Тематичний ранок "Вічний як народ"
Тематичний ранок
до дня народження Т.Г.Шевченка.
«Вічний як народ»
Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість великого сина українського народу – Т. Г. Шевченка. Показати важку долю поета. Прищеплювати повагу і любов до нього, до України, до її чудової природи, до співучої солов’їної мови. Виховувати бажання вчити твори письменника.
Обладнання. Портрет Т.Г.Шевченка, ілюстрації до творів поета, виставка книг, рушники, калина.
Вчитель.
Шановні гості! Дорогі діти!
Звертаюсь сьогодні до вас
Мовою землі нашої,
Мовою матерів наших,
Народу нашого мовою!
Пісня про мову.
Учні.
- Наше свято присвячене дню народження видатного українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка.
- Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.
- Шевченків край. Так називають Черкащину. Тут, 9 березня 1814 року в селі Моринці в сім’ї кріпаків народився малий Тарас. Батько його – Григорій Іванович – був людиною письменною, тобто грамотною. Мати – Катерина Бойко – була ніжна, чутлива, роботяща жінка.
- Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку. Гірке дитинство випало на його долю. Коли Тарасові було 9 років – померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса, била його. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів і важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.
- «Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми,
(А ми малі були і голі)
Не витримав лихої долі
Умер на панщині».
- Багато лиха довелось зазнати Тарасові. На літо мачуха віддавала його в пастухи, а взимку він працював у наймах у дячка, який тоді навчав дітей у школі при церкві. Довелося тягати воду на високу гору до дячкової хати, мити та прибирати в школі, терпіти знущання школярів, але саме там допитливий, жадібний до знань Тарас навчився читати, писати, співати і малювати.
- Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом .
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога…
Уже покликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся богу і не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось.
Чого так весело було?
Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
8. Шевченко дуже любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби на березі річки, чи слухав, як пташки співають у гаю, бачив, як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші. Вони ввійшли до збірки «Кобзар». Багато віршів Шевченка покладено на музику.
9. Над Кобзарем
Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.
Ані шелесне верба височенька.
Наша Оленка відкрила «Кобзар»,
Вголос читає Тараса Шевченка.
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково,
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
Пісня «Зоре моя вечірняя»
Учні читають вірші: «Встала весна», «Садок вишневий коло хати», «Тече вода з-під явора», «Сонце заходить», «За сонцем хмаронька пливе», «Барвінок цвів і зеленів», «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер віє».
Пісня «Зацвіла в долині».
Гра «Доберіть слово».
10. Шевченко дуже любив Україну, її стрункі тополі, верби над ставами.
Вербову гілочку, як символ рідної України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання. Згодом посадив цю гілочку у казахській пустелі. Виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. А потім ще 200 вербинок виростив поет із її гілочок.
Вербовий гай у засланні нагадував Шевченку рідну Україну. А щоб поливати свій гай, він ще й криницю викопав.
11. Як широка сокорина віти розпустила…
А над самою водою верба похилилась.
Аж по воді розіслала зеленії віти.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
- І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою
Біленька хаточка.
І яр, і поле, і тополі,
І над криницею верба
Нагнулася, як та журба,
Далеко в самотній неволі.
13. Особливо Тарас Шевченко любив калину. Він присвятив їй свої вірші.
В своєму «Кобзареві» слово калина вжив 385 раз, всього в творах Шевченка калина згадується 965 раз.
Пісня «Калинова пісня».
- Т.Г.Шевченко був не тільки поетом, він був ще і талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив Шевченко нам у спадок. Він написав понад 1000 картин.
- Тарас Шевченко був кріпаком, тобто особисто залежний від поміщика селянин. Потім друзі допомогли йому стати вільним та викупили його у пана. Навчався в Академії мистецтв. Але за свої вірші був засланий, а потім відправлений у солдати до Орської фортеці. Там йому не давали ні читати, ні писати. Сили поета, його здоров’я були підірвані, але незламною лишалася воля. Хоч його потім і звільнили з заслання. Життя в Україні залишалося важким. Милою була лиш рідна природа.
- «І тільки ще чотири роки
Носив у серці біль глибокий,
Мов ті бездонні чорні ріки,
І враз заснув, заснув навіки».
17. Спочатку його поховали у Петербурзі, потім перепоховали в Україні, у Каневі, на Чернечій горі, згідно з заповітом.
18. «Як умру, то поховайте мене на могилі,
Серед степу широкого на Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі,
Було видно, було чути, як реве ревучий».
19. Шевченко прожив лише 47 років, із них 24 роки був кріпаком, 10 – в засланні і лише 13 – на волі.
20. Пам’ятають люди свого Кобзаря, вшановують його пам’ять: іменем Шевченка називають вулиці і площі, створюють музеї.
- В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні,
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої сумні.
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Неначе грішники до Бога,
Свої печалі несучи,
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас,
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те - Тарас!
Пісня «Щебетала пташечка».
про публікацію авторської розробки
Додати розробку