Тема: “БАТЬКІВСЬКИЙ АВТОРИТЕТ— МОГУТНЯ СИЛА ВИХОВАННЯ”

Про матеріал
Батьківська освіта .Ознайомити батьків з різними видами авторитету. Вирішити педагогічні задачі і з`ясувати роль авторитету у кожній сім'ї.
Перегляд файлу

                                                                                                                                                                              

Батьківські збори на тему:

“БАТЬКІВСЬКИЙ АВТОРИТЕТ— МОГУТНЯ СИЛА ВИХОВАННЯ”

Мета: Ознайомити батьків з різними видами авторитету. Вирішити педагогічні задачі і з`ясувати роль авторитету у кожній сім'ї.

 

 

Сім’я — перше джерело,

з якого починається велика ріка

 почуттів і переконань.

                                                                                                 В.О. Сухомлинський
 

Шановні батьки! Нещодавно мені довелося стати свідком розмови в автобусі, якої не можу забути. Люди поважного віку обурювались поведінкою двох підлітків, які нечемно повелися.
-І чого тільки їх у тій школі вчать? — гнівно викрикнула одна із жінок.
-А хто їх навчить? — озвалася друга. — Ті, що покупували дипломи
за хабарі? Хіба тепер школа?
-Це ви, шановні, занадто вже, — почувся чоловічий голос. — І вчать
у школі, і виховують. Я б скоріше запитав, чиї це діти. Як їх виховують батьки?
-Правильно, — підтримав його другий. — Який дуб, такий клин, який
батько, такий син.
—Або, як кажуть поляки, які матки, такі дзятки.
-А коли мені їх виховувати? — втрутився ще один. — Мене ніч відганяє
і ніч приганяє, щоб прогодувати їх та одягнути. Послав до школи — от і виховуйте!
За те вам держава платить.
Автобус підійшов до зупинки. Тітки, що так нещадно критикували сучасну школу, зійшли, і розмова припинилася. А мене, учителя, глибоко вразив тон, яким говорили про школу, вчителів.
     Звичайно, педагогічний колектив школи відповідальний за поведінку його вихованців. Та чи менша відповідальність батьків? Поговоримо сьогодні, а може, й подискутуємо на тему, яку чоловіки в автобусі висловили українським і польським прислів’ями. Тим паче, на порядку денному наших зборів питання батьківського авторитету та його ролі у вихованні дітей.

Ви — матері і батьки підлітків. А підлітковий вік надзвичайно складний для виховання. Свої думки, враження від фактів і явищ навколишнього життя підліток переживає значно глибше, ніж дитина молодшого шкільного віку.

З кожним роком помітно зростає в підлітка активний інтерес до морального аспекту буденних явищ навколишнього життя. Він не лише дає моральну оцінку явищам, подіям, вчинкам, а й душевно страждає, коли ця оцінка виявиться для нього несподіванкою, коли ті, кого він любить, чинять всупереч моралі Підліток дуже уважно слухає відповідь старшого на питання: добре це чи погано? Правильно чи неправильно? Справедливо чи несправедливо?—і за характером відповіді судить про моральність того, хто відповідає. Якщо для дитини в молодшому шкільному віці словом "мама" чи "тато" все сказано, то в отроцтві важливо, які мама і тато, чи відповідають моральному ідеалові підлітка. Нерідко в цьому віці раптово змінюється ставлення дітей до батьків, особливо хлопчика до батька: довірливість, відвертість поступаються місцем настороженості, дитина не лише приглядається до вчинків, а й прислухається до слів. Варто їй помітити неправду, розходження між словом і ділом, як вона відразу починає замислюватись над тим, правильно чи неправильно робить батько, носить цю думку в собі, робить певний висновок. У цей період надзвичайно важливо, щоб не похитнувся авторитет батька в очах дитини.

А.С. Макаренко розглядає «смисл батьківського авторитету в тому, що він не потребує ніяких доказів, що він приймається як безсумнівне достоїнство старшого, як його сила і цінність, яка видна, так би мовити, простим дитячим оком. Батько і мати в очах дитини повинні мати цей авторитет. Часто доводиться чути запитання: що робити з дитиною, коли вона не слухається? Ось це саме «не слухається» і є ознакою того, що батьки в її очах не мають авторитету.

Дехто із батьків вважає, що авторитет дається з природи, що це – особливий талант. Якщо таланту нема, то нічого і зробити не можна, залишається тільки позаздрити тому, в кого такий талант є. Ці батьки помиляються. Авторитет може бути організований в кожній сім’ї, і це навіть не дуже важка справа. На жаль, трапляються батьки, які організовують такий авторитет на фальшивих основах. Вони прагнуть, щоб діти їх слухалися, це їхня мета. А насправді – це помилка. Авторитет і слухняність не можуть бути метою виховання. Мета повинна бути тільки одна: правильне виховання. Тільки цієї однієї мети й треба прагнути. Дитяча слухняність може бути одним із шляхів до цієї мети. Саме ті батьки, які про справжню мету виховання не думають, добиваються слухняності ради самої слухняності. Якщо діти слухняні, батькам живеться спокійно. От оцей самий спокій і є їх справжньою метою, але ні спокій, ні слухняність не зберігаються довго. Авторитет, побудований на фальшивих основах, допомагає тільки дуже короткий час, скоро все руйнується, не залишається ні авторитету, ні слухняності»

А.С.  Макаренко виділяє види фальшивого авторитету. Кожна група отримує характеристику фальшивого авторитету. Ваше завдання:

- ознайомитися з даним видом фальшивого авторитету:

- визначити, як себе почуває дитина, до якої батьки ставляться таким чином;

- як може вплинути таке ставлення батьків до дитини на її особистісний розвиток.

(На виконання завдання кожній групі дається 5 хв.)

 

1) Авторитет придушення – найчастіше такий авторитет має батько. Батько завжди сердитий, за кожну дрібницю вибухає громом, при кожній слушній чи неслушній нагоді хапається за палицю або ремінь, на кожне запитання відповідає грубістю, за кожну провину дитину карають.

 

Наслідки: батьківський терор тримає в страху всю сім’ю. Він завдає шкоди не тільки тому, що залякує дітей, але й тому, що робить матір служницею, нульовою істотою. Такий авторитет нічого не виховує, він тільки привчає дітей як найдальше триматися від страшного татуся, він породжує дитячу брехню та людське боягузтво, і водночас він виховує в дитині жорстокість. Із затурканих і безвольних дітей виходять потім або нікчемні люди, або самодури, які все своє життя мстять за придушене дитинство.

 

2) Авторитет віддалі – батьки та матері серйозно переконані, щоб діти слухалися, треба менше з ними розмовляти, як найдальше триматися, зрідка тільки виступати у вигляді начальства. Батько окремо від дітей обідає, має свій кабінет, з якого він появляється коли-не-коли. У випадку використання такого авторитету матір’ю спостерігаємо свої інтереси, своє життя, свої думки; діти перебувають у віданні бабусі чи домашньої робітниці.

 

3) Авторитет чванства – особливий вид авторитету віддалі. Батьки вважають себе найбільш заслуженими, найважливішими діячами, показують цю особливість на кожному кроці, а також і своїм дітям. Дома вони навіть більше бундючаться та надуваються, ніж на роботі, вони тільки й роблять, що говорять про свої достоїнства, вони звисока ставляться до інших людей.

 

Наслідки: за прикладом батьків починають чванитись і діти. Перед друзями вони теж виступають не інакше, як з хвастовитим словом, на кожному кроці повторюючи: мій тато – начальник, мій тато – командир.

 

4) Авторитет доброти – дитяча слухняність організовується не поцілунками та лагідними словами, а поступливістю, добротою батьків. Тато і мама виступають перед дитиною в образі доброго ангела. Вони все дозволяють, їм нічого не шкода, вони не скупі, вони чудові батьки. Вони бояться всяких конфліктів, вони люблять сімейний мир, вони ладні чим завгодно пожертвувати, аби тільки все було гаразд.

 

Наслідки: діти починають просто командувати батьками, батьківське непротивлення відкриває найширший простір для дитячих бажань, примх, вимог.

 

5) Авторитет підкупу – слухняність купується подарунками та обіцянками. Батьки, не соромлячись, так і кажуть: будеш слухатись, куплю тобі коника, будеш слухатись, підемо в цирк.

 

У сім’ї можливе певне заохочення. Але ні в якому разі не можна дітей преміювати за слухняність, за добре ставлення до батьків. Можна преміювати за добре навчання, за виконання справді якоїсь важкої роботи (не можна наперед оголошувати премію).

 

6) Авторитет педантизму – батьки переконані що діти повинні кожне батьківське слово вислуховувати з трепетом, що їхнє слово – це святиня. Свої розпорядження вони дають холодним тоном, і раз воно дане, то негайно стає законом. Такі батьки найбільше бояться, щоб діти не подумали, що тато помилився, що тато – людина нетверда. Якщо тато сказав: «Завтра буде дощ, гуляти не можна», то хоч би завтра була і добра погода, однаково вважається, що гуляти не можна. На кожний день вистачає для таких батьків справи, в кожному русі дитини вони вбачають порушення порядку та законності і пристають до неї з новими розпорядженнями. Життя дитини, її інтереси, її ріст проходять повз батьків. Вони нічого не бачать, крім свого бюрократичного начальствування в сім’ї.

 

7) Авторитет резонерства – батьки просто «заїдають » дитину нескінченними повчаннями та повчальними розмовами. Замість того щоб сказати дитині кілька слів, може, навіть і в жартівливому тоні, батьки саджають дитину проти себе і починають нудну і надокучливу промову. Такі батьки вважають, що в повчаннях полягає головна педагогічна мудрість. У такій сім’ї завжди мало радості і усмішки. Батьки хочуть бути в очах дитини непогрішними. Але вони забувають, що діти – це не дорослі, що у дітей своє життя і що треба це життя поважати. Дитина живе емоційніше, палкіше, ніж дорослий, вона менше всього вміє розмірковувати.

 

8) Авторитет дружби – батько і син, мати і дочка можуть бути друзями і повинні бути друзями, але все-таки батьки залишаються старшими членами сім’ї, а діти все-таки залишаються вихованцями. Якщо дружба досягає крайніх меж, виховання припиняється або починається протилежний процес: діти починають виховувати батьків, називати Петьком або Марусею, сміються з них, грубо обривають, повчають на кожному кроці, ні про яку слухняність не може бути й мови. Але немає і дружби, бо ніяка дружба не можлива без взаємної пошани.

 

9) Авторитет любові – у багатьох батьків існує переконання: щоб діти слухалися, треба, щоб вони любили батьків, а щоб заслужити цю любов, слід на кожному кроці показувати дітям свою батьківську любов. Ніжні слова, нескінченні поцілунки, пестощі, признання сиплються на дітей у надмірній кількості. Якщо дитина не слухається, її негайно питають: «Значить, ти тата не любиш?»

 

Звичайно, існує і справжній батьківський авторитет, корінням якого, на думку А.С. Макаренка, є якнайкраще виконання батьківської справи. Батьки повинні знати, чим живе, цікавиться, що любить, чого не любить, чого хоче й чого не хоче ваша дитина. Батьки повинні знати, з ким вона дружить, з ким грається і в що грається, що читає, як сприймає прочитане. Коли дитина навчається в школі, батьки повинні знати, як вона поводиться в класі, як ставиться до школи й до вчителів, які в неї труднощі.

 

Все це треба знати, але це зовсім не означає, що дорослі мають набридати своїм дітям постійним і надокучливим розпитуванням, дешевим і настирливим шпигунством. Батьки повинні з самого початку створити такі умови, щоб дитина хотіла розповідати про себе. Тож серед справжніх видів авторитету А.С. Макаренко виділяє:

Авторитет обізнаності – передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціального розвитку дитини, її повсякденними успіхами й труднощами.

Авторитет вимогливості – передбачає достатній і об’єктивний контроль з боку матері та батька за ретельним виконанням донькою чи сином своїх обв’язків, а також доручень у різних сферах діяльності.

Авторитет допомоги – в житті кожної дитини буває багато випадків, коли вона не знає, як треба зробити, коли вона потребує поради і допомоги. Батьківська допомога не повинна бути набридливою, надокучливою, втомливою. В деяких випадках абсолютно необхідно дати змогу дитині самій вибратися з труднощів, треба, щоб вона звикала перемагати перешкоди і розв’язувати складніші питання. (Фільм «Мудрість метелика» (3хв 10 с.)).

Але завжди потрібно бачити, як дитина виконує завдання, не можна допускати, щоб вона заплуталась і дійшла до відчаю. Іноді навіть треба, щоб дитина бачила вашу настороженість, увагу і довір’я до її сил.

Життя сім'ї багатогранне, і в кожної сім'ї воно—своєрідне. Але є у нас з вами спільна справа—виховання дітей. І якщо у вас з'явились якісь складності у вихованні сина чи доньки, не поспішайте звинувачувати школу, вулицю, друзів. Можливо, частка вини є і там, але перш за все запитайте себе: чи не винні ми, батьки?

 

Педагогічний практикум для батьків.

1. Батькам пропонується заповнити анкету.

Анкета для батьків «Життя Вашої дитини у сім'ї »

Оберіть найбільш прийнятні для вас варіанти відповідей.

1.      Як ви гадаєте, чого очікує Ваша дитина від сім'ї, в якій живе?

а) Доброї організації побуту;

б) радощів від спілкування;

в) спокою, захищеності.

  1.               Що найбільш вас хвилює?

а) Здоров’я дитини;

б) навчання дитини;

в) трудова участь дитини в житті родини.

  1.               Чи самотня Ваша дитина в сім'ї?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

  1.               Як Ви гадаєте, чи забажає дитина, щоб її майбутня сім'я була схожа

        на Вашу?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

5.      Яка з наведених нижче життєвих настанов є, на Ваш погляд, для   

       дитини найбільш вагомою?

а) Бути матеріально забезпеченим;

б) зустріти кохання;

в) мати багато друзів;

г) реалізувати власні інтелектуальні можливості.

6.     Чи знайома Ваша дитина з тими моральними і матеріальними 

       проблемами, що існують в сім'ї?

а) Так;

б) ні.

7.    Чи є у Вашої дитини особисті таємниці, які вона приховує від сім'ї?

а) Так;

          б) ні;

8.    Що для Вашої дитини вечір, проведений вдома?

а) Радість спілкування;

б) нагода бути самим собою;

в) мука та нудьгування.

9.   Доручення дитини у сім'ї.

Після заповнення батьками анкети класний керівник пропонує їм ознайомитись з відповідями їхніх дітей на анкету «Моє життя у сім'ї».

 

 

 

Анкета для учнів «Моє життя у сім'ї»

Оберіть найбільш прийнятні для вас варіанти відповідей.

1.      Що б ти хотів отримати від сім'ї, у якій живеш?

а) Доброї організації побуту;

б) радощів від спілкування;

в) спокою, захищеності.

  1.               Чи самотній ти в сім'ї?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

  1.               Чи бажаєш ти, щоб твоя майбутня сім'ї була схожою на твою        

         нинішню?

а) Так;

б) ні;

в) не знаю.

  1.               Як ти вважаєш, що найбільше хвилює твоїх батьків у сімейному

         житті?

а) Здоров’я дітей;

б) навчання дітей;

в) трудова участь дітей ужитті родини.

  1.               Яка з наведених нижче життєвих настанов є для тебе найбільш 

         вагомою?

а) Бути матеріально забезпеченим;

б) зустріти кохання;

в) мати багато друзів;

г) реалізувати власні інтелектуальні можливості.

  1.               Чи є в тебе таємниці від сім'ї?

а) Так;

б) ні.

  1.               Чим для тебе є вечір, проведений вдома?

а) Радість спілкування;

б) нагода бути самим собою;

в) мука, нудьгування.

  1.               Чи знайомий ти з моральними та матеріальними проблемами, що

         існують у твоїй сім'ї?

а) Так;

б) ні.

 9.     Твої обов’язки в родині.

10.    Чи залежить мир у родині від дітей? Поясніть свою думку.

 

 

 

Класний керівник. Ось декілька слушних порад батькам щодо виховання дітей:

·         Якщо дитина живе серед критики — вона вчиться судити інших.

·         Якщо дитина живе серед ворожнечі — вона вчиться «воювати».

·         Якщо дитина зустрічається з насміхом — вона стає «несміливою».

·         Якщо дитина приневолена соромитися — вона почувається винною.

·         Якщо дитина знаходить розуміння — вона стає терпеливою.

·         Якщо дитина відчуває заохочення — вона пізнає свою вартість.

·         Якщо дитина живе серед похвал — вона пізнає вартість інших.

·         Якщо дитина живе у справедливості — вона стає справедливою.

·         Якщо дитина знаходить визнання — вона буде задоволена собою.

·         Якщо дитина живе у довірі і приязні — вона знайде в житті любов.

      Пам’ятайте, батьки! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, із якими її особистість стикається ніби випадково, мимохідь.

      Неслухняність, зухвальство, грубість — усе це з’являється в дитячій поведінці саме в ті миті, коли ламається віра в найдорожчих людей — батьків.

      В. Бєлінський сказав: «Перша умова розумної батьківської любові — володіти повною довірою дітей, і щасливі діти, коли для них відкриті батьківські обійми, які завжди готові прийняти їх і правих, і винуватих, і в які вони можуть кинутися без страху й сумніву».

      Я бажаю, щоб ваші обійми були завжди відкриті для ваших дітей, в які вони зможуть кинутися без страху й сумніву. Успіхів вам у вихованні дітей.

            Класний керівник підбиває підсумки батьківських зборів та пропонує домашнє завдання батькам на наступні батьківські збори.

 


Урок для батьків: Батьківський авторитет (випуск від 01_02_2015)
https://www.youtube.com/watch?v=MrHJcKjHnxk (Уривок батьківський авторитет)  

 

 

 

 

1

 

docx
Додав(-ла)
HOPENKO OKSANA YOSYPIVNA
Додано
27 жовтня 2020
Переглядів
331
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку