Дієприслівник. Підготовка до НМТ

друкуючи, помивши, звеселяючи, споглядаючи

перемагаючи, стежачи, страждаючи, почищений

 зробивши, креслячи, переписаний, жартуючи

виписано, наївшись, прочистивши, розгортаючи

ходити, шнуруючи, сміючись, насупившись

Струшуючи пилок з екзотичних квітів, метелик перелітав від кущика до кущика.

Та чи можна відшукати слово, щоб назвати те, що тріпоче під лівим крилом журавля і веде його тисячоверстя до рідного гнізда?

 З кутів даху спускають свої вуса-щупальця потворні дельфіни, їхні хвости, переплітаючись, моторошно виглядають на тлі неба.

Опам’ятавшись, князь звелів слугам принести золоту чашу, щоб прийнятибезцінний дар.

Настає літо, і, розлившись нестримною повінню, хату затоплює зелень: здіймаються темно-зелені хвилі кукурудзи, водоспадами ллється витка квасоля, пливуть ясночолі соняшники.

Тьмяне небо, вкрите сірими хмарами, звисало над головою.

Хтось розставляє книжки на полицях, орієнтуючись на колір і на матеріал палітурок.

Недопитий холодний час стояв на столі.

Не вигадана, а справжня історія лунала із вуст Аліси, як казка.

 розкрутити, летіти

Хоч ідуть по Хрещатику люди щільно, як у черзі, майже притулившись один до одного, але я не бачив, щоб хтось когось копнув ногою, ударив ліктем або вилаяв.

Святиною-оберегом для української нації постає Тарас Шевченко.

Храм задумано було звести за подобою візантійського собору, в якому хрестився Володимир.

Внутрішнім оздобленням Володимирського собору керував професор Київського університету Андріан Прахов

Запрестольна Богородиця Володимирського собору - втілення безмежної материнської любові.

Львів неповторний – ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Восени листя цієї рослини набирає незвичайно яскравого забарвлення, перетворюючи кущі на червоні багаття на білому тлі схилів.

І чи не на останньому ударі поминального дзвону нація, зібравши всю свою життєву енергію, послала у світ себе в образі й подобі Шевченка, заявивши: „Я єсть!”

 Серед цих передоснов – традиції, закони предків і віра – ті святині, що, переходячи у спадок, не дають забувати, „чиїх батьків чиї діти”.

Однією з прикрас Святих гір є пущі скумпії, що ростуть, звившись воєдино, майже на голих крейдяних скелях.

 Тільки в ту альтанку, що під старезним волоським горіхом в садку, не пускає його дикий виноград звившись тісно й щільно в одну зелену стіну.

Уже що не робить світло: і зайчиком плигає біля альтанки пробившись крізь листя горіха, і золотою сіткою падає на землю, і мигтить, і переливається, намагаючись присунутися ближче до темного закутка, – ніяк не може.

Там на зеленій лавці, обкладеній дерниною сперши голову на руки, сидить білява панночка.

На щастя панночка зриває листок виноградний, зробивши там маленьку шпарку в зеленій стіні.

Уночі, йдучи звідись чи кудись, раптом згадаєш про небо, піднімеш голову – й таке перше відчуття від безмежної кількості золотих роїв угорі, наче очі твої, душа твоя злетіли до бджолиного, підсвічено-медового сяяння і вже там залишилися.

Виглядаючи у вікно, у мене злетів картуз.

Сонце, сідаючи за гору, мостилося на спочинок, як утомлені люди.

Дівчина тихо заспівала, сівши на ослоні біля печі й схиливши низько на груди

голову.

Переступивши поріг, Остап почув у кімнаті знайомий голос.

Гуцули були красиві, танцюючи якийсь свій нікому не відомий танець.

Хома не гаючись проінструктував їздових як їм належить триматись.

І налітавшись зморена бджола відчує стебел плавні колихання.

Цілий день вони працювали не покладаючи рук.

 Старий підводиться і не прощаючись зникає десь внизу за курганом.

Із солом’яного дупла виритого в скирті обтрушуючись виліз Шовкун.

 У риториці розвивався бароковий стиль, якому був притаманний пошук вибагливих пишномовних форм, символів, урочистих протиставлень і несподіваних персоніфікацій.

Гуманітарну освіту в академії здобували, вивчаючи поетику, риторику, грецьку й латинську мови.

Саме риторика була найпопулярнішим предметом, бо мала постійне практичне застосування: студенти створювали ораторські промови, були бажаними учасниками багатьох урочистих громадських і церковних подій.

Упродовж багатьох років академія була єдиним вогнищем просвітництва й культури в Україні, Росії, значною мірою і в Білорусії та в південних слов’янських країнах, вона мала статус європейського навчального закладу.

Києво-Могилянська академія стала осередком освіти й культури не тільки в Ураїні, адже її вплив поширювався на всі слов’янські землі впродовж століття.

Там, за Дніпром, саме вставало сонечко й грало рожевим промінням по рівній, як скло, пелені Дніпра, звеселяючи своїм сяйвом розлогі, укриті зеленими плавнями береги широкої річки.

Упевнившись що все впорядковане добре, кошовий зняв шапку й перехрестився на схід сонця.

Сулима пердав Сч наказному отаманові й одного ранку забравши на чайки дві з половиною тисячі товариства, зійшов на найбільшу з них щоб оглянути все військо.

Отаман перехрестився, і всі козаки поскидали шапки й почали хреститися посилаючи рідній Україні своє останнє вітання.

Одягнувши шапку кошовий махнув булавою – і вмить сотні весел, ударивши в прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою, а блискуча пелена Дніпра скаламутилася.

Силою примушувати народ зрікатися рідної мови – найбільший злочин.

 Втративши кордон чи державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи: вона втратиться на віки вічні.

 У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі.

 Раділи люди встаючи.

У наші дні Києво-Могилянська академія розвивається, відроджуючи давні

традиції.

Національна мова – це здобуток культури всього людства, бо кожна мова доповнює іншу, а разом вони – витвір світового колективного людського розуму.

Мова є найгеніальнішим наслідком матеріальної й духовної діяльності багатьох поколінь, а кожне створене слово – це символ сформованої ідеї, витвореної у великих зусиллях людини проникнути у світ природи, у саму себе.

Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, її коріння сягає в доісторичні часи.

Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша.

Людину малого зросту козаки, жартуючи, називали Махинею, а великого зросту – Малютою, шибеника – Святошею.

1

2

3

4

5

не/повернувшись у село

не/оцінивши ситуацію раціонально

не/покоячись про сина

не/покоячись у рідній землі

у мене покращився настрій.

мені пригадалися давні події.

Карпати здавалися реальністю.

я знову згадую нашу цікаву подорож.