Тема. Василь Стус. Життя і творчість, сповнені тривоги, відчаю, боротьби…

Тема. Василь Стус. Життя і творчість, сповнені тривоги, відчаю, боротьби…

Мета: створити умови для розуміння трагічної долі Василя Стуса в контексті драматичних умов 60-80рр.ХХст., показати зв'язок української літератури багатостраждальним життям  нашого народу;

формувати комунікативні компетентності, критичне мислення учнів, працювати з історичними джерелами, розвивати творчу уяву, образне мислення;

виховувати в учнів інтерес до літературно – історичного минулого своєї країни, формувати громадянську свідомість, утверджувати почуття суспільної відповідальності за індивідуальний вибір людини, виховувати в учнів почуття патріотизму.

Тип уроку: урок - дослідження

Обладнання: комп’ютерні презентації, проектор, фрагменти   листів             В. Стуса, його спогадів.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Вступне слово

У нашій літературі, як і в житті взагалі, були щасливі, котрим завжди таланило і котрі прожили своє життя більш-менш спокійно. Вони писали й видавали свої твори великими тиражами та втішалися славою колишньою і сучасною. А коли вони помирали – їм влаштовували величаві похорони з участю високих державних достойників. Але були й інші, котрі в тривожний час несподівано появлялися зі смолоскипами серед темряви, і, освітивши морок ночі, передчасно гинули – «канули у вічність молодими». На їхніх могилах не ставили великих пам’ятників, не ставили хрестів, а вкопували в землю дерев’яні стовпці з металевим числом замість прізвища. До цих останніх належав і Василь Стус – героїчна і водночас трагічна постать, яка поєднувала в собі незвичайний талант поета з непохитним характером людини – оборонця самобутності України і її культури.

ІІ. Оголошення теми та епіграфа уроку

Саме про нього і поведемо мову на сьогоднішньому уроці , тема якого «Василь Стус. Життя і творчість, сповнені тривоги, відчаю, боротьби…»

Епіграфом нашого уроку нехай будуть слова самого Василя Семеновича

Я знаю, що заради щастя рідного народу я міг би всім пожертвувати.

В.Стус

Прекрасні слова. Чи не так? Та головне – це не просто слова. Це виважене кредо, засвідчене життям. За цими словами - діло, вчинок. За ними – доля, життя і творчість, життя і смерть. І сьогодні ми матимемо нагоду в цьому переконатися.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності,  цілепокладання

Удома, готуючись до уроку, ви переглядали кінофільми про Стуса, знайомилися з історичними документами, перечитували спогади про нього сучасників,  епістолярну спадщину митця. То ж чого чекаєте ви від  уроку, відповіді на які запитання хочете знайти сьогодні?

Відповіді учнів

Я рада, що постать В. Стуса викликала у вас таке зацікавлення, і сподіваюся, сьогодні ми з’ясуємо, хто ж він, Василь Стус? Як зростав, чим жив, з чого радів і від чого страждав? Хто обдарував його абсолютним слухом на правду й справедливість? 

ІV. Сприйняття та усвідомлення  навчального матеріалу

1. Колективне відтворення учителем і учнями фактичного матеріалу (у формі відвідування заочного музею речей – асоціацій)

Переконана, що про життя такої непересічної особистості, якою був Стус, говорити монологічно недоречно і неможливо. Тож запрошую вас до віртуального музею  асоціацій. У ньому будуть представлені речі, які на певному етапі життя майбутнього письменника відіграли знакову роль у формуванні його характеру, світоглядних переконань. Ви будете одночасно і відвідувачами, і екскурсоводами в цьому музеї. А справитися з цією роллю вам допоможуть матеріали, які ви опрацьовували вдома. 

Результатом перегляду експонатів віртуального музею речей-асоціацій має стати створене кожним із вас інформаційне  гроно «Василь Стус».

Отож до вашої уваги   експонати  музею.

Ось так ріс, виховувався, мужнів майбутній письменник.

2.  Актуалізація опорних знань з історії України.

Перевірка випереджувального домашнього завдання

Отож к.50-х – п. 60рр. – час приходу Стуса в літературу. Давайте пригадаємо, чим знаменувався цей період у суспільному та культурному житті України.

Пропоную короткий екскурс в історію, який підготувала для нас група суспільствознавців. Їм слово.

Повідомлення на тему «Шістдесятництво» як культурологічне й соціальне явище»

Подякуємо групі суспільствознавців за змістовне повідомлення.

Отож В.Стус, як решта його однодумців, безкомпромісний, запальний, нетерпимий до будь-якої неправди, диявольськи гордий, своєю національною суттю, нещадно ворожий існуючій владі вибирає відкриту боротьбу .Він став до лав дисидентів.

Пригадайте, що вам відомо про дисидентський рух з  уроків історії .

Дисидентство – виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці.

Якими ж методами боролись дисиденти з існуючим тоталітарним ладом?

Дисиденти відкидали збройні методи боротьби. Вони писали листи-протести до керівних органів УРСР та СРСР; відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій, урядів демократичних країн; організували і розповсюджували самвидав; організовували мирні акції протесту, вивішували синьо-жовті прапори, розповсюджували листівки; створювали правозахисні організації, як-от Українська Гельсінська Група, членом якої був В.Стус.

Отож  Стус не міг мовчати. І він заговорив.

Сталося це 1965 року на прем’єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Глядацька зала кінотеатру «Україна» була переповнена. Після перегляду картини слово взяв І. Дзюба. У своєму виступі він говорив про те, що Україною покотилася хвиля арештів прогресивної інтелігенції. Організатори показу одразу відключили мікрофони й увімкнули сирени, які заглушували промовця. Тоді зі свого місця в глядацькій залі підвівся Василь Стус і запропонував: «Хто проти тиранії, встаньте!». Майже всі встали. То була стихійна, незапланована акція протесту проти існуючого режиму, ініційована Василем Стусом.

Відтоді почався його шлях на табірну Голгофу.До речі, згадайте, куди вступає В. Сту с у 1953 році (Аспірантура інституту літератури імені Шевченка у Києві).

Слово документаліста.

 І так людина неабиякого інтелекту, перспективний літературознавець і літературний критик ,заробляє на хліб насущний на будівництві метро, працює кочегаром, будівельником, молодшим співробітником Державного історичного архіву. А у видавництвах безнадійно чекають виходу в світ  його перша поетична збірка «Круговерть» та два варіанти збірка «Зимові дерева». Вони так і не були надруковані. Чому? 

Незважаючи на утиски й переслідування,  продовжував писати й активно виступати проти свавілля й беззаконь брежнєвської системи.

«Я просто інакше вже не можу!- скаже Стус у розмові з товаришем Ю.Покальчуком.- Я знаю, що одного разу за мною прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю, що мушу її пережити саме ось так!» 

І лихе передчуття збулося. Виступивши над могилою по-звірячому вбитої художниці Алли Горської, Стус остаточно прирікає себе на подальшу мученицьку долю.

У січні 1972 р. його заарештовують. Синові Дмитрові було 5 років.

У чому звинуватили Стуса і чи справедливими були ті звинувачення? Відповідь на це запитання знають учні-документалісти,   які  опрацьовували історичні джерала.

Відбуває покарання у Мордовії, у Магаданській області.

Парадоксальна ситуація…За кордоном його визнали як поета, хвалили й друкували, а тут на рідній землі, він засуджений як державний злочинець, він ізгой, чужий.

Знервований і знесилений тяжкою життєвою й соціальною боротьбою Василь Стус починає писати політичні заяви, вимагаючи справедливого для інших, які також зазнали ударів лихої долі й потребують підтримки.

У травні 1980 р. знову обшук на квартирі, арешт, а восени суд і ще суворіший вирок: 10 років таборів особливого режиму і 5 – заслання.

 В яких жахливих умовах довелося Стусу відбувати покарання?

7. Виразне читання поезії «О земле втрачена, явися…», перегляд плейкасту

О земле втрачена, явися

бодай у зболеному сні

і лазурове простелися,

пролийся мертвому мені!

Минуле, озовися, де ти?

Забуті радощі, жалі.

О земле втрачена, явися

бодай у зболеному сні,

і лазурово простелися,

і душу порятуй мені.

Напевно, Україна  часто снилася Стусу-в’язневі. На жаль, повернутися  на батьківщину йому довелося в труні. Серце поета перестало битися  4 вересня 1985 року в карцерній камері. Ніхто не знає справжньої причини смерті Стуса. Його поховали на табірному цвинтарі, а прохання родини перевезти тіло додому відхилили на тій підставі, що термін ув’язнення ще не вийшов.

Але 19 листопада 1989 р. Україна таки прийняла у своє лоно прах поета. Його перепоховання наприкінці доби «розвиненого соціалізму»  спровокувало вихід на вулиці Києва майже 100000 людей. Десятки тисяч ще вчора лояльних радянських громадян не побоялися не лише прийти й провести в останню путь тіла невідомих тоді Юрія Литвина, Олекси Тихого, Василя Стуса, а й узяти в руки жовто-блакитні та чорно-червоні прапори - це на той час загрожувало втратою роботи, виключенням з інститутів, викликом в КДБ.

Тільки через чотири роки він був реабілітований за відсутністю складу злочину.

У той день значна кількість українців уперше в житті здолала страх перед всесильністю держаної тиранії. й поета в символ нескореності й незламності українського духу.

Відео-презентація

     Вірш «Як добре те, що смерті не боюсь я»

Як добре, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражданням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Митець приходить до нас разом зі своїми творами.

Проблемні запитання уроку

- Якою хотів бачити Україну В. Стус?

- Чи збігаються ваші погляди з поглядами В.Стуса?

- Чим був зумовлений вибір В. Стусом свого драматичного, сповненого страждань життєвого шляху?

- Так чого більше в особистості В. Стуса поета чи громадянина?

В. Стус – прямий духовний нащадок Шевченка, чому?Чи тільки тому, що Шевченко і Стус прожили 47 років?

Отже Стус прямий духовний нащадок Шевченка. А чи зараз у ХХІ столітті чи є постаті, які могли б стати поряд зі Стусом, для яких велика ідея варта людського щасті, людського життя?

V. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Як бачимо, життя Стуса – це дорога через терни до зірок. Людина героїчного духу, він поклав своє життя на вівтар безкомпромісної боротьби з тоталітарною системою за щастя рідного народу в незалежній Україні.

Книга його буття нами прочитана. Я пропоную вам зараз узагальнити почуте в формі поетичної мініатюри:сенкана, інформаційного грона, образу митця..

Як бачимо у ваших роботах повторюються одні і ті ж вислови. Основне, що В.Стус– поет, борець, патріот, який палко любив свою Батьківщину.

Заключне слово

Закінчити нашу розмову я хочу фрагментом листа Стуса до сина, переадресувавши їх усім вам

«Я дуже хочу, аби Ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожере – поки й гегне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід? Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хворого голуб’ятка, – годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб’я стрибало за ним, як за батьком. В моїй пам’яті – поки й житиму – буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі, рамена, долоні, голову . І від того, що це було, що це бачив я і бачили інші люди, - світ став кращий. Бо й мені й іншим хотілося – жити так, аби голуби сідали на плечі…»

VІ.  Домашнє завдання

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________