Тема: Криптографічні методи захисту інформації. Контроль цілісності програмних і інформаційних ресурсів

Тема: Криптографічні методи захисту інформації. Контроль цілісності програмних і інформаційних ресурсів.

Мета:

•          навчальна: дати уявлення про криптографічні методи захисту інформації та про контроль цілісності інформаційних ресурсів;
•          розвивальна: розвивати логічне мислення, пам’ять; формувати вміння узагальнювати;
•          виховна: виховувати інформаційну культуру, формування бережливого ставлення до обладнання комп’ютерного кабінету, виховання уміння працювати в групі; формування позитивного ставлення до навчання.

Тип уроку: Комбінований.

Обладнання та наочність: дошка, комп’ютери з підключенням до мережі Інтернет.

Вивчення нового матеріалу

Проблема захисту інформації шляхом її перетворення, що виключає її прочитання сторонньою особою, хвилювала людський розум з давніх часів. Історія криптографії - ровесниця історії людської мови. Більше того, спочатку писемність сама по собі була криптографічною системою, тому що в стародавніх суспільствах нею володіли лише обрані. Священні книги Стародавнього Єгипту, Стародавньої Індії тому є прикладами.

Криптографічні методи захисту інформації - це спеціальні методи шифрування, кодування або іншого перетворення інформації, в результаті якого її зміст стає недоступним без пред'явлення ключа криптограми і зворотного перетворення. Криптографічний метод захисту, безумовно, самий надійний метод захисту, так як охороняється безпосередньо сама інформація, а не доступ до неї. Даний метод захисту реалізується у вигляді програм або пакетів програм.

Сучасна криптографія включає в себе чотири великих розділи:

1.Симетричні криптосистеми. 

У симетричних криптосистемах і для шифрування, і для дешифрування використовується один і той самий ключ. (Шифрування - перетворювальний процес. Оригінальний текст, який носить також назву відкритого тексту, замінюється шифрованих текстом, дешифрування - зворотний шифруванню процес. На основі ключа шифрований текст перетворюється у початковий);

2.Криптосистеми з відкритим ключем.

У системах з відкритим ключем використовуються два ключі - відкритий і закритий, які математично пов'язані один з одним. Інформація шифрується за допомогою відкритого ключа, який доступний всім бажаючим, а розшифровується за допомогою закритого ключа, відомого тільки одержувачу повідомлення.

3.Електронний підпис. Системою електронного підпису називається його криптографічне перетворення, що приєднуються до тексту і дозволяє при отриманні його іншим користувачем перевірити авторство і достовірність повідомлення.

4.Управління ключами.

Це процес системи обробки інформації, який полягає в складанні та розподілі ключів між користувачами.

Основні напрямки використання криптографічних методів - передача конфіденційної інформації по каналах зв'язку (наприклад, електронна пошта), встановлення автентичності переданих повідомлень, зберігання інформації (документів, баз даних) на носіях у зашифрованому вигляді.

Вимоги до криптосистемами

Процес криптографічного закриття даних може здійснюватися як програмно, так і апаратно. Апаратна реалізація відрізняється істотно більшою вартістю, проте їй притаманні такі переваги: висока продуктивність, простота, захищеність і тощо. Програмна реалізація більш практична, допускає відому гнучкість у використанні.

Для сучасних криптографічних систем захисту інформації сформульовані наступні загальноприйняті вимоги:

•          зашифроване повідомлення повинно піддаватися читанню тільки при наявності ключа;
•          число операцій, необхідних для визначення використаного ключа шифрування за фрагментом шифрованого повідомлення і відповідного йому відкритого тексту, має бути не менше загального числа можливих ключів;
•          число операцій, необхідних для розшифрування інформації шляхом перебору різноманітних ключів повинно мати сувору нижню оцінку і не виходити за межі можливостей сучасних комп'ютерів (з урахуванням можливості використання мережевих обчислень);
•          •знання алгоритму шифрування не повинно впливати на надійність захисту;
•          •незначна зміна ключа повинно приводити до істотної зміни виду зашифрованого повідомлення навіть при використанні одного і того ж ключа;
•          •структурні елементи алгоритму шифрування повинні бути незмінними;
•          додаткові біти, що вводяться в повідомлення в процесі шифрування, повинні бути повністю та надійно сховані в зашифрованому тексті;
•          довжина шифрованого тексту повинна бути рівною довжині вихідного тексту;
•          не повинно бути простих і легко встановлюваних залежностей між ключами, що послідовно використовуються в процесі шифрування.

Симетричні криптосистеми

Все різноманіття існуючих криптографічних методів у симетричних криптосистемах можна звести до наступних класів перетворень 4:

•підстановка - символи тексту, що шифрується, замінюються символами того ж або іншого алфавіту відповідно до заздалегідь визначеного правила;

•                  перестановка - символи тексту, що шифрується, переставляються по деякому правилу

вмежах заданого блоку переданого тексту;

•аналітичне перетворення - текст, що шифрується, перетворюється по деякому

аналітичному правилу, наприклад гамування - полягає в накладенні на вихідний текст деякої псевдовипадкової послідовності, що генерується на основі ключа;

• комбіноване перетворення - представляє собою послідовність (з можливим повторенням і чергуванням) основних методів перетворення, застосовується до блоку (частини) тексту, що шифрується. Блокові шифри на практиці зустрічаються частіше, ніж "чисті" перетворення того чи іншого класу в силу їх більш високої криптостійкості. Російський і американський стандарти шифрування засновані саме на цьому класі.

Системи з відкритим ключем

Якими б не були складними та надійними криптографічні системи - їх слабке місце при практичній реалізації - проблема розподілу ключів. Для того, щоб був можливий обмін конфіденційною інформацією між двома суб'єктами інформаційної системи (ІС), ключ повинен бути згенерований одним з них, а потім якимось чином знову ж таки в конфіденційному порядку переданий іншому. 

Тобто в загальному випадку для передачі ключа знову ж потрібне використання деякої криптосистеми. Для вирішення цієї проблеми на основі результатів, отриманих класичною та сучасною алгеброю, були запропоновані системи з відкритим ключем. Суть їх полягає в тому, що кожним адресатом ІС генеруються два ключі, зв'язані між собою за певним правилом. Один ключ оголошується відкритим, а інший закритим. Відкритий ключ публікується і доступний кожному, хто бажає послати повідомлення адресату. Секретний ключ зберігається в таємниці. 

Оригінальний текст шифрується відкритим ключем адресата і передається йому. Зашифрований текст у принципі не може бути розшифрований тим же відкритим ключем. Дешифрування повідомлення можливе тільки з використанням закритого ключа, який відомий тільки самому адресату.

Криптографічні системи з відкритим ключем використовують так звані незворотні або односторонні функції, які мають наступну властивість: при заданому значенні х відносно просто обчислити значенняF(x), однак якщоу = F(x), то немає простого шляху для обчислення значеннях. Безліч класів незворотних функцій і породжує все розмаїття систем з відкритим ключем. 

Електронний підпис

В чому полягає проблема аутентифікації даних? Наприкінці звичайного листа або документа виконавець або відповідальна особа зазвичай ставить свій підпис. Подібна дія зазвичай переслідує дві мети. 

По-перше, одержувач має можливість переконатися в істинності листа, звіривши підпис з наявним у нього зразком. По-друге, особистий підпис є юридичним гарантом авторства документа. Останній аспект особливо важливий при укладанні різного роду торгових угод, складанні довіреностей, зобов'язань і тощо. 

Якщо підробити підпис людини на папері дуже непросто, а установити авторство підпису сучасними криміналістичними методами - технічна деталь, то з підписом електронним справа полягає в інакшому. Підробити ланцюжок бітів, просто його скопіювавши, або непомітно внести нелегальні виправлення в документ зможе будь-який користувач.

Управління ключами
Крім вибору підходящої для конкретної ІС криптографічного системи, важлива проблема - управління ключами. Як би не була складна і надійна сама криптосистема, вона заснована на використанні ключів. Якщо для забезпечення конфіденційного обміну інформацією між двома користувачами процес обміну ключами тривіальний, то в ІС, де кількість користувачів становить десятки і сотні управління ключами - серйозна проблема. Під ключовою інформацією розуміється сукупність всіх діючих в ІС ключів. Якщо не забезпечено досить надійне управління ключовою інформацією, то заволодівши нею, зловмисник отримує необмежений доступ до всієї інформації. Управління ключами - інформаційний процес, що включає в себе три елементи:
•генерацію ключів;
•накопичення ключів;
•розподіл ключів.

Генерація ключів

На самому початку розмови про криптографічні методи було сказано, що не варто використовувати невипадкові ключі з метою легкості їх запам'ятовування. У серйозних ІС використовуються спеціальні апаратні і програмні методи генерації випадкових ключів. Як правило використовують датчики ПВЧ (псевдовипадкових чисел). 

Накопичення ключів
Під накопиченням ключів розуміється організація їх зберігання, обліку та видалення. Оскільки ключ є найпривабливішим для зловмисника об'єктом, який відкриває йому шлях до конфіденційної інформації, то питанням накопичення ключів слід приділяти особливу увагу. Секретні ключі ніколи не повинні записуватися в явному вигляді на носії, який може бути зчитаний або скопійований. У досить складній ІС один користувач може працювати з великим об'ємом ключової інформації, і іноді навіть виникає необхідність організації міні-баз даних по ключовій інформації.

Розподіл ключів

Розподіл ключів - найвідповідальніший процес в управлінні ключами. До нього пред'являються дві вимоги:

•Оперативність і точність розподілу;

•Скритність ключів, що розподіляються.

Реалізація криптографічних методів

Проблема реалізації методів захисту інформації має два аспекти:

•розробку засобів, що реалізують криптографічні алгоритми;

•методику використання цих засобів.

Кожен з розглянутих криптографічних методів можуть бути реалізовані або програмним, або апаратним способом. Можливість програмної реалізації обумовлюється тим, що всі методи криптографічного перетворення формальні і можуть бути представлені у вигляді кінцевої алгоритмічної процедури. 

При апаратної реалізації всі процедури шифрування і дешифрування виконуються спеціальними електронними схемами. Найбільшого поширення набули модулі, що реалізують комбіновані методи. Більшість зарубіжних серійних засобів шифрування засноване на американському стандарті DES.

Основною перевагою програмних методів реалізації захисту є їх гнучкість, тобто можливість швидкої зміни алгоритмів шифрування. Основним же недоліком програмної реалізації є істотно менша швидкодія в порівнянні з апаратними засобами (приблизно в 10 разів). Останнім часом стали з'являтися комбіновані засоби шифрування, так звані програмно апаратні засоби. В цьому випадку в комп'ютері використовується своєрідний «криптографічний співпроцесор" - обчислювальний пристрій, орієнтований на виконання криптографічних операцій. Міняючи програмне забезпечення для такого пристрою, можна вибирати той чи інший метод шифрування.

Таким чином, вибір типу реалізації криптозахисту для конкретної ІС в істотній мірі залежить від її особливостей і повинен спиратися на всебічний аналіз вимог, що пред'являються до системи захисту інформації.