Болгарська народна казка "Лихе слово не забувається"

 Лісоруб і вовчиця.

 Лісоруб і ведмедиця.

 Лісник і ведмедиця

Ведмежата з татом.

Ведмежата з мамою.

Вовченята з мамою.

Вони випадково зустрілися в лісі.

Лісоруб впіймав ведмежа і хотів забрати його додому.

Лісоруб врятував ведмежа і відніс до печери.

Полізло у воду.

Злетіло в яр.

Заблукало

Зачепилося за колючу гілку малини.

 Стати друзями.

Стати сусідами.

Стати ворогами.

 Стати родичами.

Ні.

Так.

Хороша товаришка та усім подобається.

 Не зовсім доброзичлива приятелька.

 Добра товаришка, та має у вдачі щось лихе.

більше не зустрічатися з нею.

 вдарити сокирою по лапі, інакше з'їсть

допомогти з харчами ведмежатам.

Так, але рідко.

 Так.

Ні.

 Погане слово забувається.

Рана ніколи не загоїться.

Болюча рана загоїлася, а сказане пам’ятається й досі...

Гостре словечко коле сердечко.

Нових друзів май, а старих не забувай. 

 Дружба - як дзеркало: розіб’єш, не складеш.

Дерево міцне корінням, а людина — друзями.