Тема " Орієнтування на місцевості"

6 клас

          Тема.              ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ

Мета: сформувати систему знань про способи орієнтування на місцевості та визначення напрямків, розвивати практичні вміння орієнтуватися за сторонами горизонту; розвивати вміння розумної та виваженої поведінки в критичних ситуаціях, спостережливість, уважність; виховувати почуття відповідальності.

Обладнання: підручники, компаси, малюнки, схеми.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Очікувані результати: учні зможуть назвати основні та проміжні сторони горизонту, різні способи орієнтування на місцевості.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

IІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Практична теорія»

 В усі пори року різними маршрутами вирушають туристичні групи як у супроводі досвідчених керівників-провідників, так і самостійно.

         ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Формування поняття «орієнтування на місцевості»

Прийом «Мозковий штурм»

-Що означає вислів «зорієнтуватися на місцевості»?

Учні пропонують свої варіанти.

Орієнтування на місцевості — це визначення свого місцезнаходження щодо сторін горизонту та окремих об’єктів, розташованих на місцевості.

Для орієнтування на місцевості потрібно вміти визначати сторони горизонту.

Горизонт — частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на рівній відкритій місцевості. Основні сторони горизонту — північ, південь, захід та схід. Проміжні — північний схід, південний схід, південний захід та північний захід.

2. Способи орієнтування на місцевості (робота з малюнками в підручнику, демонстрація слайдів)

З давніх-давен головними природними об’єктами для орієнтування на місцевості для людей були Сонце, Місяць та зорі.

У наших широтах о 6-ій ранку Сонце перебуває на сході, о 12-ій годині — на півдні, о 18-ій — на заході (якщо враховувати літній час, то на годину пізніше).

Висновок 1. При ясному небі на місцевості можна

зорієнтуватися за Сонцем, Місяцем, зорями.

3. Надійний спосіб орієнтування — за компасом (ознайомлення та робота з компасом)

Висновок 2. Компас — прилад, за яким найточніше

можна визначити сторони горизонту.

4. Способи орієнтування за місцевими ознаками

-Які вам відомі способи орієнтування за місцевими ознаками?

- Кора більшості дерев грубіша й темніша на північній стороні, тонша й еластичніша (у берези світліша) — на південній;

- у сосни вторинна (бура, потріскана) кора на північній стороні стовбура піднімається вище, ніж на південній;

- на деревах хвойних порід смола рясніше накопичується з південного боку;

- річні кільця на свіжих пнях дерев розташовані щільніше з північного боку;

- з північного боку дерева, камені, дерев’яні, черепичні і шиферні крівлі рясніше покриваються лишайниками, грибками;

- мурашники розташовуються з південного боку дерев, пнів і кущів, крім того, південний скат мурашників пологий, північний — крутий;

- ягоди і фрукти раніше червоніють (жовтіють) з південного боку;

- улітку ґрунт біля великих каменів, будівель, дерев і кущів сухіший з південного боку, що можна визначити на дотик;

- у поодиноких дерев крона пишніша й густіша з південного боку;

- сніг швидше підтає на південних схилах, у результаті підтаювання на снігу утворюються щербини, направлені на південь;

- вівтарі православних церков, каплиць і лютеранських кирок обернені на схід, а головні входи розташовані із західного боку;

- підведений кінець нижньої щаблини хреста церков обернений на північ.

Висновок 3. Під час орієнтування за місцевими

ознаками можливі погрішності, тому для більш

точного визначення сторін горизонту необхідно

використовувати кілька ознак.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Бліцопитування»

-Назвіть основні та проміжні сторони горизонту.

-Як зорієнтуватися за Сонцем, Місяцем, зорями?

-Якщо ви заблукали в лісі, що будете робити?

-Яка проміжна сторона горизонту лежить між півднем і заходом?

північчю та сходом?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати текст § 8 підручника.
2. Завдання 7,стор.41.

3. Написати невелику розповідь про те, як уміння орієнтуватися допомогло людям знайти шлях у незнайомій місцевості.

                           ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

Магнітний компас було винайдено в Китаї. У китайських джерелах, вік яких 4 тис. років, є згадка про великий глиняний горщик, який караванники «бережуть пильніше за всі свої дорогоцінні вантажі». У ньому «на дерев’яному поплавку лежить коричневий камінь, що полюбляє залізо. Він, обертаючись, увесь час указує мандрівникам у бік півдня, а це, коли не видно Сонця та зірок, рятує їх від багатьох лих, виводячи до колодязів та спрямовуючи на правдивий шлях».

Уже на початку нашої ери китайські вчені почали створювати штучні магніти, намагнічуючи залізну голку. У Середземномор’ї компас з’явився у ХІІ ст. З XIV ст. компас має шкалу. Припускають, що італійський майстер Флавіо Жіойя скріпив магнітну стрілку з паперовим колом і по краю цього кола наніс градусні поділки, а до його центра провів промені, що відповідають 32-ом напрямкам — румбам, для більш зручного спостереження за показниками приладу під час визначення напрямку вітру. На паперове коло майстер також наніс рисунок, який отримав назву «роза вітрів» і став емблемою всього, що пов’язано з далекими подорожами.

Традиційне зафарбування південного кінця стрілки компаса в червоний колір, а північного — у чорний є відгомоном стародавніх часів. Ще в ассирійському календарі північ називався Чорною країною, південь — Червоною, схід — Зеленою, а захід — Білою. Відповідно фарбували міські ворота в давньому Китаї.

Якщо немає компаса, то зорієнтуватися на місцевості можна за допомогою годинника. Для цього годинник розташовують у горизонтальній площині та повертають так, щоб часова стрілка була спрямована на Сонце. Кут між часовою стрілкою та напрямком на цифру «12» циферблата потрібно поділити навпіл. Бісектриса кута зрівняється з південною лінією, що вказує напрямок «північ — південь», причому південь буде на тому кінці лінії, яка ближча до Сонця. (Положення хвилинної та секундної стрілок не враховують.)

Для орієнтування в горах слід пам’ятати, що південні схили гір набагато раніше звільняються від снігу, ніж північні. На південних схилах деяких глибоких ущелин сніг лежить упродовж цілого літа, утворюючи сніжники. Більше льодовиків розташовано на північних схилах гір, снігова лінія тут розташована нижче, ніж на південних. У лісних районах на південних схилах ростуть переважно дуб і сосна, а на північних — піхта та ялина. На південних схилах гір альпійські та субальпійські луки піднімаються вище, ніж на північних.

У природі є незвичайні «компаси» — метелики. Сідаючи на квітку, вони займають таке положення відносно Сонця, щоб від складених крилець не падала тінь і вони були непомітними. Відома народна прикмета: у вранішні та вечірні години складені крильця метелика спрямовані із заходу на схід, а в полудень — із півночі на південь.