12 серпня о 18:00Вебінар: Краще раз побачити: універсальні інтернет-ресурси для унаочнення навчального матеріалу

Текст "Японія. Місце, де живе Сонце"

Про матеріал

Текст до презентація до уроку з географії на тему: "Японія. Місце, де живе Сонце"

В даному тексті розповідається про країну Японія її географічне місце знаходження, клімат, населення, державний устрій, національна безпека, освіта, економіка, грошова одиниця, мова, одяг та релігія.

Перегляд файлу

ЯПОНІЯ

Японія — це острівна країна, розташована на східному узбережжі Азії, у північно-західній частині Тихого океану. Зі сходу і півдня її омиває Тихий океан, з заходу — води Японського та Східнокитайського морів, а з півночі Охотське море. Японський архіпелаг простягнувся дугою з північного сходу на південний захід. Він складається з чотирьох великих островів Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю, а також понад 3 тисяч дрібних островів. Країна лежить у зоні помірного кліматичного поясу.

Більша частина Японських островів укрита горами, серед яких багато вулканів. Найвищий з них гора Фудзі (3 776 м над рівнем моря).

Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення, яке становить близько 127 мільйонів осіб. Столиця країни, Токіо, нараховує понад 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує більше 30 мільйонів мешканців і є найбільшою у світі).

Японія посідає 19 місце за щільністю населення у світі. 70—80% поверхні островів вкривають ліси і гори, непридатні для сільського господарства, промисловості чи мешкання через часті тайфуни, зсуви і землетруси. Більшість населення сконцентровано у прибережних зонах та на рівнинах.

Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, є причиною частих землетрусів і підвищеної вулканічної активності на архіпелазі.

Клімат

На півночі країни клімат помірний, а на півдні — субтропічний і тропічний мусонний. Літо достатньо жарке по всій країні — від +30°С на півночі до +38°С на півдні. Влітку випадає максимальна кількість опадів — від 700 мм на півночі до 1200 мм — на півдні, при цьому вологість повітря дуже висока, часті тайфуни. Середня температура взимку достатньо низька — від -15 °С на о. Хоккайдо, до -5°С на о. Хонсю і до +16°С на архіпелазі Рюкю. При цьому випадає достатньо велика для таких південних широт кількість снігу.

Населення

Японія входить до числа найбільш заселених країн світу. За попередніми результатами перепису 2010 року в ній проживало &&&&&&0128056026.&&&&00128 056 026 осіб, а середня густота населення становила 339 осіб/км². За даними перепису 2005 року, дані якого є остаточними, в Японії проживало &&&&&&0127767994.&&&&00127 767 994 осіб[22], а густота населення становила 343 осіб[22]. Між 2000 2005 роками спостерігався повільний ріст населення, що в 2005 2010 роках змінився спадом[23]. Японському населенню притаманний високій рівень урбанізації. Близько трьох четвертей мешканців країни живе в містах. В 1920 році міське населення становило 18% , в 1940 році — 38%, в 1970 році — 72%. Основна маса жителів проживає в районах Токіо, Осаки і Наґої. Чверть усього населення країни мешкає в східнояпонському регіоні Канто[23].

Політика

Державний устрій

Японія є унітарною демократичною національною державою з парламентською конституційною монархією. Її основний закон Конституція 1947 року, ухвалено під тиском США після поразки країни в Другій світовій війні. Він базується на недоторканності прав людини, принципах пацифізму та визнанні японської нації носієм державного суверенітету[16]. За Конституцією влада в Японії поділяється на три гілки законодавчу, виконавчу і судову. Першу представлено Парламентом, другу Кабінетом міністрів і місцевими органами виконавчої влади, третю Верховним і регіональними судами. Місцеві громади різних рівнів мають широкі права самоврядування. Основний закон передбачає відмову Японії від війни як засобу вирішення міжнародних проблем та відсутність інституту збройних сил[16].

Формальним головою держави є Імператор Японії, символ державності і національної єдності. Він позбавлений права керувати країною й виконує лише церемоніальні функції[16]. Чинним Імператором країни є Його Величність Імператор Акіхіто. Фактичним головою держави виступає прем'єр-міністр, голова Кабінету міністрів. З 26 грудня 2012 року цю посаду обіймає Синдзо Абэ.

Найвищим органом державної влади є двопалатний Парламент, найстаріший в Азії. Він складається з нижньої Палати представників і верхньої Палати радників.

Парламент зобов'язаний приймати закони та бюджет країни. Він обирає прем'єр-міністра, надає уряду вотум довіри і позбавляє його довіри, звільняє некомпетентних суддів[16]. Правлячою партією в Парламенті є Демократична партія Японії. Основна опозиційна парламентська сила Ліберал-демократична партія. Обидві партії є послідовниками поміркованого лібералізму

Національна безпека

Згідно з Конституцією японська держава не має збройних сил. Замість них в країні діє державна організація Сил Самооборони Японії (СС). Політику національної безпеки визначає Міністерство оборони Японії. Головнокомандувачем усіх воєнізованих формувань вважається прем'єр-міністр. За рішенням японського уряду витрати Японії на оборону не перевищують 1% щорічного ВВП країни. Зокрема, в 1997 році загальна сума витрат становила 4,9 трильйонів єн. З них близько 800 мільярдів було витрачено на закупівлю озброєння і 160 мільярдів на дослідження та розробки у військовій сфері.

Освіта

Японія є одним із світових лідерів у галузі освіти. Станом на 2009 рік рівень грамотності населення країни становив 99%[36]. У Японії діє європейська освітня модель прусського зразка, що була впроваджена в другій половині 19 століття і діє з незначними змінами до сьогодні. Доуніверситетська освіта має чотири рівні — дошкільна для дітей 3—6 років (3 роки навчання), початкова для дітей 6—12 років (6 років навчання), молодша середня для дітей 12—15 років (3 роки навчання) і старша середня для дітей 15—18 (3 роки навчання). Загальнообов'язкова освіта надається в початковій та молодшій середній школі. Після здобуття загальнообов'язкової освіти учні вступають до вищих середніх шкіл, технікумів або спеціальних шкіл. За даними міністерства освіти Японії на 2005 рік близько 75,9% японських учнів отримують старшу середню освіту в вищих середніх школах. Повна середня освіта надає право вступу до вищого навчального закладу — університету або коледжу. Університетське навчання триває 4 роки для загальних спеціальностей і 5 років для медичних. Випускники вищої школи можуть поступати до аспірантури, де поступово здобувають звання магістра або доктора наук.

 

Економіка

Економіка Японії є однією з найпотужніших у світі. Вона посідає друге місце після США за показниками ВВП ($4,5 трильйони у 2005) і третє місце після США і КНР за показниками купівлеспроможності. Японська економіка є найбільшою в Азії. Вона дуже залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу природних ресурсів.

Зростання призупинилося у 1990-х роках через надмірне інвестування наприкінці 1980-х та внутрішньополітичний курс, спрямований на виправлення спекулятивних ексцесів на біржі і ринку. Спроби уряду покращити ситуацію лише забуксували японське господарство у 2000 і 2001 роках.

Однак у 2005 з'явилися ознаки одужання японської економіки після періоду застою. ВВП зріс на 2,8%, перегнавши показники ЄС і США. Основним фактором одужання стало зростання внутрішнього попиту. Сьогодні економіка Японії продовжує утримувати позиції світового лідера.

Торгівля

Експорт — невід'ємна частина японської економіки. Головними експортними партнерами є США (22,7%), КНР (13,1%), Південна Корея (7,8%) і Гонконг (6,3%). Японці здебільшого експортують транспортне обладнання, двигуни, електротовари, електронні прилади і хімікати.

Оскільки Японія дуже залежить від міжнародної торгівлі, вона імпортує широке коло товарів. Основними партнерами з імпорту є КНР (20,7%), США (14%), Південна Корея (4,9%), Австралія (4,3%), Індонезія (4,1%), Саудівська Аравія (4,1%), ОАЕ (4%) (за даними 2004 року). Японія ввозить переважно запчастини, пальне, харчові продукти, хімікати, текстиль і сировину для власної промисловості.

Грошова одиниця - йена. 1$ приблизно дорівнює 100 йенам. Експортними є такі галузі: електромашинобудування, автомобілебудування, верстатобудування, радіоелектроніка, промислове устаткування і верстати. У міжнародному поділі праці спеціалізацією Японії є виготовлення наукомісткої і високотехнологічної продукції. Вона по праву вважається одним з лідерів у галузі цифрових технологій, а концерн SAMSUNG сьогодні складає серйозну конкуренцію США. Внутрішній ринок Японії ефективно закритий для иноземних товарів, що не заважає японцям бути світовими лідерами. Крім всього іншого, на долю Японії приходиться 6% імпорту і 10% експорту прямих закордонних інвестицій світу.

Мова

Єдиною державною офіційною мовою в Японії є японська мова. Це рідна мова для більш як 120 млн осіб. Хоча японська належить до найпоширеніших мов світу, вона рідко вживається за межами Японії. Причинами, які заважають цій мові стати мовою міжнаціонального спілкування, є складна система письма, географічна та культурна ізоляція Японії протягом раннього нового часу, поразка японської політичної експансії в середині 20 сторіччя.

Одяг

Національна японська одяг, історія якої охоплює величезний часовий період, проходила своє становлення разом з розвитком самої культури, традицій, організації праці, і роду діяльності древнього народу Японії. Національний костюм Японії складається з наступних компонентів: нецке, хакама, кімоно і гета.
Гета - це сандалі з дерева прямокутної форми, що фіксуються на ногах за допомогою лямок, які проходять між пальців ніг. В Японії Гета прийшли з Китаю і були популярні серед простого люду - в такої високої взуття було зручно збирати рис і зривати плоди з дерев, а також носити їх в непогожу погоду.
Хакама - це японські національні довгі широкі штани, які нагадують українські шаровари - їх носили чоловіки в повсякденності.
 

Японське кімоно
Говорячи про національну японської жіночому одязі, хочеться приділити належну увагу такому елементу, як кімоно. Його прийнято вважати національним одягом ще з середини 19 століття. Спочатку, кімоно носили жінки, а точніше це була така собі уніформа майко і гейш. Кімоно являє собою халат, який затягується поясом на талії, довжина кімоно варіабельна. Рукави кімоно обов'язково товщі рук його господаря. Кімоно зручно в носінні і дуже практично. Для крою кімоно використовують м'які матерії.

 Кімоно підкреслює тільки плечі і талію, що відповідає уявленням про красу японського народу. Відмінність в чоловічому і жіночому кімоно полягало в довжині, розмірі, в способі фіксації і самої конструкції наряду. Жіноче кімоно збирається з дванадцяти окремих деталей, а чоловіче - лише п'яти. Заміжні дами не дозволяли собі занадто яскравого декору і віддавали перевагу скороченому рукаву, незаміжні японки - навпаки. Правильно підібрати кімоно - нелегка праця, так як воно має строго відповідати характеру заходу, положення в суспільстві і статусу господаря. На кімоно обов'язково підвішували нецке - воно являло собою брелок, вирізаний з деревини, виконуючи роль аксесуара.
Японська національна одяг в моді і сьогодні нерідко сучасні дівчата використовують в образі японські мотиви, щоб підкреслити свою індивідуальність.

Релігія

Традиційна релігія Японії — Синтоїзм — як і інші, локально-національні релігії Сходу і Заходу, розглянуті в цій лекції, постала на ґрунті первісних вірувань і культів: тотемізму, анімізму, магії, культу мертвих, культу вождів тощо. Але саме синтоїзм явив напрочуд живучу та плідну основу, яка поступово вбирала і збагачувала запозичене, переплавляючи його в суто японське Він дозволив створити рідкісне навіть для витонченого Сходу японське почуття прекрасного: скромність і простота, лаконізм й надзвичайна добірність, милування природністю й здатність до створення технічних див тощо. Важливо додати до цього високе моральне почуття, лояльність до патрону, рідкісну любов до праці — все те, що характеризує етично-релігійний аспект синтоїзму.

Синто («шлях духів») — визначення світу надприродного, богів та духів (камі), які здавна шанувалися японцями. Тексти VII - VIII ст. — Кодзікі, Фудокі, Ніхонгі — дозволяють відновити картину вірувань і культів раннього, добуддиського синтоїзму. Значну роль в ньому відігравав культ померлих предків — духів на чолі з клановим предком удзі-гамі, що символізував єдність і згуртованість членів роду.

Об'єктами вшанування були божества землі і ланів, дощу й вітру, лісів і гір (найперша, Фудзіяма). Найпоширенішими були ритуали й свята, пов'язані з землеробським циклом. Померлих супроводжували в інший світ з близькими їм людьми та речами. Але всі вони — глиняні копії (ханиви) — старанно виготовлялися за спеціальною технологією в повному розмірі.

 

З VI ст., поряд з становленням синтоїзму, відбувається процес сприйняття впливу конфуціанства в релігійній формі і буддизму. Ще до Цього, в V ст., було сприйнято китайську писемність, посилився китайський культурний вплив. Конфуціанці і буддійські ідеї впали на сприйнятливий ґрунт, вони були потрібні державі, що йшла шляхом об'єднання земель. Кланова боротьба, яка супроводила це об'єднання, часом ускладнювала шляхи релігійного розвитку, але тенденція релігійного синкретизму невпинно пробивала собі шлях. Синтоїзм, конфуціанство і буддизм - усе визнавалося державою, владою, і державна влада при потребі коригувала відносини між ними. Поширювались у Японії і даоські ідеї, але без особливого успіху.

Оскільки конфуціанство не мало спеціальної церковної організації, воно не змогло виявитись у Японії інакше, як просто ідейним впливом без "особливих наслідків. Даосизм був занадто китайським, щоб знайти собі ґрунт для розвитку в японському суспільстві.

А от буддизм з його досвідом активного прозелітства, з гнучкими організаційними принципами вперто шукав собі в Японії ще однієї батьківщини.

Своєрідність феодального розвитку Японії проявлялась у боротьбі окремих кланів за владу. Вона тривала століття.

У кінці VI ст. до влади прийшов клан Coгa, який уже визнав буддизм і використав його для перемоги над іншими феодальними угрупованнями. З початку VTI ст. розпочалася переможна хода буддизму по всій країні.

 

 

.

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
2 травня 2018
Переглядів
420
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку