Дієприкметник

квітучий, загорнений, готовий;

повчальний, байдужий, почутий;

запрошений, вишитий, пожовклий;

подертий, розкритий, болючий;

обдуманий, присутній, оновлений

поранений, палаючий, увімкнений;

заповнений, вирощений, сяючий;

використаний, створюваний, змінений;

побудований, стиснений, пояснюваний;

закінчений, забутий, прочитаний

списаний, бажаний, розташований;

зважений, куплений, зшитий;

политий, прикрашений, тертий;

звільнений, ораний, посаджений;

зруйнований, сушений, поновлений;

зчорнілий, зблідлий, вилікуваний;

политий, збіднілий, зігрітий;

здичавілий, побагровілий, зарослий;

побілілий, уражений, змоклий;

прив’ялий, здрібнілий, виграний

Рівними рядами стоять обважнілі плодами яблуні. 

Гори вкриті лісом.

Двері в хату були зачинені.

Його слова не були почуті.

Кімнати прикрашені гірляндами, ялинковими іграшками.

розбитий, поблідлий, одягнений;

виграний, нанесений, зарослий;

прожитий, захований, розписаний;

зашитий, подрібнений, розмитий;

стриманий, розтертий, посіяний;

визначений, наляканий, прогнилий

(не)випрасуваний костюм, (не)политі звечора квіти;

(не)скопаний город, (не)прибраний і захаращений двір;

(не)впорядковані записи, ніким (не)орані поля;

(не)вивчені уроки, (не)надрукована стаття;

(не)позначені на карті території, (не)вигадані історії;

(не)забуті слова, (не)написані вірші

Білки зникали десь у сплетених між собою шапках дерев.

Ще в заметеній снігом землі спить до слушної пори цілий світ. 

А в долині тихий потічок ледве-ледве дзюрчить оточений вербами та калиною.

Глибокі урвища Соколиного бору порослі чагарниками ніколи не бачили сонця.

Зачарований красою ночі місяць милувався зорями.

Біліє розквітла гречка де-не-де підсинена волошками. 

Зотлілий, висловлений, змерзлий – це активні дієприкметники минулого часу.

Дієприкметник зберігає вид дієслова – доконаний і недоконаний.

Не з дієприкметниками завжди пишеться окремо.

Дієприкметниковий зворот завжди виділяється комою. 

Ускладнений, вирощений, звитий – це пасивні дієприкметники. 

Безособові форми на –но, -то – це незмінні слова, які виконують роль головного члена в односкладних реченнях. 

Я настягав потертого, полишеного попередніми рибалками сіна, й ліг.

Біля броду через рівчак стояла велика монгольська гарба, наповнена всіляким добром, і двоє прив’язаних коней.

Від могили залишився тільки невеличкий горбик землі, порослий бур’янцем і ніжною зеленою травичкою, та обмазаний цементом цегляний стовп. 

Очі її, постійно освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, були наче видимим, предметним вираженням її душі. 

Копита відбивали чіткий ритм, і роздратований тим ритмом, він навмисне прискорював біг.

Дорога впала у, зарослий верболозом, рукавчик. 

пасивний, у знахідному відмінку множини

пасивний, у називному відмінку множини

пасивний, у родовому відмінку множини

активний, у знахідному відмінку множини

1, 2, 6

2, 3, 5, 7

4, 5, 7, 8

3, 4, 6