Телепередача "Казки школи під голубим небом"

Телепередача «Казки школи під голубим небом»

Мета: формувати загальну та емоційну культуру через казки В.О.Сухомлинського; розвивати естетичну свідомість, потяг до прекрасного; виховувати в дітей пізнавальний інтерес , любов до природи рідного краю.

Обладнання: презентація, м’яч , сердечка.

Хід заняття

1 ведуча. В ефірі дитяча телепередача «Казки школи під голубим небом». Ми раді вітати всіх присутніх у студії. І ми її ведучі Лешко Дарина та Мидянко Даніела.

2 ведуча. Доброго ранку!

1 ведуча. Доброго дня!

2 ведуча. Доброго вечора, сьогодні, щодня…

1 ведуча. Хай не псується годинник на вежі.

2 ведуча. Хай буде все на землі, як належить:

1 ведуча.Сонце як сонце, літо як літо,

2 ведуча. Дощик як дощик, діти як діти.

1 ведуча. Кожному дому щастя бажаєм.

2 ведуча. Маку – цвітіння, житу – врожаю,

1 ведуча. Небові – миру, голубу – неба.

2 ведуча. Кожній дитині – всього, що треба.

1 ведуча. Хай усміхаються діти щодня,

Ведучі. Доброго ранку! Доброго дня!

2 ведуча. Сьогодні в нашій передачі беруть участь учні 2 класу. І ми познайомимось з їхньою роботою.

1 ведуча. Наша передача монтуватиметься в різних студіях: «Інформаційній», «Казковій» та «Ігровій».

2 ведуча. І розпочинаємо ми свою програму з першої студії – «Інформаційної».

В інформаційній студії для нас буде працювати Мар’яна Іванівна, а ми всі уважно слухаємо.

Вихователь.

«Що таке школа під голубим небом?»

«Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти. Дошкільники, першокласники, другокласники…Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро. Увесь світ навколо нас спить. Лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає. Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти приходять у світ казки. У ці прекрасні літні вечори ми стаємо поетами – складаємо казки. Все, що ми бачимо, здається нам у ці дивовижні години казкою.Школа під Голубим Небом – це джерело живої думки й слова, до якого я щодня приводжу вас, щоб ви стали людьми великої душі, розумними й сердечними, мудрими мислителями». 

 Сподіваюсь ви всі здогадались про кого йтиметься мова?

(Презентація про життя і творчість В . Сухомлинського)

1ведуча. Василь Олександрович – це була надзвичайно скромна, цілеспрямована натура, тиха і навіть, незважаючи на знаменитість, трохи сором’язлива людина.  Важливе місце у його житті належить  казці.

Країна дитинства – країна казкова

І часто дорослих вона вабить знову,

І часто дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них надія.

Із казкою любі не розлучайтесь,

Вам казка чарівна підкаже пораду,

В ній знайдете завжди утіху й відраду,

Давайте ж на хвильку заглянемо в казку.

2 ведуча. Зараз ми будемо працювати в казковій студії. Тут ми познайомимось із творчістю Василя Сухомлинського.

1 ведуча. І так до вашої уваги казка Василя Олександровича «Як їжачок до зими готувався»

                               «Як Їжачок готувався до зими»

В лісі жив Їжачок. Змайстрував він собі хатинку в дуплі старої липи. Тепло там, сухо.

Ось наступила осінь. Падають жовті листочки з дерев. Незабаром і зима прийде.

Почав Їжачок готуватися до зими. Пішов в ліс, наколов на свої голочки сухого листя. Приніс до своєї хатинки, розстелив його, стало ще тепліше.

Знову пішов в ліс Їжачок. Назбирав грушок, яблук, шипшини. Приніс на голочках в хатинку і склав у куточку.

Ще раз пішов Їжачок в ліс. Знайшов грибочки, висушив і теж склав в куточку.

Тепло і затишно Їжачкові, а одному так сумно. Захотілось йому знайти товариша. Пішов в ліс, зустрів Зайчика. Але не хоче зайчик іти в хатинку Їжачка. І сіра Мишка не хоче, і Ховрашок. Тому, що у них свої нірки є.

Зустрів Їжачок Цвіркуна. Сидить Цвіркун на стеблі, тремтить від холоду.

— Іди до мене жити! — запросив звірок його.

Пострибав Цвіркун до Їжачка. Взимку Їжачок Цвіркунові казки розповідав, а Цвіркун пісні співав.

2 ведуча. А зараз до вашої уваги казка «Сьома дочка»

Сьома дочка

Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко.
Повернулась додому аж через місяць.
Коли мати увійшла до хати, дочки одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за нею.
— Я скучала за вами, немов маківка за сонячним промінням,— сказала перша дочка.
— Я ждала вас, як суха земля жде краплину дощу,— промовила друга дочка. 
— Я плакала за вами, як маленьке пташеня плаче за пташкою,— сказала третя.
— Мені тяжко було без вас, як бджолі без квітки,— щебетала четверта.
— Ви снились мені, як троянді сниться краплина роси,— промовила п’ята.
— Я виглядала вас, як вишневий садок виглядає соловейка,— сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю й принесла їй води — помити ноги.

                                      Соловей і Жук

У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.

Соловей припинив свою пісню та й каже:

– Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.

Жук гідно відповів:

– Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.

– Ну й мудрець! – всміхнувся Соловей.– Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.

Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:

– Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі – Солов'я чи Жука?

– Хай собі будуть і Соловей, і Жук,– відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: – Як же можна без Жука?

Таня усміхається!

У Тимка-третьокласника велика радість: народилася сестричка Таня.
Мама не відходить від колиски, усміхається до Тані, а вона все спить або ж плаче. 
Коли дівчинка починає плакати, мама бере її на руки.
Тимкові хочеться, щоб Таня подивилась на нього.
Він схиляється над сестричкою, показує їй ведмедика, але та немовби й не бачить нічого.
— Чому вона не хоче дивитися на мене? — запитує маму здивований Тимко.
— Вона ще маленька,— відповідає мама,— ось як усміхнеться — тоді вже буде і на тебе дивитися, і на ведмедика.
Тимко щоранку підходить до Тані, чекає, чи не всміхнеться сьогодні сестричка.
І ось одного ранку дитина всміхнулась. Тимко радісно скрикнув:
— Мамо, Таня усміхається!
Мама прибігла, схилилась над донею, а вона й до неї усміхається.
— Біжи, Тимку, в поле до тата, скажи, що Таня усміхається.
Побіг Тимко. А тато пшеницю сіяв. Біжить хлопчик, рукою махає. Зупинив тато сівалку, жде Тимка.
Тривожні очі в тата.
— Тату, Таня усміхається! — закричав Тимко.
У ту ж мить очі тата стали радісні. Він усміхнувся, обняв і поцілував Тимка. 
І всі люди, що працювали в полі, теж усміхнулись.

ВЕЛИКЕ І МАЛЕ 

У корови Лиски народилось Телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикує. Припало Телятко до матері, напилось молока, й захотілось Теляткові погуляти.
Пішло воно по двору, дивиться — сидить маленьке звірятко. Доторкнулось Телятко до маленького звірятка, а на ньому пух м’який-м’який, ще м’якший, ніж материнське вим’я.
Дивиться маленьке звірятко на величезного звіра — теля, прищулилось і сидить собі тихо-тихо.
—    Хто ти такий?  — запитує Телятко.
—    Я стара Кролиця, — відповідає маленьке звірятко.
—    Невже ти стара Кролиця?  — здивувалось Телятко.  — Значить, у тебе й дітки є?
—    Є в мене маленькі дітки — кроленятка. А ти хто?
—    Я маленьке Телятко, — відповіло Телятко. — Я тільки що народилось.
—    Невже ти тільки що народилось?  — здивувалась стара Кролиця. — Дивно: ти ж ще маленьке, а вже таке велике...
—    А ти вже стара мати, а така маленька,— ще більше здивувалось Телятко. — Невже все на світі таке дивне?

                                      ДУБ ПІД ВІКНОМ
Молодий лісник побудував у лісі велику кам'яну хату і посадив дуба під вікном.
Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.
І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що заступив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня — лісникова внучка.
— Зрубай дуба, дідусю, — просить онучка, — темно в кімнаті.
— Завтра вранці почнемо...— відповів дідусь. Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев'ятьох онуків, покликав онучку-красуню й сказав:
— Будемо хату переносити в інше місце.
І пішов з лопатою копати рівчак під фундамент. За ним пішли три сини, дев'ять онуків і красуня-внучка.

2 ведуча. Написано тисячі казок. Хто ж їх автор? Це чудова українська  природа і декілька поколінь маленьких дітей – творців казок Школи під Голубим Небом.

1 ведуча. Який дивовижний та чарівний цей казковий світ… Колего, а ви знаєте, яка наступна студія?

2 ведуча. Звісно знаю. Це ігрова студія.

Вчитель:

 Запам᾽ятай, моя дитино, з юних літ

На все життя, щоб знала, як прожити.

 Людина для добра приходить в світ

Й покликана завжди добро творити.

Нелегко це, хто що б не говорив,

Й не кожному зробити це вдається.

Бо в світі стільки смертних є гріхів,

Що доброта не завжди йде до серця.

Та ти – людина, і тому учись

Добро творити, людям співчувати.

До цього світу пильно придивись,

Злим помислам навчися лад давати.

Йди з добротою – це собі затям,

Із ласкою, прихильністю, привітно.

Й не розлучайся з добрим почуттям,

Хай доброта в душі суцвіттям квітне.

Дорогі діти, пограємо з вами у гру       

 "Ким стану, що зроблю?".

Умови гри

Діти стоять в колі, передають один одному м'яч. В кого м'яч, той розповідає ким він буде в майбутньому і що доброго робитиме.

Пісня: «Дитина починається з добра»

 Заключне слово вихователя

  В.О.Сухомлинський все своє життя віддавав серце дітям. Прийміть на пам'ять про нашу телепередачу сердечка з заповідями творчої особистості. Ростіть справжніми людьми і пам’ятайте настанови  Учителя, його поради.  

                          Він сто порад нам, друзі, залишив.                                                                                                                                                     

                           Вони потрібні в праці і в житті,

                           Для нас, як скарб, його поради ті.

                           Ім'я  його відоме в цілім світі,

                           Він з нами завжди: в серці й на вустах.

                           Він серце до краплини віддав дітям,

                           Він був, він є, він житиме в віках.

                                 Заповіді

•   Будь господарем своєї долі.
•   Досягни успіху  в тому, що ти любиш.
•   Розвивай творчі здібності.
•   Роби  свій внесок  у спільну справу.
•   Будуй взаємини із людьми на довірі.
•   Культивуй  у  собі  сміливість.                                                
•   Піклуйся про своє здоров’я .                         
•   Намагайся мислити позитивно.