Конспект уроку в 11 класі на тему «Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!» (Ідейно-естетичні пошуки українських поетів 20-х років ХХ століття. Огляд)

Урок 10.   «Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!»

(Ідейно-естетичні пошуки українських поетів 20-х років ХХ століття. Огляд)

     

Мета: ознайомити учнів з ідейно-естетичними пошуками поетів 20-х років ХХ століття через призму основних стильових течій та їхніх найяскравіших представників; 

розвивати в учнів навички самостійної дослідницької роботи, вчити активно працювати у групах, тактовно вести  дебати , удосконалювати навички переконуючої комунікації, уміння аргументувати тезу та свої думки,   складати схему-конспект уроку;

виховувати шанобливе ставлення до рідної української літератури, потяг до нового, неординарного, інтерактивного .

Тип і структура уроку: урок формування вмінь і навичок  у формі рольової гри з елементами компаративістики та дебатів.

Обладнання: проектор для  презентація, презентація уроку,  уривки з документального фільму «Червоний Ренесанс», виставка художньої літератури, тести, тлумачний словник, підручники та хрестоматія «Срібний птах», схема-конспект уроку.

Методи і форми навчання: бесіда, тестування, розповідь, заповнення таблиці, плакати зі схемами-символами.

 Символ уроку: Срібний птах(прикріплений на дошці).

 

 

   Перебіг уроку

        Мотто:

      Ти ж бачиш сам, які складні часи:

      Великі струси.

      Перелом традицій.

      Переосмислення краси.

      І вічний рух –

      у всесвіті, у світі.

         Л.Костенко

      А ті крила розкрили поети,

      Щоб їх муза була не безкрила.

         І Драч

      Я різним був. І хочу бути різним.

      Одноманітність – все одно, що смерть.

      Я славлю серце, повне сонця вщерть.

      Я славлю братство проліска й заліза.

         Т. Мельничук

                     

    Конструктор уроку 

		1	2		3	4	5	6	7
І.Початок уроку	6	Повідомлення теми та мети	Епіграф (мотто)	Вступ. Слово вчителя		Показ уривка із документального фільму «Червоний Ренесанс»	Завдання для дебатів. Теза.	Завдання групам	Завдання до заповнення схеми-конспекту уроку
		1	2		3	4	5		6
ІІ. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу	30	Рольова гра з 5 груп	Слово вчителя.  Елементи компаративізму.). Особа   Хвильового  -  Драй-Хмари. Само пожертва.		Запитання від журналіста.  Робота рефері	Учитель читає свою поезію, присвячену Миколі Хвильовому	Дебати між групами		Оцінка журі
		1				2
ІІІ. Закріплен- ня вивченого	4	Літературний диктант				Аналіз схеми-конспекту уроку
		1				2
ІУ. Підсумок уроку. Д/з	5	Завдання масивом				Заключне слово вчителя

 

І. Початок уроку.  

1. Повідомлення теми та мети уроку.

2. Обговорення епіграфів. 

3. Вступне слово вчителя.

  20-ті роки ХХ століття  в українській літературі стали початком епохи Відродження. Після подій 1937 року його назвуть Розстріляним Відродженням.

У 20-тих роках почався український літературний Ренесанс, щоб згодом стати Червоним Ренесансом. Це були роки перевороту в естетичній свідомості і художній культурі. Українська література стає модерною. У повітрі витає наскрізна ідея духовного оновлення і національного відродження.

Відбувся розквіт усіх жанрів літературної творчості, але особливо забуяла лірика, дивуючи своєю модерністю змісту й форми. Вона виявляла себе в річищі стильових течій символізму, імпресіонізму, футуризму, неоромантизму, неокласики.

Перехідна доба:  революція, перша світова війна, боротьба між багатством і бідністю, не на життя, а на смерть. Це був час, коли роздвоювалося все: ідеологія та мислення, душа і література, роздвоювалася людська особистість, а це призводило до трагедії людини, нації, цілої епохи.

А як же у цьому вихорі  історії почувало себе бентежне поетичне слово, таке беззахисне і тендітне? Що випало на долю українських  поетів у цей відрізок епохи?

  4. Показ уривків із фільму «Червоний Ренесанс».

- 1 уривок. «Остання таємна телеграма…» (Поч.02 хв.12 с).

- 2 уривок. «Українська література, теж з неба не впала…» (Поч. 12.30 с.- 15.30с).

- 3 уривок. «Інтерв’ю з Л.Череватенком». (Поч. 46.50).

5. Початок дебатів. Слово вчителя.

Підтвердження або заперечення тези.

Як бачите, відомий український письменник Леонід Череватенко у своєму інтерв’ю допоміг нам сформулювати тезу для нашого уроку:

Теза:  Українська поезія доби Розстріляного Відродження досягла  європейського рівня.

Правило ведення дебатів. Учасники, розпочинаючи розповідь словами  ТАК чи НІ , доводять або спростовують проголошену вчителем тезу.

Журі аналізує аргументи й оцінює їх.  

6. Завдання групам. (Форма роботи: групова, дослідження-аналіз. Вид роботи : заучування напам’ять, читання певних статей, робота з текстом підручника).

 Клас поділено на п’ять груп, саме стільки найяскравіших стильових течій ми виокремили  у добу Розстріляного Відродження. Кожна група, готуючись заздалегідь до уроку, отримала завдання:

 - представити епоху Розстріляного Відродження  відповідно до своєї стильової течії протягом  хвилини, використовуючи схему-конспект уроку як план до підготовки свого виступу.

 Шоста група учнів:

•          Журналістка-рефері-журі ( задає питання, стежить за достовірністю інформації,  за часом виступу). Вона ж і журі ( аналізує аргументи й оцінює їх),
•          Відеооператор.
•          Фоторепортер.

7. Слово вчителя. Робота з зошитом:

- розгорніть зошит, запишіть число, тему уроку, один із епіграфів та тезу уроку,

- протягом уроку ми занотовуватимемо деяку інформацію у зошити (це робота з тлумачним словником та у схеми-конспекти.

8. Завдання  зі схемою-конспектом уроку. (Учитель роздає учням схему-конспект уроку, яку вони заповнюють протягом уроку).

 

ІІ. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу.

Рольова гра:

 

             1 група «Неокласики» – 5 чоловік. (На столі у неокласиків виноград).

1. Учень. Ми представляємо одну із найяскравіших стильових хвиль - неокласицизм, зокрема його представників: неокласиків, по-європейськи освічених людей, тогочасну еліту українських поетів.

Ці  дві парти, за якими сидимо ми, учні-«неокласики» , складають рівну фігуру: прямокутник, що символізує  дотримання неокласиками строгої форми вірша, її стабільність і класичність, але (показує на середину столу) з модерним наповненням нових тем, мотивів та образів.

Я  для нашої групи дібрав би символ  у вигляді виноградного грона, бо  ми  «Гроно п’ятірне» (Іде до дошки і малює «гроно»)

.

2. Учень. Я  підтверджую тезу: «Українська поезія доби Розстріляного Відродження досягла  європейського рівня» словом   «Так».

 Неокласики, культивуючи класичну форму поезії, наприклад, сонет,

наповнювали його модерним мисленням,

закликали осягати вершини світової культури та трансформувати її форми й образну систему на рідному полі поезії,

удосконалили український гекзаметр, елегійний дистих, впровадили нові віршові розміри («16-й ексод» Горація).

3. Учень. Микола Зеров (1890-1937) - основоположник неокласичної школи поетів. Перекладач античної поезії, історик літератури, блискучий та ерудований критик, педагог. З родини талановитих людей – батько вчитель,  брат – поет Михайло Орест). Був репресований 1937, розстріляний на Соловках.

4.  Журналістка. Робота з тлумачним словником. Учні записують у зошити.

Репресія – утиск, гоніння, переслідування. Захід державного примусу, покарання.

Отже, репресований – покараний державою.

Реабілітація – поновлення репутації. Скасування знеславлення. Виправдання. Поновлення доброго імені, репутації, несправедливо заплямованої.

Репутація - громадська думка про кого, що-небудь.

5. Учень. Читає напам’ять поезії Миколи Зерова.

                  Вітай, замріяний, золотоглавий

                  На синіх горах… Загадався. Спить,

                  І не тобі, молодшому, горить

                  Червлених наших днів ясна заграва.

 

                  Давно в минулім дні твоєї слави,

                  І плаче дзвонів стоголоса мідь,

                  Що вже не вернеться щаслива мить

                  Твого буяння, цвіту і держави.

 

                  Але, мандрівне,  на пісках ти стань,

                  Глянь на химери барокових бань,

                  На Шеделя білоколонне диво:

 

                  Живе життя, і силу ще таїть

                  Оця гора зелена і дрімлива,

                  Ця золотом цвяхована блакить.

 

                                Овідій

 

Братерство давніх днів! Розкішне, любе гроно!

Озвися ти хоч раз до вигнанця Насона,

Старого, кволого. Забутого всіма

В краю, де цілий рік негода та зима,

Та моря тужний рев, та варвари довкола…

Убогий. Дикий край! Весною бруд і холод;

Улітку чорний степ…Ні затишних гаїв,

Ні виноградників, ні золочених нив.

А там морози знов і небо в синій ризі.

І от риплять вози. Копита б’ють по кризі,

Вривається сармат і все руйнує вкрай

І бранців лавами вигонить за Дунай.

 

*   *   *

…Класична пластика і контур строгий,

І логіки залізна течія,-

Оце твоя,поезіє, дорога

 

Леонт де Ліль, Хозе Ередія –

Парнаських зір  незахідне сузір’я –

Зведе тебе на справжнє верхогір’я.

6. Учень. Павло Филипович (1891 -1937). Перекладач із французької та латинської, блискучий літературознавець, педагог. Наприкінці 1937 року безслідно зник на Соловках. Поетичне кредо митець Павло Филипович висловив у поезії «Я – робітник в майстерні власних сил»:

   Натхнення втіху чую я тоді,

   Коли учусь у давнього митця,

   Але, безжурні, горді, молоді,

   Лише майбутнім дихають серця.

 

   З старої бронзи зброю владних слів

   Переливаю радо на вогні… 

7. Учень. Михайло Драй-Хмара (1889-1939). Перекладач, учений-філолог, славіст, професор. У 1939 на Колимі  в шерензі став на місце смертника, врятувавши самопожертвою молоду людину.

 Читає напам’ять сонет Михайла Драй-Хмари «Лебеді»:

 На тихім озері, де мліють верболози,

давно приборкані, і влітку, й восени

то плюскоталися, то плавали вони,

і шиї гнулися у них, як буйні лози.

 

Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози

і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, -

плавці ламали враз ті крижані лани,

і не страшні для них були  зими погрози.

 

О гроно п’ятірне нездоланих співців,

крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

що розбиває лід одчаю і зневіри.

 

Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття

веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,

де пінить океан кипучого життя.

8. Учитель.  Елемент компаративізму:

Особу  Михайла Драй-Хмари можна порівняти ===  з Миколою Хвильовим. Самопожертва в ім’я інших.

9. Учень. Освальд Бургардт, (псевдонім - Юрій Клен) (1891-1947). У 1931 скориставшись своїм походженням, емігрував до Німеччини - мати його була німкеня. У середині 30-х років вливається до поетів «Празької школи». Перетинаючи німецько-австрійський кордон для встановлення творчих зв’язків з українськими емігрантами, застудився і помер 30 жовтня від запалення легенів.

Читає напам’ять уривок із поеми-епопеї «Попіл імперій»:

…Передо мною в божевільнім гоні,

  немов нап’яті пружно ланцюги,

  летіли за вагонами вагони,

 

  кудись у безвість дальньої тайги

  везли людей – немов тарань сушену-

  що мерли від задухи і жаги.

 

  На Соловки, на Колиму , на Лену

  їх викидав. Як дрова, пароплав;

  і розчахалась прірва їм безденна…

10. Учень. Улюбленим жанром неокласиків був сонет. Сонет - це  ліричний вірш, який складається з 14 рядків 5-тистопного або 6-стопного ямба, власне, двох чотиривіршів з перехресним римуванням та двох тривіршів тернарного (через два рядки на третій - аабввб) римування за основною схемою (АБАБ  АБАБ  ВВД ЕДЕ). Неокласики працювали у таких жанрах: елегії, медитації, філософська лірика, дистих.

             Представником неокласицизму був Максим Рильський (1895-1964).У 15 років він видав першу збірку «На білих островах» (1910).Один із найбільших поетів доби 1917-33 року. Під час арешту у 1931 році йде на повну капітуляцію перед Сталіним, піснями про Москву здобуває дві сталінські премії.

Учень читає поезію Рильського напам’ять:

Немає слів! Повіяв над полями

Вечірній подих. Світиться залив

З далекими, як мрії, кораблями…

              Немає слів.

 

Хто висловить небесного порив

Святу хвилину творчої нестями,

Коли душа виходить з берегів?

            Немає слів.

 

Але чи треба вимовлять словами,

Чи , може, грішним навіть буде спів.

У час, коли ні в нас, ні поза нами

           Немає слів

11.  Учень. Серед основних мотивів  творчості неокласиків: античні, біблійні та мотив пророцтва.

 Неокласика – умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, перекладачів та літературознавців 20-х років ХХ ст.

Неокласицизм – це  стильова хвиля , яка неадекватна українській літературній  ситуації та ментальній свідомості, що  характеризується поєднанням технічної досконалості та  витонченості з гострим чуттям історичного процесу.Риси неокласицизму: досконалість, філігранність.

12. Журналістка:

1.А як сказав у вищепоказаному уривку із фільму «Червоний Ренесанс» Микола Хвильовий  про неокласиків? Хто уважно слухав? Чому? Чи згодні ви з цими словами?

Відповідь:«…однаково одгейкуючи всіляких неоклясиків, що годують пролетаріят заяложеними формами…» 

2. Як ще називали «Гроно п’ятірне». Чому?

Відповідь: Київська школа неокласиків, бо існувала в Києві.

 

2-га група «Футуристи».  ( 3 учні сидять за двома партами, які стоять у формі літери «Л»). ( На столі лежать осінні листки( їх дарують гостям),  на кожному листочку написаний учнями  верлібр ).

1. Учень. Ми представляємо футуристів. Символом нашої футуристичної групи ми обрали літеру «Л». Вона гостра і урбаністична, а водночас експресивна і чуттєва. Ця літера виклик вам, неокласики, і вашому сонету «Лебеді». Показує намальовану на плакаті зорову поезію  «Лебеді».

 На літеру «Л» починаються такі слова, як:

Листок,

Лебеді,

Літак,

Любов,

Людина…

 Я підтверджую тезу:

 Українська поезія доби Розстріляного Відродження досягла  європейського рівня    словом ТАК.

Футуристи

 європеїзували українську літературу, культивуючи  вільну форму поезії – верлібр, (непритаманну раніше нашій літературі),

щедро творили нові слова (неологізми),

увели прозаїзми у поезію,

замість впровадженої романтиками, символістами та імпресіоністами евфонії (милозвучності), вводили в поезію дисонанси (різноголосність),

застосовували вільні асоціації, аби передати ритми доби,

упроваджували урбаністичну поезію.

 2. Учень. Михайль Семенко (1892-1937). Невгамовний руйнівник класичних форм вірша і поетики. Здійснює футуристичну революцію в мистецтві. Михайль Семенко дав собі характеристику: «І футурист і антиквар». Співець автомобілів та локомотивів, задимлених міст. 1927 року М.Семенко  утворив організацію «Нова генерація» і видавав до 1930 однойменний  журнал. Розстріляний.

Учень читає напам’ять  вірш Семенка «Місто»:

Ост есте     пахка

бі бо      пахітоска

бу      дим синій

візники – люди                                  чорний ди

трамваї – люди    м

автомобілі білі    пускають

бігорух рух обіги    бензин

рухливобіги    чаду жить

 кару     чаду благать

селі      кохать кахикать

елі      життєдать

лілі      життєрух

пути велетні    життєбе-

диму сталь     нзин

палять      авто

пах      трам.

3. Показ уривку із фільму «Червоний Ренесанс»:

(Фільм 1. «Портрет Михайля Семенка». (Поч. 41.07.- 42.10).

4. Учень. Гео (Юрій) Шкурупій  (1903-1937). Уже переміна свого імені з Юрія на незвичного «Гео» говорить про потяг Шкурупія до оригінальності. Поет, прозаїк, журналіст. 1935 потрапляє на Соловки, а 1937 року зникає безслідно. «Король футуропрерій». Друг і однодумець Семенка.

Учень читає напам’ять уривок із вірша Шкурупія «Семафори»:

На всю Вкраїну

Червона троянда…

Нащадкам не побачити краси руїн!

А в лісі банди.

Залізні шляхи

Обійняли всю землю, мов спрут.

5. Учень. Верлібр - неримований нерівнонаголошений вірш, або вірш, який не має наскрізної  симетричної будови, не передбачає метра, рими і (нерідко) поділу на строфи, що структурно наближає  його до прози. Термін «вільний  вірш» уперше вжив французький письменник Г.Кон у передмові до збірки «Перші вірші» (1884). «Верлібр, як наголошують літературознавці, це завше особиста відповідальність і самотестування на поетичну зрілість. Тож еталоном поетичної майстерності стає сьогодні не вміння написати сонет чи французьку баладу, а вміння написати саме верлібр».

6. Учитель. Елемент компаративізму:

Майже кожен поет 20-х років звертався до верлібра, надзвичайно тоді

 популярного в Європі.

7.Учень.  Футуризм – напрям авангардизму ХХ ст. Український футуризм – це заперечення абсолютного мистецтва, розрив із традиційною лірикою, експерименти,   позначені тонким імпресіоністичним переживанням дійсності.

Найбільшими здобутками футуристів стало створення футуристичних організацій: «Фламінго» (М.Семенко, 1919), Комкосмос ( Слісаренко, 1921): через рік перейменовану на «Аспанфут».

8. Індивідуальна робота. Питання  журналістки.

1.Що сказав Микола Хвильовий у фільмі про футуристів? Чому?

Відповідь: «життєтворчих  футуристичних безмайбутченків, що видають голу руйнацію за творчість»

2. Що означає слово футуризм?

Відповідь : у перекладі з латинської мови  футурум – майбутнє.

 

3-я група «Імпресіоністи». (На грудях у імпресіоністів емблема - роздвоєне серце).

1.Учень. Ці дві  парти, які відсунуті одна від одної, але стоять паралельно, символізують нашу групу та напрямок імпресіонізм).

Наша група – це не просто група – це символ Розстріляного Відродження.

Емблема нашої групи - розбите серце, одна половинка якого червона, друга біла. А у цьому великому серці є ще одне -  менше серце.

Такою ж роздвоєною була і епоха Розстріляного Відродження, такою ж роздвоєною була і душа тогочасної людини. Цю роздвоєність показали поети-імпресіоністи. А ще символом Розстріляного Відродження є особистість Миколи Хвильового – палкого комуніста, відданого до фанатизму ідеям революції і цією ж революцією страчений.

 Учень читає поезію Миколи Хвильового:

   Так споконвіку було:

Одні упирались

З ганчіркою в руці,

А другі тяглися

До стяга зорі

І йшли за хвостами комет,

Горіх розкусивши буття.

І хіба посміє вічність

Жбурнути в моє обличчя

Докір?

2. Показ уривків із фільму «Червоний Ренесанс»:

- Фільм 1. «Фронт зробив із мене більшовика…» (Поч. 10.49. - 11.28).

- Фільм 1. «Коли ми беремо курс..» (Поч. 42.20 – 42.44).

- Фільм 2. (1 уривок 16.31-17.29 + 2 уривок 18.23. -  20.13 ).

- Фільм 3. «Про самогубство».

3. Журналістка.

Читає уривок із книги спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання» ( том 1). Стаття «Перша зустріч із Хвильовим та його середовищем» (ст.263-264).

4. Учитель читає поезію О.Мардус «Ця дорога веде додому, де буде остання осінь…»

Другу книжку новель Хвильового «Осінь»… можна в              важати вершиною творчості…

   Ю.Лавріненко

Куди дорога нас веде?

  Микола Хвильовий

Ця дорога веде додому, де буде остання осінь,

як мороз поза шкірою, і просто, як перший мороз…

Інквізиція чи інсургенція? «Україна чи Малоросія?»

У в’язниці питань, у задусі  погроз

Хвильовому Миколі забракне простору -

коло шиї мов зашморг, на скроні  неначе приціл,

хто у душу шкребеться мов кігтями, стукає в стіни костуром;

і чому не папір, і чому не перо у руці?

  Ось він - Харків, його. Як і він, хвилюється,

  і страждає, і гине, і сам реставрує себе.

  Тільки з розстрілом першим уповільниться дихання вулиці,

  а у 1933  в міста  хрусне хребет.

Яловий і Куліш, ВАПЛІТЕ  - і багряні смуги…

  І на скроні багряна, багряна калини печать.

Україно, якого підґрунтя чи давнини ця недуга?

Скільки буде ще скошено мудрих  голів на плечах?

Українська кров

на простреленій скроні…

А у доні,

чиєїсь, із 33-го, доні

після осені білої

на початку зими-чорноти

калинові зіщуляться ягідки

в крихітній теплій долоні.

5. Учень. Я підтверджую тезу: Українська поезія доби Розстріляного Відродження досягла  європейського рівня  словом «Так».

  Імпресіоністи

створили новий жанровий різновид – ліричну поему,

майстерно використовували алітерацію,

Микола Хвильовий  створив нову стильову хвилю - вітаїзм або романтика вітаїзму або активний романтизм  ( лат. – життя) – активний романтизм, або «азіатський ренесанс», але розвинути не встиг,

сформували нові  жанри: поезії-марші, поезії-марсельєзи, поезії-гімни революції.

6. Учень. Василь Чумак (1900-1919). Єдина збірка «Заспів». У 1919 році під час окупації Києва російською «білою гвардією» генерала Денікіна був розстріляний. Ця страта обірвала на самому початку одну з більших надій дореволюційної української поезії.                                                       

Учень читає поезію Чумака напам’ять:

     Дві душі: одна шукає бурі,

     струн шалених на бандурі

    срібно дзвону, блискавок, поезій,

    братніх Марсельєзі.

    А друга… друга – блакитний спокій

     Вдалині, де степ широкий,

    танки мрій тремтючих, ніжних-ніжних,

     в шатах білосніжних.

    Мов шляхи-плющі переплелися,

     Дві душі моїх зійшлися,

    І чого я прагну: чи спокою,

     Чи гучного бою?

7.  Учень читає вірш  В.Чумака напам’ять «Офіра»:

Краплю крові. Кожну хвилю – краплю крові місту;

Скло вітрин і тротуари сповнить ярим змістом.

На плакатах не атрамент. І не фарби. Кров.

Пензлі-пучки умочайте в колектив-цебро.

8. Учень. Василь Еллан-Блакитний (1892 чи 1994 - 1925). Справжнє прізвище Еллінський. Автор революційно-бойової лірики. Палкий політик. Єдина збірка  «Удари молота і серця» (1920). 4 грудня 1925 року у віці 33 років помер від розриву серця. «Нескінчений малюнок»  - так назвав його як поета Хвильовий, вживши власного образу Еллана. Пропонував створити мистецтво «масового героїзму», «масовий герой». Абстрактно-символічний образ класу (сумнозвісне «Ми»). Учень читає поезії Василя:

  …Ми – тільки перші хоробрі,

  Мільйон підпирає нас.

 

  Ми – тільки крешемо іскри,

  Спалахують мільярди «ми»…

   

  *   *   *

  Після «Крейцерової сонати»

 

  «Покласти б голову в коліна…

  Відчути б руку на чолі»…

  Сентиментальність!

  Хай загине

  І пам'ять ніжних на землі.

  Нам треба нервів, наче з дроту,

  Бажань, як  залізобетон,

  Нам треба буряного льоту, -

  Грими ж, фанфар мідяний тон!

  Десь там самотня віоліна

  Тужливо журиться в імлі…

  Не зупиняться! Хай загине!

  Йдемо! Під марші. По землі.

9. Учень. Євген Плужник (1898-1936). Упорядкував словник «Фразеологія ділової мови». Був перекладачем. Репресований, помер від сухот 1936 року на Соловках. Писав медитації.

Учень читає поезію Плужника:

 Сідало сонце. Коливалися трави.

 Перерахував кулі – якраз для всіх!

 А хто з них винний. А хто з них правий! –

 З-під однакових стріх.

 

 Не схибить куля – не стогнатимуть довго.

 Подивилися – поле! Ромен з трави…

 Передній, мабуть, ходив – так човгав:

 Черевики скривив.

 

 Сховалось сонце. Сутеніло помалу.

 Час би й росі!

 А хтось далеко десь генералу:

 -Усі.

10. Учитель.

Щоуроку ви розгортаєте хрестоматію з української літератури під назвою «Срібний птах». «Срібний птах» - це символічна назва книги. Образ срібного птаха із вірша Євгена Плужника символізує національне відродження 20-х років, відбиває мрійливий і бентежний світ літератури. Цей  художній образ співзвучний душі молодого читача. Який замислюється над питаннями, що турбували ліричного героя Плужника: в чому сенс буття, свободи, прогресу і справедливості: що таке краса вірності, любові, дружби, творчої праці.

Прочитайте медитацію Плужника із образом срібного птаха:

 

Ніч… а човен – як срібний птах!..

(Що слова, коли серце повне!)

…Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне!

 

І над нами, й під нами горять світи…

І внизу, і вгорі глибини…

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!

 

11. Учениця. Імпресіонізм -  стильовий напрям, який основним завданням  вважав ушляхетнене, витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань. Риси імпресіонізму:

роздвоєність, хитання, сумніви інтелігента в умовах жорстоких духовних і соціальних зрушень.

12. Питання журналістки.

  Хто сказав, що письменники цього періоду прагнули «Одухотворити літературу вічним і ненаситним прагненням нового в змісті, чарівного і привабливого у формі»?

Відповідь: Микола Хвильовий.

 

4-а група «Символісти». (На столі - осінні квіти – морозець - символ осені. ). ( Дві парти стоять поруч, але одна трохи виступає за іншу).

1.Учень. Ми представляємо символістів та один із напрямів – символізм.

  Парти, за якими сидять учні нашої групи, поставлені у такий спосіб тому, що  така фігура - це символ життя, яке завжди складається із добра і зла, які ідуть поруч, але добро перемагає,  і тому одна парта виступає трохи вперед .

2. Учень.  Я підтверджую тезу:

«Українська поезія доби Розстріляного Відродження досягла  європейського рівня   словом  «Так», бо...

 Символісти

 розширили зображально-виражальні можливості мистецтва слова,

слово було не стільки поняттям, що називало річ, стільки образом,

який викликав певні асоціації, бентежив багатозначним та прихо

ваним змістом, 

збагатили українську літературу новою тематикою, образами-символами,

метафорами,

милозвучністю вірша.

 Основний троп – символ- стійка метафора.

 

3. Учень. Павло Тичина (1891-1967).

4. Показ уривку із фільму «Червоний Ренесанс»:

(Фільму 1. (Поч.11.44- 12.10).

5. Учні  читають  напам’ять вірші П.Г.Тичини:  «О панно Інно...»,«Пам’яті тридцяти».

6. Учень. Яків Савченко (1890-1937). Засланий в концтабір на острові Соловки, безвісти зник.

  Учень читає вірш Савченка «Христос отаву косив» напам’ять:   

Танцювали за вікном чотири кущі,

Тоді, як не стало вже сліз.

Згинув син у боях революцій -

І ніхто і чутки не приніс.

 

Носила осінь сонце в золотих відрах,

А мужик перепланував журбу сліпу.

- Тату! Осідлайте не коня, а вітра,

Пошукайте ще раз у степу.

Може, він спочиває в знемозі,

Або на грудях Великдень несе,

Чи в степах на небитій дорозі

На споришах коня пасе.

І полетіли –

Долинами,

Ярами

Та лісами…

7. Учень. Дмитро Загул (1890-1944). Поет, перекладач Гете та Фауста, літературний критик. Був репресований 1933 року, а в 1944 році загинув на Колимі – безслідно зник. Учень читає поезію Загула:

      Різні мотиви

                        Не в тишині формується поет,

   Не в самоті німих чернечих келій,

   В юрбі людей, бурхливій і веселій,

   Він розіклав барвистий свій намет.

   Його життя – це брук, а не паркет,

  Його палітра – площі та панелі,

  Де ловить він життя високі трелі

   І рух юрби до невідомих мет.

   І рух юрби до невідомих мет.

  Ні тріолет, ні станса, ні сонет

   Сучасного не вдарить,

     не зворушить.

   Живий поет – не класик, не естет, -

   Він дійсний світ одбити в пісні

   Мусить!

   Життя. Як море, змінне

   І бурхливе, -

   Він мусить знати всі його мотиви.

8. Учитель.  Символізм – стильова течія модернізму, яка виражає індивідуальний емоційний досвід за допомогою символізованої мови, зокрема символу, прагнення заглиблюватися у внутрішній ірраціональний світ, прагнучи розкрити таємницю людського «Я» за допомогою метафор й образів-символів. Виник у Франції в 70-ті роки ХІХ ст. Зачинатель українського символізму - Олександр Олесь.

9. Журналістка:

Існувала символістська група «Гроно». Чому тоді до неї входили футурист Гео Шкурупій та неокласик П. Филипович?

Відповідь.  Це був 1920 рік. Група відображала невизначеність ідейно-естетичних пошуків тогочасного письменства.

 

5-а група «Неоромантики».  ( Дві парти стоять у формі ромба).

1. Учень. Ми представляємо групу неоромантиків.

Наші парти стоять у формі романтичного ромба. Мовою українського орнаменту ромб  – символ щастя  та родючості.

Символ нашої поезії -  крила птаха у польоті, розкрилений птах , верхівка серця, верхівка яблука чи суниці, здійняті людські руки-крила, літера Л.

Неоромантизм - це наша власне українська стильова хвиля модернізму, що виникла в українській літературі  на початку ХХ ст., пойменована Лесею Українкою новоромантизмом. Визначальною рисою є єднання ідеалу та дійсності, реалістичне бачення дійсності.

2. Учень. Представник неоромантизму - Майк Йогансен. Народився 1895 у Харкові. Поет, прозаїк, перекладач, теоретик літератури, цікавий мовознавець, людина спорту (теніс), мисливець і мандрівник.

Читає напам’ять вірші М.Йогансена:

  Верніться!

Так голос пролунав з туману,

 Мов птиця,

Схопилось серце, руки опустились в давнину…

*  *  *

Випливає чапля з туманів:

Тихо крилами моя махає птиця,

Мов у листя ранішніх лісів

З серця точить кров – і кров стає суниця…

   

   *   *   *

Поля синіють вечорами,

 Ріка говорить з берегами,

  І так таємно

На небі білії намети

  Димлять:

-Вечеря вариться борам.

Все ближче, ближче вечір суне,

Все нижче плачуть трави-струни.

  Тихо й темно

Бори-поети

  В хмарах сплять.

3. Учень. Марко Вороний ( син символіста Миколи Вороного) - (1904-1937). 1935 року Москва засилає на Соловецьку каторгу і батька і сина, де по них пропав слід.

4. Учень. Юрій Яновський (1902-1954).  Поет, прозаїк.

Учень читає поезію Яновського:

 Я – не хоробрість, пишна, молода й бунчужна,

Я – не сміливість, без пуття, часу та міри, -

Твоїй дозрілості, невтомності й офірі

Я добра, повсякчасна та буденна мужність.

5. Учень. Володимир Сосюра (1898-1965). Стрункий чорнобривий красень, найпопулярніший серед молоді. Тонкий лірик. Далі роки тяжкої «перебудови», тобто поетичного самогубства, і таким чином заслужена Сталінська поетична премія 1948 року. Півжиття провів у психлікарнях.

6. Показ уривків із фільму «Червоний Ренесанс»:

(Фільм 1. ( Поч.11.32- 11.44).

7. Учень читає поезію В.Сосюри:

Ходе Степ.

Замислений Степ.

А на ньому синій, синій жупан.

За туманом – туман

і татарські загони…

Розсипається  Степ синім дзвоном…

Гей, крізь вітер і ніч бліді руки простяг

і поклав

на Чумацький, на зоряний Шлях…

Бліді руки простяг…

Ходе Степ.

Замислений Степ.

А на ньому синій, синій жупан.

За туманом –

  Туман…

  

8. Дебати або перехресне спілкування.

Неокласики-футуристи-імпресіоністи-символісти-неоромантики-журналіст-учитель-присутні.

Умова: заперечити тезу:

Українська поезія доби Розстріляного Відродження досягла  європейського рівня 

НІ

футуристи нічого не зробили для європеїзації літератури,

бо руйнували класичні форми віршів і поетики,

без естетичних потреб, а руйнація – це бездуховність і антилітература, це не підносить українську літературу до світових вершин, а навпаки принижує;

неокласики писали салонну буржуазну культуру, літературу індивідуалізму;

імпресіоністи дуже копирсаються у психологічному стані людини, не варто так акцентувати на цьому увагу;

дуже часто за символом губиться справжня естетика вірша, його цінність;

неоромантики нагадують мені сентименталізм  з надмірним сюсюканням.

9. Оцінка журі.

 Журі схиляється до висловлених аргументів і уважає, що лише ті, які підтверджують тезу, є правильними і підтвердженими науковцями та літературознавцями.

 Аргументи, які ви висловили щойно у ході перехресних дебатів мали місце в історії і були висловлені письменниками у 20-ті роки, але не як істинні, а як наклепи чи безпідставні звинувачення противників одне одному.

 

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Літературний диктант.

1. Хто створив студію «Урбіно»? (Микола Хвильовий).
2. Назвати «гроно п’ятірне». (Зеров, Бургардт, Рильський, Филипович, Драй-Хмара).
3. Назвати всі футуристські групи та роки створення .(Фламінго, Комкосмос, Аспанфут, Нова генерація).
4. Літературна дискусія. Де, коли, як і хто? ( 1925-28 років, у Харкові, Хвильовий памфлетом «Про сатану в бочці, або графоманів, спекулянтів та інших «просвітян»).
5. Розшифрувати назву групи ВАПЛІТЕ.
6. Що сталося з Миколою Хвильовим?
7. Назвати  5 письменників із псевдонімами.

  8.    Назвати віршові розміри. ( Ямб, хорей, анапест, дактиль, амфібрахій).

  9.   Що таке тропи?

        10. Що таке візія?  (Образ, бачення, зір).

  11. Девіз неокласиків.  («До джерел!»).

  12. Чия збірка «Психотези»? Коли вийшла, де, про що у ній розповідається?

( Гео (Григорій) Шкурупій, 1922, урбаністична лірика.

 

2. Аналіз схеми-конспекту.

 

Напрям, течія, стильова хвиля	Неокласика   (Неокласицизм)		Футуризм		Неоромантизм		Символізм	Імпресіонізм
Визначення	Який  характеризується поєднанням технічної досконалості та  витонченості з гострим чуттям історичного процесу.		(Майбутнє) Який характеризується неприйняттям вічних цінностей, акцентуванням грубих речей, необхідних при розбудові новітньої науки і техніки.		Хвиля, визначальною рисою якої  є поєднання ідеалу та дійсності, реалістичне бачення дійсності.		Активне самоперетворення внутрішнього на зовнішнє, вираження індивідуального емоційного досвіду за допомогою символізованої мови, зокрема символу.	Який основним завданням  вважав ушляхетнене і витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань.
Представники	Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, , Освальд Бургардт (Юрій Клен).		Михайль Семенко,  Гео Шкурупій,   Олекса Влизько.	Майк Йогансен , Марко Вороний, Юрій Яновський, Володимир  Сосюра.			Павло Тичина, Яків Савченко, Дмитро Загул, Микола Вороний.	Микола Хвильовий, Василь Чумак,  Василь Еллан-Блакитний, Євген Плужник.
Жанри	Сонет, елегії, медитації, філософська лірика , дистих.		Верлібр, візії.	Мініатюра, мініатюра-роздум, поема.		Рефлексії, навіювання, інтуїтивні спогади, гра на багатозначності слова, поеми, вірш-пейзаж.		Лірична поема, медитації.
Мотиви	Античні, біблійні, пророцтва (передчуття, заслання).		Урбаністичні.	Мотив  степу, мотив патріотизму, мотив революції.		Натурфілософські (філософія природи), космічні, мотиви темряви, фаталізму –настрою тогочасної людини, мотив розп’ятого народу.		Роздвоєність, хитання, сумніви, Мотив подвигу і самопожертви/
Організації	Київська школа неокласиків, «Гроно п’ятірне».		«Нова генерація».	«Молода муза».		«Гроно».		ВАПЛІТЕ
Спільне	1.	Ідеї: національного відродження та піднесення до європейського рівня української літератури.
	2.	Новаторство у всьому.
	3.	Віра у нове світле майбутнє для усіх людей. Віра у революцію як відродження держави.
	4.	Зверталися до форми  верлібру.
	5.	Усі були знищені ( одні фізично, другі – духовно).
Девіз	«До джерел!» (Зеров).		«Випустити слова на волю» (Семенко).	Єднайтеся мрія і буття!		Наш світ - потік метафор і символів узор (Омар Хайям).		«Коротко. Одрубко. Все сказано» (А.Хвиля).
Образи	Людина, цінність її життя, краса, духовність, зодчество.		Будівлі, місто.	Україна.		Абстрактні образи привидів, змій, дикої сили.		Космічні образи, героїчна людина.
Здобутки	Збірка «Камена» Зерова.		«П’єро здається», «Психотези».	Поема «Мазепа» В.Сосюри.		Переклади Гете, Шіллера.		«Заспів», «Удари молота і серця».

 

ІУ. Підсумок уроку.

 

У. Домашнє завдання.

Закінчити заповнення схеми-конспекту уроку.

Вивчити напам’ять одну з поезій  або скласти  верлібр.