Тема: Формування мовленнєвої компетентності учнів (вихованців) на уроках у спеціальній школі.

Тема: Формування мовленнєвої компетентності учнів (вихованців) на уроках у спеціальній школі.

Мовленнєва компетентність — це здатність дитини продукувати свої звернення, думки, враження тощо в будь-яких формах мовленнєвого висловлювання за допомогою вербальних і невербальних засобів.

Загалом, мовленнєва компетентність охоплює лексичну, фонетичну, граматичну, діалогічну та комунікативну компетентності.

Одною з головних умов ефективності навчально- корекційного процесу в спеціальній школі є створення слухо – мовного середовища.  Це обумовлено тим, що формування мовної діяльності, розвиток мовних компетенцій, виховання мовної поведінки – одне з найважливіших напрямків  корекційної роботи з дітьми з порушеннями слуху, що забезпечує їх ефективну соціальну адаптацію та інтеграцію в суспільство. Невиразна або маловиразна мова перешкоджає встановленню контакту дитини з оточуючими її людьми.

Мовний режим це – сукупність єдиних організованих і методичних вимог і заходів, обов’язкових для дітей, педагогів, медичного персоналу та інших працівників закладу. Органічною частиною цього є фонетичний режим під яким  передбачається система заходів і вимог, направлених на закріплення засвоєних учнями правильних вимовних навичок. З перших днів перебування в школі діти з вадами слуху починають оволодівати словами і фразами, які їм необхідні для спілкування з оточуючими людьми. У них починають вироблятися навички слухо-зорового сприймання мовлення  людей, дітей, що їх оточують.

Фонетична зарядка, мовна хвилинка. Корекційну роботу над вимовною стороною усного мовлення учнів педагоги нашої спеціальної школи  здійснюють не лише на спеціальних заняттях з розвитку слухомовного сприймання та формування вимови а й на музично-ритмічних заняттях , загальноосвітніх уроках, виховних заняттях, під час самопідготовки та при виконанні режимних моментів. При цьому постійно, цілеспрямовано заохочують учнів промовляти мовленнєвий матеріал, реалізуючи свої можливості відтворення звукового складу слова, словесного наголосу, ритміко-інтонаційної структури фраз, текстів.

Для цього вони проводять  артикуляційну гімнастику, фонетичну зарядку, мовну хвилинку. Під час проведення фонетичної зарядки педагоги використовують такі види робіт: читання складів, слів та їх частин; читання  словосполучень, фраз; декламування віршів, заучування лічилок, чистомовок, прислів’їв; відгадування загадок; називання малюнків; робота за  запитаннями, порядкова лічба, розв’язування прикладів. Для активізації словника заохочують  учнів вживати у мовленні нові слова, речення у різних видах мовленнєвої діяльності. Фонетична зарядка проводиться на першому уроці, на виховних заняттях. Тривалість однієї зарядки – 3-5 хвилин.

При проведенні фонетичної зарядки ставляться наступні вимоги: Злитна вимова слів голосом нормальної висоти і сили з дотриманням звукового складу. Правильний наголос і виділення наголошеного складу. Відтворення в мові розповідної, питальної, окличної інтонації.

В основному, мовні зарядки проводяться у дошкільному відділенні та початковій школі до 5-го класу , коли в учнів проходить робота з постановки  звуків. В середніх та старших класах доцільніше проводити мовні хвилинки, використовуючи знайомий мовний матеріал з різних навчальних предметів. СЛОВЕСНІ ХМАРИНКИ

В ході навчального процесу на будь-якому з уроків учитель дає учневі установку перед його відповіддю, наприклад: «Говори добре», «Говори правильно». Подібні зауваження вчителя певним чином налаштовують учня, змушують його мобілізувати свої уміння і навички усного мовлення. Дуже важливо підтримати дитину, схвалити її, позитивно оцінити успіх.

Якщо учень говорить гірше своїх можливостей, вчитель робить йому відповідне зауваження. Але для цього необхідне знання вчителем особливостей вимови кожного з учнів класу. Для цього в кожному класі ведеться «Мовний куточок».

Оскільки на уроках немає можливості приділяти багато уваги виправленню вимовних помилок окремих учнів, вчителі володіють прийомами швидкої корекції вимовних навичок. До них належать:1) вимога сказати краще;2) показ дактильним знаком, в якому звуці допущена помилка;3) показ окремих ознак артикуляції звуку (моделювання кистями рук; –  використання елементів фонетичної ритміки і т.д)

Позаурочна  робота над вимовою учнів в нашому закладі реалізується в різних організаційних формах:– фонетична зарядка, мовна хвилинка;– робота над вимовою в процесі самопідготовки учнів і при проведенні різних видів позакласних заходів;– робота над вимовою в ході виконання режимних моментів;– підготовка до шкільних свят та участь у них. Щоб викликати потребу у дітей спілкуватися словесною мовою, вихователі використовують режимні моменти, які виникають під час виховного процесу: в спальні, в їдальні, в бібліотеці, у дворі, в парку, на спортивній площадці, в актовій залі і т.д. Відповідно до цього вихователями  формується тематичний мовний матеріал, зміст якого визначається віком дітей і рівнем їх мовного розвитку.

Робота над розвитком усного мовлення  здійснюється і в процесі підготовки та проведення шкільних свят. На святах, концертах учні з порушеннями слуху виступають у ролі артистів, декламують вірші, співають пісні. Всі учнівські виступи готуються вчителем і вихователем при дотриманні певних  вимог. Текст виступу фонетично обробляється (розставляються знаки наголосу, надрядкові знаки, паузи і т. д.). Мовні репетиції починають проводитися заздалегідь до виступу. Після проведення свята педагоги підводять підсумок: оцінюють якість мови виступаючих та розробляють  шляхи усунення недоліків.

Забезпечення ефективності корекційної роботи з розвитку мовлення учнів досягається шляхом дотримання слухомовленнєвого режиму, спільних зусиль усіх без винятку педагогічних працівників, батьків учнів (вихованців). Такий комплексний підхід створить умови для найбільш повного використання залишків слуху учнями з порушеннями слуху у навчальній діяльності, сприятиме їх соціальній адаптації та подальшій інтеграції в суспільство.