Тема. Вступ. Що вивчає курс «Географія: регіони та країни». Регіони світу (за класифікацією ООН). Політична карта та її головні об'єкти

Тема. Вступ. Що вивчає курс «Географія: регіони та країни». Регіони світу (за класифікацією ООН). Політична карта та її головні об'єкти

План

1. Про що ви дізнаєтеся з курсу «Географія: регіони та країни»

2. Регіони світу за класифікацією ООН

3. Джерела знань про регіони та країни світу

4. Політична карта та її особливості

1. В основу курсу покладено регіональний та країнознавчий принципи. Загальною метою курсу є формування єдиної географічної картини світу на прикладі вивчення населення та просторової організації економіки як у регіонах, так і в окремих країнах з урахуванням сучасних геополітичних, соціальних, економічних та екологічних аспектів.

2. З попередніх років вивчення географії вам уже відомий поділ світу на материки (континенти), що має фізико-географічне підґрунтя, та частини світу, в основу виокремлення яких покладено історичний чинник. Окрім того, в географічній науці існує поняття «регіон світу».

Регіон світу (від лат. regio – область) – група країн і територій, що мають спільне географічне положення й вирізняються спільними рисами: природними, історичними, геополітичними, економічними, соціальними, культурними, етнічними, демографічними, туристично-рекреаційними та ін.

Статистичний відділ ООН задля здійснення статистичного аналізу процесів та явищ, що відбуваються в сучасному світі, розробив систему, за якою поділив материки на великі регіони світу (макрорегіони), які, в свою чергу, поділяються на менші субрегіони. Зазначимо, що віднесення країни чи території до того чи іншого регіону не залежить від жодних політичних, економічних або інших чинників. Так виникла геосхема ООН, за якою світ поділений на 5 великих регіонів (макрорегіонів): Європа, Азія, Океанія, Америка та Африка. Кожен з них поділений на субрегіони.

Комплексним вивченням регіонів і країн займається наука «країнознавство», яка є складником економічної і соціальної географії світу.

Країнознавство – синтетична наука про політичну, соціальну, економічну та культурологічну сфери існування окремих регіонів, країн і світу в цілому.

Зростає конструктивна роль країнознавства в пошуках раціонального устрою країн: створюються схеми територіальних структур і мереж, виробляються принципи територіальної організації продуктивних сил, розробляються напрями оптимізації середовища проживання людини. Країнознавство відіграє важливу роль у сфері зовнішніх економічних і політичних зв’язків, сприяючи підвищенню рівня їх ефективності шляхом формування географічної культури влади, підприємців, дипломатів.

3. Усі джерела інформації про регіони та країни світу можна поділити на статистичні, історичні, картографічні, інформаційні. Статистичні джерела інформації дають змогу відобразити певні кількісні співвідношення, а іноді й якісні закономірності розміщення населення і господарства регіонів і країн. Важливим наслідком цього є моделювання різних соціально-економічних процесів та об’єктів. Аналіз історичних документів у країнознавстві уможливлює розгляд розвитку регіонів і країн у часі. Знання історичного минулого необхідне для розуміння сучасної географії населення і розміщення продуктивних сил, а також для прогнозування їх змін на прикладі конкретних регіонів і країн світу. Економічні та політичні карти є, з одного боку, інструментом економіко-географічних досліджень будь-якої території, а з іншого – його результатом. Нанесені на карту об’єкти та явища відображають їх взаєморозміщення і взаємозв’язки між ними. Карта є дієвим інструментом наукових досліджень. Через те її використовують на всіх етапах дослідження територій.

4. У вузькому розумінні – це тематична географічна карта, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нанесенням існуючих кордонів. На ній також зображено столиці держав та інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі. У широкому розумінні політична карта світу є зібранням відомостей про політичну географію світу.

Важливим поняттям політичної географії є «територія». У міжнародному праві під територією (від лат. territorium – область) розуміють простори земної кулі з її сухопутною й водною поверхнями, надрами й повітряним простором, а також космічний простір з небесними тілами в ньому. Ділянку водної поверхні певної водойми або її частини (моря, затоки, порту) у визначених межах називають акваторією (від лат. aqua – вода).

Головними об’єктами політичної карти є країни, держави та території

Країна – заселена територія з визначеними кордонами, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет або бути залежною від інших держав.

Держава – суверенне (незалежне) політичне самостійне утворення, яке здійснює владу на певній території та забезпечує в її межах господарську діяльність.

До складу території держави входять:

1) площа суходолу, що обмежена державним кордоном, включаючи надра (до технічно доступної глибини), внутрішні води, повітряний простір над країною;

2) згідно з Конвенцією ООН з морського права власністю держави, яка має вихід до моря або відкритого океану, є територіальні води – акваторія, що прилягає до берега в межах 12 морських миль (22,2 км);

3) повітряний простір над державою. Крім того, нині 40 % Світового океану поділено на морські економічні зони до 200 морських миль (370,4 км) завширшки та на глибину до 500 м. У результаті територіальних конфліктів на політичній карті виникли самопроголошені особливі країни-утворення – невизнані держави.

Невизнані держави, або квазідержави (від лат. quasi – ніби, немовби; начебто держави), – це країни, які в односторонньому порядку проголосили незалежність, але не одержали загального міжнародного визнання.

До невизнаних держав належать, наприклад, Тайвань (який офіційно є частиною Китаю, визнаний 24 країнами), Турецька Республіка Північного Кіпру (визнана лише Туреччиною), Абхазія та Південна Осетія (на території Грузії, визнана 4 країнами), Придністров’я (частина Молдови, не визнана жодною країною світу), Косово (на території Сербії, визнана 111 країнами світу) та ін. У 2014 р. на частинах територій Донецької та Луганської областей України було створено т. зв. Донецьку Народну Республіку (ДНР) та Луганську Народну Республіку (ЛНР).

Окрім держав на політичній карті існують різні за своїм статусом території: залежні території, території з невизначеним статусом, міжнародні території.

Залежна територія – це країна, яка перебуває під владою іноземної державиметрополії.

З-поміж залежних територій розрізняють колонії та протекторати. Колонії позбавлені політичного суверенітету та економічної самостійності. Їх управління здійснюється на основі спеціального режиму. До колоній, зокрема, належать Гібралтар (Велика Британія), Гвіана (Франція), Французька Полінезія, Фарерські Острови (Данія) та ін. Протекторати зазвичай визнають над собою суверенітет певної держави в міжнародних відносинах, але зберігають незалежність у внутрішніх справах. Нині подібні міждержавні відносини склалися між США та «вільно асоційованими державами», як Пуерто-Ріко або Північні Маріанські Острови.

Існують території з невизначеним статусом: окуповані, нейтральні або спірні території, зокрема частково окупована Ізраїлем Палестина (визнана 134 країнами світу), Західна Сахара, що окупована Марокко, Крим, що окупований Росією.

Особливий статус міжнародної території має Антарктида, хоча згідно з Договором про Антарктиду від 1 грудня 1959 р. материк не належить жодній державі. Проте це не має офіційного визнання.

На сучасній політичній карті світу налічується близько 240 держав та територій. Кількість суверенних держав у ХХ ст. постійно зростала. Нині їх офіційно є 194. За геосхемою ООН, на політичній карті Європи розташовано 44 суверенні держави, в Азії – 47, в

Океанії – 14, в Америці – 35, Африці – 54.

193 суверенні держави входять до міжнародної Організації Об’єднаних Націй (ООН), яка створена для підтримки та укріплення міжнародного миру, безпеки та розвитку співробітництва між країнами.