Читання

Почитать есть в книжке с 110-111

Леонід Глібов

ЗОЗУЛЯ І ПІВЕНЬ

Байка

— Як ти співаєш,

Півне, веселенько...

— А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,

Виводиш гарно так і жалібненько,

Що іноді аж плачу я...

Як тільки що почнеш співати,

Не хочеться й пшениченьки клювати,—

Біжиш в садок мерщій...

— Тебе я слухала б довіку, куме мій,

Аби б хотів співати...

— Ах ти, голубонько, ти, кралечко моя,

Поки співаєш на калині,

То й весело мені, і забуваю я

Свою недоленьку, життя своє погане

Та безталанне.

А тільки замовчиш

Або куди летиш,—

Заниє серденько, неначе на чужині...

І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю,

Та виглядаю все Зозуленьку мою.

Як гляну на тебе — така ти невеличка,

Моя перепеличко, А голосочок-то який!

Тонесенький, милесенький такий.

Куди той соловей годиться?

— Спасибі, братику, за добреє слівце.

Як не кохать тебе за се?

І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;

І далебі, що так, — пошлюся я на всіх. —

Де взявся Горобець, послухав трохи їх

Та й каже: — Годі вам брехати

Та одно другого знічев'я вихваляти! —

Пурхнув — та й був такий,

За що ж, — хто-небудь попитає,

Зозуля Півня вихваляє?

За те, що Півень годить їй

Та потакати добре вміє:

Рука, як кажуть, руку миє

якими Ти уявляєш Зозулю і Півня?

Ето що

Как зделала горобчик правильно или нет