Тема 5.ЗНО/НМТ. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині ХIV – першій половині ХVІ ст. Кримське ханство

5: Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині

ХIV – першій половині ХVІ ст. Кримське ханство

 Дати подій

1362 р. – битва на р. Сині Води (литовський князь Ольгерд вперше розбив

Золоту Орду та приєднав до Великого князівства Литовського – Київщину, Волинь, Переяславщину, Поділля та Чернігово-Сіверщину);

1385 р. - укладення Кревської унії (литовсько-польський союз - шлюб литовського князя Ягайло із польською королевою Ядвігою);

40-і роки ХV ст. – утворення Кримського ханства ханом Хаджі Гіреєм із столицею у Бахчисараї;  

1478 р. – визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії;

1489 р. - перша згадка про українських козаків у писемних джерелах хроніки Бельзьких.

1514 р. – битва біля м. Орша (15-тисячне військо під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького - Гетьмана Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського і Королівства Польського перемогло 80-тисячне московське військо на чолі з воєводою Іваном Челядніним. Ця перемога прославила К. І. Острозького в усій Європі).

 Персоналії

Ольгерд - син великого князя литовського Ґедиміна, Великий князь Литовський (1345–1377 рр.). Правив разом зі своїм молодшим братом Кейстутом. Після приєднання більшості українських земель до Литви у Києві посадив удільним князем свого сина Володимира. Брав участь у 1362 році у битві на р. Сині Води проти монголо-татар.  Внаслідок чого були приєднані землі Південно-Західної Русі (Волинь, Східне Поділля, Київщина), що перетворило Литовське князівство на велику феодальну державу – Велике Князівство Литовське  проти монголо-татар.  Внаслідок чого були приєднані землі Південно-Західної Русі (ВКЛ).

Вітовт (1352-1430 рр.) - Син Кейстута Ґедиміновича, великий князь литовський (1392–1430 рр.). Виступав проти умов Кревської унії, боровся за політичну незалежність Литви від Польщі. За угодою, укладеною 1392 р. в Острозі, був визнаний польським королем Ягайлом довічним правителем Литовського князівства. Особливо помітно зріс його авторитет після

Ґрюнвальдської битви, де було завдано нищівного удару лицарям-тевтонцям (1410 р.). У 1413 році було схвалено Городельську унію, яка ще раз підтверджувала польсько-литовське зближення, водночас проголошуючи збереження великокнязівського столу в Литві.  

Свидригайло (1370-1452 рр.) - син Ольґерда, молодший брат Ягайла. Після смерті Вітовта проголошений великим князем литовським. У 1432 р. внаслідок змови литовських і польських можновладців на чолі зі Сигізмундом Кейстутовичем Свидригайла усунено з великокнязівського престолу. Вів тривалу боротьбу зі Сигізмундом за владу у Великому князівстві Литовському, в якій його підтримували українські князі.

Хаджі-Гірей (?–1466 рр.) - засновник держави Кримське ханство, перший хан з кримської династії Гіреїв. У зовнішній політиці орієнтувався на шляхетську Польщу, вів боротьбу проти Золотої Орди. У 1465 р. завдав поразки хану Великої Орди Ахмату, що йшов походом, що йшов походом на Москву.

Костянтин Іванович Острозький  (бл. 1460–1530 рр. )- український князь, видатний полководець і державний діяч Великого князівства Литовського, організував захист українських земель від набігів кримських татар, брав участь московсько-литовських війнах, надавав підтримку православній церкві.

Юрій Дрогобич  (1450–1494 рр.) - український учений, доктор філософії й медицини, освітній діяч, ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету (Польща), один із ініціаторів друку перших книжок давньоруською мовою «Осьмогласник», «Часословець» та ін. у краківській друкарні Швартпольта Фіоля

 Значення понять і термінів:

Шляхтич – привілейована особа, військово-службовий стан у польській державі.

Магнат – багатий землевласник, аристократ, представник еліти Польщі та Речі Посполитої.

Магдебурзьке право - право міст на самоврядування. Норми права, за якими міста звільнялися від управління і суду великих землевласників (приватні міста) або підпорядкування центральній адміністрації (державні міста) і створювали органи місцевого самоврядування. Виникло в XIII ст. в німецькому місті Магдебурзі. На території України існувало впродовж XIV – першої половини XIX ст. (перші міста Сянок, Львів, Кам’янець).

Магістрат - у XIII—XIX ст.ст. узагальнена назва (за Магдебурзьким правом) органів станового міщанського самоврядування і суду в деяких європейських державах (зокрема, й в Україні), що здійснював адміністративно-судові функції і складався з двох колегій (лави – у кримінальних і ради – адміністративних і у цивільних справах), члени яких обиралися довічно. У невеликих містах поділу на дві колегії не було. 

Цех - об’єднання ремісників однієї чи кількох споріднених спеціальностей в період середньовіччя.

«Дике поле» -  назва незаселеної території степу між Дністром  і середньою течією Волги, що виникає в ХVст., коли зявляються тут козаки.  

Козак -  вільна озброєна людина - від давньотюркського "кьоз-", що означає ходити, бродити, мандрувати, використовувалося ще у половців,  "вартовий", "бадьорий". В українській  мові у різні часи означало – прикордонників і промисловців-уходників, у 2-й половині ХVI ст. вживається по відношенню до  запорожців і реєстрових, а у добу Гетьманщини – означає козацький стан, з ХVIII ст. до 1917 – назва представників військового стану на Дунаї, в Приазов'ї та на Кубані. Слово "козак" також вживається для означення вільної людини, шукача пригод, бурлаки; вправного вершника, найманого воїна тощо.  Історико-культурні пам’ятки:

Вірменський собор у м. Львів - собор Успіння Богородиці (1363 р.) збудований коштом заможних вірменських купців. Храм - перша львівська споруда, яка, попри пізніші добудови, досить добре зберегла первісний вигляд. Споруджений у традиціях вірменської національної архітектури, перенесеної на львівський ґрунт.

Верхній замок у Луцьку,  або замок Любарта - одна з найвеличніших фортець Волині, розташованана на невисокому пагорбі між річками Стиром та Малим Глушцем на південно-східній околиці історичного ядра міста. Замок був найпотужнішою фортецею на території Волині й першою в тих землях мурованою фортецею з кількома вежами. Один з найдавніших, найбільших і найкраще збережених в Україні замків, своєрідний символ литовської доби історії України. У плані замок - нерегулярний трикутник, обмежений 12метровими стінами з трьома вежами - Надбрамною (В'їзною), Стировою (Свидригайловою) та Владичою, які височать над мурами. Будівництво мурованого Верхнього замку розпочалося в ХIV ст. за князювання на Волині Любарта Гедиміно-вича (1340 - 1383) на місці старого дерев'яного. Звідси і назва – «Замок Любарта».

Кам'янець-Подільська фортеця розташована на високому скелястому березі річки Смотрич формувалася протягом століть. Одна з найнеприступніших оборонних споруд Поділля. З наростанням турецької загрози від кінця XV ст. до середини XVI ст. тривала модернізація укріплень із повною заміною дерев'яних на кам'яні - потовщенням і підвищенням стін, будівництвом нових веж тощо. У середині XVI ст. замок набув вигляду, близького до сьогоднішнього.

Замок-фортеця в місті Хотині (Чернівецька область), розташований на правому березі Дністра. У плані фортеця - неправильний овал з мурами товщиною близько 5 м і п'ятьма вежами. Висота мурів сягає 40 м. Найдавніша мурована частина Хотинської фортеці збудована в ХІІІ ст. Великі будівельні роботи в замку велися за молдовського господаря Штефана III Великого (14571504 рр.), адже замок був центром однієї з волостей Молдовського князівства. Саме тоді фортеця набула грандіозного вигляду: збільшилася її площа, прибудовано нові ділянки мурів тощо.

Покровська церква в Сутківцях (с. Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.) - найвідоміший оборонний храм України, найдосконаліший приклад укріпленого храму та унікальна за архітектурними якостями споруда, яка не має аналогів в Україні. Роком спорудження церкви вважають 1476-й: ця дата була виявлена на одному з дзвонів.

Ханський палац у Бахчисараї - національна святиня кримськота-тарського народу. Це єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури, родова  резиденцієя династії Гіреїв - правителів Кримського ханства. Головна ідея будівлі - втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі, тож не дивно, що назва міста «Бахчисарай» перекладається з кримськотатарської як «палац-сад». Приблизно від 1532 до 1783 р. ханський палац у Бахчисараї був центром політичного, духовного та культурного життя держави кримських татар, його зовнішній вигляд зазнав істотних змін. Майже за кожного нового правителя в палаці з'являлися нові споруди, відбувалися ремонтні роботи.Найкрасивіша та найошатніша будівля палацового комплексу - Велика ханська мечеть Хан-Джамі з двома мінаретами.

Ікона Богородиці з Дмитрівської церкви с. Підгородці (Львівська обл.), створена в другій половині ХV ст., належить до спадщини перемишльської школи українського малярства (ікона є найдавнішим в Україні відтворенням зразка Дорогобузької Богородиці) доповнено пророками з сувоями з написаними на них текстами пророцтв.

 Висновки:

Після смерті останнього представника Галицько-Волинської держави у 1340 р. Юрія ІІ Болеслава за спадщину розпочалася боротьба між поляками, литовцями і угорцями. Так,  Буковина потрапила у залежність під владу Угорського королівства, а після утворення 1359 р. Молдавського князівства – ввійшла до його складу.

Закарпаття від другої половини XI ст. перебуває під владою Угорщини. У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, його поділили між собою князівство Трансільванія (східна частина) і австрійські Габсбурги (західна - Ужгородщина та Пряшівщина).

На Волинь  поширив владу  литовський князь Любарт, запрошений боярами. Він  мав дружину з родини галицько-волинських князів, тому формально його влада була легітимною. У 1387 р. Галичина увійшла до  складу Польського королівства як автономне «Королівство Русі». Інші українські землі поступово були приєднані до Литви. Адже, серед українських князів в умовах боротьби з Золотою Ордою не вистачало таких військових лідерів якими були, наприклад, Ольгер і Кейстут Гедиміновичі. Поступово, близько90 % території Литви утворювали українські землі. Саме тому історики називають литовсько-українську державу Великим князівством Литовським (ВКЛ). Українці відчували себе комфортно у цій державі. Литовці ж лише виграли від цього. Адже вони перейняли від українців і білорусів культуру, військову організацію та способи оборони, особливості зведення фортець, традиції господарювання і владарювання. Поширювалося і православне християнство. Руська мова стала мовою великокняжого двору й державної канцелярії. Литовці дозволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади. Руські князі та бояри ставали на службу до великого князя литовського, за що за ними закріплювали їхні родові землі. На місцях залишалася вся попередня система управління за принципом: «Старого не порушуємо, а нового не впроваджуємо».

З приходом до влади Ягайла Ольгердовича ситуація змінилася. Адже, йому поляки запропонували стати польським королем, одружитись з Ядвігою, бо, вона не в силі була зупинити агресивну державу Тевтонський орден. У місті Крево підписано унію, що називатиметься Кревською, яка передбачала перехід у католицизм Ягайла, його родичів, всіх нехрещених литовців,  а також приєднання Великого князівства Литовського до складу Польської держави.

Проте, боротьба за автономію Литви продовжувалася і у 40-х рр. 15 ст. литовські князі відновили удільні Київське й Волинське князівства. Київським князем став Олелько, син усунутого Вітовтом київського князя Володимира Ольгердовича, волинським - Свидригайло. Проте, зміцнення українських князівств суперечило політиці Литви й Польщі. Саме тому відновлені князівства знову були ліквідовані: Волинське 1452 р., після смерті Свидригайла, а Київське - 1471 р., після смерті Семена Олельковича.

У 1449 р. Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним правителем Криму. 1475 р. султан Османської імперії захопив портові міста й утворив на північному узбережжі Чорного моря свою провінцію із центром у Кафі. У 1478

р. кримський хан Менглі-Гірей визнав протекторат Туреччини. Відтепер хан повинен був брати участь у воєнних кампаніях Туреччини, а остання – допомагати Кримському ханство у його загарбницьких акціях та захищати.

З 80-х років XV ст. точаться війни між Московією та Великим князівством Литовським. На 1537 р. ВКЛ у війнах проти Московії поступово втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігове-Сіверщину й Смоленськ.

Причинами виникненням українського козацтва був наступ на соціальні та економічні права українців поляками: поява фільварків, початок закріпачення; національний гніт та існування великого масиву родючих, не зайнятих земель,  потребу захисту українських земель від грабіжницьких походів кримських орд та султанських військ.