Безсполучникове складне речення

Покуть, де за традицією мали рясніти образи, був зовсім порожній.

Отець Яков подивився, потім повів очима вгору по стіні, зітхнув, скрутнув головою і нічого не сказав.

Василь Кравчина, поранений в руку, одступав по дорозі з групою добре озброєних бійців, і тяжкий сором і гнів розтинали його душу.

Роман йшов улицею: йому треба було до тестя.

Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами чорніють литі жолуді.

Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

Отаман мене не скривдить чоловік він шанований.

Тільки піде дощ одразу все оживає навкруги.

Почувся постріл за горою на коня схилився козак.

Прийшла й сіла кінець стола своїми білими руками меду батькові наливала й розмовляла.

Рослинний і тваринний світ ховав у собі багато такого цікавого, невичерпного кожен день вражав усе новими несподіванками.

Художній живопис Григора Тютюнника виникав на ґрунті народного життя звідси письменник черпав прикметні риси своїх героїв, сюжети й багатство мови.

А наприкінці весни підуть вечірні концерти то солов’їне подружжя навчатиме співу вже своїх малих.

Кинулись до води тільки вінок маковий плаває кружиться.

Я глянув і здивувався ще дужче тато намалювали коня.

Зима білі сніги метуть хурделиці від морозу лунко тріскається лід на річці.

Пам’ятайте при старших годиться мовчати премудрих слухати старшим підкорятися.

Здобули волю відшукали долю.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди

Посієш впору збереш зерна гору.

... різко загальмувала й спинилася.

.. гуркіт луною покотився навколо.

... здіймаючи за собою куряву.

... розмальованого барвами літа.

Мені снилося я мельник у старому млині.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Твердо переконаний мир у світі таки буде.

Бринять бджолині крила гудуть вулики в лозах.

1А 2В 3Б

1Г 2В 3Б

1Г 2А 3В

Остап лежав тут же з розплющеними очима його молоде обличчя немов прив'яло на уста впала смага.

Дивне почуття обхопило Остапові груди замість радості сильне обурення стрепенуло його істоту.

Адже вони могли пропасти отут без людської помочі без харчів посуваючись так поволі!

Вона роззулася повиливала з чобіт воду пішла далі.

... руйнуючи все на своєму шляху

... понісся бешкетувати до ставка

... такий бажаний у ті спекотні дні

... море зашуміло й захвилювалося

... значить прийшов травень

... викидає брость яблуня

...цвіт вишні вже опадає

... розносяться пахощі

Ти позич мені сніг я намалюю на ньому нас всіх

Не бійся ж на стежці цій впасти підхоплюю тебе й пригорну

У серці виграє нестримнно радість попереду ще вічність без кінця

Пливли серпанки дмухав хтось зірниці ромашок молоко взялись косити

У прибережних вербах щебече птаство зелений комиш стоїть нерухомою лавою.

Стихла пісня тихо стало над степом.

 Не кидай іскри в солому сама згорить село спалить.

Робитимеш до поту їстимеш в охоту.

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров’я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні вже одцвіли.

розноситься аромат довкола.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

море виграє хвилями.

навіть дерева стоять безшелесно.

стало чути навіть політ бджоли.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.

навколо запанувала дзвінка тиша.

Закрався вечір одшуміла праця.

Світило сонце парувала земля.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Зрубав дерево посади два.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.