаві створив свою першу оперу на романтичний сюжет. Був чудовим карикатуристом, диригентом та художником – декоратором. Виявляв таємну поблажливість до «демагогів». Філістерство стало мішенню для письменника-сатирика. (Ернст Теодор Амадей Гофман)

•             Він був пристрасним поборником справедливості та тонким шанувальником мистецтва. Будучи типовим романтиком, обожнював історичне минуле своєї країни, досконало знав народну творчість рідного краю. Залишив батьківщину, бо почував себе національно ущербленим. Багато працював навіть у трагічний період свого життя – «матрацної могили». (Генріх Гайне).

•             Його дитинство минуло у  старовинному, напівзруйнованому родовому замку. Він ріс замкнутим, бо морально пригнічувала фізична вада. Гостро розчарувавшись у суспільстві, багато мандрував. Письменник пережив драму не лише в громадському, а й в особистому житті. Завжди допомагав повсталим народам грошима.Поліг «при героїчній спробі повернути Греції її стародавню свободу та славу». (Джордж Гордон Байрон).

•             Коли перед майбутнім письменником постало питання – присвятити своє життя прибутковій кар’єрі адвоката чи вступити на стежку малопрестижної в той час професії актора, романтично настроєний юнак вибрав останнє … Вороги втручалися в особисте життя письменника. На нього був поеїкладений обов’язок брати участь в організації свят при дворі короля. Любив писати комедії-балети. Паризький єпископ заборонив ховати його за церковним обрядом.

          ( Мольєр).

•             Він прожив довгий вік. Брав участь у різноманітних господарських та культурних реформах герцога Карла Августа. Став директором придворного Веймарського театру. Не лише писав прозу, вірші, а й багато часу присвячував природничим наукам, музиці, малюванню. Вважав, що думка та уява дають змогу людині за час короткого земного існування прожити кілька життів. Смисл існування бачив у тому, щоб подарувати людям частину своєї духовності. (Йоганн Вольфганг Гете).

•             Довга подорож загострила його хворобу і була останньою в його житті. В.Гюго, відвідавши письменника незадовго до його смерті, сповістив: “Європа втратила у ці дні велику людину” і визнав його “першим серед великих” і “кращим серед обраних”. (Оноре де Бальзак)

•             Він жив одноманітно, у його біографії нема нічого ефектного. Природи уникав, сільської роботи не знав. У довгі дні самотності поруч з ним була його мати, а після її смерті - племінниця. Іноді розмірений ритм життя порушувався скандалами, пов’язаними з виданням його творів. Задоволення і розраду письменник черпав у зустрічах з друзями (“обіди п’ятьох”). (Гюстав Флобер)

•             Він був людиною великої та щедрої душі: допомагав матеріально не тільки своїй великій родині, а й багатьом знедоленим - старим акторам, сиротам, вдовам. Був непримиренним борцем за справедливість, викриваючи ганебні закони суспільства. Вважав, що суспільство можна змінити шляхом перевиховання людей, їх морального вдосконалення. (Чарлз Діккенс)
•             Доля подарувала йому лише 46 років. Він належав до тих поетів, які не знайшли розуміння і визнання у сучасників. Його вважали небезпечним аморальним богохульником, анархістом, напівбожевільним. Все своє життя перебував у стані конфлікту з тогочасним суспільством, кидав виклик йому. Опоетизував зло. (Шарль Бодлер)

•             Письменник стояв на чолі плеяди молодих поетів. На традиційній церемонії обрання “короля поетів” найбільше голосів було подано за нього. Проте визнання прийшло надто пізно: здоров’я похитнулося від постійного злидарювання. Його “музичні” вірші назавжди залишилися загадкою для наступних поколінь. (Поль Верлен)

•             На мить увірвався він у літературу (почав писати ще в школі, та назавжди покинув поезію вже в двадцятирічному віці). “Ангелом і демоном” назвав письменника Поль Верлен. Усвідомлював свій шлях у поезії як “вічне блукання й поривання у нетрях духу”. Заперечивши Бога, проголосив Людину єдиним царем на небі й на землі. (Артюр Рембо)

•             Протягом усього творчого життя він писав одну книгу, яка стала втіленням оригінального світобачення її автора. Це був справжній новатор, який сміливо руйнував усталені традиції та норми. Він оспівав красу людського тіла і людської душі. Його вчителем стало життя. Гуманістичне ставлення до навколишнього життя вплинуло на його світогляд. (Уолт Уітмен)

•             Майже 30 років письменник провів за кордоном, стежачи за всіма суспільними і культурними подіями у своїй країні. Зневірився у пошуках духовної краси. Знаходив полегшення у тому, що викривав занепад моральних ідеалів у сучасному суспільстві. Відкриті фінали його творів спонукали читачів до глибоких роздумів. (Генрік Ібсен)
•             Головним для нього був культ краси. Його називали “Принцом парадокса”. “Король естетів” був навіть засуджений на два роки. Свою смерть немовби передбачив у казці “Хлопчик-зоря”. (Оскар Уайльд)