ТЕХНОЛОГІЯ СИТУАТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ СЛОВЕСНОСТІ

ТЕХНОЛОГІЯ СИТУАТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ СЛОВЕСНОСТІ

Мовна освіта нині – основа формування пізнавально-творчої особистості, що володіє високим рівнем комунікативної компетентності, здатна до сприйняття і передачі різноманітної інформації.  Тому ми маємо здійснити кардинальний перехід від традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових знань, до особистісно-розвивального, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, створення умов для формування освіченої, компетентної, творчої особистості, найповнішого розкриття її здібностей та задоволення різноманітних освітніх потреб.

Формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров'я, забезпечення пріоритетного розвитку людини - основні завдання, які стоять перед  навчальним закладом. У зв'язку з цим основна мета вчителів-словесників полягає у сприянні   розвиткові здобувачів освіти, які б уміли змістовно і стилістично грамотно висловлювати свої думки. Ця мета реалізується у процесі формування особистості, яка "володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних формах, сферах і жанрах мовлення, тобто в забезпеченні належного рівня   компетентності учнів.

Процес навчання на уроках – це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня.

Мені імпонує думка  «Ефективно навчати, не зацікавивши, неможливо. Вчитель повинен бути творцем-модельєром кожного етапу спілкування дитини з предметом. Загальновідомий факт: через особистість вчителя дитина або ж любить предмет, або ж залишається байдужою до нього». (З книги Ходанич Л.П., Гнаткович Т.Д., Андрела Л.В.)

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

У зв’язку з цим зростає потреба у використанні особистісно зорієнтованих інноваційних педагогічних технологій. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості здобувача освіти. Тому мають змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Від пояснювально-ілюстративного методу трансляції готового навчального змісту, від просвітительства учнів учитель мусить перейти до нових особистісно зорієнтованих методів, у яких посилено творчо-діяльнісний компонент. Це зумовлює появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес.

За допомогою інтерактивних технологій  здобувачі освіти вчаться:

-Доводити свою точку зору

-Cлухати іншу людину

-Формувати власну думку

-Аргументувати і дискутувати

-Розвивати навички самостійної роботи

Застосування інтерактивних технологій має багато переваг:

- у роботі задіяні всі здобувачі освіти;

- школярі вчаться працювати в групі (команді);

- формується доброзичливе ставлення до опонента;

- кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

- створюється “ситуація успіху”;

за короткий час опановується багато нового матеріалу;

- формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми;

- значно підвищується особистісна роль вчителя – він виступає як лідер, організатор.

Класифікація інтерактивних технологій.

Класифікація інтерактивних технологій навчання

Технології кооперативного навчання

Технології колективно- групового навчання

Технології ситуативного моделювання

Технології опрацювання дискусійних питань

Технології ситуативного моделювання (навчання у грі): це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

ТЕХНОЛОГІЇ СИТУАТИВНОГО МОДЕЛЮВАННЯ:

-ситуація або імітація гри;

-спрощене судове слухання;

-громадські слухання;

розігрування ситуації за ролями

Імітаційні ігри - це процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють практичному застосуванню вміння розв'язувати проблеми.

Спрощене судове слухання . Ця технологія дає учням змогу отримати спрощене уявлення про процедуру ухвалення судового рішення, взяти участь у вправі, пов'язаній з аналізом, критичним

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом залучення дітей до гри. Завдання педагога під час застосування ігор у навчанні полягає у підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю прояву емоцій, надання дитині можливості самовизначення, розвитку творчої уяви, вільного висловлювання своєї думки.

За ігровою моделлю учасники навчального процесу перебувають у нетрадиційних умовах. Учні самі обирають собі ролі, створюють проблемні ситуації, шукають шляхи їх розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.

Учитель в ігровій моделі є інструктором (ознайомлює з правилами гри, консультує), суддею (коригує та дає поради стосовно розподілу ролей), тренером (надає підказки з метою пожвавлення гри), головуючим, ведучим (організатором обговорення).

На уроках словесності нові технології навчання спрямовані на розвиток таких здібностей, як-от: здатність бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, трансформувати та синтезувати інформацію, здійснювати пошук, дослідницьку роботу.

Важливе місце на уроках словесності посідають методи ситуативного моделювання, до яких відносимо імітаційні ігри, спрямовані на відтворення відомих учням процесів, дій, видів суспільно значущої діяльності, наприклад, ігри суд, коректор, екскурсовод тощо. Запропонувавши учням стати в позицію вчителя , ми спонукаємо їх наслідувати вчителя, зокрема: відповідально готуватися до роботи; виконати вдома заплановані для виконання учнями завдання; запропонувати власну цікаву вправу та спосіб її виконання; домагатися високої культури власного мовлення, не допускаючи в ньому порушень, жаргонізмів, суржикових слів тощо. Систематичне впровадження цього методу змушує учнів знаходитися в стані мобілізаційної готовності до уроку. Метод ситуативного моделювання потребує ретельної підготовки. Методично правильна організація роботи передбачає таку послідовність: перший етап – мотиваційно-планувальний, під час якого відбувається планування роботи й підготовка. Наступний етап – тренувальний, що передбачає виконання певних дій, процедур, операцій. Третій етап – власне гра. Заключний етап – рефлексивний. Після закінчення вправи проводиться ретельний аналіз учасниками та ''спостерігачами'' набутого досвіду, їхніх думок та почуттів. Важливим є вихід дітей з ролей [6]. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання: ''Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?'', ''Що подобалось під час гри, а що – ні?'', ''Чи бували ви самі в подібній ситуації?'', ''Чи була вирішена проблема? Чому? Як вона була вирішена?'', ''Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?'', ''Які труднощі спілкування виникли?'', ''Які шляхи подолання комунікативних невдач?'' тощо.

Ситуативні завдання є ефективними для вироблення навичок спілкування , сприяють  формуванню  умінь добирати потрібні мовні засоби, а також навичок культури спілкування. Добираючи ситуативно-моделюючі завдання, враховую  вікові особливості дітей, коло їхніх інтересів, прагнень. Наприклад, пропоную учням такі ситуативно-моделюючі завдання:

Розіграйте діалог відповідно до запропонованої ситуації;

-         зникла ваша улюблена домашня тваринка, яку ви дуже хочете  знайти.   Напишіть оголошення, визначивши прикмети тварини;

-         уявіть себе ведучим популярного дитячого інтелектуального шоу.       Придумайте і проведіть лінгвістичну гру про частини мови  тощо.

На уроках рідної мови використовую текстовий матеріал з елементами новизни , який відповідає віковим особливостей дітей , є цікавим для них , викликає пізнавальну активність. Навчаю знаходити свої помилки та помилки товаришів , самостійно аналізувати їх , аргументувати свої міркування.

Уроки літератури є плодотворним ґрунтом для формування умінь вести бесіду, вирішувати проблемні завдання. У кожному творі є художня деталь , яка збудить уяву читачів , змусить задуматись , провести аналогії з сучасним життям.

Застосовуючи технології ситуативного моделювання, я намагаюся створити такі життєві ситуації на уроках, в яких учні копіюють реальність. Це своєрідні рольові ігри з виконанням чітко визначених кроків. Готуючи учнів до симуляції, я не тільки розподіляю ролі, а й з’ясовую послідовність їхніх  дій та висловлювань. Ці симуляції (рольові ігри) є мініатюрною версією реальності. Тому часто у своїй практиці використовую такі рольові ігри :  інтерв’ю з героями творів та  відомими митцями,  імітація судових  засідань («Проблема вибору героїні» (аналіз думи «Маруся Богуславка»), інсценування фрагментів літературних творів .

Технології ситуативного моделювання дозволяють мені проводити нестандартні уроки: урок-дискусія, урок-сюжетна замальовка, урок-дослідження, урок-подорож, урок-звіт, урок-казка, урок-змагання, інтегровані уроки.

У старших класах вивчення індивідуальних особливостей творчої спадщини поетів проводимо у формі літературних конференцій, учасниками яких стають самі учні. Вони презентують поезії в різних інтерпретаціях ( із використання аудіо-, відео- і медіа- ефектів), досліджують ідейно-художні особливості віршів, обговорюють їх зміст в загальному колі.

Використовую  метод «Вільний мікрофон»: учні по черзі, тримаючи в руках уявний мікрофон, швидко відповідають на поставлене питання:

-         Що ви знаєте про граматичну основу речення?

Під час вивчення теми  «Звертання. Розділові знаки при звертанні»  (5-й клас), після рольової  гри  «Як звернутися до незнайомих людей?» кожен з учасників гри (або спостерігач), передаючи один одному уявний мікрофон, відповідає на запитання.

Результативність такої роботи полягає в тому, що здобувачі освіти

1.Уміють спостерігати,аналізувати, використовувати одержану інформацією в різних ситуаціях.

2. Володіють елементарними прийомами запам'ятовування, творчою уявою і мисленням.

3. Мають великий словниковий запас. 

 4. Можуть вільно висловлювати свої думки.

5. Можуть співпрацювати в групах і парах, самостійно організовувати свою роботу.

"Дітей треба вчити не граючи, а серйозно, з почуттям відповідальності. Учитель має так добре і мистецьки виконувати роль, щоб діти забули про свою потребу в грі", - говорив відомий педагог Ш. Амонашвілі.