Технологія виготовлення малюнків у техніці нитяної графіки

Технологія    виготовлення малюнків у техніці нитяної графіки

Вчитель:

Лагодюк В.А.

Технологія виготовлення малюнків у техніці нитяної графіки

Нитяна графіка (варіанти назви: «образ-нитка», ізонитка, зображення ниткою, нитяний дизайн) — графічна техніка отримання зображення на картоні чи іншому твердому матеріалі.

1. Інструменти та матеріали для «образ-нитки»

«Образ-нитка» використовується для картин, панно, листівок, сувенірів, закладок, рамок для фотографій, сувенірних обкладинок для книжок, оздоблення одягу, тому треба знати, які інструменти, матеріали необхідні для такого різноманітного переліку виробів.

Для занять «образ-ниткою» необхідні:

•   кольоровий картон, оксамитний папір або сильно натягнута на рамку тканина; •   нитки: вишивальні, швейні, ірис, шовкові, люрекс та інші; •   гольниці з голками (зі звичайним вушком та з вели­ким вушком, як для вишивки стрічками); •  шило (або кнопка, як маленьке шило); •   ножиці; •   простий олівець; •   маленький килимок (або декілька разів складений рушничок); •   скотч, • трафарети й шаблони кутів, кола, овалу, квадратів, багатогранників тощо.

2.  Технологія вишивання кутів

Для вишивання різних кутів необхідно запам'ятати правило: кількість дірочок на одній стороні кута дорівнює кіль­кості дірочок на іншій стороні кута.

Рис. 2.1. Шаблони гострого, прямого і тупого кутів

При розробці малюнка в техніці «образ-нитки» одна сторона кута може бути довшою або меншою ніж дру­га, але кількість дірочок для вишивання повинна бути завжди однаковою. Центральну точку кута не пробива­ють, а роблять дві перші точки у центрі кута на рівній відстані від центра.

Правило вишивки «образ-ниткою»:

з лицьвого боку роботи стібок великий, який завжди перехрещується з попереднім в обраному напрямку, а на виворітному боці — стібок маленький.

На виворітному боці малюнка проставити точки олів­цем за правилом кута (див вище).

1.  Пробити спеціальною кнопкою дірочки з виворіт­ного боку.

2.  Уставити кольорову нитку в голку і зав'язати вузол (закріпити вузол скотчем).

3.  Вишити кут за схемою {рис. 2.4.2.2). Дотримуватись правила вишивки «образ-ниткою».

4.  Закріпити нитку за стібки вишивки з виворітного боку «у петлю» два рази, а потім заклеїти скотчем.

Рис. 2.2. Технологій вишивання кутів

2.4.3. Технологія вишивання кола, овалу

Для вишивки кола і овалу є правило, яке теж слід запам'ятати:

кількість дірочок по колу (овалу) повинна бути парною, вишивати треба в одному напрямку.

Для вишивання кола треба зробити шаблон за допомо­гою транспортира або використовувати знання з гео­метрії, креслення. Для цього необхідно мати лінійку і циркуль, простий олівець і гумку. Цю побудову кола з діленням його на рівні частини можна провести з ді­тьми в розділі ознайомлення з кресленням.

Підготовка шаблона кола для «образ-нитки»

1.  Намалювати циркулем коло.

2.  Радіусом кола провести дугу через центр кола, став­лячи вістря циркуля на контур кола, зробити точ­ку на місці вістря циркуля олівцем. (Початок ділення кола на рівні частини за допомогою циркуля)

3.  На перетин дуги й кола поставити вістря циркуля і провести ще дугу. Так ще повторювати стільки разів, щоб була накреслена шестипелюсткова кві­точка. ( Ділення кола на шість рівних частин із допомогою циркуля)

4.  Відміряти відстань між двома пелюстками на колі і розділити цю відстань на два.

5.  Провести перпендикуляр до лінії між двома кінця­ми пелюсток. На колі перпендикуляр дасть точку, з якої треба другий раз накреслити ще одну шести­пелюсткову квітку. Таким чином коло буде поділене на дванадцять рівних частин.

6.  Якщо треба розділити коло ще на рівні частини, то повторюємо ділення відстані за допомогою лінійки на дві рівні частини та повторюємо виконання крес­ленням ще однієї квітки на дванадцять пелюсток. Усього коло буде вже поділене на двадцять чотири частини. (Рис.3.1. Ділення кола на 24 частини)

Рис. .3.1

7.  Проколоти точки кінців пелюсток на щільний кар­тон, позначити центр кола точкою.

8.  Провести діаметри кола через центр і спільні точки на колі.

9.  Провести з центру кола декілька кіл різного радіуса, але не більше початкового. Проколоти точки на цих колах через перетини накреслених діаметрів і нових кіл. (Рис..3.2. Шаблон різних радіусів кіл для ви­шивки «образ-ниткою»)

Примітка. Нитка на лицьовому боці роботи познача­ється суцільною лінією, нитка на виворітному боці — пунктирною лінією, другий ряд проходу нитки — точ­ками. Цифри відповідають технологічній послідовності вишивання.

Рис.3.2

Правила вишивки кола

1.  Із виворітного боку проколоти дірочки за готовим шаблоном.

2.  Вивести голку з ниткою на лицьовий бік робо­ти в точці 1 і ввести її на виворітний бік у точці 2. (Хорду обираємо за задумом).

3.  На виворітному боці зробити маленькій стібок гол­кою з ниткою в точку 3 і вивести голку на лицьовий бік.

4.  Крок 3—4 зробити навхрест із попередньою нит­кою вишивки 1—2. Напрямок вишивки за годин­никовою стрілкою повинен залишатися до кінця вишивки. (Рис. 3.3. Технологія вишивання кола «образ-ниткою»).  Примітка. Хорда — це лінія, яка з'єднує дві точки кола і не проходить через його центр.

Рис. 3.3

Дія підготовки шаблонів овалів можна використовува­ти готові овали на куплених трафаретах. А зробити роз­мічання на овалах можна таким чином:

1.  Накреслити осьові лінії.

2.  Поділити кожний сектор між осьовими лініями на рівні парні частини.

3.  По точках ділення зробити проколи для вишивання.

4.  Пробити дірочки і перевести цю схему на інший картон та зробити з нього шаблон.

Рис. 3.4. Шаблони для вишивки овалів

Рис. 3.5. Технологія вишивання овалу «образ-ниткою»

2.4.4. Технологія вишивання плавних ліній

Для вишивання плавних ліній (несиметричних) можна використовувати наступне правило:

1.  Розділити плавну лінію на рівні відрізки вздовж лі­нії (за художнім замислом відстані між точками мо­жуть змінюватись).

2.  Вишивати плавну лінію починаємо з точки, яка знаходиться за декілька точок від початку лінії. Голку з ниткою виводимо з виворітного боку на лицьовий і робимо перший стібок у початок плав­ної лінії.

3. Користуючись правилом вишивки «образ-ниткою» (із лицьвого боку роботи стібок великий, який за­вжди перехрещуються з попереднім в обраному на­прямку, а на виворітному боці — стібок маленький), вишити плавну лінію.

Рис. 4.1. Вишивка несиметричної плавної лінії

Вишивка симетричної плавної лінії

Використовувати правило кута (кількість дірочок на одній стороні кута дорівнює кількості дірочок на іншій стороні кута), але в новому контексті. Для цього треба: намалювати плавну лінію, розділити її на рівні частини по довжині та почати вишивати з першої крапки поруч із центром у точку початку плавної лінії, використову­ючи правило вишивання кута «образ-ниткою».

Рис. 4.2. Технологія вишивання симетричних плавних ліній

2.4.5. Технологія з'єднання ліній і різних фігур у процесі вишивання

Для вишивання готових контурних картин використо­вуються знання з техніки вишивки кутів, кола, овалів, плавних ліній, отримані раніше. Можна розглядати об­раний малюнок у процесі рольової гри «Я — матема­тик», коли учень самостійно обирає геометричні фігури для заповнення малюнка під вишивку «образ-ниткою». Роль учителя або керівника гуртка — як доброго порад­ника, друга, який разом з учнем аналізує обраний пере­лік фігур і шукає найкращий спосіб утілення художньо­го задуму школяра.

До роботи треба підходити творчо. Наприклад, пелюст­ки квітки можна вишити, заповнюючи малюнок нит­кою, що проходить через центр пелюстки. Гілочки най­частіше вишивають швом «уперед голку» в одному на­прямку, а назад, заповнюючи пропущені стібки. Можна вишивати контури малюнків і стебловим швом, але він не завжди буває акуратним і художньо доцільним.

Овали і кола можна вишивати різними кольора­ми, задаючи різні хорди в роботі з початку вишивки. Напластування може бути дуже оригінальним. При цьому велику роль відіграють кольорові сполучення ниток.

Треба знати, що дірочки однієї геометричної фігури для заповнення вишивкою в техніці «образ-нитки» можуть бути стороною кута або декількома дірочками іншої геометричної фігури, з якої складається розроблений малюнок для вишивання.

Рисунок 5.1. Приклад заповнення контура обраного малюнка елементами «образ-нитки»

2.4.6. Композиційні особливості складання малюнка

Малюнок для «образ-нитки» може бути складений із кутів, кіл, овалів, квадратів, вишитих один до одного трикутників, плавних і гострих ліній тощо. Це може бути картинка з дитячої книги для розфарбовуван­ня. Підходять і готові листівки з акцентом на худож­ній малюнок або фотографії, які можна оформити він'єтками, виконаними в техніці «образ-нитка». Малюнки можна розділити за темами, наприклад: різдвяні, коти, природа, листівки, пасхальні тощо. І всі малюнки необхідно гармонійно зобразити на фоні картону, використовуючи вже відомі форми розташування малюнків з образотворчого мисте­цтва.

Розташування малюнків може бути:

•   центральним (посередині паперу, у вертикальному напрямку, у горизонтальному напрямку); •   в одному з кутів (для листівок, у яких поздоровлен­ня йде по центру паперу); •  у двох кутах, розташованих по діагоналі (для листі­вок або фотографій); •   у чотирьох кутах із вільним центром (для листі­вок, рамок для фотографій, сувенірних обкладинок книг); •   по колу; •   по овалу; •  складні (які використовують різні розташування разом).