На конкурс серед педагогів закладів загальної середньої освіти на кращу розробку уроку за темою «Формування ідеалу українця нової генерації на прикладі життєпису учасників Ініціативної групи Першого грудня»
Тема: Блаженнійший Любомир Гузар – духовний батько українського народу
Форма проведення: урок
Долішна Марія Степанівна, вчитель історії
Навчальний заклад - НВК «Довжанківська ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ» Тернопільської районної ради Тернопільської області
Моб. телефон - 097 – 81-19-310
Ел. адреса - maria.dolishna@gmail.com
2020
Анотація
Завдання сучасної системи виховання, які випливають із суспільних потреб сьогодення, полягають у переорієнтації учнівської та студентської молоді, педагогічних працівників на гуманізацію виховання, створення умов для цілеспрямованого систематичного розвитку людини як суб'єкта діяльності, особистості, індивідуальності. Розв’язання проблеми можливе шляхом реалізації обласної програми впровадження Української Хартії вільної людини як системи духовних та моральних цінностей в навчальних закладах.
Учасник Ініціативної групи Першого грудня Любомир Гузар є великим українецем, громадянином і духовним проводарем. Це була особистість, яка з дивовижною гідністю, невдаваною інтелігентністю і, водночас, непоборною мужністю відповідала на величезні виклики, що кидала їй доля. Він у всьому був справжнім: у своєму чернецтві й в українстві; серед студентів і з-поміж князів Церкви; у Соборі й на Майдані.
Немає такого мірила, яким можна було б виміряти той вплив, який справив Блаженніший Любомир на порозуміння між християнами, на самоусвідомлення українського суспільства, на піднесення його моралі, зрештою, на ті події кінця ХХ – початку ХХІ століття, які творили сучасну Україну.
Урок на тему «Блаженнійший Любомир Гузар – духовний батько українського народу» розроблено з тою метою, щоб на прикладі життєпису Любомира Гузара, учасника Ініціативної групи Першого грудня, формувати в учнівської молоді громадянські компетенції на основі цінностей Української хартії вільної людини, виховувати патріотизм, любов до своєї Батьківщини.
У ході проведення уроку залучено інноваційні технології: комп’ютер, програмне забезпечення для демонстрації відео, що покращують сприйняття інформації про життєвий шлях Любомира Гузара.
Розробку уроку можна використати як тематичний урок для учнів 9-11класів, присвятивши її темі Майдану, Революції гідності, Небесній Сотні.
Тема уроку: Блаженнійший Любомир Гузар – духовний батько українського народу
Мета:
навчальна: віддати шану Любомирові Гузару як непересічній духовній та високоморальній особистості, охарактеризувати напрями його діяльності, що безпосередньо торкаються проблем важливих сфер суспільного життя;
розвивальна: розвивати вміння аргументувати власне розуміння життєвих кроків релігійного діяча; вдосконалювати вміння користуватися комп’ютером та роботою в мережі Інтернет;
виховна: на прикладі життєпису Любомира Гузара, учасника Ініціативної групи першого грудня, формувати в учнівської молоді громадянські компетенції на основі цінностей Української хартії вільної людини, виховувати патріотизм, любов до своєї Батьківщини.
Тип уроку: засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.
Очікувані результати
Після уроку учну зможуть:
Методи, прийоми роботи: наочні методи (ілюстрація, демонстрація); словесні (бесіда, розповідь-пояснення); перегляд відеороликів.
Обладнання: комп’ютер, програмне забезпечення для демонстрації відео, слайд-шоу, мультимедійний проектор, портрет Любомира Гузара, архівні світлини.
Епіграф
«Моя мрія – бути людиною»
Любимир Гузар
Хід уроку
І. Організаційний момент
Привітання з учнями. Налаштування учнів на продуктивну працю.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку
Вчитель. "Я є звичайна людина, одна з багатьох. Моя мрія – бути Людиною. Я би дуже хотів бачити, щоб багато осіб бажали бути Людиною, собою. Бо бути Людиною, то є великий Божий дар", – казав Любомир Гузар.
Любомир Гузар мудрий душпастир, який брав активну участь у громадському житті України своїми ініціативами та виступами. Його доля пов’язана зі всіма світовими подіями, які впливали на життя України та кожного українця. Але разом з тим в Україні його постать недооцінена і недостатньо відома.
Постать Любомира Гузара, його погляди на самостійність і державність України, на стан і розвиток сучасної науки й освіти, міркування щодо духовної й політичної культури, а також його думки щодо формування морально-етичних та загальнолюдських засад розвитку громадянського суспільства важливі в сьогоднішньому часі й не втрачають своєї актуальності.
ІІІ. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності
Блаженніший Любомир Гузар настільки непересічна особистість, що жодна книжка не вмістить навіть сотої частини його мудрості. Це Християнин, який жив та вчив за християнськими правилами. Історія Любомира Гузара свідчить, що такі як він народжуються один раз на декілька століть.
Кандидат на папський престол
Любомир Гузар - єдиний українець, який міг би стати Папою Римським.
Розглядався як один з можливих наступників Папи Римського Івана Павла ІІ (з-поміж 16 кандидатів). Найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цього регіону Європи. Серед інших перешкод називали колишнє громадянство США, потребу в разі обрання перейти в Римо-католицьку церкву. З-поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність, популярність серед кардиналів.
Після зречення престолу Бенедикта XVI Любомир Гузар не міг стати учасником виборів нового папи, позаяк за кілька днів до початку конклаву йому виповнилося 80 років. Згідно з апостольською конституцією, кардинали, яким за 80 років, не можуть брати участі у виборах Папи.
ІV. Засвоєння нових знань
Знайомство
Народився Любомир Гузар 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар — священик УГКЦ, парох у містечку Завалів Підгаєцького району Тернопільської області. Про прадіда Блаженнішого о.Дмитра Гузара та родовід визначного церковного діяча розповідається у книзі Володимира Чистуха «Завалівське коріння Блаженнішого Любомира Гузара». Пізніше він називав себе щасливою дитиною, яка росла і виховувалася в сповненій любові родинній атмосфері.
Спогади Любомира Гузара про дитячі роки:
«Наша сім’я була досить релігійною. Кожної неділі ми йшли до Церкви. Ми ніколи не пропускали недільної чи святкової літургії, і тут не могло бути жодних дискусій. Моя мати була суворою щодо посту.
До Святого причастя ми повинні були готуватись. У нас вдома був гарний звичай, що перед Святим причастям ми мусили просити пробачення у батька, матері, бабусі, сестри, потім у дівчини, яка допомагала в роботі по дому. Найгіршою річчю для мене було просити пробачення в сестри. Мені це дуже не подобалося, бо ми часто воювали з нею, хоч я був молодший за неї.».
«Коли я був малим хлопцем у Львові, мені здається, пори року були дуже регулярні. Я дуже любив зиму. Чим? Бо недалеко від нас були дуже гарні горби, на яких ми санкувалися. І час Різдва… Але що було дуже гарне тоді у Львові – час танення снігу. А ми мешкали на так званій горі Яцка. Коли починав топитися сніг, вода спливала в долину, і був прекрасний запах весни. Одним словом, щось неповторне.
Ішов 1943 рік. Сім'я раділа, коли Любомир, ще у шкільні часи, сказав, що хоче стати священником «…віруючі завжди бачать такі покликання в дещо іншому світлі. Господь Бог через наших батьків дає нам дар життя, а також і певні таланти. Кожна людина має певні таланти, але крім того, кожен дістає від Господа Бога покликання, немовби запрошення до якоїсь особливої діяльності. І ми переконані, що таке бажання стати священиком чи монахом -це Божий дар. Я хотів бути священиком так менше-більше, починаючи з 10-го року життя» - згадуватиме згодом Блаженніший Любомир.
У Львові Любомир Гузар закінчив народну школу 1943-го та перший клас гімназії 1944 року. Проте свідоцтво про закінчення класу гімназії не отримав, адже його родина покинула місто у квітні після Великодня, не дочекавшись кінця навчального року.
У 1944 році сім’я його батьків виїхала до Австрії, у місті Зальцбург продовжив навчання в українській гімназії. У 1949 р. сім’я переїхала в США, закінчив середню освіту в Малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в м. Стемфорді (штат Коннектикут, США). Був членом «Пласту». Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у м. Елленвілі (штат Нью Йорк, США). Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 році здобув ступінь бакалавра.
2.Священиче служіння
Богословські студії здобув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці. У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліцензіат богослов’я. 30 березня 1958 року владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії.
У 1958–1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США) як душпастир оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в м. Елленвілі (штат Нью-Йорк, США). З 1965 року — настоятель парафії Пресвятої Трійці в м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США).
У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра.
В 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив ступенем доктора богослов’я в 1972 році.
У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія). У 1973–1984 роках викладав у Папському місійному університеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосифа Сліпого.
3.Єпископська діяльність
2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо, поблизу Рима, був висвячений Патріархом Йосифом Сліпим на єпископа.
У 1978 році Патріарх Йосиф призначив єпископа Любомира Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.
З 1984 до 1991 року — протосинкел Львівської архиєпархії в Римі (Італія).
У 1993 році разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата (Італія) повернувся на рідну землю.
Владика Любомир Гузар, після повернення з довготривалої еміграції зі США, мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка.
У 1993–1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.
У 1995 році спільнота осіла у своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині.
14 жовтня 1996 року, у зв’язку з поганим станом здоров’я Кардинала Мирослава-Івана Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнішого Любомира єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами.
З 14 грудня 2000 (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов’язки Апостольського адміністратора УГКЦ.
26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви. 26 січня 2001 року Папа Римський Іван Павло II затвердив цей вибір.
21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом Святої Софії на Віа Боччеа у м. Рим (Італія).
25 червня 2001 року Любомир Гузар зустрічав папу Івана-Павла II під час його візиту до України.
2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. Собор - символ єдності греко-католиків цілого світу. Зведений виключно на кошти мирян, Патріарший собор мав стати символом єдності греко-католиків цілого світу, щоб кожен міг відчувати причетність до його спорудження. Собор площею понад 3000 м2 має висоту 50 м та здатен вмістити понад 1500 чоловік.
Освячення наріжного каменя Собору відбулося 27 жовтня 2002 року, а вже через два роки, 10 жовтня 2004 року, встановлено та освячено п’ять його хрестів.
Освячення цілого собору відбулося в дні святкування 1025-річчя Хрещення України-Руси. 18 серпня 2013 року на прощу з нагоди цієї урочистості до Києва прибуло понад 20 000 прочан та близько 700 священнослужителів.
У 2011 вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990—2010 роках, членом ініціативної групи «Першого грудня».
Любомир Гузар став одним з перших моральних провідників Євромайдану – саме з його виступу та напутнього слова розпочалося наймасовіше «Віче» 1 грудня 2013 року.
Помер помер 31 березня 2017 року на 85-му році свого життя у Києві. Похований у київському Патріаршому соборі.
Почесний громадянин Тернополя та Львова.
Метод «Асоціативний кущ»
Створення асоціативного портрета Любомира Гузара
Вікторина :
«Асоціативний кущ»
Перегляньте відео «Пам'яті Блаженнішого Любомира".
Доповніть асоціативний кущ.
Ресурс: https://www.youtube.com/watch?v=YfvwSBmZddo
Вчитель. Любомир Гузар і діяв, і мислив дуже широко – в його полі зору перебували проблеми не лише Церкви і не тільки України. Він мав свою думку з приводу практично всіх найбільш актуальних питань політичного, суспільного, культурного розвитку України. Особливо його хвилювало все, що стосувалося гідності людини.
Робота з цитатами.
За допомогою прийому «Коло ідей» учні аналізують цитати Любомира Гузара:
Робота в групах:
Вправа «Рекламний ролик»
Учні об’єднуються у три команди. Кожна команда повинна створити свій рекламний ролик, щоб продемонструвати морально-духовні цінності, які проповідував Любомир Гузар.
Вчитель. Блаженніший Любомир дав уже стільки інтерв’ю, брав участь не в одному телевізійному ефірі, не кажучи уже про його проповіді.
Уявіть, що Ви журналіст і маєте нагоду озвучити рекламний ролик про морально-духовні цінності, які проповідував Любомир Гузар. На вашу думку вони сьогодні найактуальніші для українського суспільства.
Ресурси:
https://old.uinp.gov.ua/news/maidan-usna-istoriya-rozmova-z-lyubomirom-guzarom
V. Закріплення вивченого матеріалу
Вправа «Шлях до успіху»
Метод «Прес»:
Поміркуйте та складіть рецепт успішної України, користуючись настановами Любомира Гузара.
VI. Систематизація й узагальнення знань
Заключне слово вчителя: Нагадаємо, Любомир Гузар помер 31 березня 2017 року на 85-му році свого життя.
Нинішній голова УГКЦ Святослав Шевчук зі сльозами на очах сповіщав українців про смерть Любомира Гузара:
"Мільйони людей на різних континентах різних релігій, різних християнських конфесій, різних народів схиляють свої голови в глибокій пошані перед цією праведною особою. Блаженнійший Любомир був духовним батьком українського народу. У його присутності усі ми почувалися захищеними, певними. А сьогодні ми в одну мить усі осиротіли. Він до усіх нас звертався такими словами: "Прошу вас, моліться. Моліться за нашу церкву, щоб вона розвивалася, щоб вона славила Господа Бога і служила українському народові". Сповнімо цей духовний заповіт нашого батька. Молімося за вічний спочинок його душі: "Зі святими упокой, Христе, душу вірного слуги твого, де немає ні зітхання, ні болю, ні печалі, але життя безконечне. Вічна йому пам'ять".
VII. Рефлексія
Вчитель За допомогою прийому «Мікрофон» учні відповідають на питання за схемою на уроці я...
VIIІ. Домашнє завдання