Цитати.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос

«Ні, – сказав сам собі Василько – щуки я не піймаю, бо вона прудка»

«Життя мені всміхалося, – говорив Франко, – а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

«Багато сього літа зілля назбирала? – питає Тетяна і   озирається по закутках, де стара приятелька держала насушене чародійне зілля» (О. Кобилянська).

«Королевою весняного лісу» вважають конвалію в народі.

«Як навесні добре ореться, буде добрий рік», – сказав Михайло Федорчук.   

За словами А. Герцена: « Природа не може суперечити людині, якщо людина не суперечить її законам».

як при непрямій мові;

як при прямій мові; 

як при діалозі;

як при простих неускладнених реченнях.

кома;

лапки, тире, двокрапка;

тире;

крапка з комою.

«Васильку, а йди сюди» – гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» – тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» – вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна.

А: «П (?!)».

«П», – а.

«П (?!)» – а.

«П», – а, – «П».

Ксенія у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Ксенія у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Ксенія у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Ксенія у свою чергу спитала про щастя.

береться в лапки;

пишеться в дужках;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире;

не береться в лапки.

Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

Учітеся ти нам прорік борітеся з ярмом неволі.

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність.

Яка краса писав Рєпін з України.

Михайло Наєнко писав про Олеся Гончара, що "Проойшовши курс її "окопних університетів", Гончар виніс сумні враження про руйнівні сили житття і з допомогою слова став утверджувати протилежне..."

Герой "Зачарованої Десни" умів бачити "зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах".

Євген Маланюк за епіграф до поезії "Уривок з поеми" узяв слова Еміля Верхарна - "Я син своєї раси".

"Поет удосконалює поетику образного зіткнення смислових контрастів і антитез, довірливо, акварельно чисто передає психологічні стани..."- Так пише про Євгена Плужника Микола Жулинський.

Євген Плужник писав:

"Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою,

Кудись на південь линуть журавлі".

"Слова - полова, але вогонь в одежі слова!.."- писав Іван Франко.

Словами: "Заприсяг себе на роль блазня" Василь Стус характеризує Павла Тичину.

Про Панаса Мирного говорять як про: "першого симфоніста української літератури".

Микола Ільницький писав, що "Стихія Богдана-Ігоря Антонича - це занурення у глибини природи, в прапервісність світу..."

Роман Лубківський про Б.-І.Антонича - "Поета часто називають містиком, але це дуже вузьке бачення".

Вільгельм Гумбольдт наголошував - "У мові дух нації".

Юрій Андрухович, написавши "Козака Ямайку", заявив: "Невже коли ти з Європи, то вже не єси чоловіком..."

"Ні, сея, - озвався голос, - Маю справу дуже пильну".

"Що ж? - поет на те говорить: - То за ручку та до шлюбу".

"Годі жартів! - Крикнув згорда. - Бо задам тобі я гарту!"