Тема. І. Франко «Захар Беркут». Уславлення сміливості, патріотизму, вірності в образах Максима і Мирослави.
Мета: формувати предметні компетентності:працювати над ідейно-художній змістом повісті, розкрити патріотичний мотив твору, дослідити, як у творі зображуються Максим та Мирослава, їх вчинки, як їх характеризують інші персонажі твору,схарактеризувати Максима і Мирославу, добираючи відповідні цитати,формувати кругозір, світогляд, активну життєву позицію;
формувати ключові компетентності:розвивати вміння і навички аналізувати образи в художніх творах; підтверджувати власну думку цитатами з тексту;вміння робити висновки;
формувати емоційно-ціннісне ставлення:виховувати почуття почуття патріотизму, обов’язку, відданості своєму народові, гордість за наших предків, які мужньо обороняли руські землі від зовнішніх ворогів, любові до вітчизни, зневажливе ставлення до зрадників народу, жорстокості
Цілі :
Учні знатимуть:зміст повісті «Захар Беркут»;
Учні вмітимуть:виразно читати прозовий твір, патріотичну ідею повісті «Захар Беркут», характеризувати образи Максима і Мирослави,висловлювати власні думки, почуття, творчо мислити, робити висновки;добирати цитати для характеристики та підтвердження власних думок, створювати літературну модель;
Методи і прийоми: розповідь, бесіда, робота з текстом, літературний диктант, літературне моделювання, демонстрація фільму, словникова робота, проблемне питання, інтерактивна технологія «Відкритий Мікрофон», «Кольоровий портрет», повідомлення учнів, «Коло Вена».
Засоби навчання: окреме видання повісті «Захар Беркут», ілюстрації до повісті, літературний диктант, літературна модель, фільм 1, 2 «Захар Беркут», КоваленкоЛ.Т.Українська література. Піручник для 7-го класу. – К., 2016,
Тип уроку:комбінований
Героями моїхтворівмайженіколи не бувають люди темні і безпомічні, а коли ті твори будять симпатію до них у читачів,то певно не за їх терпіння, а за їх життєву енергію, розум і чуття, яке вони проявляють у життєвій боротьбі.
І.Я.Франко
Перебіг уроку
1.Виразити свій настрій за допомогою дієслова: хвилююся, радію, готуюся, чекаю…
2. Відповідати на запитання: чи збулися ваші передбачення щодо подальших подій повісті?
І.Актуалізаціяопорнихзнань
Літературний диктант за твором.
ІІІ.Оголошення теми, мети уроку.
ІV. Опрацюваннянавчальногоматеріалу.
1.Слово вчителя
Щотаке – патріотизм? Кого можнавважатисправжнімпатріотом? Безперечно, патріот – це той, хто любить свою країну. Але щотаке «країна»? Цетериторія (ландшафти, клімат,) це - населення, громадяни, це – мова, це – минуле, тобтоісторія, цесьогоднішнідосягнення і проблеми, це – можливіперспективи… Тількичиможналюбитикраїну, не вміючилюбитисаме тих їїгромадян, котрихбачишмайжещодня: членівсвоєїсім’ї, сусідів, колег по роботі, земляків? Я думаю, щосправжнійпатріот – целюдина, котра не стількикричить про свою любов до країни і народу, скількичесно робить свою роботу і вмієдопомагатитимукраїнцям, котріпоряд і котріпотребуютьдопомоги…
2.Бесіда.
3. План-характеристика образу Максима:
(визначаємо риси характеру і добираємо цитати)
Створення Літературної моделі
1.Зовнішність.
2.Вольові якості:
3. Розум та кмітливість:
4.Почуттєві риси:
4.Виступ учня.
1.Максим Беркут має безмежну любов до свого народу, до рідної землі, патріотизм: «Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!» Людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможеїїзрадити. Навіть у полоні, у кайданах. Мужність, відвага Максима викликализахопленнянавіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу, славниймолодець… Не дивуюсь, щовіночарував мою доньку. І мене самого вінміг би очаруватисвоєюрицарськоювдачею!».
2. Максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкірічки, як кришталевеповітря. Здається, все вінчерпає з самоїдушіприроди і збирає у своємусерці. Він безстрашний і сміливий. Йогоприроднийрозум, кмітливість. «Все у ньоговиходило в свій час і на своїммісці, без сумішки й сутолоки; всюдивінбув, де йогопотрібно, всюдивмівзробити лад і порядок», — пишеІван Франко.
3. Риси характеру:рішучість і одночасноскромністю, бо Максим не хизуєтьсясвоїми подвигами. Максимовівластиве почуттявласноїгідності. Щиро покохавши Мирославу, він просить Тугара Вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідьзневажливі слова, «випростувався перед боярином, мовмолодийпишнийдубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: «Нічого злого я не сказав тобі… Невже ж міжтвоїм, боярським, а моїммужицьким родом така велика пропасть, щобїїлюбов не могла перегатити?..» Вирісши в громаді, де всібулирівноправними, Максим не мігпередбачити, якийгніввикличейогопрохання в пихатого та зарозумілого боярина.
4. Максим Беркут, як і батько, громадськіінтереси ставить вищеособистих. Вінрозуміє, щойогожиттянебагатоварте, порівняно з долею верховинців, запрян, якихзнищатьмонголи, якщоїхпуститив гори, і тому схвалюєрішення батька не обмінюватийого на решткимонгольськоговійська, щозайшло в тухольську долину, а вийти не змогло. Максим гордий за свій народ, якийнещодавнобився з ворогом, і бувпевний у йогоперемозі. Він знав, щотухольцібудутьбитися до останнього, щобзнищитивсіхзагарбників. Скількипотрібномужності та відваги, щоб не припинятиборотьбу і в полоні! Через Мирославу Максим переказуєтухольцямсвій план остаточноїрозправи з монголами, обдурюєїхнього ватажка Бурунду, обіцяючийомунібитопоказативихід з тухольськоїдолини.(Зачитуємо діалоги з Мирославою, Батьком, Тугар Вовком)
5.Складання сенкану.
Максим
мужній, незламний, волелюбний
б’ється, викликає захоплення і гордість
Захищає від ворога рідний край.
Беркут
6. План-характеристика образу Мирослави:
(визначаємо риси характеру і добираємо цитати)
1.Зовнішність.
2.Вольові якості:
3.Розум та кмітливість:
4.Почуттєві риси:
-вірність.
7.Виступ учня.
1. Мирослава — дівчина-русинка, дочка боярина Тугара Вовка. При народженні втратила матір; виховувала її проста селянка, змалку привчаючи дівчину до всякої роботи.
2. Мирослава зростала духовно багатою, незалежною, але зовсім не знала життя, була обмежена у спілкуванні з людьми (тому й не підозрювала про темні справи батька). Звідала виховання, навчилася володіти зброєю, бути витривалою. Головне для Мирослави — бути вірною собі, завжди діяти так, як підказує сумління і серце, тому дівчина виступає проти батька на боці тухольців, стає справжньою патріоткою, має розвинене почуття справедливості. Вона стала на праведний шлях боротьби з ворогом.
3. У Мирослави ніжне серце, але водночас вона — жінка-воїн: єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра. Смілива, вольова, потрапивши в смертельну небезпеку, не розгубилася.
У боротьбі тухольців з монголами дівчина виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, кмітливим воїном. Вчить тухольців робити смертоносну зброю — метавки, сама бере участь у бою. Найяскравіше її основні риси характеру проявляються у конфлікті між батьком-боярином і тухольською громадою. Дізнавшись, що батько — зрадник, Мирослава відмовляється від нього й переходить на бік тухольської громади.
4. Доля Мирослави, безумовно, трагічна. Дівчина любить батька, прагне врятувати його честь, повернути на шлях єднання з народом, але це їй не вдається. Вона не знаходить йому виправдання, бо через нього гинуть сотні невинних людей. Мирослава покохала простого хлопця, який в очах її батька був хлопом. Близькими їй стали Тухольщина та її мешканці. Вона намагається врятувати з полону Максима, не задумуючись, що буде з нею самою. Виступає проти рішення Захара Беркута розбити ворогів до останнього, вбивши при цьому й сина. «Замість батька дала їй доля брата … і мужа …» Максим і Мирослава отримали благословення від Захара Беркута.
5. Портрет. Її тонкий стан порівнюється з тополею; вона «звинна, як вивірка», «рум'яніється, як рута», в неї «чорні, палкі очі». Тухольці, милуючись нею, говорили (характеристика іншими персонажами): «От дівчина! Тій не жаль би бути мужем». «Дивна дівчина! — думалось йому (Максимові) раз по разу, — такої я ще й не видав ніколи!» «Дівчино! Чародійська появо! — скрикнув він (Максим), вдивляючись у неї напів з тривогою, а напів з глибоким поважанням. — Хто ти, і хто прислав тебе сюди з такими вістями? Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути Мирослава, дочка Тугара Вовка. Ні, ти, певно, дух того Сторожа, котрого звуть опікуном Тухлі.»
У висловлюваннях Мирослави любов, поєднана з почуттям власної гідності. (Зачитуємо діалоги Мирослави з батьком, Максимом, Захаром Беркутом.)
8. Складаємо сенкану до образу Мирослави.
Мирослава
жіночна, смілива і непокірна
протистоїть, кохає і перемагає
Відчайдушно бореться за своє кохання
Тигриця
9. Складання кольорового портрету Максима і Мирослави
V.Рефлексія. Підсумок уроку.
«Відкритий Мікрофон»
- Сьогодні на уроці….
-Я дізнався…….
- Я навчився…
- Я зрозумів…..
- Чи потрібно нам вивчати твори про історичне минуле нашого народу?
- Які форми роботи на уроці вам сподобалися?
VІ.Домашнє завдання.
1.Доопрацювати таблицю «Спільні та відмінні риси Максима та Мирослави»;
2. Зробити рекламу твору.