«Хто з’їв пиріжок?» В. Сухомлинський Аудіювання 3 клас І семестр

Хто з’їв пиріжок?

У лузі косили сіно три брати — Іван, Петро й Василь. Коли сонце піднялося до полудня, надумали вони спочити. Лягли під стіжком сіна та й заснули міцно-міцно.

Коли брати спали, прийшла мати. Вона принесла обід: миску каші, хліба і три великі пиріжки з маком. Жаль було матусі будити синів. Нехай, думає, посплять. 

Прокинуться, самі знайдуть, пообідають.

Накрила мати обід лопушиною та й пішла додому.

А тим часом ішов подорожній — дідусь із паличкою. Він дуже втомився. І їсти йому хотілося.

Підійшов дідусь до стіжка, побачив трьох братів, що спали, почув, як смачно пахне їжа. Думає подорожній: «Хіба не дали б вони мені поїсти, якби не спали? Звичайно, дали б». 

Жаль було дідусеві будити братів. З’їв він один пиріжок, подякував пошепки та й пішов.

Прокинулися брати. Сіли обідати. Бачать — тільки два пиріжки, а мати ж завжди приносила три. Думає кожен: «Це ж хтось із моїх братів прокинувся й тихенько з’їв пиріжок». 

Усім трьом братам соромно, всі похилили голови, бо кожен вважає винним не себе. З’їли вони кашу з хлібом, а пиріжки лежать. 

Пішли мовчки косити. До вечора косили й слова один до одного не промовили.

А ввечері повертався додому подорожній. Зайшов до братів, дивується: чого це вони стоять, похиливши голови? Чого так дивно відпочивають, що й словом не перемовляться?

— Добрий вечір,— каже дідусь.— Дякую вам за пиріжок. Жаль мені було будити вас, з’їв я один...

Брати й пораділи.

— Так це ви пиріжок з’їли? — допитується дідуся кожен брат.— Ой, як добре. Ходімо, дідусю, ми вам і ті пиріжки віддамо. Ходімо, ходімо...

Дідусь пішов з братами. А ті були щасливі і доброзичливо дивилися один одному в вічі.

В. Сухомлинський