Дієприслівник. Підготовка до ЗНО

друкуючи, помивши, звеселяючи, споглядаючи

перемагаючи, стежачи, страждаючи, почищений

 зробивши, креслячи, переписаний, жартуючи

виписано, наївшись, прочистивши, розгортаючи

ходити, шнуруючи, сміючись, насупившись

Струшуючи пилок з екзотичних квітів, метелик перелітав від кущика до кущика.

Та чи можна відшукати слово, щоб назвати те, що тріпоче під лівим крилом журавля і веде його тисячоверстя до рідного гнізда?

 З кутів даху спускають свої вуса-щупальця потворні дельфіни, їхні хвости, переплітаючись, моторошно виглядають на тлі неба.

Опам’ятавшись, князь звелів слугам принести золоту чашу, щоб прийнятибезцінний дар.

Настає літо, і, розлившись нестримною повінню, хату затоплює зелень: здіймаються темно-зелені хвилі кукурудзи, водоспадами ллється витка квасоля, пливуть ясночолі соняшники.

співати, описати

струсити, вигукувати

 складати, плавати

крутити, ставити

 розкрутити, летіти

лежачи, намалювавши, йдучи, падаючи

працюючи, роблячи, сидячи, пишучи

залишені, опинившись, приготуючи, описуючи

 залишивши, тремтячі, затремтівши, розплющивши

розсердившись, сказавши, читаючи, дочитуючи

Хоч ідуть по Хрещатику люди щільно, як у черзі, майже притулившись один до одного, але я не бачив, щоб хтось когось копнув ногою, ударив ліктем або вилаяв.

Святиною-оберегом для української нації постає Тарас Шевченко.

Храм задумано було звести за подобою візантійського собору, в якому хрестився Володимир.

Внутрішнім оздобленням Володимирського собору керував професор Київського університету Андріан Прахов

Запрестольна Богородиця Володимирського собору - втілення безмежної материнської любові.

Львів неповторний – ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Восени листя цієї рослини набирає незвичайно яскравого забарвлення, перетворюючи кущі на червоні багаття на білому тлі схилів.

І чи не на останньому ударі поминального дзвону нація, зібравши всю свою життєву енергію, послала у світ себе в образі й подобі Шевченка, заявивши: „Я єсть!”

 Серед цих передоснов – традиції, закони предків і віра – ті святині, що, переходячи у спадок, не дають забувати, „чиїх батьків чиї діти”.

Однією з прикрас Святих гір є пущі скумпії, що ростуть, звившись воєдино, майже на голих крейдяних скелях.

писати, сидіти

стояти, плакати

малювати, клеїти

лежати, ловити

сипати, боротися

 Тільки в ту альтанку, що під старезним волоським горіхом в садку, не пускає його дикий виноград звившись тісно й щільно в одну зелену стіну.

Уже що не робить світло: і зайчиком плигає біля альтанки пробившись крізь листя горіха, і золотою сіткою падає на землю, і мигтить, і переливається, намагаючись присунутися ближче до темного закутка, – ніяк не може.

Там на зеленій лавці, обкладеній дерниною сперши голову на руки, сидить білява панночка.

На щастя панночка зриває листок виноградний, зробивши там маленьку шпарку в зеленій стіні.

Уночі, йдучи звідись чи кудись, раптом згадаєш про небо, піднімеш голову – й таке перше відчуття від безмежної кількості золотих роїв угорі, наче очі твої, душа твоя злетіли до бджолиного, підсвічено-медового сяяння і вже там залишилися.

Виглядаючи у вікно, у мене злетів картуз.

Сонце, сідаючи за гору, мостилося на спочинок, як утомлені люди.

Дівчина тихо заспівала, сівши на ослоні біля печі й схиливши низько на груди

голову.

Переступивши поріг, Остап почув у кімнаті знайомий голос.

Гуцули були красиві, танцюючи якийсь свій нікому не відомий танець.

Хома не гаючись проінструктував їздових як їм належить триматись.

І налітавшись зморена бджола відчує стебел плавні колихання.

Цілий день вони працювали не покладаючи рук.

 Старий підводиться і не прощаючись зникає десь внизу за курганом.

Із солом’яного дупла виритого в скирті обтрушуючись виліз Шовкун.

розплющивши, зробивши, діливши, розбивши

 сказавши, поклавши, принісши, розробляючи

 намалювавши, полетівши, прочитавши, вливаючись

падаючи, фарбувавши, звернувши, увійшовши

написавши, мовчавши, описуючи, отримавши

вмикаючи, набираючи, співаючи, вішаючи

розмальовуючи, схилившись, описуючи, складаючи

випивши, малюючи, плаваючи, тягнучи

гортаючи, опрацювавши, крутячи, гріючи

сівши, систематизувавши, помивши, наївшись

 У риториці розвивався бароковий стиль, якому був притаманний пошук вибагливих пишномовних форм, символів, урочистих протиставлень і несподіваних персоніфікацій.

Гуманітарну освіту в академії здобували, вивчаючи поетику, риторику, грецьку й латинську мови.

Саме риторика була найпопулярнішим предметом, бо мала постійне практичне застосування: студенти створювали ораторські промови, були бажаними учасниками багатьох урочистих громадських і церковних подій.

Упродовж багатьох років академія була єдиним вогнищем просвітництва й культури в Україні, Росії, значною мірою і в Білорусії та в південних слов’янських країнах, вона мала статус європейського навчального закладу.

Києво-Могилянська академія стала осередком освіти й культури не тільки в Ураїні, адже її вплив поширювався на всі слов’янські землі впродовж століття.

Там, за Дніпром, саме вставало сонечко й грало рожевим промінням по рівній, як скло, пелені Дніпра, звеселяючи своїм сяйвом розлогі, укриті зеленими плавнями береги широкої річки.

Упевнившись що все впорядковане добре, кошовий зняв шапку й перехрестився на схід сонця.

Сулима пердав Сч наказному отаманові й одного ранку забравши на чайки дві з половиною тисячі товариства, зійшов на найбільшу з них щоб оглянути все військо.

Отаман перехрестився, і всі козаки поскидали шапки й почали хреститися посилаючи рідній Україні своє останнє вітання.

Одягнувши шапку кошовий махнув булавою – і вмить сотні весел, ударивши в прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою, а блискуча пелена Дніпра скаламутилася.

Силою примушувати народ зрікатися рідної мови – найбільший злочин.

 Втративши кордон чи державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи: вона втратиться на віки вічні.

 У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі.

 Раділи люди встаючи.

У наші дні Києво-Могилянська академія розвивається, відроджуючи давні

традиції.

Національна мова – це здобуток культури всього людства, бо кожна мова доповнює іншу, а разом вони – витвір світового колективного людського розуму.

Мова є найгеніальнішим наслідком матеріальної й духовної діяльності багатьох поколінь, а кожне створене слово – це символ сформованої ідеї, витвореної у великих зусиллях людини проникнути у світ природи, у саму себе.

Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, її коріння сягає в доісторичні часи.

Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша.

Людину малого зросту козаки, жартуючи, називали Махинею, а великого зросту – Малютою, шибеника – Святошею.

1

2

3

4

5