Синтаксис. Пунктуація. Словосполучення, просте речення 11кл

Над морем мліли білі вітрила

Праця чорна - хліб білий

Робота дурних любить

Хто не працює в будні , тому й вихідного нема

Веселий гість- додому радість

Добрі діти- батькам вінець,а злі діти -кінець

Десь у темних кущах безжурно кувала зозуля

Ця земля не знала жодного мосту з каменю

Марина витерла очі рукавом

Все те в ньому з колиски

Сліпучі блискавки полосують виднокіл

Прохолода тиха,тьмяна обіймає знов мене

Пішов посол та й упав у розсол

У чужій руці завжди шматок більший

Посеред зими льоду не випросиш у куми

Не ходи в воду за птицею, а в ліс за рибою

Свіжий хліб, віра в майбутнє , прикрий випадок

Писати лист,гарна дівчина,зроблений з паперу

Вишивати хрестиком,темна ніч,високо над землею

Білий лебідь,слухати оперу,мужній воїн

Зроблений вчасно,випити води ,сіра миша

Чинити справедливо,написати листа,отримати диплом

Вручити нагороду,полеглий на війні ,поранений боєць

Травити душу,випити чаю,помита підлога

Мета життя - зоря на людськім виднокрузі.

Керувати-це передбачати

"Слава!"докотилось і лягло до ніг

Книга-морська глибина

Любить свій край-це для народу жити

Жити - значить боротись

Дівчинка розгорнула пиріжки

Україні,її люду хочу я служить

Перепелиха була вже стара людина,добра,жалісна

Непомітно для батьків син став дорослим

Бути людиною-дертись по вертикальній стіні

Книги- морська глибина

Добре діло роби сміло

Ми хочемо поїхати відпочивапти в Крим

Обличчя майстра сяяло посмішкою

Він був неграмотний, красивий, подібний зовнішньо на професора чи академіка, розумний і благородний чоловік.

Значить, нікому отже вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика.

Адже се буде знято, а може й ні, дивлячись на обставини.  

Це мерзотна фігура, жорстока, тупа, егоїзму крайнього, огидного. 

По суті кажучи ця редакція вирвала у мене сценарій бодай їй добра не було.

 У дні диспутів... я знаходжу потрібні слова не зраз а вже після бою десь на самоті встромивши голову в подушку. 

 ...Письменник коли він щось пише повинен почувати себе ніби на висоті найвищого політичного діяча а не учня чи прикажчика.

 Обоє вони і Ігнатьєв і дружина його Наталія Георгіївна були виключно добрими і зворушливими.

Таким чином, я повернуся до Києва на студію хоча й ще більше посивілим, але убогим, побитим і пораненим.

Треба взяти себе в руки, закувати серце в залізо, волю і нерви, бодай останні, і, забувши про все на світі, створити сценарій і фільм, достойний великої нашої ролі у велику історичну добу.

 У всьому людському я хочу шукати красу, себто істину.

 Не повинно бути ні одного порожнього, байдужого метра, ні одного випадкового, нічого не значущого слова.

 Я засміявся, дивлячись на стару-стару свою матір з її міжнародною ворожбою на картах. 

Чверть століття цього життя, сповненого подій, безприкладних злигоднів і обмежень во ім'я всесвітнього щастя, були ніби підготовкою до велетенського подвигу, який потряс на довгі віки весь світ.

Другі властивості людської душі, як, приміром, порядність, чесність, благородство, уважність, навіть простота, обов'язкова ввічливість, не кажу вже про люб'язність, чулість, [трапляються] так рідко, що я завжди плачу од зворушення...

Ми належим майбутньому, бредучи по коліна в крові, окрашені минулим, якому також ми належим.

Про яку небезпеку балакає сьогодні американський крамар Трумен показуючи з кишені атомну бомбу хто його знає. 

 І став я німий забувши всі слова всі літери і всі їх значення умовні.

 N. N. прочитавши прийняв але думок своїх не висловив заявивши про те що повість важка для розуміння її вже боїться К... 

Я створив жалюгідно малу кількість кінофільмів вбивши на се весь цвіт свого життя не по своїй провині. 

Кожний розділ, будучи органічно об'єднаним з усіма іншими розділами, мусить мати своє точно визначене спрямування.

Я поставив би її в упряжці пам'ятник із золота, створений руками великих майстрів. 

 Тільки політики не забувають про наше існування, загрозливе memento mori, і пильно стоять на сторожі старого європейського світу.

 Я думаю про се вже років п'ять, шукаючи форми.

 Тоді прийшли на мою политу марним потом ниву недобрі люде, серед зів'ялого саду поставили наспіх збиту трибуну, подібну до ешафота, і прикриваючи свій сором, а хто не сором, а недобрість чи пустоту свою, кричали голосно...

Особливість великих людей полягає, очевидно, в тому, що, викопуючії історичну задачу своєї державної системи, вони переростали задачу і в момент переростання входили тим самим в конфлікт з системою.

 Гессу забажалося, знищивши 2 мільйони людей, побалакати з 2 000 001 жертвою.

Прощаються й плачуть чи, махнувши рукою, подавляють ридання, оглядаючись на рідну хату в останній наче раз.

 Тепло реагував і, виступаючи, тепло промовляв мій друг В. Шкловський і С. Герасимов. 

Я поклонився їм, вдячний за увагу і пошану.

 Як Кравчина, прочитавши його уважно, дивується, чого така нісенітниця лізла в голову хлопцю. 

Як, очевидно, й усі митці, я бачив помилки свої в більшій мірі і завсігди чомусь не там, де бачили їх великоухі критики, чіпляючи на мене свої убогі книжні ярлики і, тавруючи вимучену мою шкіру таврами різноманітних "ізмів".

Повинних у порушенні приказу притягти до суворої відповідальності, як помилково усуспільнених дурнів, позбавлених смаку і почуття красоти і інтелігентності.

 Зовсім збитий з пантелику, вмить вийшов, в очах потемніло... плило все в голові... 

Спустошений, пішов він додому і, не проклявши навіть життя, помер. 

 На зборах серед людей, дуже стриманих м'яких один п'яний. 

 Наймогутніша машина епохи — земснаряд, має абсолютно неоригінальний і неефектний вигляд. 

 Вона, Стара Каховка, має минуле історичне, політичне.

 Я вистраждав його як кольоровий фільм, видушив і вистогнав, знемагаючи від приступів стенокардії і тупого бюрократизму.

 Київ — старець руйнований вісімсот років історичної своєї драми.

Доповідь я вже написав, і прочитавши її особисто т. Н., вручив йому.

Уперше за довгий свій вік лицедійства опинився він на таких просторах перед лицем одвічності, і прибита пилом і мізерією многолітніх дрібниць душа його ніби вирвалась з кайданів і полинула між хмари, жахаючись, і плачучи, й радіючи трепетно…