Тематичний тиждень "Пташок закликаю до рідного краю" презентація

Додаток 2 Слухання ЖАЙВОРОНОК І СОНЦЕУ полі лежала сіра грудочка землі, присипана снігом. Пригріло Сонечко. Розтанув сніг. Пропливла над полем хмарка, розсипалась дощем. Упала на сіру грудочку землі гаряча краплина води, в якій відбилося Сонечко. Перетворилася грудочка землі на сіру пташку — Жайворонка. Злетів Жайворонок у небо. Попробував співати, а пісня вийшла поганенька. Полетів він до Сонця й просить:— Сонечко, золотеє Сонечко, навчи мене гарної пісні.— Бери цей золотий клубочок і тягни до землі, — каже Сонечко. Узяв Жайворонок золотий клубочок і полетів до землі. Потяглася за ним тонка-тонесенька золота ниточка. Зазвучала чудова пісня. З того часу рано-ранесенько Жайворонок підлітає до Сонечка, і воно дає йому клубочок золота. Тягне золотую ниточку Жайворонок над полями — і чують люди чарівну пісню. Співає блакитне небо, співає золота пшениця, співає цілий світ. Як гарно! Василь Сухомлинський. Чи сподобався тобі твір? Чому?________________________________________________________ Намалюй ілюстрацію до цього твору

Додаток 3 Читання з другом Улітку на полях і лугах із ранку до вечора дзвінко виспівує жайворонок.   Із давніх – давен цей птах вважався символом єдності землі та неба. Маленький співак своїм щебетанням возвеличує ниву аж попід хмари, а блакить опускає до поля. Пісня виконується в польоті на великій висоті, після чого співак каменем летить униз. Однак уже через кілька хвилин він зможе знову піднятись у височінь. Жайворонка називають «Божим провісником», бо першим із польових птахів повертається з вирію. Вважається, що з прильотом сіренького треба розпочинати оранку та сівбу. А ще кажуть: коли жайворонок співає високо в небі, то молиться Богу. Що нового дізналися з прочитаного тексту._______________________________________________________ _______________________________________________________

Додаток 1 Читання для себе Жайворонки У кінці городу, від поля, розкошували високі гіллясті черешні. Відразу за черешнями тяглася широка, вся заросла густим різнотрав’ям, польова дорога, якою їздили хіба що весною коли орали і сіяли, та ще у жнива, іноді й восени. На тій дорозі до самісінької зими товклися гуси і качки навколишніх господарів. Ранок був сонячний, зелений та ще й сизий. А сизий тому, що за дорогою величезна нива виколісувала житечко. Миколка вигнав гуси саме тоді, коли вся дорога сміялася до сонечка золотими кульбабовими квітами. Він йшов босими ногами по м’якому килиму, полохаючи роботящих бджіл, що обціловували кожне золоте сонечко. Хлопчик: аж світився на сонці від радісного сприйняття весняного ранку!

І раптом гусяча ватага попленталася через кульбабову дорогу до сизої ниви. Малий нагнувся, взяв у руку грудочку землі і кинув її навздогін птахам, вигукуючи:— Не чіпайте житечка! Не чіпайте житечка! І яке було його здивування, що та чорна грудочка не впала на землю, а затріпотіла крильцями швидко-швидко і повисла у синьому небі над золотою дорогою і сизою нивою. Вона тремтіла, піднімаючись все вище і вище. І вчулося Миколці, як з неї витрушуються якісь дивні звуки…Тоді хлопчик кинув ще одну грудочку. І та також затріпотіла крильцями, піднімаючись ближче до вранішнього сонечка… Миколка кинув ще і ще декілька грудочок — і небо заспівало, задзвеніло неповторною весняною піснею. Малий почав приглядатися, як то тремтять крильцями кинуті ним грудочки. На свій подив, помітив у небі натягнуті золоті і срібні промені-струни, по яких вдаряли крильцями темні грудочки…Хлопчик так був вражений побаченим, що забув і про гусей… А над ним співало весняне жайворонкове небо, а під ногами цвіла весняна земля. Наче у казці. Микола Магера Поясни, що вразило хлопчика і чому?

Додаток 4 Робота зі словом. Запиши слово жайворонок різними кольорами.__________________________ __________________________ __________________________  Склади звукову схему слова жайворонок   Додай у вірш необхідне слово. В небі ___________________ в’ються,заливаються-сміються, Із букв слова жайворонок утвори грають, дзвонять цілий день, нові слова.і щебечуть, і співають, _______________________ і з весною світ вітають ________________________дзвоном радісних пісень. ________________________  

Додаток 5 Читання для себе. А ми шпаківні будували. А ми шпаківні будували…Як розпускалися садки,До нас весною завітали. Веселі наші співаки.І ціле літо, ціле літо. Вони співали нам пісні. Повиростали їхні діти,Такі ж співучо-голосні.(Бойко Григорій)Чи є в тебе шпаківня?_______________________ Чи живуть у ній шпаки?________________________

Додаток 6 Слухання Сірко і шпак. Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Сірко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів. Його всі люблять. І він намагається віддячити за це і дорослим, і малюкам. Кожного, хто відчинить хвіртку і ступить на подвір’я, собака зустрічає по-різному: поштарку — кількома глухуватими “гав-гав-гав”, дитину -ніжним скиглінням, батька чи матір, коли ті повертаються з роботи, радісним, щирим “гаву-гаву-гаву”, ніби хоче сказати: нарешті ви прийшли, я дуже скучив за вами. Змалечку Сірко подружився з нашими горобцями, які мешкають у хліві на горищі. Коло нього птахи харчуються взимку і влітку. Якось напровесні, коли повернулися із вирію до рідних домівок шпаки, вночі землю припорошив сніг. Вранці мати вилила у Сіркову миску рештки борщу і макаронів. Собака почав снідати.

Над будою нависла яблунева гілка, яку, наче намистини, густо нанизали горобці. Цього разу з ними прилетів худющий-прехудющий шпак. Поки Сірко чогось вередував коло миски, птахи, причаївшись, ніби поприлипали до гілок. Терпляче вони чекали своєї черги. Як тільки собака почистив лапою морду і повільно заліз до буди, виставивши в отворі голову, горобці м’ячиками скотились з гілок на землю і обліпили велику миску. Шпак з хвилину дивився, як горобці снідали, потім обережно спустився на нижню гілочку, боязко поглядаючи на собаку. Але той ніби нічого не бачив. Здавалося, що він милується своїми крилатими друзями, що тому й вередував коло миски, щоб більше їжі залишити зголоднілим птахам. Нарешті шпак набрався хоробрості, зіскочив на землю і швидко підійшов до гурту горобців. Він схопив щось з миски, відбіг до стовбура яблуні і почав похапливо їсти. Сірко здивовано подивився на незнайомця. Мовчки спостерігав за птахом, поки той не заліз у миску, розігнавши горобців. Тоді собака, не піднімаючи голови з лап, сердито блиснув очима і кілька разів суворо гавкнув. Але шпак не розгубився. Він схопив грудочку макаронів і злетів на гілку. Собака не спуска очей з новачка. А той, попоївши, несподівано заспівав: “Фіють-фіють-фі-фі-фі! Фіють-фіють-фі-фі-фі!”

Птах так радісно і щиро висвистував, що Сірко від задоволення аж зажмурився. Так тривало декілька хвилин. Потім, перепочивши, знову повторив свою вдячну пісню. І собака зрозумів свого гостя. З того часу шпак щодня прилітав до Сіркової миски попоїсти і так, аж поки не зійшов сніг. Поснідає чи пообідає, сяде на яблуневу гілку і давай висвистувати на все подвір’я. Сірко лежить і слухає, слухає… А той: “Фіють-фіють-фі-фі-фі! Фіють-фіють-фі-фі-фі!”Я прослухав твір під назвою______________________________ Події в ньому розвивалися у такому порядку: Вдячний шпак співає Сіркові пісні. Худющий шпак прилетів на яблуневу гілку. Шпак схопив грудочку макаронів і злетів на гілку. Птах заліз у миску і розігнав горобців.

Додаток 7 Читання з другом Шпак прилетів. Був тихий весняний ранок. Ще не зійшло сонце, тільки небо на сході стало рожевим. На голій гілочці клена голосно заспівав шпак. Він тільки-но прилетів з далекого теплого краю. Знайшов свою шпаківню,сів біля неї й радісно сповістив: — Я вже прилетів! Весна настала! Спів шпака почув у своєму гнізді горобець. Він спав під стріхою в теплому кубельці. Йому не хотілося рано вставати. Та, почувши шпака, горобець стурбувався. Він розбудив горобчиху, що спала в сусідньому кубельці, й сказав:— Шпак прилетів. Тепер нам доведеться раніше вставати. Бо за шпаком важко буде якусь їжу роздобути. Він скрізь устигне першим... Горобчиха зітхнула й відповіла: — Спасибі шпакові, що будитиме тебе, ледаря.  Василь Сухомлинський Підготуйте інсценізацію цієї казки.

Додаток 8 Робота зі словом. Ось хатина, в ній - співак. Як цю пташку звати? _______________ Дібрати споріднені слова до слова шпак.________________________________________________________Написати слово шпак Друкованими _______________Писаними ______________________Лівою рукою _____________________ Допиши слово шпак, зв'язавши слова у словосполученнях. Прилетів _____________; бачу ______________ ;милуюся _______________ ; змайстрував шпаківню ____________ .

Додаток 9 Читання для себе ЯК ЛЮДИНА СТАЛА ЛЕЛЕКОЮКолись у нашому краї була велика біда: люди не мали роботи, не вистачало на всіх землі, не раз і шматка хліба не було в хаті. Не витримав такого життя один чоловік та й подався шукати щастя в далях, в заморських краях. Тут він знайшов вічне літо, а головне хліб і воду. А більшого він і не бажав. Воно б, може, й нічого, але стала його діймати страшна ностальгія — сум за батьківщиною. Все більше й більше думав про повернення додому в рідний край. Хоча не назовсім, а так щоб трохи тут жити, а трохи в рідній стороні.— От якби я мав крила, то міг би хоч раз на рік злітати додому. Почув його молитви Господь і перетворив того мрійливого чоловіка в лелеку. 

Змахнув крильми лелека та й полетів до рідного дому, в Україну. Зраділо його серце, коли побачило свою землю, село, батьківську хату. Але й засмутилося, бо вже не зміг назад стати людиною. Звив собі гніздо на дереві, що росло у дворі колишньої хати, і став там жити. Так жив до кінця літа, аж стало його знову тягнути в чужий край, де тепло і харчі є. Зібрався та й полетів у вирій, до теплих земель. І так відтоді літає туди-сюди, по кілька місяців живе на батьківщині, а решту на чужині. Сім’я його розмножилася, з’явилися родичі — журавлі, чаплі. Тільки коли підіймуться ці птахи в небо, сумовито кричать: укру-укру. Не можуть вже вимовити, як перше, слово «Україна», але не забули своєї батьківщини.

Додаток 10 Читання з другом. Казка про жабку та лелеку На великому болоті, що заріс високим очеретом, жила собі-була хвалькувата жабка. З раннього ранку і до пізнього вечора вона голосно кумкала: - Кум-кум! Я жабка! Я смілива жабка! Я нікого не боюся! Інші жабки їй відповідали: - Кум-кум! Так-так! Ти смілива жабка! Одного разу прилетів на болото лелека, що шукав їжу для своїх маленьких лелеченят. Став він озиратися на всі боки та дивитися,кого б йому вхопити. Інші жабки швидко поховалися від лелеки і тихенько сиділи у воді. Лише хвалькувата жабка вилізла на камінець і почала свою пісню: - Я жабка! Я смілива жабка! Я нікого не боюся! Я... Але в цю мить лелека схопив її своїм дзьобом, змахнув великими крилами і поніс жабку до себе у гніздо  — діточкам на вечерю. Після того ніхто більше жабку не бачив. Недарма кажуть: «Не хвалися собою, бо будеш з бідою!» Людмила Горбаченко

Додаток 11 Робота зі словом. Сенкан. Хто? _____________________________________ 2. Який? _____________________________________3. Що робить? _________________________________4. Речення ___________________________________ 5. Синоніми __________________________________

Додаток 12 Слухання Чому в ластівки хвостик, мов ріжки (казахська казка)Давно колись правив світом страшний змій Айдахар. І жив тим, що пив кров. Нікого не жалів. А підлий комар був у нього на побігеньках. Гукнув якось змій комара та й наказує йому:– Облети всю землю й покуштуй кров усіх живих істот. А коли повернешся, розкажеш мені, в кого кров найсолодша. Тих я зводитиму з світу. Полетів комар. Виконав наказ і повертається назад. Дорогою трапилася йому ластівка.– Куди літав?– За наказом повелителя мого Айдахара облетів усю землю, щоб дізнатися, в кого найсолодша кров.– І в кого ж?– Найсолодша кров у людини, – гордо пропищав комар. Ластівка занепокоїлася.

– Не кажи, комаре, змієві правди. Людина добра, не губи її.– Ні, скажу!Ластівка знову:– Благаю тебе, комарику, не роби людині зла,– вона мій друг і захисник. А комар сміється:– Ні, скажу!Прилетів комар до Айдахара, а ластівка вже кружляє й кружляє.– Ну,– засичав змій, – розповідай про все, що розвідав. Не дай боже, скажеш неправду...– Володарю мій і повелителю,– почав комар, – скажу тобі щиру правду, нічого не приховаю. Найсмачніша, найсолодша кров у... Хотів сказати «у людини», та не встиг. Ластівка стрімголов кинулася на комара й відщипнула йому гострим дзьобом кінчик язика. Закружляв комар над змієм:– З-з-з... з-з-з... з-з-з... Але нічого вимовити не зміг. А ластівка весело джеркоче:– Я знаю, Айдахаре, що хотів сказати твій служка: найсолодша кров у змія.

Розлютився змій, скрутився в клубок, стрибнув у небо, роззявивши пащу. Але ж нема пташки, спритнішої за ластівку! Метнулася вона вбік – Айдахар тільки за хвостик її схопив. Та рвонулася ластівка і втекла від лютої смерті. А страшний змій з трьома пір’їнками в зубах упав з висоти на землю, вдарився об камінь та й навіки затих. Ось чому в ластівки хвостик, мов ріжки, й ось чому люди так шанують цю пташку. Я прослухав(ла) твір під назвою__________________________________________ Запитання персонажу, який сподобався__________________________________________ Запитання персонажу, який не сподобався__________________________________________

Додаток 13 Читання для себе Цікавинки про ластівок. Міські та сільські ластівки живуть поряд з людьми. Вони прикріплюють свої гніздечка до виступів дерев’яних стін, над вікнами, на горищах, під дахами будинків, де живуть люди. А у селі ці пташки часто оселяються у повітках та хлівах (це будівлі, де тримають свійських тварин). Берегові ластівки гніздяться у норах, які самі ж і викопують у високих берегах річок, схилах ярів, старих кар’єрів. Навесні можна побачити ластівок, що носять у дзьобиках багнюку з калюж, солому,  тоненькі гілочки. Саме з цих матеріалів вони ліплять свої маленькі ошатні гніздечка.

Іноді в ластівчиному гнізді оселиться горобчик. Ластівка тривожно в’ється навколо гнізда, намагаючись вигнати непроханого гостя. Та іноді й залишає своє гніздо і починає ліпити нове. Адже ластівки – дуже миролюбні пташки. Вони не люблять і не вміють битись, сваритись. Яєчка висиджує тільки мама-ластівка, а тато носить їй їсти. Про малих ластів’ят подружжя дбає разом, здобуває їм їжу. Ластівки дуже спритно ловлять комашок просто на льоту. Ластівка виводить пташенят аж двічі протягом літа. А на початку осені ластівки збираються у великі зграї. Літають у повітрі, сидять на дротах, готуються до важкого польоту у вирій, аж до далекої Африки. Підкресли червоним олівцем факти, які тобі були незнайомі. Підкресли синім олівцем факти про ластівку, які тобі були знайомі.

Додаток 14 Читання з другом Ластівка- Ти знов защебетала  У мене під вікном, Із вирію вернувшись, Клопочешся з гніздом. А там же вічне літо Цвіте як божий рай,  — Чого ж вернулась знову  Ти в мій журливий край?  — Хоч літо там і сяє, Любіше тут мені: Така квітчасто-пишна Вкраїна по весні. Така квітчасто-люба,  Що й в тім краю-раю Все бачу я хатинку, Де се гніздечко в’ю. Борис Грінченко. Чи сподобався вам вірш?Підготуйтеся прочитати його за ролями.

Додаток 15 Робота зі словом. Відгадай загадку. Запиши відгадку. Швидко скрізь цей літає,Безліч мошок поїдає,За вікном гніздо будує,Тільки в нас він не зимує.______________________________Добери споріднені слова до слова ластівка_____________________ _____________________ ______________________Засвітило сонечкоІ запахли квіти,Прилетіла _________________,Щоб весну зустріти.

Додаток 17 Читання з другом Соловейко застудився. Дощик, дощик, ти вже злива!Плаче груша, плаче слива. Ти періщить заходився,соловейко застудився. А тепер лежить під пледом,п’є гарячий чай із медом. Ліна Костенко. Соловейко. Соловейко. Навесні,НавесніСипле співи. Голосні,Голосні. Соловейку,Щебечи,Щебечи,Мене співам. Научи,Научи!Заспіваєм. Ми удвох,Ми удвох,Починаєм:— Тіу-тьох,— Тіу-тьох!Григорій Бойко. Який вірш сподобався більше?Чому?

Додаток 16 Читання для себе Легенда про соловейка. Колись давно соловейки не жили на наших землях. Гніздилися вони в далеких краях і не знали дороги в Україну. Але що були солов’ї дуже співучими, то літали по всьому світу, збираючи пісні різних народів для індійського царя, у саду якого вони жили. Залетів колись один із солов’їв в Україну і сів одпочити у якомусь селі. Почув пісні цього народу і стрепенувся - таких зворушливих пісень він ще не чув. З усіх земель зліталися солов’ї до царського саду, співаючи йому різноманітних чужоземних пісень. Але цар вже не раз їх чув і тому нудився. Аж ось під вікном заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув і звелів тому солов’ю співати день і ніч... Зачудовані солов’ї навесні гуртом полетіли в Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Тепер саме в Україні вони висиджують своїх пташенят, щоб ті від самого народження слухали найкращих у світі пісень. Початок. Основна частина. Кінцівка

Додаток 18 Робота зі словом