Аудіювання Горіх

Горіх

Бабуся передала з села торбинку з волоськими горіхами, бо її онучка Інна їх дуже полюбляла.

Один волоський горіх Інна загубила на подвір’ї. Горобці примітили згубу і зразу підлетіли. Однак шкаралупка на горіхові була для їхніх дзьобиків занадто твердою.

Ледачий голуб теж побачив горіха, але навіть не спробував вилущити його зерня – голубові аби хтось вилущив, то він готовеньке склював би.

Підійшов до горіха великий смугастий кіт. Понюхав його , покачав лапою та й пішов, гордо несучи свого пухнастого хвоста.

Так і лежати б горіхові хтозна-скільки. Але тут – шуг! – на подвір’я опустився грак. Діловито підступив до горіха, дзьобом – тук-тук-тук! Мовляв, відчиняйся!

Шкаралупка не піддавалася.

Тоді грак ухопив горіха в дзьоб, злетів з ним вище сусіднього багатоповерхового будинку та й кинув його звідтіля на асфальтовану доріжку. Шкаралупка тільки хрусь – і розкололася. А грак уже й тут: видовбує зерня до дрібочки та позирає, чи не загубив хто на подвір’ї ще чогось смачненького.

(150 слів, За Є. Шморгуном)

Що загубила дівчинка на подвір’ї?

Хто першим примітив згубу? 

Чому голуб не виклював горіха?

Що зробив з горіхом кіт? 

Як звали дівчинку, що загубила горіх?  

Яка пташка виявилася найрозумнішою?  

Грак підняв горіх вище сусідньої багатоповерхівки і