Тема 5. Порушення мислення та уяви

Тема 5. Порушення мислення та уяви1. Патопсихологія мислення.2. Форми порушень мислення3. Змістові порушення мислення4. Порушення операціонального аспекту мислення5. Порушення особистісного аспекту мислення6. Патопсихологічні структури мислення при психічних захворюваннях і розладах розвитку7. Порушення уяви: норма і патологія

Мислення — це вища психічна функція, яка забезпечує опосередковане та узагальнене відображення дійсності. Відображає зв’язки та відношення між предметами, а не тільки їх зовнішні ознаки.Є провідним у процесі пізнання, тісно пов’язане з мовленням, пам’яттю, увагою, уявою. В нормі мислення відзначається логічністю, послідовністю, гнучкістю, продуктивністю. Норма мислення — коли людина здатна:адекватно відображати дійсність,знаходити причинно-наслідкові зв’язки,робити узагальнення,знаходити нові способи розв’язання проблем. Патологія мислення — коли страждає хоча б один з цих критеріїв, і порушення не компенсується іншими функціями.

1. Патопсихологія мислення. Клінічна і психологічна феноменологія порушень мислення, основні критерії диференціації👉 В психіатрії та патопсихології є два погляди: Клінічний: описує симптоми — розірваність мислення, марення, резонерство, нав’язливі думки тощо. Психологічний: досліджує механізми і структуру порушення — які саме операції мислення страждають (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування), що відбувається з динамікою, які особистісні фактори включаються. Критерії, за якими диференціюють порушення мислення: Форма мислення (як людина мислить: швидко/повільно, послідовно/перескакуючи). Зміст мислення (про що людина мислить: марення, нав’язливості, надцінні ідеї). Операційний аспект (чи може робити узагальнення, аналізувати, виділяти головне). Особистісний аспект (афективна забарвленість, домінуючі мотиви, установки). Динаміка (сталість/несталість, інертність/лабільність)

Б. В. Зейгарник поділяє усі порушення мислення на чотири групи.1. Порушення операційної сторони мислення: це зниження рівня та викривлення процесу узагальнення. Оперування загальними ознаками замінюється встановленням суто конкретних зв'язків між предметами, тобто втрачається здатність до абстрагування. При викривленні процесу узагальнення відбувається відрив суджень людини від конкретних, одиничних зв'язків. Проявляється резонерством.2. Порушення особистішого компоненту мислення:- різноплановість мислення,- зниження критичності,- зниження саморегуляції - означає втрату цілеспрямованості мислительного процесу.3. Порушення динаміки мислительної діяльності:- лабільність мислення - нестійкість способу виконання мислительних операцій, легкий перехід від одного до іншого;- інертність мислення - тугість мислення, ригідність, труд-ноші переключення.4. Порушення процесу саморегуляції пізнавальної діяльності - виражається у неможливості цілеспрямованої організації мислительних дій.

2. Форми порушень мислення1 Прискорене мисленнямислення стає поверховим, стрибки від однієї думки до іншої;характерне для маніакальних станів;результат — людина не встигає поглиблено осмислити інформацію.2 Загальмоване мисленняуповільненість процесів, труднощі з переходом від однієї думки до іншої;характерне для депресивних станів, астенічних синдромів;мовлення стає скупим, відповіді після пауз.3 Інертність мисленнятруднощі переключення з однієї теми на іншу;"застрягання" на окремих деталях, неможливість змінити хід думок;часто зустрічається при епілепсії.4 Нестійкість мисленнявідсутність концентрації, людина легко відволікається;спостерігається при органічних ураженнях мозку, СДУГ, інтоксикаціях.3.1. Порушення динаміки мислення. Мовлення, попри багатослів'я, відстає від стрімкого потоку різних ідей. Хворі, не закінчуючи однієї думки, переходять до іншої, часто не помічаючи неповноти мовного виразу думки. Найвищий ступінь прискорення темпу мислення у поєднанні з відверненням уваги проявляється у стрибанні ідей (fuga idearum), коли вловити логіку думок хворого стає неможливим. Ментизм - "наплив думок", "вихор ідей", збільшення кількості асоціацій за одиницю часу, що не супроводжується зміною мовлення хворого, виникає приступоподібно і мимовільно. Шпреррунг - "закупорка думок", "обрив думок", раптова зупинка, перерив асоціативного процесу.

3.2. Порушення формальної структури мислення (логіки, зв’язності)Розірваність мисленнявтрачається логічний зв’язок між думками;окремі фрази можуть бути граматично правильними, але в цілому мова не має сенсу;типовий симптом для шизофренії. Резонерство (безплідне мудрування)схильність до довгих міркувань без практичного сенсу;характерне для шизофренії, органічних психопатій. Формалізм мисленнянадмірна прив’язаність до букви завдання, неможливість побачити контекст;приклад: у завданні «знайдіть зайве» людина орієнтується лише на зовнішні ознаки, а не на зміст. Символічне мисленнязаміна понять образами чи символами, які зрозумілі лише самому хворому; наприклад, «трикутник» = «батько», «червоний колір» = «загроза».

3. Змістові порушення мислення. Це ті порушення, які стосуються того, про що людина думає, тобто змісту її думок. Вони не стільки впливають на швидкість чи логіку мислення (як у динамічних чи формальних порушеннях), а деформують саму картину світу в голові. 3.1. Марення Визначення: це помилкові, неправдиві твердження, що не відповідають реальній дійсності, виникають на хворобливій основі і не піддаються корекції (переконанню). При цьому у хворого відсутнє критичне ставлення до них. За своїм змістом маячні ідеї бувають найрізноманітнішими. Особливості:не піддаються переконанню чи логічним доказам;супроводжуються сильною емоційною залученістю;часто формують певну «систему» (наприклад, усі події пояснюються єдиним маревним змістом). За В. М. Кузнєцовим та В. М. Чернявським, марення має такі властивості:1) воно завжди є ознакою хвороби;2) не коригується, спроби коригувати тільки посилюють марення;3) у ньому присутня паралогічність - "крива логіка";4) виникає при ясній свідомості;5) маячні ідеї міцно пов'язані з особистістю;6) виникають за достатнього інтелекту. Де зустрічається: найчастіше при шизофренії, параноїдних психозах, органічних ураженнях мозку.

o Марення значення: хворі стверджують, що багато з того, що діється довкола, має для них особливий зміст і особливе значення. Наприклад, зустрічний чоловік зняв капелюх і оглянув його верх, а хворий це сприймає як те, що його власний головний убір заражений радіоактивними речовинами. Або вранці повз вікна пройшла машина з написом "Хліб", а для хворого це означає, що в цьому році буде неврожай і голод.o Марення відношення: хворий уявляє, що розмови пасажирів у транспорті мають відношення до нього, випадкові жести зустрічного поліцейського вказують напрямок, куди хворому треба тікати, та ін.o Марення переслідування: хворі стверджують, що їх переслідують з наміром покарати, вбити, що вони є об'єктом спостереження поліції, сусідів тощо.o Марення фізичного впливу: найчастіше стверджують, що існує група осіб, які діють секретними і часто магічними способами. Хворий впевнений, що перебуває під впливом апаратів, гіпнозу, космічних променів, радіаційно-променевих приладів. Ці прилади нібито вмонтовані в стіни, стелю, телевізор, телефон або у внутрішні органи хворого, в зуби тощо.

o Марення гіпнотичного впливу: хворі впевнені, що на них навіюють гіпноз, який керує їхніми діями, думками, викликає різні почуття, бажання, потяги.o Маячні ідеї самозвинувачення: хворі звинувачують себе в нездійснених правопорушеннях, зараженні інших людей невиліковними хворобами, створенні страшних соціальних і природних катаклізмів. Принижують свої фізичні, моральні, інтелектуальні та інші якості. o Іпохондричне марення: стосується стану внутрішніх органів хворого - хвороби внутрішніх органів, ідеї неповноцінності всього організму чи окремих його частин, смерті. Хворі стверджують, що не мають шлунка, їжа кудись "провалюється", їхні внутрішні органи згнили, немає дихання, пульсу, залишилась мертва шкіра; висловлюють ідеї ураження тяжкими недугами, призначають дату своєї смерті. До цього виду маячення відносять також ідеї дисморфофобії - зміни форми і величини тіла, частіше - обличчя. При цьому хворі не допускають навіть можливості помилкового твердження. Вони впевнені в тому, що в них змінюється обличчя, зменшуються розміри статевих органів, мимовільно виходять гази. o Марення ревнощів: головна тема - подружня невірність. Хворий переконаний у тому, що дружина зраджує його, він слідкує за нею, звинувачує в таємних зустрічах з коханцями, шукає доказів цього: сліди поцілунків, плями на білизні, записки, трамвайні квитки. Не маючи "доказів", такий хворий вимагає зізнання у зраді, жорстоко знущаючись над нею.

o Марення величі: найчастіше буває при органічних ураженнях головного мозку з порушенням пам'яті та інтелекту, через що маячні ідеї мають безглуздий характер. Є правило: що нижчий інтелект, то безглуздіше марення. Один із хворих з прогресивним паралічем запевняв, що він флотоводець світу, командує усіма збройними силами земної кулі, володар Всесвіту, піднімає сонце вранці й опускає його ввечері і може залишати людство без світла.o Марення багатства: хворий вважає, що у нього зібране усе золото світу, він має тисячі вагонів коштовностей, дарує мільйони випадковим знайомим та ін.o Марення винахідництва і відкриття: хворі "винаходять" різні машини, апарати, прилади, роблять "відкриття" в науці, техніці, різні "проекти" надсилають у науково-дослідні інститути, в Академію наук.o Марення високого походження: хворі впевнені, що їх батьки - відомі в країні політичні діячі, вчені, актори, які приховують свої родинні зв'язки з хворим в ім'я якихось державних інтересів, військової таємниці

3.2. Надцінні ідеїВизначення: переконання чи установки, які ґрунтуються на реальності, але набувають надмірного значення для людини. Надцінні ідеї супроводжуються високим емоційним напруженням і визначають напрям інших психічних процесів і поведінки. Саме інтенсивність емоційного тону процесу мислення є основною причиною переоцінки значення цих ідей. Зміст надцінної ідеї становить впевненість хворого, наприклад, у несправедливому ставленні до нього, утисканні його інтересів, подружній невірності, у наявності соматичних захворювань, у своїх особливих заслугах, високих здібностях, винахідливості та ін. Надцінні ідеї можна скоригувати за допомогою зовнішнього впливу, з часом вони самі згасають. Відмінність від марення:надцінна ідея має певне логічне підґрунтя;інші люди можуть зрозуміти, звідки вона взялась (є «зерно істини»);однак людина стає надмірно зацикленою на цій ідеї, не бачить інших аспектів життя. Приклади:ідея боротьби за справедливість, яка переростає у фанатичну активність;патологічна ревність, коли підозри виникають на ґрунті дрібних, реальних, але перебільшених фактів. Зустрічається: при розладах особистості, афективних розладах, у підлітків у кризові періоди.

3.3. Нав’язливі ідеї (обсесії)Визначення: думки, уявлення, спогади, що виникають попри волі людини і утримуються всупереч її бажанню. Хворий ставиться до них критично і бореться з ними. Найчастіше нав'язливі ідеї проявляються такими станами: нав'язливе мудрування, нав'язливе рахування, нав'язливі спогади, нав'язливий страх, нав'язливі сумніви, нав'язливі потяги та ін. Особливості:людина усвідомлює їхню безглуздість;прагне позбутися, але не може;супроводжуються тривогою, напруженням. Приклади:постійні сумніви («чи я вимкнув світло?»);страхи («можу нашкодити близьким»);рахування предметів, повторення ритуалів. Де зустрічається: обсесивно-компульсивний розлад, астенічні стани, органічні ураження мозку. Марення = повна віра у вигадане (непереконуваність). Надцінні ідеї = реальна основа + перебільшення (фанатизм). Нав’язливі ідеї = критика зберігається, але позбутися важко (боротьба з самими думками).

4. Порушення операціонального аспекту мислення

5. Порушення особистісного аспекту мислення

6. Патопсихологічні структури мислення при психічних захворюваннях і розладах розвитку

7. Порушення уяви: норма і патологія. Уява в норміФункції:планування і прогнозування (уявити наслідки дій),творчість, створення нового,компенсація (наприклад, дитина у грі «доживає» те, чого не вистачає в реальності). Уява = «матеріал для мислення». У нормі вона допомагає створювати нове і передбачати майбутнє. У патології або збіднюється (відсутність образів), або стає гіперпродуктивною і некерованою (фантазми, марення).