11 кл Пунктуаційна норма

Грати словом долею грати.

Душа не свита не одягнеш другу

Щастя це трикутник а в нім три боки віра надія любов

Найбільш гірка отрута нашого морального буття безнадійність

Ти мій жорстокий лиходій мій дикий поклик цілоденний. 

Я художник що малює добро любов і радість. 

Твої вірші думок великий злиток.

Кров не вода а серце не камінь.

Ти знаєш що ти людина? 

Ти зважай на поклик серця ніжний друже! 

Ти не знаєш чому так зробилося гарно відразу?

Ти граєш і не музику а ніч обвітрену століттями розлуки.

Любов до книжки виявляється й у тому що з шостого класу Франко збирав свою бібліотеку

Сумління людське виявляється подібне до вулика його теж можна розтривожити.

За східним звичаєм гості не сміють відмовлятися від подарунків бо то була б господарям образа.

Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх. 

Я не зважив на годинник і виявляється потрапив на кінцевий етап цієї події. 

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі.

Усюди і на вулицях і круг стадіону й обабіч дороги до заводу росли молоді осокори клени й каштани.

Родина школа церква телебачення література усі повинні підкреслювати користь для себе й для загалу суворого дотримання законів.

Три головні завдання є в українського народу досягнення правдивого й сталого щастя посилення єдності захист зовнішніх кордонів.

Вічність це симфонія складена верховіттями наших душ.

Душа це битий шлях на невідомих дійсності полях. 

Клятви дані в бурю забуваються в тиху погоду.

Камінь кинутий другом б’є болючіше.

Дивлячись на людей усміхався й мій батько великий добрий чоловік.

І пісня сонячна душа народу злетіла в небо плавна і дзвінка.

Зупини її мить високу для моїх молитовних долонь.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Вони старі майстри-віртуози були схожі один на одного наче брати-близнюки.

Старі верби стоять похнюпившись. 

Не читайте лежачи.

По печері ми пересувалися згорбившись. 

Лелека покружлявши опускається на граб. 

 Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

  І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

  Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

їхній друг та помічник

осліплений яскравим сонцем

чекаючи вчителя

 і очікує на учителя

«Розкажіть, дідусю, про неволю турецьку» - просить Михайлик.

Дід Данило підвів голову і сказав: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!»

А вчитель казав далі: «Напевне, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти».

«А що я тобі скажу, - почала вона тихо. – Адже ти сам знаєш…».

Старий присувається до вікна, зазира всередину й бачить у хаті за столом сидять гості.

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть.

Вона їм не дорога їм дорогі грунти та обори.

В хаті грека пахло часником та смаженими ковбасами густий пах ладану не міг подолати ті запахи.

тире між підметом і присудком

тире в складному безсполучниковому реченні

тире на місці пропущеного члена речення

тире при однорідних членах речення

Стомлена від роботи, пізно заснула мати.

Радісна і щаслива вона розповідала другові про свої успіхи.

Шлях звернув у помережані ярами села.

Утомлені за день, діти заснули миттєво.

2

3

4

5