Тематичний план з Географії кухарів І курс

№

Дата

Тема  уроку

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Знаннєвий компонент

Діяльнісний компонент

Оцінно-ціннісний компонент

ВСТУП (2 год.)

Що вивчає курс «Географія: регіони і країни». Регіони світу (за класифікацією ООН). Глобалізація як провідна тенденція розвитку сучасного світу. Пізнавальна та конструктивна роль країнознавства у сучасному світі.

називає регіони світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка,  Африка;

показує на карті регіони світу;

розрізняє поняття «регіон світу», «територія», «акваторія», «держава», «країна», «залежна територія»;

наводить приклади джерел географічних знань про регіони та країни світу;

у сучасному світі.

користується основними джерелами географічних знань про регіони світу;

читає політичні карти світу та регіонів.

розуміє: пізнавальну та конструктивну роль країнознавства

Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна політична карта світу та окремих регіонів. Головні об’єкти політичної карти.

Розділ I. ЄВРОПА (16 год. + 1 год.)

Тема 1.Загальна характеристика Європи (6 год. + 1 год.)

  Європа – найрізноманітніший регіон світу. Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад регіону. Сучасна політична карта Європи. Форми державного правління і територіального устрою країн Європи. Прояви сепаратизму. Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку. Європа в геополітичному вимірі. Інтеграційні процеси. Міжнародні організації в Європі: Європейський Союз, Рада Європи. Країни Шенгенської зони. Роль НATO у загальноєвропейській системі безпеки.

Дослідження № 1. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у Європі.

називає склад регіону;

розрізняє форми державного правління і територіального устрою країн Європи;

наводить приклади різних типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку; кількісних та якісних змін на політичній карті регіону;

показує на карті:

• субрегіони Європи (Західна Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа);
• країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Білорусь, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Мальта, Кіпр, Росія);

характеризує особливості демографічних та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні;

здійснює необхідні обчислення для оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами;

порівнює чинники міжнародної спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою;

обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі;

пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва економічно розвинених невеликих країн Європи;
вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені регіональною інтеграцією.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку країн  і субрегіонів Європи;

прогнозує позитивні риси та ризики вступу України до ЄС;

оцінює роль ЄС та НATO в регіоні; вплив ТНК на економіку регіону;

зіставляє позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи.

 Природні умови та ресурси Європи. Природні умови регіону. Господарська оцінка мінеральних, водних, земельних, біологічних ресурсів регіону. Рекреаційні ресурси.

основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації;

Населення Європи: демографічні процеси, природний та механічний рух. Демографічна політика. Структура населення регіону: статево-вікова, етнічна, мовна, релігійна. Найбільші мовні сім’ї та мовні групи. Українська діаспора у країнах Європи. Урбанізація, субурбанізація, рурбанізація, джентрифікація.  Світові міста в Європі, міські агломерації, мегаполіси.

• «центральну вісь» розвитку Європи, найбільші промислові регіони (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії);
• Лотаринзький мегаполіс;
• найбільші морські порти (Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона);
• аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль, Франкфурт-на-Майні);
• найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам, Франкфурт-на-Майні);
• світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Женева, Відень, Мілан);

розуміє зміст понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».

Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість: основні райони видобування палива, рудної та нерудної сировини. Шляхи покриття дефіциту мінеральної сировини та палива. Сільське господарство: зональна спеціалізація європейського регіону. Аквакультура. Лісове господарство.

Вторинний сектор економіки. Переробна промисловість: електроенергетика, металургія, машинобудування, хімічна, лісова, легка, харчова промисловість. Основні осередки та регіони промисловості. Реіндустріалізація. Особливості участі економічно розвинених невеликих країн Європи у міжнародному поділі праці.  Дослідження № 2. Відновна електроенергетика в країнах Європи: регіональні особливості та відмінності. Дослідження № 3. Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.

Третинний сектор економіки.  Сфера послуг: найбільші фінансові, торговельні, освітні центри, туристичні райони. Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли.

Практична робота 1 Порівняльна характеристика структури промислового виробництва двох економічно розвинених невеликих країн Європи (на вибір учнів)

Узагальнення знань з тем: «Вступ», «Загальна характеристика Європи»

Тема 2. Країни Європи (10 год.)

Німеччина: місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці (МГПП). Система розселення і роль федеральних земель в її розвитку.

називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі; домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки країн високорозвинених та середньорозвинених країн;

наводить приклади промислових виробництв та послуг, що міжнародну спеціалізацію окремих європейських країн;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн.

складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Польщі, Білорусі, Росії; картосхему просторової організації економіки країни;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних регіонів промисловості;

обґрунтовує особливості структури експорту й  імпорту товарів та послуг країн Європи.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у межах країни;

оцінює вплив ТНК на економіку країн регіону;

прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Німеччина. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Господарство. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Німеччиною.

Дослідження № 4. «Нове обличчя» Руру – постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів.

Франція: місце країни у світі та регіоні.

 Велика Британія.  Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни.

Дослідження № 5. Лондон, Берлін, Париж, Київ: схожість і відмінність сучасного розвитку міст.

Італія. Місце країни у світі та регіоні.

Дослідження № 6. Кластери в Італії як домінуюча форма організації виробництва товарів і послуг.

Практична робота № 2. Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з європейських країн «великої сімки» (на вибір).

 Польща. Місце країни у світі та регіоні.

Білорусь. Місце країни у світі та регіоні.

Росія. Місце країни у світі та регіоні.

Контрольна робота з теми «Країни Європи»

Розділ ІІ. АЗІЯ (11 год. + 1 год.)

Тема 1. Загальна характеристика Азії (5 год.)

Географічне положення, природні умови і ресурси Азії. Особливості економіко-географічного положення Азії. Склад регіону. Сучасна політична карта Азії. Форми державного правління і територіального устрою країн Азії. Типи країн Азії за рівнем економічного розвитку. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси. Міжнародні організації в Азії: АСЕАН, Ліга Арабських Держав. Геополітична структура регіону. Райони збройних конфліктів та проявів тероризму.

Дослідження № 7. Географічне положення країни як чинник її економічного розвитку (на прикладі Туреччини і Сингапуру).

називає склад регіону;

наводить приклади країн Азії, що належать до різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку;

показує на карті:

• субрегіони (Західна Азія, Південна Азія, Південно-Східна Азія, Східна Азія, Центральна Азія);
• країни Азії (Китай, Індія, Японія, Ізраїль, Республіка Корея, Сінгапур, Саудівська Аравія, Іран, Казахстан, Туреччина, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Ірак, Пакистан, Сирія, Монголія,  Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка, Мальдівські Острови, В’єтнам, КНДР, Афганістан);
• світові міста в Азії (Гонконг/Сянган, Сінгапур, Токіо, Шанхай, Дубай, Пекін, Мумбай, Сеул, Нью-Делі, Стамбул, Бангкок);
• мегаполіси (Токайдо в Японії, Дельта річки Янцзи, Гонконг/Сянган – Гуанчжоу в Китаї);

Діяльнісний компонент:

характеризує: особливості демографічних, урбанізаційних процесів та розміщення населення в Азії, основні риси сучасного стану економіки;

пояснює виникнення міждержавних конфліктів у регіоні;

порівнює: ресурсозабезпеченість, працересурсний потенціал субрегіонів Азії;

особливості господарства різних за рівнем економічного розвитку країн Азії;

обґрунтовує  розміщення основних районів видобування мінеральних ресурсів, обробної промисловості в Азії;

використовує тематичні карти для порівняння спеціалізації сільського господарства  субрегіонів Азії.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Азії;

оцінює вплив глобалізації, в т.ч. ТНК на місце країн Азії в міжнародному географічному поділі праці;

висловлює власні судження щодо шляхів вирішення міждержавних конфліктів у регіоні;

ілюструє прикладами вплив політичних та економічних процесів у регіонах Азії на Україну.

Природні умови та ресурси Азії. Населення.

Дослідження№ 8. Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії.

Природні умови регіону. Господарська оцінка мінеральних, водних, земельних, біологічних ресурсів регіону.  Рекреаційні ресурси. Населення Азії: демографічні процеси, природний та механічний рух. Демографічна політика.  Статево-вікова, етнічна, релігійна структура населення регіону. Урбанізаційні процеси.  Світові міста, міські агломерації в Азії, мегаполіси Японії та Китаю.

Особливості економіки країн Азії. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість: основні райони видобування палива, рудної та нерудної сировини. Вплив політичного чинника на розвиток видобувних виробництв. Сільське господарство: вплив агрокліматичних ресурсів, рельєфу, культури і традицій харчування, агротехнологій на спеціалізацію. Аквакультура.  Лісове господарство.

• басейни видобутку нафти і природного газу (Перська затока, Центральноазійський, Зондський);
• кам’яного вугілля (Карагандинський у Казахстані, Північно-Східний у Китаї, Східний в Індії), країни зі значним видобутком залізних руд (Китай, Індія, Казахстан), мідних руд (Казахстан, Монголія, Іран), олов’яних руд (Китай, Малайзія),

вольфрамових руд (Китай); райони лісозаготівлі, рекреації;

Практична робота № 3. Порівняння продовольчого кошика жителів країн Західної та Східної Азії.

Дослідження № 7. Географічне положення країни як чинник її економічного розвитку (на прикладі Туреччини і Сингапуру).

Тема 2. Країни Азії (6 год. + 1 год.)

Японія. Місце країни у світі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення.

називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки високорозвиненої країни та країн, що розвивається;

розрізняє поняття «рівень урбанізованості країни» та «темпи урбанізації»;

наводить приклади промислових виробництв та послуг окремих країн регіону;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн

аналізує динаміку чисельності та статево-вікову структуру населення окремих країн Азії на основі аналізу статево-вікових пірамід;

проектує вплив демографічних процесів на праце ресурсний потенціал країни;

дає оцінку ресурсозабезпеченості окремих країн;

складає: комплексну економіко-географічну характеристику Японії, Китаю, Індії;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процеси інформаційно-технологічного прориву Японії та Китаю;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення, розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

порівнює чинники міжнародної спеціалізації Японії, Китаю, Індії;

пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних районів (центрів) обробної промисловості;

характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг окремих країн регіону;

обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва Японії.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у Китаї, Японії та Індії;

порівнює позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі Японії, Китаю та Індії;

оцінює роль державних інституцій та громадянського суспільства у розвитку країни;
висловлює власні судження що до перспектив взаємовигідного співробітництва України з країнами Азії.

Японія. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Дослідження № 10. Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Традиції і технології у сільському господарстві. Транспортна система країни. Характерні риси просторової організації господарства: Тихоокеанський промисловий район, мережа технопарків і технополісів. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Японією.

Китай. Місце країни в світі і регіоні. Місце країни у світі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення.

Особливості економіки Китаю.

Дослідження № 11. Унікальність економічної системи Китаю. Експортна орієнтація економіки. Особливості розвитку і розміщення виробництв первинної і вторинної сфери. Домінуючі складові третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Спеціальні економічні зони. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Китаєм.

Індія. Місце країни в світі і регіоні. Практична робота № 4. Аналіз статево-вікових пірамід Японії, Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення.

Особливості економіки Індії.

 Дослідження № 12. «Коридори зростання» в Індії. Особливості структури економіки країни, що розвивається. Спеціалізація сільського господарства. Видобування мінеральних ресурсів. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Індією.

Контрольна робота з тем «Загальна характеристика Азії», «Країни Азії».

Розділ IІІ. Океанія (3 год.)

Тема 1. Австралія (2 год.)

Місце Австралія у світі і регіоні. Дослідження № 13. Національні парки Австралії – основа міжнародного туризму. Дослідження № 14. Канберра як політико-адміністративний центр країни. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора в Австралії.

називає чинники міжнародної спеціалізації країни;

показує на карті:

•райони видобутку корисних копалин на території Австралії (кам’яного вугілля, залізних, алюмінієвих, мідних руд, золота);

•найбільші промислові осередки Австралії (Південно-Східний, Південно-Західний);

•найбільші морські порти (Мельбурн, Сідней, Перт, Брісбен);

•світові міста в Австралії (Сідней, Мельбурн).

аналізує динаміку природного та механічного руху населення країни;

проектує вплив демографічних та міграційних процесів на працересурсний потенціал країни;

дає оцінку забезпеченості мінеральними ресурсами країни;

складає комплексну економіко-географічну характеристику Австралії;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

пояснює  особливості зональної спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків добувної та обробної промисловості в країні;

характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг країни;

обґрунтовує основні напрямки експорту сировини та імпорту капіталу й технологій

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів країни;

зіставляє позитивні та негативні насліди діяльності ТНК в Австралії;
висловлює власні судження щодо особливостей державного устрою країни;

оцінює місце Австралії на світовому ринку продукції первинного сектору економіки.

Особливості сучасного розвитку Австралії.

Дослідження № 15. Розвиток Західної Австралії у контексті зростання глобального попиту на природні ресурси. Домінуючі складові третинного сектору. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Географія вторинного та третинного секторів господарства. Характерні риси просторової організації виробництва товарів та послуг. Зовнішні економічні зв’язки, міжнародні зв’язки України з Австралією.

Тема 2. Мікронезія, Меланезія, Полінезія (1 год.)

Острівні країни Океанії. Дослідження № 16. Нова Зеландія – високорозвинена країна в Океанії. Дослідження № 17. Країни Океанії – регіон екзотичного туризму. Особливості географічного положення регіону. Держави та залежні території, що входять до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Види господарської діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країн. Кустарні промисли і ремесла. Зовнішні економічні зв’язки. Розташування військових баз іноземних держав.

називає приклади країн, що включені до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії;

показує на карті:

• Мікронезію, Меланезію, Полінезію;
• держави (Федеративні Штати Мікронезії, Маршалові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Палау, Фіджі, Тонга, Науру, Самоа, Кірибаті, Нова Зеландія);
• залежні території (острів Гуам, Американське Самоа, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Острови Кука, Піткерн).

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

пояснює особливості міжнародної спеціалізації країн;

обґрунтовує рівень економічного розвитку більшості  країн.

висловлює власні судження що до перспектив економічного розвитку країн.

Контрольна робота з теми Країни Азії, Австралії, Мікронезія, Меланезія, Полінезія