Тема "Спочатку було слово" (до дня писемності)

«Спочатку було слово»

Мета: навчати розумінню того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава, розширювати знання про красу і багатство української мови, ознайомити дітей з українськими звичаями; пробудити почуття національної гідності; формувати   соціальний досвід у підлітків, успадкування духовних надбань і досягнення високої культури міжнаціональних взаємин,  виховувати толерантність до національних меншин та повагу до культурної спадщини рідного народу, любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання: вишиті рушники, ілюстративно – демонстраційна презентація, музичний супровід.

Місце проведення заходу: актова зала, святково прибрана.

ХІД ЗАХОДУ

Звучить мелодія «…»

Голос з-за куліс «Чую мови барвистий розмай

Щиро радуюсь кожному слову,

Говори мені, серце втішай –

Чути хочу чаруючу мову.» (Р. Гамзатов)

На сцену під музику виходять дівчата з кетягами калини.

Уч. 1  Мелодійна моя промениста, 

Як земля, твій багатий словник.

Українськая мово пречиста,

Ти ж у серці народу навік!

Уч. 2             Українська прабатьківська мово,

До зірок через терни ідеш.

Рідна мово моя пелюсткова,

Ти у серці народу живеш!

Уч. 3             О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт,

І гул століть і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

Уч. 4  О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного ніколи не віддам.

Музика стихає. Виходять ведучі:

Вед. 1: Доброго дня усім гостям нашого свята!

Вед. 2: Ласкаво просимо вас на слово щире, на бесіду мудру.

Вед. 1: Вельмишановна громадо Шевченківського НВО! Нині світле свято зібрало нас у цьому залі –  День української писемності та мови, який ми відзначаємо щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.

Музичний номер Співає ….

Вед. 2:            Та звідки ж воно, оце слово,    

Ніколи, здається, не чуте?

Ну просто не слово, а чудо –

Та звідки ж воно, оце слово,

Таке таємниче, неждане.

Таке невловиме, жадане

Зійшло у свідомості слово…

Вед. 1: Дейл Карнегі писав, що про людину судять з чотирьох речей:  як вона виглядає,  що вона робить,  як і що вона говорить.    

Вед. 2: Українська мова є однією з найдавніших мов світу. Сучасні дослідники вважають, що українська мова почала формуватись ще від середини І тисячоліття.

Вед. 1: Надзвичайно важливе значення в історії народу є виникнення письма. Протягом багатьох років учені зꞌясовували  коли і як народилась слов’янська писемність.

Вед. 2: Творцями слов’янської абетки вважаються  проповідники християнства, перші перекладачі грецьких духовних книг, що були видані слов’янською мовою – брати Кирило та Мефодій.

Виходять на сцену Кирило та Мефодій.

Кирило  …А літери, як неба зорі,                                     Являють щастя нам удень.

Мефодій Увечері ти бачиш долю,                                     Мрійливий затишок пісень.

 Кирило  Як добре, земле українська,                                    Що кращії твої сини

Мефодій  Плекають мову славнозвісну                                    На творчій, ясній глибині…

Кирило: Я – Кирило, а це мій брат Мефодій.

Мефодій Ми народились у місті Солунь у Греції у родині військового начальника. Населення тут поділялось на греків і слов’ян. Наша мати була грекинею, а батько – болгарином, тому ми з дитинства добре володіли двома мовами.

Кирило Здобувши освіту в Константинополі, я знав східні мови, латинську, арабську та староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці. А також викладав філософію у вищій константинопольській школі.

Мефодій Я був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, але незабаром вирішив усамітнився в одному з монастирів. У 863 році візантійський імператор Михайло направив нас з братом в Моравію, де ми повинні були вести церковну службу слов’янською мовою.

 Кирило Перед  відꞌїздом до Моравії я встиг розробити слов’янську абетку. А вже 863 року ми привезли до Велеграда слов’янську азбуку та три-чотири церковні книги, перекладені слов’янською мовою.

Мефодій Ця абетка отримала свою назву «Кирилиця» на честь її винахідника – мого брата Кирила. Азбука складалася з 43 літер, зокрема з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Саме кирилиця стала графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.

Кирило та Мефодій йдуть зі сцени.

Голос з-за куліс І хоч віки стирали дати,                                                   Забули авторів балад -                                                                                                                                                           З них гомонять вкраїнські Данте                                                                                                                                             Словами вічними, без вад.                                                                                                                                                           І їх краса не полиняла,                                                                                                                                                           І не померкла їхня суть,                                                                                                                                                           Бо люди їх охороняли,                                                                                                                                                           У вічність думи їх несуть.                           

Вед. 1: Найдавніша книга на Русі, яка написана кирилицею та дійшла до наших днів, – Остромирове Євангеліє – 1057 року. Воно зберігається в Санкт-Петербурзі, в бібліотеці Російської Академії наук.

Вед. 2: ……………..А ти знаєш кого вважають «батьком української історії та словесності»?

Вед. 1: Звичайно! Це Нестор Літописець. Він є укладачем та редактором «По́вісті мину́лих літ» — літописного зведення, складеного в Києві на початку XII століття.

Вед. 2: Так! Це найдавніша пам'ятка історіографії та літератури українців — віршований український епос періоду Київської Русі.

Нестор Літописець. (сидить за столом,  щось пише та диктує собі вголос)  

«Повість врем'яних літ з богом починаєм. Отче благослови. Повість врем'яних літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідси пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала. Тож почнемо повість оцю» - піднімає голову та звертається до зала: «Народився я у Києві. У 17 років поступив послушником до Печерської обителі, але монахом став не одразу. Згідно з церковними правилами, ті, хто готував себе служінню Богу в монастирі, підлягав обов’язковому трирічному випробуванню. Випробування я витримав і був удостоєний дияконського сану.

Справою мого життя стала книжна справа, складання літописів. Я мав знання з історії, літератури, грецької мови та богослов'я, досконало володів грецькою мовою.

До сьогодні збереглися «Житіє Феодосія Печерського» та «Чтєніє про Бориса і Гліба», проте найвідомішим моїм твором став літописний звід  «Повість минулих літ». Його написання я розпочав у 40 років.

Вед. 1: Цей твір складений на основі сучасних автору подій та архівних літописів, народних переказів та оповідань. Нестор-літописець вирушає на пошуки першоджерел до Володимир-Волинського та у Зимненський і Святогірський монастирі. Унаслідок чого Волинський літопис було включено до «Повісті врем'яних літ» майже в повному обсязі.

Вед. 2: Для тих часів це була неймовірна титанічна праця! «Повість врем'яних літ» було завершено близько 1113 року.  

Голос з-за куліс  …Тепер ти вільна, рідна мово.

Писемність гучно розцвіла,

Все більше ніжності, любові

На наші довгії літа.

Розмова, думка, голос тихий,

Цікавий погляд дуже милий.

Тримайся мужності, вивчай,

Вдивись в лексичний водограй…

Уч. 1: Перша друкована книга  в Україні під назвою „Апостол” була надрукована у Львові в 1574 році друкарем Іваном Федоровим. Поява друкованих книг мала значний вплив на розвиток всієї української культури.

Уч. 2: Павло Алепський, арабський мандрівник, який у середині 17ст. відвідав українські землі, зробив такий запис: "...по всій козацькій землі ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала; всі вони, за малими винятками, вміють читати та знають порядок богослужби й церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях".

Уч. 3: Зачинателем сучасної української літературної мови вважається Іван Котляревський. Його «Енеїда» — перша масштабна пам'ятка українського письменництва, що була укладена розмовною українською мовою. Поема започаткувала становлення нової української літератури.

Уч. 4: Минав час. Невтомна й самобутня українська мова лунала і в Карпатських горах , і в поліських просторах, кружляла дзвінкою луною і по Наддніпрянщині,  і в деснянських долинах. Дзвеніла потічком у смерекових зрубах, співала жайворонком над білосніжними мазаночками і розливалася сосновим духом у поліських хатинах… От лиш панське ярмо уривало шию, напувало гірким потом.

Голос з-за куліс  Не говори: в нас мова солов'їна

Бо мова вище, ніж пташиний спів.

В її скарбниці – доля України,

Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,

Із попелища феніксом встає.

Для нації вона гарант на вічність,

Тому її так люто ворог б'є.

Музичний номер. Грає на бандурі …

Уч. 5:   Основоположником української літературної мови є Т. Г. Шевченко. Дата 1840 рік - рік коли вперше було видано твори Т. Г. Шевченка, – може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова подолала важкий, але плідний шлях розвитку.

Уч. 6:   Валуєвих на кривду нашу                                     В житті було й перебуло…                                                                                                                                                           Зневір’ям повнилася чаша                                                                                                                                                          І в чаші - пінилося зло.                                                                                                                                                          І рідне слово завмирало                                                                                                                                                          В засиллі,                                                                                                                                                                                      В дальній глушині.                                                                                                                                                                        Його зневагою карали,                                                                                                                                                          Його палили на вогні.                                                                                                                                                           Його в Шевченковому серці                                                                                                                                            Вбивали царські холуї                                                                                                                                                          Однак воно в нерівнім герці                                                                                                                                            Стояло за права свої

Вед. 1. Над удосконаленням українського правопису працювали І. Павловський, автор „Української граматики”, І. Максимович, І. Квітка-Основ’яненко.

Вед. 2: Запрошуємо вас переглянути одну повчальну історію.

(На сцені стіл, на якому вставлено макет вікна поїзда; за столом четверо пасажирів, за трибуною оповідач)

Оповідач. Було це давно, ще за старої Австрії, у далекому 1916 р. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів – Відень» їхали 4 пасажири: англієць, італієць, німець та українець. Розмови велися навколо різних проблем, нарешті заговорили про мови: чия мова краща та  котрій із них належить світове майбутнє.

Англієць. Англія – країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Ньютона. Безумовно їй належить світове майбутнє.

Німець. Ні в якім разі! Німецька мова – це мова двох великих імперій: Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, це мова Гете, Шиллера, Канта. І тому, саме вона претендує на світове панування.

Італієць. Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Нею написані нетлінні твори Данте, Петрарки, опери Верді, Росинні. Тому італійська мова має бути провідною у світі.

Українець. Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну могли б ви своїми мовами написати вірш, в якому б усі слова починалися з однакової літери?

Усі. Ні, ні, ні! Це неможливо!

Українець. Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім неважко. Просто  назвіть якусь букву.

Німець. Нехай буде буква «С».

Українець.  Сипле, стелить сад самотній                                                 Сірий смуток – срібний сніг,                                                                                                                                             Сумно стогне сонний струмінь,                                                                                                                                             Серце слуха скорбний сміх.                                                                                                                                             Серед саду страх сіріє,                                                                                                                                                           Сад солодкий спокій снить,                                                                                                                                             Сонно сиплються сніжинки,                                                                                                                                             Струмінь стомлено сичить.                                                                                                                                             Стихли струни, стихли співи,                                                                                                                                             Срібні співи серенад,                                                                                                                                                           Срібно стеляться сніжинки –                                                                                                                                             Спить собі самотній сад.

Вед. 1: ……………….! А ти колись пробувала писати вірші?

Вед. 2: Так, але , здається, не дуже вдало. Проте я знаю одну дівчину, в якої це гарно виходить.

Вед. 1:  Ми пропонуємо вашій увазі поетичний нарис талановитої  дівчини…..

Виступ (читає свої вірші) ….

Вед. 1: Олесь Гончар писав: "Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів - скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе".

Вед. 2: «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова,» - говорив Максим Рильський

Вед. 1: Видатний російський письменник  Лев Миколайович Толстой писав у свєму щоденнику:  «Я дуже люблю … народну українську мову звучну, барвисту й таку м’яку.»

Вед. 2: «Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно-зернисте, як самі перла,» - Микола Гоголь

Музичний номер     

Вед. 1:  Моя прекрасна українська мово,                                    Найкраща пісня в стоголоссі трав.                                                                                                                                            Кохане слово, наше рідне слово,                                                                                                                                            Яке колись Шевченко покохав.

 Вед. 2:  Ти все знесла: насмішки і зневаги,                                    Бездушну гру ворожих лжелюдей,                                                                                                                                            Та сповнена любові і відваги                                                                                                                                            З-за ґрат летіла птахом до людей!

 Вед. 1: Ти наш вогонь на темнім полі битви,                                   Невинна кров, пролита в боротьбі,                                                                                                                              тебе вкладаєм тихо до молитви                                                                                                                                            І за спасіння дякуєм тобі.

Вед. 2:   "Коли забув ти рідну мову -                                     біднієш духом ти щодня;                                                                                                                                                          ти обчухрав себе до пня...                                                                                                                                                          Ти втратив корінь і основу,                                                                                                                                                          душею вигорів дотла,                                                                                                                                                           бо ти зневажив рідну мову,                                                                                                                                                          ту, що земля тобі дала...»

Вед. 1: Наше свято закінчується. Але сподіваємося, що у ваших серцях залишиться живий вогник української мови.

Вед. 2: Нашої рідної мови! Дякуємо за увагу! Вітаємо зі святом вас!