Тема: "Печера Кришталева"

Про матеріал
Трохи цифр і фактів: довжина печери — 23 кілометри, з них близько трьох доступні для огляду; це єдина з каскаду подільських печер, відкритих для відвідування цілорічно; температура тут і влітку, і взимку залишається постійною — 11 градусів вище нуля за відносної вологості повітря близько 100%.
Перегляд файлу

Печера Кришталева

Трохи цифр і фактів: довжина печери — 23 кілометри, з них близько трьох доступні для огляду; це єдина з каскаду подільських печер, відкритих для відвідування цілорічно; температура тут і влітку, і взимку залишається постійною — 11 градусів вище нуля за відносної вологості повітря близько 100%. Цементні пломби в ущелинах одного з підземних залів, поставлені в 1928 році для спостереження за зсувами, залишилися непошкодженими після двох землетрусів, що свідчить про безпеку підземної подорожі; за 150 років у печері виростає аж… 1 міліметр кристалів. Перше, що впадає в око на під’їзді до села Кривче — оборонні вежі й стіни фортеці XVII століття. Те, що колись було зумовлене суворою необхідністю (оборонні споруди зводили на високому горбі для ускладнення різним «супостатам» процедури взяття міста), багатьом містечкам цього багатого на пам’ятки краю додає безперечного шарму. А часто — і відводить погляд від набагато менш «привабливої» архітектури сучасності… Утім, Кривче славиться не замком. І навіть не тим, що свого часу турецький султан Магомет IV саме це село вибрав як свою «ставку». Приїжджають сюди щоб здійснити подорож фантастичними лабіринтами однієї з найбільших у світі гіпсових печер — Кристальної. Ще 1721 року печеру описав один із місцевих священиків, але, згідно з легендою, «по-справжньому» відкрили її в 1910 роцi: в цьому місці юним пастушкам з’явилася Божа Матір. Там, де ступала її нога, залишалися сліди, заповнені водою, якою і приходило зцілятися місцеве населення. І сьогодні біля Кристальної б’ють струменем мінеральні джерела, які мають лікувальні властивості.

Подейкують, ховалися тут якось від монголо-татарської орди кілька місцевих дівчат, при цьому одна з них примудрилася заблукати у підземних лабіринтах. Хазяїн Печери пообіцяв Наталці- невдасі вивести її на світ Божий, але насправді мав стосовно дівчини зовсім інші плани — думав зробити красуню своєю дружиною. Коли вона зрозуміла, що її обдурили, зважилася втікати сама. Але за це була покарана: чоловік, що не так і не відбувся, перетворив норовливу Наталку на ящірку. Відтоді один із залів печери прикрашає голова цього земноводного. Історія замовчує, кого, за

які гріхи і чи зачаклував узагалі когось ще «палкий» печерний господар, проте сьогодні підземні кімнати строкатіють кам’яними зображеннями: голова Буйвола, Сови, Орла. А як щодо прогулянки між Зубами Дракона або Хребтом Крокодила? Не менш цікаві й Камінь Бажань (кажуть, мрії здійснюються обов’язково) плюс Веселий Спуск із Веселим підйомом. Відкриємо таємницю: веселі тому, що про точне місцезнаходження Каменя (підніжжя Підйому) повідомляють лише тоді, коли стрімчасті, слизькі й горбисті спуск із підйомом уже подолали. А оскільки, так би мовити, бажання виконання мрій у кожного із відвідувачів велике, всі дружнім натовпом, крекчучи і зриваючись, «повзуть» у зворотному напрямі все тим самим стрімчастим і горбистим спуском і підйомом. Але лінивих без втішного призу не залишать: можна вдарити у барабан самого хазяїна Печери (так він скликає своїх слуг) або дотулитися розпаленілим чолом до каменя-«анальгіну»: знімає головний біль різного походження.

Вхід у лабіринт печери Кришталевої знаходиться на скелястому гіпсовому урвищі, який високо піднявся над глибокою долиною річечки Циганки. У долині і на горбистих берегах привільно розташувалося село Кривче. З оглядового майданчика відкривається дивовижний краєвид на річкову долину, синіючі вдалині поля і ліси. Внизу над городами панують білі і червоні дахи будинків. Віддалік, за густою зеленню садів, над стрімкими схилами плоскої гори піднялися гострокутні башти старовинної фортеці.

 


   

 Починається маршрут вузьким тунелем Вхідного коридору. Його стіни і склепіння, складені із значних кристалічних темно-коричневих гіпсів, у давні часи гладко відшліфовані підземними водами. У промінні світла на стінах виблискує, переливається, виграє мінливими виблисками гіпсовий кришталь. Створюється враження, що все навколо вкрите блискучим панцирем паморозі або незвичайним пальмовим гіллям, чи тонкою мозаїкою з дрібної біло-коричневої смальти. Хід м'яко освітлений .електричними світильниками. Час від часу зліва і справа чорніють напівзасипані отвори бокових відгалужень.
Але ось коридор розширюється, і якось несподівано на всі боки розбігаються багаточисленні ходи, утворюючи той заплутаний підступний ребус, ім'я якому — лабіринт. Півтора десятка сходинок ведуть на дно залу, в якому зміг би розміститися двоповерховий будинок. Величний спокій, дрімотна тиша...
Білосніжним кришталевим бісером вкриті стіни ходів, що ведуть далі. Раптом зверху з пітьми несподівано з'являється грізна голова Кам'яного буйвола. Примха природи ожвавила скельну брилу, навколо якої нависли інші кам'яні химери, також старанно вирізьблені скульптором — водою з темно-коричневого блискучого гіпсу. Серед них розправив могутні крила Кам'яний орел, ширяючий під самим склепінням печери.
    У сплетінні ходів виникають все нові і нові підземні зали: Див, Печера Скель, Завалів, Камін, Сталактитовий, Брил та інші.

 

Ось Вапняний зал. Скам'янілі вапнякові потоки створили в ньому настільки несподівані композиції, що уява мимоволі переносить нас у чарівний світ казок. Зал Камін. Якось по-особливому відчуває себе людина на дні цього великого кам'яного колодязя з прямовисними стінами. Величезною цілиндричною трубою він розтинає десятиметрову товщу гіпсів і впирається в плоску вапнякову плиту. Колись тут, у суцільній пітьмі вічної ночі, ярилися потоки води, міліметр за міліметром виточуючи у гірській породі цей порожнинний, свічкою прямуючий вгору циліндр.
     В екскурсійній частині Кришталевої печери найбільший за розміром зал Брил. У ньому відчуття надзвичайності вражає з першого кроку. Казковими химерами виглядають на дні дивні за обрисами кам'яні брили. У густу пітьму високого склепіння проникають гострі леза електричних променів.
На південний схід простягнувся лабіринт Карстової експедиції із залами Нехай, Академічний, Втрачених Надій, Обвальний, Дружби, Преси і унікальним лабіринтом Кам'яних квітів.
     Закінчується маршрут відвіданням Кришталевого коридору. Навіть заглянувши до зали печери не можна залишитися байдужим. Кам'яні лілії, дзвіночки, троянди, що зрослися у пишні суцвіття, переливаються у промінні кольорових прожекторів райдужним перламутровим блиском, змагаючись багатством форм і химерністю поєднань.

 

 


  

  Печера Кришталева нині відома не тільки як екскурсійний об'єкт, а як пам'ятка природи, своєрідний підземний музей-заповідник.
     Є ще один аспект можливого використання Кришталевої печери. Постійна температура, вологість і чистота повітря, повна ізольованість від ряду впливів зовнішнього середовища, мінеральні води, та мінералізовані грязі визначають Кришталеву печеру як можливу в майбутньому підземну лікарню;
                           Звідки з'явилося це диво природи?

Як утворилася під землею величезна  порожнина-лабіринт?
     Більш 20 млн. років тому південно-західна частина Східноєвропейської платформи була вкрита морем. З часом воно відступило, розчленилося на велику кількість роз'єднаних водоймищ-лагун. На дні відкладалися потужні товщі гіпсів. Пройшли ще мільйони років. Давнє море зникло, залишивши після себе гіпсові нашарування. Під час Карпатського гороутворення і руху Волино-Подільської плити, осадові відклади розітнула густа сітка тріщин. По них циркулювали води, розмиваючи гіпси. В результаті цього складного і довготривалого, названого карстовим процесу, тріщини поступово перетворилися у підземні канали, галереї, зали, утворивши великі лабіринти.
Пройшло багато століть. Річкові долини заглибилися й рівень ґрунтових вод понизився настільки, що печери стали вільними від води. У підземеллях, що мають відкрите сполучення з поверхнею, знайшли притулок перші мешканці — дикі тварини. І, нарешті, декілька тисяч років тому, у пошуках захисту від небезпеки і стихії, в окремих печерах Подолії оселилася людина.

1

 

doc
Пов’язані теми
Географія, Інші матеріали
Інкл
Додано
22 квітня 2021
Переглядів
889
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку