1. з’ясувати хiд міжусобної боротьби мiж синами Володимира Великого та утвердження в Києвi Ярослава;2. охарактеризувати основнi напрямки вутрішньої та зовнішньої полiтики князя Ярослава Мудрого; 3. ознайомитися з основними положеннями першого збiрника законiв «Руської правди»; 4. розкрити значення дiяльностi князя для розвитку давньоруської держави; Завдання уроку:
РОБОТА ІЗ ІСТОРИЧНИМ ДЖЕРЕЛОМ («Літопис Руський» — хрестоматія). Багато зробив князь для розбудови Києва. Ось як повідомляє про це «Літопис Руський»: «В літо 1037 р. заклав Ярослав город великий Київ, а біля нього Золоті ворота. Заклав і церкву митрополичу на честь Святої Софії, премудрості Божої, а потім на Золотих воротах кам'яну церкву Святої Богородиці Благовіщеня... Після цього заснував монастир Святого Георгія і Святої Ірини. Навколо «міста Ярослава» було зведено потужні укріплення; їх довжина сягала 3,5 км, висота земляних валів — 14 м, товщина в основі — 30 м. Рови, що могли заповнюватися водою, були 13—18 м завширшки. На берегах Дніпра вище «новий Константинополь» зі своєю Софією, Золотими воротами, храмами Св. Ірини та Георгія. Недарма німецький ХРОНІСТ другої половини XI ст. Адам Бременський називав Київ суперником Константинополя.
РОБОТА ІЗ ІСТОРИЧНИМ ДЖЕРЕЛОМУ рік 6562 (1054). Преставився великий князь руський Ярослав. А коли ще він був живий, поставив він синів своїх, сказавши їм: “Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й бог буде в вас і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненавісті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я,— замість себе,— стіл свій, Київ, найстаршому синові... Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду — Переяславль, а Ігорю — Володимир, а Вячеславу — Смоленськ. І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього уділу... Сам же Ярослав був слабий... Отож приспів Ярославу кінець життя, і оддав він душу свою богові місяця лютого у двадцятий (день), в суботу першої неділі посту...”.