Безсполучникове складне речення

А М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо. 

Б Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. 

В Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі червоного юдиного дерева, по білих колонах, по одежі султана. 

Г За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори. 

А Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився. 

Б Життя тут просте й жорстоке побут суворий стихії лютують цілорічно в людини немає помічників самі лиш супротивники вороги. 

В Коні шарпалися з рук хропли видно зачули Сіроманця. 

Г А скрізь на обрії небо було чисте й голубе лише де-не-де лежали на ньому золотаві хмарки. 

А Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка. 

Б Сій вчасно вродить рясно. 

В От і горобці зацвірінчали десь високо-високо либонь за хмарами чується пісня жайворонкова. 

Г Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу з поля не вгавали перепілки в скирті не спалося мишам з озера сплескувала риба. 

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котилися по лугу та закривали подекуди воду.

Деревину смереки цінують за її м'якість і легкість, рівномірний білий колір.

Гриміли десь козацькії литаври, віки несли не раз залізний дар.

Глід, шипшина й терен дикий вмить без галасу і крику всю поляну оточили, нашорошили голки.

... різко загальмувала й спинилася.

... гуркіт луною покотився навколо.

... здіймаючи за собою куряву.

... розмальованого барвами літа.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Мені снилося я мельник у старому млині.

Твердо переконаний мир у світі таки буде.

Бринять бджолині крила гудуть вулики в лозах.

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

Мені здається твої очі в мою душу світять з вишини.

Ще вчора тут було озеро сьогодні ж бачу пустку.

1 А 2 В 3 Г

1 Г 2 В 3 А

1 Г 2 А 3 В

1 А 2 Г 3 В

1 Г 2 А 3 Б

1 Б 2 А 3 Г

1 Г 2 Б 3 А

1 Б 2 Г 3 А

А Всі товпились коло човнів кожний хотів скоріш зайняти місце, примостити свої клунки.

Б Вода кипіла під веслами, човни тремтіли й скакали на воді.

В Ноги в них тремтіли, груди важко дихали.

Г Вони йшли то шляхом, то стежками навпростець, намагаючись не звертати на себе уваги.

А Палагна цвіла й веселилась Іван сидів і сох.

Б Сили покидали його життя втрачало смак.

В Його шкура почорніла очі запали ще глибше.

Г Тепер наче щось вступило у неї навіть у будень носила шовкові хустки.

А Сашко навшпиньках зайшов у свою кімнату, хутко ліг, заплющив очі: у синьому океані біля його хати повз грушу пропливали білі айсберги.

Б Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

В Берег наближався, ліс виростав, і намети в затінку дерев збільшувалися.

Г Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонця намріяла, душа причастилася крутості трав — добридень я світу сказав.