Діагностичне оцінювання(виявлення освітніх втрат) з української мови для учнів 11 класу

бабусин

матусин

Оленин

Ольгин

У зеленім вбранні йде весна.

Чекай мене у вишневім садку.

У маминім слові звучить мудрість.

Розділові знаки в простім реченні.

київський, народний, качиний

дорожній, світлий, кімнатний

ситцевий, хімічний, зимовий

залізний, мовний, ведмежий

високий,жахливий,сліпий

холодний, новий,предобрий

бідний, весняний, сміливий

важливий,теплий,міцний

Фанерні журавлі не полетять у вирій.

Страшні слова, коли вони мовчать...

Рожеві сосни...Арфа вечорова...

Не забувайте незабутнє...

два осетина

три львів′янина

чотири селянина

два громадянина

дев′ятиста шістдесяти

дев′ятистам шістдесятьом

дев′ятьмастами шістдесятьма

(на)дев′ятистах шістдесяти

сорока трьох

сорокам трьом

сорока трьома

(на) сорока трьох

у тисяча шестисот сьомому році

у тисячу шістсот сьомому році

у тисячу шестисот сьомому році

у тисяча шістсот сьомому році

троє дівчат

четверо хлопців

п′ятеро каченят

шестеро товаришів

опитаний, працьовитий,затертий

пакувати,перемолоти,поліглоти

занепокоював,переклав,анклав

бувало, підхопило, запровадило

ототожнюю, писаний, побачивши

удавана, упорядковано, позичаєш

запитують, нерозмите, аналізуємо

ускладнюєте,відсторонений,дати

розпочати, надівши, заклопотане

закинути, виникаючи, поранено

оголосити, уздрівши, узгоджую

звабити, загортаючи,смажений

мовлений, чаруючий, записано

занепокоєний, працююча, опале

засвоєне, оздоблено, переварена

мотивуючий, обважніла, розколото

дати, перемогти, зміцнювати

змити, мовити, розмалювати

сходив, усвідомила, читатиме

запасся, увібгає, розмалювала

Роздягнуті дерева також мерзлякувато зіщулились(Є.Гуцало)

Сідаюче сонце з-за садка пишно обливало своїм світом чорне дворище(П.Мирний)

Осінь позолоченим свічадом опустилась на сади старі(О.Ющенко)

З-під гори, порослої виноградною лозою,дзюрчав струмок(В.Петльований)

При відблисках згасаючого вогнища Кармелюкові товариші заводили нову, сміливу пісню(В.Бєляєв)

Обмілілі худорляві кущі гойдалися під темним вітром(О.Копиленко)

В оживаючих деревах піднімалися нестримні весняні соки(О.Гончар)

Голубе небо,вкрите рідкими хмаринками, щедро лило ясне світло на лани,на сади й хати (О.Гончар)

Узбережні села проклинали болото, задихаючись від смороду гниючих у ньому водоростей(О.Гончар)

З путі далекої вернувся машиніст,укритий порохом, увесь пропахлий димом(М.Рильський)

На гілках золотими сережками ворушаться останні листки, а на побілілій траві ще темніє прошва заячих слідів(М.Стельмах)

На скошених нивах жовтіла прошита срібним павутинням стерня(П.Панч)

Тарас Іванович глянув на величезну рекламу вивішену на кінотеатрі й одразу впізнав сина(Л.Кирпа)

Ми тихо стояли,дивлячись,як ясно на темному морі незлічені світла сіяли(Л.Українка)

У зелених заплавах річки ховалися ситі крижні й не полохані мисливськими пострілами кульки(М.Чабанівський)

Збуджена уява малювала перед ним недавно бачені і пережиті картини(Г.Тютюник)

Полонених відправлено в глибокий тил(Ю.Яновський)

Валка зупинилася перед освітленими вікнами штабу(П.Панч)

І в бійця світліють очі, сон наляже опівночі і притушитиь зір палаючий голубим своїм крилом(А.Малишко)

П′ятеро товаришів байдуже їхали шляхом на стомлених далекою дорогою конях(І.Ле)

Дівчинка непомітно спустилася з дерева(О.Іваненко)

Мені судилося у ріднім світі щодня рости,сягати висоти(М.Ткач)

Мрію крізь хмари зори вгорі(В.Симоненко)

У неділю вранці-рано синє море грало(Т.Шевченко)

А навкруги було гарно,як бува напровесні в полі(М.Коцюбинський)

Квіти часто нам говорять втричі більше,ніж слова(в.Симоненко)

Дніпро дививсь на мене грізно звідусюди(П.Тичина)

Далеко слалися степи, дзвеніла тужно вдаль дорога(п.Усенко)

Коли почала тихо спускатись завіса, в театрі зчинолося щось неймовірне(Б.Антоненко-Давидович)

І там,де я пройшов,удруге не пройду(М.Сингаївський)

Вода помалу мене у легкі хвилі загортала і колихала так тихо,тихо(Л.Українка)

Над квітами наввипередки літали кольорові метелики(О.Іваненко)

І страшно,й радісно моїм думкам,якась надія мріє(Л.Українка)

повільно,повагом проходять пустелю каравани верблюдів(О.Іваненко)

А навкруги весна-красна,кожен кущик розцвіта(П.Воронько)

Увечері закипали хмари,а ранком забіліли сніги - перші сніги,м′які , пухнасті,ледве помітною голубінню напоєні(М.Стельмах)

Ну і наробив же ти зопалу(С.Добровольський)

Десь на старій гіллястій груші стогнав одуд(І.Цюпа)

Десь тільки ополудні повійнув вітерець(Ю.Збанацький)

Тільки морські чайки інколи пропливають над обрієм, схожі на хижих шулік(Ю.Збанацький)

Пилипко боявся,щоб спросоння не наткнутися на що-небудь в хаті і не розбудити матір(П.Мирний)

Тільки той прожив немарно, хто злу ішов наперекір(І.Муратов)

Вийдеш на цю гору,то побачиш,що кругом неї стоять знов гори,вдвоє вищі од неї(І.Нечуй-Левицький)

Пообіч до самого неба підіймались важкі скелі(Ю.Збанацький)

Темні, широко відкриті очі Ліни дивляться на батька ніби навть зляка(-н)о.

Я ще ніколи людей так не любила,як от тепер,воста(-н-)є.

Надворі падав сніг тихо,ненаста(-н-)о.

Зима цього року стояла люта і,здавалося,нескінче(-н-)о.

Несподіва(н)о наступила відлига і важкі задумлені краплини падали з гілля.

В Україну ідіть,діти, в нашу Україну, попідти(н)ю сиротами, а я тут згину.

Пополудні в лісах стрілянина зчинилася: зляка(н)о кидалась зайцем у всі боки луна.

У вікно знадвору настороже(н)о стежив за нами темний осінній вечір.

Відразу ж за гаєм,(не)подалеку від лісового озера, рясніли садки.

А(не)далеко край дороги отару гнали чабани.

Обіцяне було виконати (не)легко, а з великим напруженням.

Сонце доходило вже до полудня і пекло(не) милосердно.

Льотчик іде товариству на/зустріч, широко посміхаючись.

Земля в плодах по/вересневому така вже щедра,гомінка.

Тіні яворів лапатих на шляхах лягають хрест/навхрест.

Маковейчикові було по/дитячому легко і гарно на душі.

І марилось невільникам - народам, що вже вони прокинулися на/весні.

Совість моя! В цю ніч хочу від тебе я віч/на/віч вислухать тиху розмову пророчу.

На/початку Федір видався йому казенним чоловіком,для якого все в житті переміряно раз і назавжди.

І ронять дерева до/долу багряні листочки свої.

Що/весни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами.

З неба спливала хмара,і десь глибоко внизу відсвічувався зірками Дніпро.

Рік/у/рік, день/у/день квітне й розвивається земля,новою силою повниться.

коли/не/коли жовтий листок злетить з гілки,покрутиться у вітряному потоці й тихо,покірно впаде на асфальт.