«Технологія виготовлення виробів на дротяній основі»
Відділ освіти, культури та сім’ї, молоді та спорту
Немовицької сільської ради
Зносицька загальноосвітня школа I-III ступенів
Творчий проект
«Технологія виготовлення виробів на дротяній основі»
Номінація: «Трудове навчання»
Автор: Дорошко Л.П.
вчитель трудового навчання
Зносицької ЗОШ I-III ступенів
2019р.
Практичний посібник схвалено на засіданні методичної ради
Зносицької ЗОШ I-III ст.(протокол №3 від 05.02.2019р.)
Автор-упорядник:Дорошко Лариса Петрівна
вчитель трудового навчання Зносицької ЗОШ I-III ст.
Практичний посібник Творчий проект «Технологія виготовлення виробів на дротяній основі» - 2019.-34 ст
В посібнику представлені розробки виконання творчих проектів, які сприяють розвитку творчих здібностей у дітей.
Зміст
«Виготовлення дерев та квітів з бісеру на дротяній основі»
Організаційно-підготовчий етап
2.1.Історія виникнення виробів з бісеру
3. Конструкторський етап проекту
4.1.Схема дерева – Ялинки з шишками
4.3. Інструменти та матеріали.
5.2. Мінімаркетингові дослідження
5.3. Презентація виготовленого виробу
Вступ
Бі́сер (від араб. бусра — «штучні перли», через тюркське посередництво) — дрібні різнобарвні круглі або багатогранні скляні чи металеві зерна з наскрізним каналом.
Бісер вперше почали використовувати у Стародавньому Єгипті. На території України став відомий з часів Київської Русі та набув особливого поширення у 18-19 ст. Прикрасами з бісеру оздоблювали головні убори, вплітали в коси, носили їх на шиї, руках, виготовляли сумочки, гаманці, картини, прикрашали меблі тощо. Носили прикраси з бісеру по-різному: в одних селах тільки жінки, в інших — і молодиці, і дівчата; ними прикрашали чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні вбори та сукні. На Буковині і тепер бісером оздоблюють, гаптують, вишивають народний одяг. З бісеру також виготовляють ґердани.
Найбільші країни-виробники бісеру — Японія, Тайвань, Чехія, Китай, Індія та Туреччина. Тайванський, китайський та турецький бісер — займає сегмент недорогого матеріалу; Чехія пропонує найбільший асортимент; японський бісер — прийнято вважати найякіснішим. До поняття якості бісеру відносяться, в першу чергу, його ступінь стійкості до сонячних променів, засобів побутової хімії та взаємодія зі шкірою та одягом людини.
За формою бісер буває:
- круглий;
- прямокутний;
- краплеподібний;
- зі зміщеним до краю отвором;
- з ритуванням під форму кристала (богемський бісер);
- склярус (у вигляді трубочок довжиною 5-7 мм);
- січка, рубаний склярус (коротші трубочки).
Техніка виконання, вироби з бісеру
Способи, технологія плетіння виробів із бісеру надзвичайно різноманітні,
і це створює найширші можливості для творчості, пошуку, цікавих
знахідок.
Всі вони не складні, не потребують особливих пристроїв, вимагають тільки
точного розрахунку пацьорок та переплетень ниток.
На Україні здебільшого бісером і стеклярусом вишивають на Буковині,
Прикарпатті й Закарпатті. Тут ним оздоблюють жіночі й чоловічі сорочки,
пояси, кептарі,спідниці, головні убори.
Техніка вишивання бісером не дуже складна. Виконують цю вишивку вручну,
досить часто в поєднанні з оздоблювальними швами – гладдю, хрестом,
шнуром і вузенькою тасьмою – по сукну, шерсті, оксамиту й шовку,
полотну, льону з лавсаном. Нитки для вишивання мають бути міцні,
навощені, щоб бісер не перетирав їх, і відповідати за кольором основній
тканині.
Для вишивання та нанизування згодиться бісер круглий і гранчастий, одно-
і різноколірний, залежно від узору; стеклярус різної довжини, дрібне
намисто, кольорові блискітки. Зберігати бісер і стеклярус краще в
маленьких пляшечках, під час роботи можна класти його у маленькі
блюдечка або розетки. Так зручніше нанизувати намистинки на голку. Вони
повинні мати великі отвори щоб голка з ниткою могла пройти через них
двічі . Вишиваючи , слід уважно стежити, щоб намистинки лягали рівно,
одна за одною.
Вишивають бісером по канві, яку після закінчення роботи висмикують, або
по узору, який наносять на тканину за допомогою прозорого паперу і
намітки. Існує кілька способів вишивання намистом і бісером. Розглянем
деякі з них.
Шиття упрокол. Кожна намистинка закріплюється на тканини окремо: впритул
одна до одної або на деякій відстані. Шиють стібками швів “уперед” або
“назад”, справа наліво або зліва направо.
Шиття по рахунку – вишивання за узором для хрестика по рахунку ниток
тканини. Спочатку готують візерунок, добирають бісеринки одного розміру
і пришивають їх до тканини стібками півхреста так, щоб намистинки лягали
щільно, рівно і з нахилом в один бік.
Шиття уприкріп. На закріплену нитку за допомогою голки нанизують стільки
бісеринок, скільки знадобиться для тієї чи іншої частини узору.
Викладають її по контуру узору, а другою ниткою прикріплюють до тканини
в проміжках між бісеринками. Закріплювати намистинки на тканині можна за
допомогою вузликового шва.
Треба пам’ятати, що прикрашати бісером, стеклярусом, штучними перлами
можна тільки ті речі, які не потребують частого прання та хімічного
чищення.
«Виготовлення дерев та квітів з бісеру на дротяній основі»
Організаційно-підготовчий етап
Щоб здивуватися, потрібна мить, а щоб зробити дивовижну річ, потрібні роки терпіння і наполегливої праці.
До. Гельвецій
Бісероплетіння – це унікальне мистецтво, яке існує ще з давніх-давен, воно являється актуальним питанням національного відродження та оновлення і дотримання традицій наших предків. Мені подобається розробляти різні схеми для виготовлення виробів з бісеру. Всі мої схеми та витвори мистецтва не схожі між собою, мають унікальні особливості та техніки виготовлення. Можна виготовити виріб-аналог дерева чи квітів, а можна придумати свій виріб унікальний, естетичний, не схожий на інші, наприклад «Дерево мрій».
1.Ознайомитися з темою проекту
2.Визначити обсяг знань та вмінь, які необхідні для виготовлення виробів з бісеру
3.Порадитися з учителем, батьками з приводу виділення грошей на придбання матеріалів
4.Відвідати бібліотеку з метою ознайомлення з подібними виробами(аналогами), їх історією
5.Пошук в інтернеті виробів-аналогів
6.Проаналізувати вироби-аналоги
7.Створити власну модель виробу, скласти відповідні документи(ескізи, опис, креслення)
8.Дібрати матеріали, інструменти
9.Виготовити спроектований виріб з бісеру
10.Оформити пояснювальну записку
Бісер – як шлях до прикрашення побуту
Мистецтво виготовлення прикрас із бісеру, як і вишивка та інше жіноче
рукоділля, прийшло до нас із глибини історії. З покоління у покоління
передавалась техніка виготовлення оздоб, узорів та народних орнаментів.
Завдяки своїй різноманітності, барвистості, самобутнім народним мотивам,
витонченості селянські бісерні прикраси здобули визнання не тільки на
батьківщині, а й за її межами. Вироби сільських майстринь, створені
понад 100 років тому, і сьогодні чарують своєю красою, вражають
оригінальністю форм та кольорових поєднань: чудово пасують до сучасного
одягу.
Батьківщина бісеру — Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла
виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називались «бусра»,
звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою і предметом торгівлі.
На території нашої держави бісер був відомий ще за часів Київської Русі,
про що свідчать археологічні дані та письмові джерела. Наші предки знали
скляне намисто й бісер не тільки завдяки торговим зв’язкам з країнами
Близького сходу та Візантією. Численні вироби й прикраси із скла,
знайдені у VIII—XII ст., свідчать про широкий розвиток склоробної
справи.
Прикрасами з бісеру в Україні оздоблювали головні убори, вплітали в
коси, носили їх на грудях, шиї, руках. Носили прикраси по-різному: в
одних селах тільки жінки, в інших — і молодиці, і дівчата; ними
прикрашали чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні убори.
Найпоширеніші були шийні та нагрудні жіночі прикраси у вигляді вузеньких
смужок, плескатих ланцюжків та заокруглених ажурних комірців.
Найбільш поширена назва виробу з бісеру «ґердан» — плетений шнурок чи
тасьма, а також прикраса у вигляді плескатого ланцюжка або ажурного
комірця з різнокольорового бісеру, яким жінки прикрашали шию або голову,
а чоловіки — капелюхи.
Отже, ґердан — нагрудна прикраса у вигляді петлі з суцільної або ажурної
смужки різної ширини, яка одягається через голову на шию; з’єднані
спереду медальйоном кінці прикрашають груди.
Комірець — шийна прикраса у вигляді заокругленої ажурної, мов мереживо,
сітки різної ширини, рівної зверху і прикрашеної знизу зубцями або
підвісками — висульками, які мають свої місцеві назви: «цомплики»,
«кута-сики», «бомблики» тощо. Застібкою правлять зав’язки, сплетені з
кінців ниток основи, ґудзики, гачки та гаплики. Комірці називають
«ґердан», «решітка», «лапки», «зубок» тощо. Ширина і довжина комірців
буває різною.
Силянка — рівна суцільна чи ажурна смужка. Плели її з різнобарвного
бісеру на волосяній або нитяній основі, завширшки від 5 мм до 4 см,
геометричним орнаментом. Коротка силянка, яка щільно прилягає до шиї, а
ззаду зав’язується або застібається на ґудзик чи гачок, належить до
шийних прикрас Щоб силянка краще зберігалась, її нашивали на смужку.
«Ткання» — виготовлення виробів на верстаті з нитяною основою, де роль
човника виконує голка з ниткою з нанизаними на неї бісеринками.
2. Історія поширення бісерного мистецтва в Західній Україні
Заглянувши до історії дізнаємося, що Батьківщиною бісеру був Стародавній
Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перли понад 4000 років
тому. З того часу жінки втратили спокій. Ці різнокольорові, блискучі
перлинки (які по-арабському називалися “бусра” – “бусер”) мали дуже
ефектний вельми коштовний вигляд. Цією оздобою прикрашали одяг фараонів,
а також виготовляли прикраси, якими прикрашали шию, руки, ноги. Звідси
потрапивши до Візантії бісерні прикраси передались до Європи. Тут
бісерне гаптування розквітло в XIII ст. А згодом бісер почала
виготовляти Венеція, яка й донині зберегла почесний титул “столиці
скла”. В різних країнах ці прикраси носили по-різному, але скрізь їх
вважали прикрасами найвищого ґатунку, і далеко не кожному таке
дозволялося. В італійських, німецьких князівствах гаптування з бісеру
розквітло в XV ст. А в XVI- XVIII ст. бісер почали виготовляти в Чехії,
котра й досі відома, як країна виробництва бісеру. Найбільшого розвитку
виробництво бісеру досягло в першій половині XIX ст. коли завдяки
конкуренції Венеції та Чехії ринок наповнився бісером найрізноманітніших
форм, кольорів, розмірів (0,5-5 мм) та прозорості.
Саме через Чехію бісерне мистецтво потрапило до Західної України і
Карпат. Спочатку завозили бісер в дуже малій кількості, продавали його
наперстками. Заїждже диво насамперед було лише привілеєм аристократії,
та заможних людей. Бісером оздоблювали предмети релігійного культу, він
вважався добірною прикрасою для церковних шат. А також оздоблювали речі
для княжого двору. З бісеру плели різноманітні сітки, низали торочки й
рясна до головних уборів, виготовляли ґудзики й сережки, ним вишивали.
За цю роботу брались лише талановиті вишивальниці, підкреслюючи розкіш
золотого шитва. Згодом, можна сказати; ювелірним рукоділлям, почали
захоплюватися все більше і більше жінок. І на даний час не можливо
встановити з якого моменту це мистецтво стало народним. Виготовлені з
бісеру вироби мають притаманні лише їх орнамент, колорит, місцеві назви.
Найпоширенішими були шийні та нагрудні жіночі прикраси з
різнокольорового бісеру, у вигляді вузеньких смужок, плесканих ланцюжків
та заокруглених ажурних комірців. Для виготовлення прикрас з бісеру
використовували прозорий і темний, фарфоровий і скляний, дрібний круглий
бісер. На основі найстаріших зразків першої половини XIX ст. (Музей
народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського м.
Коломия) можна припускати, що найдавнішим способом їх виготовлення було
плетіння — нанизування — силяння бісеру на волосінь (волос із кінського
хвоста) або міцну нитку, кінчик якої замочували у віск (звідси й
походить – “силянка”).
Прикраси з бісеру споконвіку й тепер мають призначення “оберегів”.
Яскраві бісерні мережива вважаються носіями магічних сил. Навіть зле око
зупиниться насамперед на майстерно виготовленій речі. Тож не диво, що за
цю роботу беруться тільки люди з чистими намірами й “легкою рукою”,
передаючи тепло своєї енергії на чутливе бісерне зерно, а через нього –
на інших людей.
Майстерно, зі смаком виготовлені вироби незмінно викликають захоплення,
вражають оригінальністю форм та кольорових сполучень. З бісеру плетуть і
тчуть сумочки і гаманці, декоративні наволочки для подушок і
підстаканники, серветки, картини, чохли для окулярів. Бісером
прикрашають полотняні сорочки і головні убори, керсети й кептарі. І,
звичайно, його широко використовують для виготовлення таких жіночих
прикрас, як комірці, ґердани, пояси, брошки, кулони, сережки тощо.
Сучасні прийоми нанизування бісеру дбайливо збережені традиції
старовинного народного мистецтва, нині майстерно доповнені новими
формами й узорами. Адже дуже важко відмовитися від такої багатої
спадщини.
2.1.Історія виникнення виробів з бісеру
Бісерні прикраси в народному вжитку
Одяг наш – це наше зовнішнє “Я”. По одягу можна пізнати не лише те, чи
людина є багата або вбога. В її одязі ховається значно більше рис для
тих, що вміють з нього читати. Там виступає все: естетичний смак людини,
її освіта, ступінь інтелігентності, вдача. З одівання, ліпше чим з
письма, можна відгадати характер даної одиниці.
Найвідповіднішим, найкращим, найбільш вимовним є національний одяг. В
нім ховаються духовні риси цілого народу. Він є примінений до природи й
рідного підсоння. Одначе національний одяг не змінюється, триває сотки,
а навіть тисячі літ, а людська вдача змінлива.
Жіноцтво наше мало не тільки гарно вишивані сорочки, барвисто виткані
запаски, але й шию оздоблювало намисто з різнобарвних разків (корали,
барвисті силянки, ґердан) часто закінчене до низу звисаючим дукачем.
Суттєвою ознакою гуцульського жіночого одягу, та покуття – прикраси з
різнокольорового бісеру (силянки). Кольорові, круглі і видовжені
бісеринки нанизували на одну нитку, утворюючи намисто.
Великою популярністю користувались жіночі нашийні прикраси – силянки
(дробинки), ґердани.
Силянки роблять у формі округлого комірця. А ґердани різної ширини
стрічки.
Носили їх у комплекті до святкового одягу і як буденну прикрасу, не лише
молодь, а й літні жінки. Вузенькі силянки або коротенькі ґердани щільно
пов’язували на шию. На свято вдягали силянки ширші, багатші часом по
дві-три різних кольорів і узорів, поєднували їх із кількома разками
скляного намиста, коралів, згардами. Під вузеньку силянку на шию одягали
широку “решітку” торочки якої звисали на груди.
Дівчата іноді пов’язували ґерданом голову замість стрічки. Силянка на
шиї, короткий вузький ґердан на чолі, а іноді навіть дві смужки
оперізували чоло, ніби притримували волосся на скронях. Чим багатша
дівчина, тим багатші прикраси.
Плели силянки і для дітей: дівчаткам бісерну стрічку одягали на шию, а
маленьким хлопчикам на зап’ясті ручки. Для чоловіків і парубків
виготовляли різноманітні підвіски до годинників – брилки, інколи у
декоративне оздоблення вкомпоновували дарунковий напис або ініціали.
Невеликі “висьорки” прямокутної або круглої форми пришивали з лівого
боку на киптарі. Виготовляли також чоловічі краватки, прикраси до
чоловічих капелюхів – “трісунки”, нанизували їх на дротик або кінське
волосся. У с. Космач, Косівського району ґердани (“висьорки”) і зараз
прикрашають чоловічі весільні капелюхи.
Крім нашийних прикрас бісером оздоблювали одяг, переважно шлюбні, або
святкові сорочки, капелюхи, панчохи. Чоловічі сорочки оздоблювали на
грудях і комірі, а жіночі – на рукавах. Типовим декором сорочок є
бісерні зав’язки (“вущінки”, “Китички”, “кутасики”) де шнурок з бісеру
завершується однією великою або двома чотирма меншими кульками, обмитими лелітками і пацьорками.
Кожен тип прикрас має локальні риси технології, конструкції,
колористичному вирішенні, способі кріплення й носіння.
За формою виділяють підтипи ґерданів: вузька шийна, нагрудна стрічка,
широкий багатоколірний комір, що падає на груди, плечі, застібається
ззаду на шиї (кризи), два кінці довгих стрічок з’єднували спереду, вони
звисали нижче грудей, часто до пояса.
Прикраси, виготовлені вручну, цікаві за формою і художнім задумом, були
поширені в містах і селах.
Згідно з історичними етапами розвитку художньої культури давні форми
змінювались.
Дерева з бісеру можна купувати або виготовити власними руками. Одним із найпопулярніших виробів з бісеру є дерево. Чесно кажучи, складно зрозуміти, чому саме воно, а не, припустимо, різноманітні іграшки, квіти статуетки, тваринки. Але саме дерево із бісеру користується попитом серед покупців.
Можливо, тому що саме дерева з бісеру є справжнім витвором мистецтва, вони можуть доповнити будь який інтер’єр та дизайн будь якої кімнати. Також це може бути чудовим подарунком навіть тим людям, у яких, як мовиться, «все є».
Такі вироби зазвичай не дешеві, адже їх робота та виготовлення потребує копіткої роботи, вони тиражуються великою кількістю екземплярів.
Дерева з бісеру отримують власні імена, можуть бути аналогами реальних рослин , квітів.
Абсолютно ексклюзивними можуть бути дерева з бісеру з різними назвами:
«Дерево-кохання», «Дерево щастя», «Дерево грошей». Як і картини, бісерні дерева можуть бути виготовлені вручну за спеціальними схемами. Для самостійного виготовлення таких дерев, крім бісеру необхідні : дріт, клей, гіпс та інші підручні матеріали, кількість і якість яких обмежується тільки фантазією майстра.
«Кошик з квітами»
Символічне дерево
Букет «Ромашки»
Верба
Висновок:
Аналізуючи вироби з бісеру, можна зробити висновок, що вони всі відповідають призначенню, мають гарний вигляд. Дітям дуже подобається виготовлення квітів із бісеру. Тому було вирішено виготовити ялинку з шишками.
3. Конструкторський етап проекту
Ескізування майбутнього виробу – важливий етап художнього конструювання, адже це дозволяє більш точно спроектувати конструкцію виробу з високими естетичними показниками. Вироби з бісеру повинні бути оригінальними, акуратно нанизані на дротики бісеринки, стебла обкручені дротиком. Вміло поєднані кольори бісеру будуть надавати виробу яскравості і натуральності.
Я розробила кілька схем для виготовлення виробу з бісеру – ялинки з шишками, вони різні за зовнішнім виглядом, але техніка виконання їх схожа.
Найбільше мені сподобалася схема виробу виготовлення ялинки з шишками « Полярна троянда», за цією схемою і будемо виготовляти даний виріб.
«Полярна троянда»
4.1.Схема дерева – Ялинки з шишками
Гілки ялинки.
Виконуються за такою схемою:
Шишки.
Шишки виготовляють за такою схемою:
Нам буде потрібно:
- бісер розміру № 11; для шишок я взяла червоний бісер, а для гілочок - світло-зелений;
- дріт діаметром 0,3 мм;
- флористична стрічка для обмотки гілочок.
Спочатку зробимо шишки. Кожна шишка складається з численних однакових "платівок", які плетемо з використанням кругової техніки. Така техніка неодноразово застосовувалася в наших майстер-класах, тому ми з нею вже добре знайомі. Якщо ж Вам необхідно освіжити в пам'яті її основи, вивчіть майстер-клас з плетіння гладіолуса, в ньому кругова техніка описана детально.
Для кожної окремої "платівки" беремо дріт довжиною 20 см і спочатку робимо на ній невелику петлю.
Короткий кінець дроту буде йти посередині "пластинки", а на довгому кінці дроту будемо навколо цієї середини робити кола з бісеринок.
Середину і перше коло робимо з сірого бісеру, причому для середини набираємо 3 бісеринки, а для кожної половинки першого кола - по 5 бісеринок.
Друге коло робимо з жовто-коричневого бісеру; для кожної половинки другого кола набираємо по 8 бісеринок. Зверніть увагу: в залежності від розміру бісеринок їх кількість може бути різна; головне, щоб кожен новий ряд бісеринок щільно прилягав до попереднього ряду, а яке при цьому буде фактична кількість бісеринок в кожній половинці кола, тут не так важливо.
По завершенні плетіння "платівки" довгий кінець дроту скручуємо з первісної дротяної петлею. Короткий кінець дроту загинаємо всередину "пластинки" і пропускаємо через все бісеринки середнього ряду,
після чого, якщо його довжина дозволяє, скручуємо його разом з початковою петлею і довгим кінцем дроту (якщо ж немає, то просто відрізаємо зайвий кінчик).
Таких "платівок" я зробила 23 штуки для кожної шишки.
Починаємо збірку шишки. Беремо 3 "пластинки",
скручуємо їх разом, після чого звертаємо самі ці "платівки" в свого роду бутончик.
Знизу від цього бутончика прикріплюємо подальші ряди "платівок". Кожен такий ряд складається з 4 "платівок", які розміщуються по колу.
Перший ряд "платівок" маємо приблизно в 5 мм знизу від початкового бутончика, практично впритул до пучку дротів, що становить вісь шишки. Для того, щоб прикріпити "платівки" до осі шишки, використовуємо додатковий відрізок дроту.
Після того, як ми прикріпили "пластинки", притискаємо їх до бутончику.
Кожен наступний ряд "платівок" прикріплюємо аналогічним чином: кожен ряд складається з 4 "платівок", які розміщуємо по колу приблизно в 5 мм знизу від попереднього ряду пластинок, практично впритул до осі шишки. При цьому намагаємося розмістити "платівки" так, щоб кожна з них лягла знизу між двома "пластинками" верхнього ряду.
Після того, як ми закріпили черговий ряд "платівок", притискаємо їх до попередніх платівок. Поступово так - у формі конуса - і формується шишка. При цьому кожна платівка закриває проміжок між двома пластинками верхнього ряду.
Таким чином прикріплюємо всі інші ряди "платівок". Оскільки всього ми сплели 23 "пластинки", то наша шишка складається з початкового бутончика і 5 рядів "платівок".
Після того, як ми прикріпили все "пластинки", беремо нитки коричневого кольору і обмотуємо ними дріт під шишкою на невелику відстань.
Власне шишка з бісеру готова. Такими шишками можна прикрасити, наприклад, звичайну новорічну ялинку. Я ж сплела 2 шишки, за допомогою коричневих ниток поєднала їх один з одним
4.3. Інструменти та матеріали.
Бісер (бусини) – це об'єкти невеликих розмірів з отвором для нитки або тоненького дротика. Часто бісер використовується у вишивці та мозаїці.
Стеклярус. Трубочки із кольорово скла – виготовлені багатьма різними розмірами, кольорами, формами. Головний розмір стекляруса – його довжина. 
Металевий бісер. Скляний бісер з покриттям “під метал” різних кольорів. Це покриття нетривке і при роботі з бісером або в процесі носіння стирається.
Мідний дріт. Тонкий для плетіння віток і грубий для формування стовбура дерева. Можна купити на радіо ярмарках або в спеціальних магазинах, де продаються товари для рукоділля.
Ножиці. Це просто необхідний інструмент. Він завжди зобов’язаний бути під рукою.
Пінцет. Він необхідний в будь якій роботі де потрібна «тонкість» викнання.За допомогою пінцета ви зможете протягти лєску або жорстку нитку.
Гіпс, керамічні горщечки або формочки
Оцінка якості виготовленого виробу
Вважаю, що виготовлений виріб з бісеру є оригінальним, красивим, цікавим та естетичним.
Для виготовлення ялинки з шишками використовувалися бісеринки різних кольорів (400 за 115 грн), дріт (25 грн), формочка – 45 грн.
Всі роботи виконувалися вдень тому витрати на електроенергію дорівнюють 0. Загальні витрати =115+25+45=185 грн. Зробивши не складні розрахунки можна зробити висновок, що самостійне виготовлення виробу дає змогу заощадити для сімейного бюджету.
5.2. Мінімаркетингові дослідження
Щоб переконатися у тому, що виріб буде користуватися попитом я провела невелике дослідження. Певній групі людей (30 чоловік) представила виготовлений виріб. Як результат – 98% респондентів побажали мати таку річ для власного користування або як подарунок близьким. І лише – 2% дали негативну відповідь без достатньої мотивації.
Отож, можна стверджувати, що виріб матиме свого споживача і це не тільки молодь, а й усі ті кому подобають ся ексклюзивні речі.
5.3. Презентація виготовленого виробу
З даних виробів можна вибрати будь який, спроектувати і виготовити.
Вироби відповідають всім вимогам і критеріям: оригінальні, красиві і неповторні.
Робота над проектом сприяє розширенню кругозору , вивчення цікавої інформації про бісер та національне відродження.
Акуратний виріб, правильної форми, вдало підібраних кольорів, буде мати високу оцінку.
Під час роботи можна отримати масу нової інформації, а головне це запорука хорошого настрою та джерело позитивних емоцій.
Інструкційна карта №1
(квіти – ромашки)
1. Антонович Є.А, Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно прикладне
мистецтво. Львів, в-во “Світ” – 2012 р. ст. 62-62, ст. 170, 209.
2.Бухан А.Ф. Народні художні промисли України. Київ, “Наукова думка” 2013
р. ст. 19, ст. 66-67. Т.П.Кащук.
3.Щербаківський В. Українське мистецтво. Київ, “Либідь”, 2010 р. – Ст.
115, 137
4.Литвинець Е.М. Голки, нитки, намистинки –Київ. Веселка,2014.
5.Мордак Е.А. Прикраси із бусин – Харків,2016.
6. Федорчук О. Українські народні прикраси з бісеру. Видаництво «Свічадо», Львів, 2017 г. ISBN 978-966-395-016-7
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку