Дієприслівник

хлопців зацікавили розлогі столітні дуби.

сповнюєшся дивовижною силою козацького краю.

запам’яталося місце освячення гайдамацької зброї.

нас здивував таємничий Мотронинський монастир.

нам розповіли про історію написання роману «Залишенець».

людині притаманно прагнення мати привабливий, а інколи й вишуканий вигляд.

досить просто створюється особливий, індивідуальний, не схожий на інших образ.

не завжди увага закцентована на перевагах фігури й приховуванні недоліків.

зовнішність підкреслюється або ж, навпаки, погіршується невдалим поєднанням.

ми хочемо бути в центрі уваги й відчувати на собі сповнені захоплення погляди.

Формуючи завдяки спорту міцні м’язи, людина вдосконалює своє тіло.

Спорт загартовує й характер, виховуючи наполегливість і силу волі.

Тренуючи різні групи м’язів, не забувай розвивати й свій інтелект.

Зміцнівши фізично, завжди ставай на захист слабших за тебе.

Попрацювавши на різних тренажерах, спорт стане ще більш корисним.

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Бійці сиділи деякий час задумавшись.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

Похитуючись Соломія підійшла до столу.

Урахувавши досвід попередників, можеш уникнути багатьох помилок.

Довідавшись про щось першим, обов’язково поділюся з друзями.

Будь готовий до труднощів і зневіри, будуючи повітряні замки.

Розв’язуючи задачу, спочатку вона здалася мені дуже складною.

Усвідомлюючи наслідки власних учинків, дій відповідально.

Каштан зацвів білим цвітом, піднявши до сонця, свої свічки

Листя на гіллі, передчасно пожовкло й осипалось встеляючи тротуар.

Дерево благало дощу, пожадливо ловлячи, життєдайні краплі роси.

 Сумував каштан, затиснувши у своїх кулачках зеленаві їжачки.

Теплий дощ напоїв спраглу землю, повернувши каштану, молодість.

Хмари завирували, закипіли, і рушили вперед опускаючись усе нижче.

Дарина вийшла з хати, але поминувши будинок, попрямувала в сад.

Посланець встав і, обережно ступаючи, перейшов через кімнату.

Наблизившись, до церковної садиби молодший парубок відбився від гурту.

Отак живе собі село, притулившись, попід горою край затоки.

Сонце примкнувши вії, уже спускалося на землю.

Безлюдна вуличка причаїлась, дрімала мигаючи вогниками

Шатро небес, розкинувши над світом, стояла ніч.

 На краю обрію ледве, виступаючи з вечірньої мли, маячіє місто.

Сиділи руки поскладавши, для них все празники були.

Ти не молися мовою чужою, бо, на колінах стоячи, умреш.

 І стане рідна Україна усі, здолавши бурі злі, нам добрим раєм на землі.

Не мовчи, коли гордо пишаючись, велегласно брехня гомонить.

Зійшовши на берег, загін не відпочиваючи, рушив до Чигирина.

Передаючись з уст в уста, і, закріплюючись у текстах, мова єднає покоління.

 А експрес летів і летів поспішаючи.

 Могутні дуби стоять замислившись.

Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи.

Мене там мати повивала і повиваючи співала

Білий димок здіймається догори хвилюючись.

Рівна дорога роздвоюючись вужчала.

Річка звиваючись губилася в зелених шатах.

Листя боязко тремтить і не втримавшись летить.

 Земля засинаючи п’є з вечірніх туманів.

Ліс на хвилину примовк ані шелесне завмерши.

Кучерявий червень надбіг і не оглядаючись відбігає.

 Жевріючи з’являлась над обрієм ранкова зоря.

За вікном пожовк виноград і не дозрівши.

Дівчина стрепенувшись підвела голову.

Вітер лютий утомившись ліг спочити.