БСР

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром

Говорять думи і діброви говорять гори луг, ріка говорять птиці вечорові розмова точиться струнка. 

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.  

Вночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.  

Грім гримить хліб буде родить.  

І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.  

Тиша тріснула ніч загриміла тисячі вогнів трасуючих куль прошиваючи темряву помчали звідусіль на перевал. 

 Весною ровів, земля квіточки викида, буяє травка молода, все мертве ожива.

Із-за лісу випливає місяць і оживають срібні вінки на Черемоші, озеречко і земля.  

Він вважав себе дуже багатим – є молодість, є сила, є нестримне бажання працювати

 З золота зіткане сяєво ллється – ліс в нім купається, листя сміється