Тематичний вечір «Таємниці народної медицини»

Про матеріал

Мета: поглибити знання про лікарські рослини; ознайомити з методами заготівлі лікарської си­ровини, приготування чаїв і на­стоїв, відварів; розкрити зв'язок людини між поколіннями за до­помогою звичаїв та обрядів нашо­го народу.

Перегляд файлу

Тематичний вечір  «Таємниці народної медицини»

Мета: поглибити знання про лікарські рослини; ознайомити з методами заготівлі лікарської си­ровини, приготування чаїв і на­стоїв, відварів; розкрити звязок людини між поколіннями за до­помогою звичаїв та обрядів нашо­го народу.

Обладнання: лікарська сирови­на, гербарій лікарських рослин, листівки, фітозбір.

Хід заходу

Вступне слово вчителя. На те­риторії України росте до 5 тис. видів рослин. У фармацевтичній практиці використовують майже 300 видів. 40% від усіх лікуваль­них препаратів виготовляють з лікарських рослин. (Учні назива­ють медичні препарати та росли­ни, з яких вони виготовлені.)

Люди часто пов’язують ліку­вальні властивості рослин із чу­додійною силою, про що розпо­відається у легендах. Багато рос­лин є елементом обрядів - вико­нуючи обрядові дії, пов’язані з певними рослинами, людина спо­дівається, що це допоможе зберег­ти здоров’я, зміцнити добробут сім’ї, посилити родючість землі.

Вважається, що найкращий час для збирання звіробою, полину, любистку, лопуха, м’яти, деревію, материнки та деяких інших трав - ніч на Івана Купала. Травам, зібраним у цю ніч, приписується чудодійна сила.

Учень. Особливо популярним в Україні є дуб. Його шанують за довголіття, міцність, воло­гостійкість. Дуб - чудовий буді­вельний матеріал. Колись вірили, якщо у першу купіль немовляти покласти три листочки з верхівки дуба, то хлопець виросте міцним, як дуб. Коли народжував­ся син, біля хати садили дуб, ду­бовими гілками уквітчували хату, встеляли долівку з весни до осені там, де росте син. Ліжко теж зби­вали з дубових дощок, щоб за ніч чоловік набирався від них міцності й сили.

Учениця. Дуб, оспіваний у на­родних думах та піснях, став сим­волом молодого козака.

Чом дуб не зелений ?

Лист хмара прибила.

Козак невеселий

Лихая година.

У весільних приповідках і по­бажаннях дуб виступає символом подружнього життя, міцного здоров'я і довголіття молодих («Дарую вам дубочки, щоб жили в парі, як голубочки», «Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові»).

Давні слов'яни біля лісових велетнів влаштовували обрядові дійства, приносили жертву богові.

У XIX ст. на Зелені свята в центрі села ставили довгу жерди­ну з прикріпленим угорі колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого «дуба» відбувалися ігри, що супроводжу­валися ритуальними піснями. Цей обряд символізував розквіт при­роди, початок літа. Дубом-велетнем позначав народ, наче віхою, певні етапи своєї славної історії: Запорізький дуб... Дуб Палія... Дуб Шевченка.

Учень. Тополя в Україні — сим­вол жіночої долі, незрадливого та, на жаль, нещасливого дівочого ко­хання. У народних піснях з топо­лею порівнюється красива струн­ка дівчина або заміжня жінка. Ру­бання тополі символізує заручен­ня та одруження дівчини.

Тонкая, високая тополя:

Чорнявая дівчина — то моя.

Тонкую, високую зрубаю.

Чорнявую дівчину кохаю.

Відомий казковий мотив — обернення дівчини на тополю — використав Т.Шевченко в поемі «Тополя».

У першій половині XIX ст. існу­вав обряд носіння тополі, який виконувався на Зелені свята. То­полю зображала вродлива дівчина, вбрана в стрічки, зелень та квіти, її водили селом, співали:

Стояла тополя край чистого поля.

Стій, тополенько, стій,

не розвивайся.

Буйному вітроньку не віддавайся.

Учениця. Калину українці сади­ли біля своєї оселі як символ щас­тя, родинного благополуччя і до­статку. Красиву дівчину порівню­вали з калиною:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Так писав Т.Шевченко. Кити­цями калини прикрашали весіль­ний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце. Водночас схилена над водою ка­лина нагадує смуток і журбу:

Червона калинонька

На яр-воду схилилася...

Там дівчина журилася.

Учень. У багатьох народних піснях оспіваний барвінок — вічнозелена трав'яниста рослина, що зберігає свій колір і свіжість навіть під снігом. Барвінок — сим­вол першого кохання та чистого шлюбу. Із хрещатого барвінку пле­туть шлюбні вінки.

Учениця. Поширеним було віру­вання в чудодійні сили маку, зер­на якого самі сипалися з голівок. Таким маком обсипали обійстя і вірили, що жоден злий дух не змо­же зайти до нього, доки не збере і не порахує всі зерна. Як оберіг від відьом, дійну корову обсипа­ли маком, освяченим на Маковія або на Спаса, примовляючи: «Коли цей мак збереш, тоді у моєї корови молоко відбереш».

Гарна дівчина порівнюється з маківкою. Відвари з пелюсток маку використовують як заспо­кійливий засіб і речовину, що по­м'якшує кашель.

Учень. З тополі чорної збира­ють бруньки, сушать, а потім ви­користовують настій і мазі в разі опіків, подагри, ревматизму.

Опоетизована народом верба не випадково заслужила собі шану. Виростаючи біля природних джерел води, вона стала ніби її позначкою. Існує навіть прислів'я: «Де срібліє вербиця, там здорова водиця».

У язичницькі часи наші пра­щури вірили, що вона охороняє людей та їхнє житло від злих духів. Освячену вербу зберігали в хаті й використовували як лікувальний засіб і оберіг. Вірили, що в таку хату не вдарить блискавка, до неї не забреде нечиста сила.

Препарати (настій, порошок) з верби застосовують під час ліку­вання шлунково-кишкового трак­ту, а також при подагрі, ревма­тизмі та деяких застудних захво­рюваннях.

Учениця. У народних піснях і приказках полин мав епітет «гіркий» і дуже часто виступав символом нещасливого життя. Його використовували як оберіг від русалок. Водний настій та спиртово-водна витяжка з поли­ну застосовується для апетиту і поліпшення травлення.

Реклама-парад

Виходять учні, які тримають малюнки лікарських рослин.

1-й учень. Я — горобина зви­чайна, мої плоди використовують для виготовлення сечогінного і кровоспинного настоїв.

2-й учень. А я — смородина. Використовують мої листя та яго­ди. Відвар з листя застосовують при ревматизмі, як потогінний та сечогінний засіб.

3-й учень. Я — звичайний хміль. Мої суцвіття заготовляють у серпні, сушать і застосовують при неврозах, безсонні, гастритах, циститах.

4-й учень. Мене в народі звуть любчиком-любистком. Відвар мій вживають у разі водянки, нерво­вих і серцевих захворювань.

5-й учень. А я — мешканець го­родів, ви мене впізнали. Я — фен­хель звичайний, або кріп. Відвар застосовують для збудження апети­ту і поліпшення травлення, а та­кож використовують у харчовій та парфумерній промисловості.

Конкурс загадок і прислів'їв про лікарські рослини Учасники добирають загадки про лікарські рослини під час підготовки до заходу.

Заключне слово вчителя (про значення лікарських рослин).

docx
Додано
20 травня 2018
Переглядів
579
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку