Тематичний вечір «Таємниці народної медицини»

Тематичний вечір  «Таємниці народної медицини»

Мета: поглибити знання про лікарські рослини; ознайомити з методами заготівлі лікарської си­ровини, приготування чаїв і на­стоїв, відварів; розкрити зв’язок людини між поколіннями за до­помогою звичаїв та обрядів нашо­го народу.

Обладнання: лікарська сирови­на, гербарій лікарських рослин, листівки, фітозбір.

Хід заходу

Вступне слово вчителя. На те­риторії України росте до 5 тис. видів рослин. У фармацевтичній практиці використовують майже 300 видів. 40% від усіх лікуваль­них препаратів виготовляють з лікарських рослин. (Учні назива­ють медичні препарати та росли­ни, з яких вони виготовлені.)

Люди часто пов’язують ліку­вальні властивості рослин із чу­додійною силою, про що розпо­відається у легендах. Багато рос­лин є елементом обрядів - вико­нуючи обрядові дії, пов’язані з певними рослинами, людина спо­дівається, що це допоможе зберег­ти здоров’я, зміцнити добробут сім’ї, посилити родючість землі.

Вважається, що найкращий час для збирання звіробою, полину, любистку, лопуха, м’яти, деревію, материнки та деяких інших трав - ніч на Івана Купала. Травам, зібраним у цю ніч, приписується чудодійна сила.

Учень. Особливо популярним в Україні є дуб. Його шанують за довголіття, міцність, воло­гостійкість. Дуб - чудовий буді­вельний матеріал. Колись вірили, якщо у першу купіль немовляти покласти три листочки з верхівки дуба, то хлопець виросте міцним, як дуб. Коли народжував­ся син, біля хати садили дуб, ду­бовими гілками уквітчували хату, встеляли долівку з весни до осені там, де росте син. Ліжко теж зби­вали з дубових дощок, щоб за ніч чоловік набирався від них міцності й сили.

Учениця. Дуб, оспіваний у на­родних думах та піснях, став сим­волом молодого козака.

Чом дуб не зелений ?

Лист хмара прибила.

Козак невеселий —

Лихая година.

У весільних приповідках і по­бажаннях дуб виступає символом подружнього життя, міцного здоров'я і довголіття молодих («Дарую вам дубочки, щоб жили в парі, як голубочки», «Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові»).

Давні слов'яни біля лісових велетнів влаштовували обрядові дійства, приносили жертву богові.

У XIX ст. на Зелені свята в центрі села ставили довгу жерди­ну з прикріпленим угорі колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого «дуба» відбувалися ігри, що супроводжу­валися ритуальними піснями. Цей обряд символізував розквіт при­роди, початок літа. Дубом-велетнем позначав народ, наче віхою, певні етапи своєї славної історії: Запорізький дуб... Дуб Палія... Дуб Шевченка.

Учень. Тополя в Україні — сим­вол жіночої долі, незрадливого та, на жаль, нещасливого дівочого ко­хання. У народних піснях з топо­лею порівнюється красива струн­ка дівчина або заміжня жінка. Ру­бання тополі символізує заручен­ня та одруження дівчини.

Тонкая, високая тополя:

Чорнявая дівчина — то моя.

Тонкую, високую зрубаю.

Чорнявую дівчину кохаю.

Відомий казковий мотив — обернення дівчини на тополю — використав Т.Шевченко в поемі «Тополя».

У першій половині XIX ст. існу­вав обряд носіння тополі, який виконувався на Зелені свята. То­полю зображала вродлива дівчина, вбрана в стрічки, зелень та квіти, її водили селом, співали:

Стояла тополя край чистого поля.

Стій, тополенько, стій,

не розвивайся.

Буйному вітроньку не віддавайся.

Учениця. Калину українці сади­ли біля своєї оселі як символ щас­тя, родинного благополуччя і до­статку. Красиву дівчину порівню­вали з калиною:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Так писав Т.Шевченко. Кити­цями калини прикрашали весіль­ний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце. Водночас схилена над водою ка­лина нагадує смуток і журбу:

Червона калинонька

На яр-воду схилилася...

Там дівчина журилася.

Учень. У багатьох народних піснях оспіваний барвінок — вічнозелена трав'яниста рослина, що зберігає свій колір і свіжість навіть під снігом. Барвінок — сим­вол першого кохання та чистого шлюбу. Із хрещатого барвінку пле­туть шлюбні вінки.

Учениця. Поширеним було віру­вання в чудодійні сили маку, зер­на якого самі сипалися з голівок. Таким маком обсипали обійстя і вірили, що жоден злий дух не змо­же зайти до нього, доки не збере і не порахує всі зерна. Як оберіг від відьом, дійну корову обсипа­ли маком, освяченим на Маковія або на Спаса, примовляючи: «Коли цей мак збереш, тоді у моєї корови молоко відбереш».

Гарна дівчина порівнюється з маківкою. Відвари з пелюсток маку використовують як заспо­кійливий засіб і речовину, що по­м'якшує кашель.

Учень. З тополі чорної збира­ють бруньки, сушать, а потім ви­користовують настій і мазі в разі опіків, подагри, ревматизму.

Опоетизована народом верба не випадково заслужила собі шану. Виростаючи біля природних джерел води, вона стала ніби її позначкою. Існує навіть прислів'я: «Де срібліє вербиця, там здорова водиця».

У язичницькі часи наші пра­щури вірили, що вона охороняє людей та їхнє житло від злих духів. Освячену вербу зберігали в хаті й використовували як лікувальний засіб і оберіг. Вірили, що в таку хату не вдарить блискавка, до неї не забреде нечиста сила.

Препарати (настій, порошок) з верби застосовують під час ліку­вання шлунково-кишкового трак­ту, а також при подагрі, ревма­тизмі та деяких застудних захво­рюваннях.

Учениця. У народних піснях і приказках полин мав епітет «гіркий» і дуже часто виступав символом нещасливого життя. Його використовували як оберіг від русалок. Водний настій та спиртово-водна витяжка з поли­ну застосовується для апетиту і поліпшення травлення.

Реклама-парад

Виходять учні, які тримають малюнки лікарських рослин.

1-й учень. Я — горобина зви­чайна, мої плоди використовують для виготовлення сечогінного і кровоспинного настоїв.

2-й учень. А я — смородина. Використовують мої листя та яго­ди. Відвар з листя застосовують при ревматизмі, як потогінний та сечогінний засіб.

3-й учень. Я — звичайний хміль. Мої суцвіття заготовляють у серпні, сушать і застосовують при неврозах, безсонні, гастритах, циститах.

4-й учень. Мене в народі звуть любчиком-любистком. Відвар мій вживають у разі водянки, нерво­вих і серцевих захворювань.

5-й учень. А я — мешканець го­родів, ви мене впізнали. Я — фен­хель звичайний, або кріп. Відвар застосовують для збудження апети­ту і поліпшення травлення, а та­кож використовують у харчовій та парфумерній промисловості.

Конкурс загадок і прислів'їв про лікарські рослини Учасники добирають загадки про лікарські рослини під час підготовки до заходу.

Заключне слово вчителя (про значення лікарських рослин).