Тема. «Голодний дух - День пам’яті жертв голодомору»

Про матеріал
Виховна година для учнів початкових класів. Мета. • Ознайомити учнів початкових класів із жахливими роками голодомору в Україні. • Допомогти зрозуміти душевний стан авторів творів про голодомор. • Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи. • Виховувати прагнення зберігати в пам'яті історію рідного народу.
Перегляд файлу

                        Виховна година: «Пам’яті жертв голодомору»

 

                   Тема. «Голодний дух - День пам’яті  жертв голодомору»

Мета. 

  • Ознайомити учнів початкових класів із жахливими роками голодомору в Україні.
  • Допомогти зрозуміти душевний стан авторів творів про голодомор.
  • Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи.
  • Виховувати прагнення зберігати в пам'яті історію рідного народу.

Обладнання. Записи на дошці:„Немов прокляття, ожива

                                                         Рік тридцять третій...

                                                         Голод... голод..."

                                                                                (Б. Олександрів)

«ілюстрації, хліб нарушнику, свічка, колоски,квіти –незабудьки ,карта України, мультфільм «Голодний дух - День пам’яті  жертв голодомору».

 

  Вступне слово вчителя:

- Чи знаєте ви, як пахне життя?

Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Заплющіть очі!

 

                            (Проношу  поміж  рядами  хлібину.)

- Що вивідчули?

- Так це пахне хліб…. Як тепло пахнехліб!

Є тільки одне слово рівноцінне слову „ хліб". Це слово - життя. Що може бути цінніше хліба? І ніякий шмат золота не переважить крихту хліба!

 


Учень1: Хліб усьому голова.

Так в народі кажуть.

Хліб - мир, любов, життя,

Хліб - це наша радість.

 

Учень 2:Мама зранку   подає

Молочка поживного

І смачний окраєць хліба.

Теплого пшеничного.

 

Учень 3:Хліб – багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

 

Учень 4:Так уже здавна ведеться –
Хліб і сіль від всього серця
У свята дають понині
В нашій ріднійУкраїні.

Учень 5:Як є хліб, то буде й пісня.
До обіду буде й після.
Хвала лине в Україні
Золотій, святій хлібині.

Учень 6:Буде хліб з пшениці, жита –
Стане краще людям жити.
Хліб усім життя дає.
Тому й ми на світі є.

 

Учень 7:: Йшли роки, мінялись люди,

Цінності губились.

Тільки хліб — незгубна цінність,

В ньому наша сила.

 

Учень 8:Хліб — усьому голова.

Хліб — як сонце, кажуть,

Хліб - цеспокій, мир, життя.

Хліб - цесправжнярадість.


 

Вчитель: 

- А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився. Лише в мареннях приходив. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачилихліба у вічі.

- Мова сьогодні йтиме про рік 1933...  Рік пам'ятний.  Рік незабутній.  Рік страшний.  Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР

Розповідь вчителя:

Голодомор - бо голод був штучний, тобто організований тодішнім керівництвом  для того, щоб зламати опір українських хліборобів, знищити український народ. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Традиційне українське  село зі своїми звичаями було зруйноване.

 

( перегляд мультфільму  «Голодний дух - День пам’яті  жертв голодомору»)

 

 Скрізь, як говорив Т. Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті - „хліб". Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїхдітей від голодної смерті. Шматок  хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

 

 Учитель:   

Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, - вони виявилися найменш захищеними. Смертність дітей, за деякими підрахунками, сягала 50 відсотків загальної кількості померлих. Діти значно швидше захворювали внаслідок тривалого недоїдання і фізичного виснаження.

Влітку в серпні зорепад. Теплими погожими ночами зірки падають додолу, падають, але не розбиваються, бо застигають у повітрі, спалахують, востаннє перемовляються між собою перед тим, як піти у вічність. Але то не звичайні зірки, то зорі-душі безневинно вбитих діток.

Учень.

О діти, діти, Ангели невинні!

Чом ви так тяжко й страшно мовчите?

Ви вже ніколи рідній Україні

 Своїх сердець і душ не віддасте.

 

Звучить пісня «Пам’яті жертв голодоморів»

 

  Учениця. 

У селах люди поїли всіх котів, собак, ловили диких птахів, пацюків, ховрахів, пробували їсти порожні качании від кукурудзи, переварений гнилий бур'ян, клей з дерев, але це не рятувало. Люди додавали в їжу тирсу, почали пухнути і вмирати з голоду. Почалися випадки людоїдства. Деякі збожеволілі сім'ї поїдали своїх найменших діточок, щоб вижити самим. Навесні 1933 року зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами.

  

- Страшний час ... Замучені голодом, люди мерли, і їх не було кому ховати. Їх просто вивозили за місто чи село, складали у ями і закопували... їм не ставили поминальних свічок і хрестів, їх не проводжали рідні...

 

Виготовлення « Квіти-незабудьки»

(діти прикріплюють на стенд із картою України власноруч виготовлені «квіти-незабудьки»)

Квіти діти виготовляють на уроках трудового. На голубий п’яти пелюстковий фон наклеюють жовту серцевину, в ній діти записують слова: «пам’ятаємо», «на забудемо», «знаємо», «голодомор 1933»

 

На фоні звучання пісні  О.Білозір «Свіча»

 

Учитель :  

- Кожну четверту суботу листопада українці запалюють в знак пам’яті свічку пам' яті...

Нехай світло з нашої свічки буде знаком скорботи по “невинно убієнних”. Нехай наш клас  сьогодні стане храмом пам’яті тим, хто був невинно замучений, знищений, пішов у небуття, хто не дожив, не долюбив, не доспівав свою пісню. Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи.

 

Учень: Запалимо свічку у кожній оселі

На пам'ять на вічну про дні невеселі...

Про голод, що вдерся у кожну хатину.

І нищила смерть ця старого й дитину...

І падали в гаю знесилені люди...

Й здавалося, краю страхіттям не буде!

Худесенькі діти жують лободу...

Важко уявити картину оту!

Годину трагічну вшануємо нині:

Запалимо свічку у кожній родині...

Хай палає свіча ... хай палає,

Поєднає вона нас в цей час.

Хай сьогодні спогади лунають.

Пам’ять чиста, світла і велична

         Хай єднає нас!

 

(Діти запалюють свічки. Хвилина мовчання)

 

- Підведімося, схилімо голови й пом'янімо  хвилиною тих, кого забрав з життя голод.

 

Підсумок

Отже ти вже знаєш, що 1932-1933 роках в Україні був страшний штучно творений голод, під час якого померли мільйони українців. Чого так і називають – Голодомор

Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

 Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.                                                                                                          

Україна пам’ятає!

Світ визнає!

Лунає пісня «Молитва за Україну».

Учитель. Ми - українці і це звучить гордо. Ми - велика родина, яка разом зуміла вистояти страшне і лихоліття, голоду, війни, розрухи. Ми зуміли відродитись, воскреснути, і творитинову, незалежну державу.

 

(Посередкласу на столі, на рушнику лежить коровай, вчитель підходить до нього і говорить слова.)

Учитель.

Хліб священний лежить на столі,

Запашний і рум'яний, високий.

Знають добре малі і старі,

Що то рук хліборобських неспокій

Хліб священний лежить на столі

В нього запал жнив'яноголіта.

Хай завжди буде хліб на столі

І як сонце, сіяє над світом.

 

Звичай  зобов’язує поминати мертвих хлібом. Ми розділяємо коровай між усіма присутніми. Царство небесне всім, хто помер від голоду.

 

 

 

 

 

docx
Додано
26 листопада 2020
Переглядів
1601
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку